Участь адвоката у допитах підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, свідків, потерпілого

Допит належить до процесуальних дій, що проводяться органом досудового розслідування й судом по кожній кри­мінальній справі. Специфічні умови судової діяльності визначають великі можливості використання допиту підсуд-165

них, свідків, потерпілих для вияснення істотних обставин у справі.

Допит у суді, як і на досудовому слідстві, будучи спосо­бом отримання доказів, є важливим процесуальним засобом установлення фактичних даних, що мають доказове зна­чення.

До предмета судового допиту належать всі обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь і ха­рактер відповідальності обвинуваченого, а також інші об­ставини, що характеризують особу обвинуваченого, харак­тер і розмір шкоди, спричиненої злочином, обставини, що сприяли вчиненню злочину. Предметом допиту можуть бу­ти і стосунки між підсудними, потерпілим і свідками, пере­вірка законності процесуальних дій та інші дії, що мають значення для справи.

Предмет допиту на досудовому слідстві і судовому засі­данні в принципі однаковий. Але на цих стадіях процесу він може бути і різним. На досудовому слідстві він інколи більш широкий, оскільки на початковому етапі слідства, перевіряючи декілька версій, слідчий змушений з'ясовува­ти обставини, котрі і не стосуються справи. В подібних ви­падках предмет судового допиту виявляється більш вузь­ким, оскільки його межі охоплені лише обставинами спра­ви, сформульованими в обвинувальному висновку. Водно­час він може бути і ширшим, як на досудовому слідстві. Це може статися, приміром, к_ли суд за своєю ініціативою пе­ревіряє нову версію, що не збігається не тільки з версією обвинувачення, але і з іншими версіями, які перевіряються при слідстві.

Процесуальна природа допиту не змінюється від того, що він проводиться в судовому засіданні, але форми і так­тичні прийоми його проведення мають свої особливості, що обумовлюються специфікою судового розгляду справи.

У судовому засіданні при допиті бере участь значна кількість осіб, які мають різні процесуальні інтереси. Об­становка гласного й відкритого судового розгляду, присут­ність при допиті широкої аудиторії (родичі, знайомі, близь­кі) значно відрізняється від обстановки допиту на досудо­вому слідстві. Допитуваний розуміє, що всі його показання чи зміни й уточнення фіксуються у протоколі судового за-

сідання, тоді, коли на слідстві слідчий спочатку вислухо­вує, а потім поступово записує основний зміст показань.

На показаннях у судовому засіданні вже помітний слід психологічних моментів. У суді, як правило, допитують тих осіб, які вже один або декілька разів були допитувані слід­чим. Показання їх до моменту розгляду справи в суді про­ходять певні стадії формування: отримання, нагромадження й опрацювання інформації, її запам'ятовування, словесне оформлення та передача інформації при допиті слідчими; потім, протягом певного часу, повторне словесне відтво­рення її у суді. Щодо останнього, то свідок відтворює не лише інформацію, що сприйняв і запам'ятав у зв'язку з певними подіями, але і те, що він свідчив слідчому, тобто відбувається репродукція відтворення. До показань у суді він іноді добавляє нові факти, про які слідчому не гово­рив, оскільки згадав про них уже після допиту на досудо­вому слідстві.

Показання свідка в суді можуть неадекватно відображу­вати реальні події з причин, що свідок неправильно їх спри­йняв, неточно й неповно запам'ятав певні факти, неправи­льно відтворив їх у своїх показаннях у слідчого.

Слідчий записує показання свідка так, як він їх спри­ймає. Розбіжності в показаннях відразу ж привертають ува­гу слідчого, й він намагається їх уточнити й перевірити. Незначні суперечності видаються слідчому байдужими для справи і вони ніби вислизують з-під його уваги, тим біль­ше, що вони можуть вже не відповідати певному ходу ду­мок слідчого, що встиг сформуватися. Можливі випадки прямого перекручення смислу показань свідка в силу того, що слідчий недостатньо правильно зрозумів суть показань свідка. Відомий російський адвокат Ф. М. Плевако у своїй промові по справі Максименка зазначав: «Звичайно або забув, що говорив раніше, якщо минуле, і з нагадуванням йому здається ймовірніше ніж пізніші показання... свідок наполягає на минулих показаннях, стверджуючи, що слід­чий його не зрозумів і він підписав неправильно відтворе­ні показання».

Характерним для протоколів допиту свідків у стадії до-судового слідства є існування певного стилю. Одним сти­лем дають показання особи з вищою, середньою, початко­вою освітою і малограмотні. Слідчий мимоволі вкладає в їх (свідків) вуста свою власну, не властиву їм мову; а звідси -велика різниця в мові письмових і усних показань свідка.

Інколи, порівнюючи показання свідка в суді і на досудо-вому слідстві, можна виявити у них суперечності, що дають привід припускати, що свідок у суді дав неправдиві пока­зання. Але відомо, що певна причина цих протиріч - не в завідомій неправдивості показань свідка, а в неправильно­му сприйнятті слідчим чи неточному їх записі. Відомий російський судовий діяч П. Сергеїч із цього приводу слуш­но зауважив, що «слідчі акти у нас далеко не відзначаються точністю; слідчий переважно записує показання телеграф­ним стилем, свідок же говорить простою розмовною мовою; слідчий випускає «непотрібні деталі», а свідок простодуш­но повторює їх, не підозрюючи, що вони можуть бути не­бажаними для тієї чи іншої сторони. «Скажіть, свідок, чому ви не говорили цього у слідчого?» - запитує незадоволений обвинувач чи захисник, зауваживши таку детальність. «Я і у слідчого те ж говорив»,- відповідає свідок...».

Судовий допит - складна процесуальна дія. Успіху до­питу в суді сприяє спокійна, ділова атмосфера. Важливо, щоб під час допиту підсудних, потерпілих, свідків у залі судового розгляду був спокій, щоб ніщо не відволікало увагу від процесу допиту. Обстановка в судовому засіданні має допомагати у налагодженні психологічного клімату й кон­такту з особою, що допитується.

Захисник ретельно готується до допиту в судовому засі­данні підсудного, потерпілого, свідків, експертів тощо. До­пит цих осіб має свої особливості. Розглянемо їх.

Участь адвоката при допиті підозрюваного, обвину­ваченого. Важливим із точки зору захисту є етап досудового слідства, коли слідчий, зібравши достатньо доказів, що вка­зують на вчинення злочину або вчинення злочину певною особою, визнає її підозрюваною чи виносить постанову про притягнення її у якості обвинуваченого. Завданням адвока­та є популярно, просто й дохідливо роз'яснити підзахисно­му суть його прав саме в цій стадії процесу, порадити, як найдоцільніше користуватися цими правами, розповісти про саму процедуру, приміром, визнання обвинуваченим, про ймовірний характер запитань слідчого та варіанти від­повідей відповідно до узгодженої тактики захисту тощо.

Наведене зовсім не означає, що адвокат намовляє чи підмовляє підзахисного давати неправдиві показання. Підо­зрюваний, обвинувачений сам визначить для себе стратегіч­ну лінію поведінки: визнавати свою вину повністю чи част­ково, заперечувати свою причетність до злочину, а може,

відмовитися від показань взагалі. Адвокат лише дає право­ву пораду, виходячи з обраної ним й підзахисним тактики захисту, підказує, якими законними методами й способами можна відстоювати свою позицію у справі. Якщо, примі­ром, не підготувати підзахисного до пред'явлення йому обвинувачення, то це може спричинити неадекватну пове­дінку клієнта після ознайомлення його з постановою про притягнення в якості обвинуваченого. Якщо підзахисний не визнав свою вину або визнав лише частково, а у постанові з великою «натяжкою», а подекуди упереджено слідство звинувачує обвинуваченого у всіх гріхах, в яких насправді він не винний, то це може вивести з рівноваги обвинуваче­ного. У присутності слідчого не просто пояснити, що таке обвинувачення не підтверджується доказами, що воно по­будоване лише на припущеннях і при перевірці у судовому засіданні буде спростоване.

Законодавством не врегульовано те, як повинен діяти захисник під час допиту, чи має він право втручатися й ре­комендувати підзахисному відповідати на те чи інше запи­тання слідчого. Оскільки порядок допиту визначає слідчий і лише з його дозволу захисник може ставити запитання, то доводиться робити висновок, що єдиним господарем ситу­ації залишається слідчий. Водночас адвокат під час допиту не може залишатися пасивним учасником процесуальної дії. У разі, коли слідчий ставить перед його підзахисним запитан­ня, сформульовані з порушенням вимог закону та морально-етичних норм, адвокат мусить звернути на це увагу слідчого, а може і занести це до протоколу допиту. Залежно від обста­вин можна оскаржити дії слідчого до прокуратури.

Допит обвинуваченого - це найпоширеніша слідча дія, коли захисник бере участь у досудовому слідстві.

Завдання адвоката не в тому, щоб задати будь-яке запи­тання аби справити враження, що він є активним учасником процесу. Перш ніж задати запитання необхідно для себе вирішити: 1) яку мету ви ставите, задаючи таке запитання, 2) у який момент допиту найдоцільніше задати питання, 3) на­скільки відсотків ви впевнені в одержанні бажаної, очікува­ної відповіді. Лише після вирішення цього непростого логіч­ного завдання, можна зважитися на запитання. І зовсім не біда, якщо слідчий, із своїх суб'єктивних міркувань, відхи­лить ваше запитання. Важливо інше. Відповідно до ч. 7 ст. 48 КПК слідчий мусить занести у протокол допиту зміст відхиленого питання.

Допит підсудного. При підготовці до процесу захисник, як правило, знає чи буде підзахисний давати в судовому засіданні показання. Зрозуміло, що таке рішення приймає сам підсудний, але обов'язок захисника роз'яснити йому, що судова практика визначається щодо випадків, коли під­судний відмовляється давати в судовому засіданні показан­ня: показання підсудного, які він давав на досудовому слід­стві, оголошуються й досліджуються судом та кладуться в обгрунтування вироку.

Інше питання, коли в конкретній справі тактично виправ­дано обрати лінію поведінки мовчання. Але це - виняткові; ситуації.

Подекуди складно підзахисному сформулювати відпо­віді на запитання, суті яких він не розуміє, що може ви­кликати розгубленість, а це, у свою чергу, прокурор відра­зу ж витлумачить таким чином, що підсудний намагається викрутитися, що він дає неправдиві показання. Проаналі­зувавши з підзахисним імовірні запитання, захисник може розраховувати на адекватні відповіді й поведінку в судо­вому засіданні підсудного, що є складовою успішного за­хисту.

Щоправда, це не означає, що підсудний повинен вивчи­ти напам'ять усі запитання і в судовому засіданні, мов ро­бот, стереотипно відповідати. Такий хід допиту наштовхне суд на думку, що відповіді підсудним завчені напередодні судового засідання, що може також негативно відбитися на завданнях захисту.

Запитання підсудному слід ставити у формі, яка б не до­пускала двозначності. Кожне запитання має бути сформу­льоване якомога більш просто, ясно і коротко. Отримавши відповідь, захисник не повинен поспішати з наступним пи­танням, він має переконатися, що відповідь записано до протоколу судового засідання. Для цього захисникові до­статньо подивитись в бік секретаря судового засідання, який має вже очікувати на наступні запитання. Недопусти­мою є постановка декількох запитань одночасно. Напри­клад: «Поясніть, коли ви прийшли на місце події, хто там був і що ви побачили?». В таких випадках більш ймовірно, що підсудний щось у відповіді упустить, а захисник може цього не зауважити. Чим більше захисник поставить корот­ких, конкретних й точних запитань, на які буде дано чіткі однозначні відповіді підсудного, тим більше шансів для захисту добитися бажаного судового рішення. Адже, ухва-

люючи вирок, судді за протоколом звіряють те, що сказав підсудний.

Неприпустимо розпочинати захиснику допит підзахис­ного із запитання, чи він добре пам'ятає свої показання, які він давав на досудовому слідстві Підсудний відразу після такого запитання насторожується, в нього виникає занепо­коєння, що на запитання прокурора він давав не ті показан­ня, які були потрібні. Увага його розсіюється і, ймовірно, що в подальшому йому складно буде сконцентруватися. Якщо захисник виявляє, що показання підсудного, які він дав у судовому засіданні, дещо відрізняються від показань у якості обвинуваченого, то необхідно дуже поступово й методично правильно підводити підсудного до цих супереч­ностей. І тільки коли захисник побачить, що підсудний без­заперечно усвідомив неточність чи суперечність у показан­нях, можна поставити запитання про причину таких супе­речностей.

Важливо пам'ятати, що з позицій вимог закону - адво­катові не випадає нагадувати підсудному про будь-які ком­прометуючі його дані: про попередню судимість, про амо­ральні вчинки тощо. Окремі адвокати, маючи намір показа­ти ніби свою об'єктивність у справі, відсутність бажання вигороджувати підзахисного, серед іншого, нагадують і про аморальні факти з його життя. Вони помилково гадають, що порівняно із злочином такі факти не мають вирішаль­ного значення для долі підзахисного. Але це далеко не так. Інколи фатальною для підсудного може бути навіть, на пер­ший погляд, незначна обставина, яка пов'яже ланцюг умо-висновків, невігідних для нього.

Непривабливою виглядає ситуація, коли захисник, ніби­то намагаючись переконати суд, що хоче допомогти йому у встановленні істини, вимагає від підсудного говорити у су­ді лише правду. Така «ведмежа» послуга захисника ні до чого доброго не приводить, оскільки такий захисник втрачає в очах учасників процесу повагу й довіру.

Заборонено також захисникові висловлювати своє нега­тивне ставлення до іншого підсудного. Коли є колізія інте­ресів підсудних, завдання захисника полягає в тому, щоб за допомогою лише доказів спростовувати невигідні для клієн­та твердження інших підсудних, ведучи дискусію в рамках морально-етичних норм.

Винятково важливим для адвоката - є вміння вести до­пит неповнолітнього підзахисного в судовому засіданні.

Відомо, що в показаннях малолітніх і неповнолітніх час­тіше, ніж у дорослих трапляється: забутливість, самонавію­вання, неправильне, перекручене сприйняття подій, фан­тазування, неправда, обмовляння, приховування - які не обов'язково залежні від намірів неповнолітнього чи мало­літнього правопорушника.

Не завжди в перекручених показаннях неповнолітнього підзахисного чи свідка можна знайти мотив. У показаннях цих осіб частіше, ніж у дорослих, можна виявити факти фі­зичного чи психічного примусу або неправдивих показань, в силу неправильного розуміння понять дружби й обов'яз­ку, хибного усвідомлення своїх обов'язків перед батьками, нарешті, часто такі показання пов'язані з дитячою схильністю згущати фарби, з бажанням забути неприємні спогади, невмін­ням пояснити факти, що відбулися, з переоцінкою подій.

Уміння розібратися у достовірності показань неповноліт­нього підзахисного чи свідка, у причинах, що призвели до перекручення показань,- справа нелегка.

Адвокат має розвивати в собі вміння відрізняти правду від неправди, результат дитячої фантазії від умисного пере­кручення подій, вміння відкинути надумане і знайти те реаль­не, що мало місце і що бачив неповнолітній.

Постійне спостереження й вивчення неповнолітнього, який звинувачується у період його фізіологічного дозріван­ня й формування як особи, допоможе адвокату розібратися в оцінці понять підзахисного.

Вивчаючи матеріали кримінальної справи, адвокат рете­льно знайомиться з усіма протоколами допиту неповноліт­нього, особливо звертає увагу на форму запитань та їх зміст, на час допиту, на спосіб викладення самих показань (вільний, власноручні записи своїх показань, питання й відповіді), на записи про присутніх при допиті осіб, на на­явність повторних допитів цієї особи й причин, які призве­ли до таких допитів, тощо.

Питання про те, ким і в присутності кого відбувався до­пит, також має привернути увагу адвоката.

Отримавши певне уявлення про особу неповнолітнього, знаючи, хто й у присутності кого його допитував, адвокат за змістом й формою викладу показань зможе скласти пев­ну думку про те, чи могла дана особа давати саме такі пока­зання, як записано у протоколі.

Порівняння змісту первісного й повторних допитів од­нієї й тієї ж особи, особливо, коли ці допити здійснювалися

різними посадовими особами, може допомогти адвокату розібратися в правдивості цих показань. Стиль викладення показань, при врахуванні особи, що дала показання, підка­же відповідь на питання, кому належить редакція тієї чи іншої події, описаної у протоколі.

Для висновку про достовірність показань багато може да­ти з'ясування часу й місця допиту неповнолітнього. Одне, коли особу допитано в денний час, і зовсім інше, коли ця процесуальна дія мала місце ввечері або навіть й уночі. Під час участі адвоката у допиті підзахисного на досудовому слідстві необхідно пильно аналізувати хід допиту на пред­мет того, чи слідчий правомірно застосовує так звані слідчі «хитрощі».

У криміналістичній літературі подаються різні прийоми і способи, які рекомендується використовувати слідчим при допиті підозрюваних, обвинувачених. Одним із таких є прийом форсування темпу допиту. Рекомендуючи цей спо­сіб, Г. Г. Доскулов зауважує: «Нав'язуючи допитуваному активність, слідчий бере ініціативу у свої руки, випереджує хід його думок, не даючи можливості для роздумів і викру­тів. Надходження активної інформації від слідчого виклю­чає заповільнення відповідей і використання видуманої брехні. Збудження, напруження примушують допитуваного відсту­пати від наперед продуманих відповідей і виключає мож­ливість пауз для обмірковування нової неправдивої інфор­мації».

Але автор залишає поза увагою, як правильно зазначає Т. В. Варфоломеєва, що особи з різними типами нервових систем (холерики, сангвініки, флегматики, меланхоліки) по-різному за темпом можуть обдумувати й висловлювати свої думки, в кожного з них за своїм темпом неоднаково відбу­вається процес мислення. Ось ^іому у своїй основі такий прийом є не чим іншим, як психічним тиском на допитува­ного, оскільки він позбавляє можливості особу певною мірою використати своє право дати показання на свій захист.

Наведений прийом не узгоджується з психофізіологіч­ними аспектами відтворення у пам'яті подій, явищ, певної інформації. Адже швидкість відповіді обвинуваченого також може залежати, і то значною мірою, від часу, який пройшов із моменту події злочину і допиту.

Слідчі органи застосовують й інші «прийоми»: «розпа­лювання конфлікту», «дезінформація», «раптовість» тощо.

Усі ці «наукові» прийоми є нічим іншим, як психічним

насильством над особою. Адже, приміром, що собою являє, по суті, такий прийом, як дезінформація. Остання є не чим іншим, як малою чи великою брехнею. Слідчий інформує обвинуваченого, що його співучасник уже затриманий і дає поширені показання на нього, заявляє, що саме він був іні­ціатором та організатором цього злочину. Для переконливо­сті слідчий навіть дістає будь-який списаний аркуш і «ци­тує» показання співучасника. У такій ситуації залежно від інтелекту, типу нервової системи, рівня культури обвину­вачений може вдатися до обмовляння, до помсти за «зраду», хоча слідчий буде задоволеним від отриманих показань. Можливий варіант, коли такий обвинувачений сам обмовить себе. Як справедливо пише О. Я. Баєв, самообмова може стати наслідком відчаю у зв'язку з інформацією, що стала йому відома. Внаслідок таких «прийомів» слідчого особі до­питуваного може бути заподіяна тяжка психічна травма.

Адвокат має виявляти принциповість і при ознайомленні із змістом протоколу. Перш ніж підписувати протокол, не­обхідно уважно його прочитати (і перечитати), піддаючи аналізу кожне речення - з точки зору звичайної логіки й стилістики, чіткості, однозначності і зрозумілості. За наяв­ності будь-яких неточностей, неправильно вжитих слів то­що, захисник звертає увагу слідчого на необхідність зроби­ти виправлення. Якщо ж слідчий не погоджується з пропо­зиціями захисника, останній змушений внести офіційне письмове клопотання з предмета спору.

Допит свідків, потерпілого.

Судове слідство є винятково важливим етапом стадії судового розгляду і вирішення кримінальної справи. Як зауважує П. Сергеїч, «судова промова є доповненням до судового слідства, а не навпаки». Якщо на етапі досудового й судового слідства захисник щось не зробив, щось упустив -промова у судових дебатах не зможе компенсувати упу­щене.

Як правило, у більшості кримінальних справ основним джерелом доказів виступають показання свідків. Ось чому захисник має добре бути підготовленим до отримання від свідків максимально вигідних для захисту показань.

Для захисника важливо пам'ятати, що завжди актуаль­ним є питанням встановлення психологічного контакту із свідком чи потерпілим безпосередньо під час їх допиту. Як зазначає адвокат Е. Ю. Львова створенню сприятливої пси­хологічної атмосфери при допиті сприяє ряд обставин, на

які слід зважати захисникові, саме: «Інтелектуальний рівень особи, що допитує, його знання, життєвий досвід, володіння матеріалами справи, а також особистісні якості: товарись­кість, вміння володіти словом, шанобливе ставлення до лю­дей, вміння прихилити їх до себе, уважність, здатність слу­хати, стриманість, емоційна врівноваженість...».

У спеціальній літературі слушно наголошується, що до­пит свідка в судовому засіданні має свої психологічні особ­ливості. Якщо допит свідка на досудовому слідстві відбува­ється, як правило, один на один із слідчим, то в судовому засіданні ситуація зовсім інша. Присутність в залі суду де­коли великої кількості людей може сковувати свідка. Даю­чи показання в присутності підсудного чи потерпілого, сві­док може побоюватися їх реакції, може відчувати жалість до підсудного, що спричиниться до пом'якшення показань. Можна очікувати також, що показання свідок буде давати, пристосовуючись до інтересів присутніх осіб чи відверто демонструвати знайомим свою обізнаність, використовую­чи давання показань як засіб самоствердження й підвищен­ня свого власного авторитету у присутніх. Наведене вище захисник має враховувати при допиті свідків у судовому засіданні.

Досвідчені адвокати стверджують, що навіть свідки об­винувачення будуть більш лояльні до адвоката під час їх допиту, якщо адвокат зуміє з самого початку допиту засвід­чити увагу до свідка. Адже свідок - це, як правило, людина, яка не обізнана із всіма нюансами процесу. Вона пережива­ла певні хвилювання вже з часу отримання повістки на суд, щоб чогось не забути, щось не переплутати у своїх пока­заннях. Хвилювання це значно посилюється, коли, зайшов­ши в зал судового засідання, свідок бачить велику кількість людей, серед яких можуть бути і його знайомі. Саме в та­кий момент один звичайний доброзичливий погляд в бік свідка може зробити дуже багато. Свідок інтуїтивно вважа­тиме вас ніби своєю підтримкою і коли ви будете ставити перед ним запитання, то він буде спокійно й вдумливо да­вати відповіді.

Інше питання - щодо свідків захисту. Захисник вправі підготувати таких свідків до процесу. В літературі наголо­шується, що досі ще побутує неправильне уявлення про поняття «підготовка адвокатом свідка» до допиту. Дехто під цим розуміє підкуп, підмову свідка давати в судовому засіданні потрібні для захисту показання. Це не так.

Уже багато століть європейські правові системи допус­кали й допускають, що адвокат вправі свідків захисту готу­вати до допиту. В таке поняття вкладається щось подібне (існує в США) до списку питань для підготовки свідків до допиту в суді присяжних, розроблений Американською Асоціацією юристів. Зокрема, в цьому списку є методичні поради, як себе підготувати до судового засідання: в суд необхідно вдягнутися акуратно і консервативно; даючи присягу, слід пам'ятати, що слід стояти прямо, не опирати­ся на стійку, не тримати в роті жуйку, цукерку чи сірник; говорити слід голосно, щоб не було необхідності перепиту­вати; показання треба давати впевнено; не рекомендується вивчати показання напам'ять; відповідаючи на питання, звертайтеся до присяжних; намагайтеся якомога більше дивитися в їх бік і говорити з ними відверто і щиро; відпо­відайте лише на задане питання; тримайтеся фактів, а не чуток; якщо ви не зрозуміли запитання, скажіть про це від­верто і попросіть повторити питання; не втрачайте само­владання, коли вас допитує прокурор; будьте ввічливі до представників всіх сторін і до судді; якщо прокурор запи­тав вас, чи не говорили ви з ким-небудь про цю справу,-просто скажіть «так», і з ким говорили; не дозволяйте про­куророві «накручувати» темп допиту - думайте над відпо­відями; якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не нер-вуйтеся, а просто скажіть: «Я не знаю»; тримайтеся впев­нено, а не пригнічено.

Видається, що такий, чи, можливо, трохи розширений перелік питань для підготовки свідків до допиту в судовому засіданні може бути використаний захисником. Адже захис­ник не просить свідка давати неправдиві свідчення, але, запропонувавши методичні поради, роз'яснивши саму про­цедуру допиту свідка в судовому засіданні, він знімає без­підставне хвилювання свідка, який дає показання впевнено, а учасники процесу не витрачають часу на тлумачення норм кримінального процесу.

До допиту свідків у судовому засіданні мусить також добре підготуватися і сам захисник. Для цього необхідно:

- знати детально всі показання свідків, що їх вони да­
вали на досудовому слідстві;

- обов'язково занотувати виявлені суперечності в пока­
заннях;

- скласти приблизний перелік запитань до кожного свідка

окремо..'■.„ _Л ^ - і.

Методика записів показань свідків - різна. Одні адвокати вважають раціональним записувати у вигляді таблиці:

№ з/п.	Показання на досудовому слідстві	Показання в суді	Питання	Відповіді

Інші - запитання до свідків, які допитуватимуться в су­довому засіданні, записують на окремому аркуші, там же занотовують на них відповіді.

Відомо, що згідно зі ст. 303 КПК свідки допитуються по одному, за відсутності інших, ще не допитаних свідків. Кож­ному свідкові перед допитом його по суті задаються пи­тання, щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпі­лим, пропонується розповісти все, що йому відомо у справі. Потім його допитують: прокурор, потерпілий, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідате­лі, якщо вони беруть участь у справі. Якщо свідка виклика­но в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ста­вить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотан­ням якого свідка викликано. Свідка, викликаного з ініціа­тиви суду, допитують у загальному порядку.

Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.

Закон надав рівне правове значення свідкам, які раніше допитувались на досудовому слідстві, і новим свідкам, кот­рих викликано до суду. Більше того, особа, яка не виклика­лась до суду як свідок і була присутня в залі судового засі­дання при розгляді справи, також може бути допитана су­дом чи суддею як свідок на загальних підставах, незалежно від її присутності при оголошенні документів, які містять обвинувачення, допиті підсудного, потерпілого, потерпі­лих, інших свідків, але ця обставина враховується судом чи суддею при оцінці показань таких свідків.

Захисник при підготовці до допиту свідків має з'ясувати у підзахисного його стосунки із свідками. Якщо є необхід­ність, звертає увагу суду на існування тих чи інших, примі­ром, неприязних взаємин свідка з підсудним, оскільки ця обставина може мати важливе значення для належної оцін-

ки судом показань свідка. Перед початком допиту свідка головуючий на підставі статей 384, 385 КК роз'яснює свід­кові його обов'язок дати суду правдиві показання про відо­мі йому обставини, які мають значення для справи, а таколс попереджає свідка про кримінальну відповідальність як за давання завідомо неправдивих показань, так і за відмову від давання таких.

Одночасно головуючий роз'яснює свідку, що відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України він не несе відповідаль­ності за відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, до яких згідно з п. 11 ст. 32 КГТК належать: батьки, дружина, діти, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки. Якщо ж свідок погодився давати показання, то у цьому разі він несе відповідальність за давання завідомо неправдивих показань.

Якщо свідок не досяг до моменту допиту 16-річного ві­ку, головуючий йому лише роз'яснює обов'язок дати прав­диві показання без попередження про кримінальну відпові­дальність за порушення цього обов'язку та за відмову дава­ти показання.

Окремі судді наполягають, щоб свідок поставив свій підпис у протоколі, чим стверджує, що буде говорити лише правду. Це не суперечить закону, а свідка спонукає зважено ставитись до давання показань у суді. Адвокат Я. П. Зейкан пропонує, аби кожен свідок давав перед судом присягу, «яка діє через внутрішнє переконання, через самонавіювання».

Однак слід зазначити, що практика застосування при­сяги протягом століть у різних державах Європи не завжди і не обов'язково свідчить, що показання у цих випадках свідки дають тільки правдиві. Відомий російський адвокат В. Спа-сович із цього приводу сказав: «Присяга - все-таки ознака достовірності надто непевна, неточна; в іншої людини обі­цянка — золото, а одне слово краще десяти клятв. Іншому, скільки він не клянеться, а вірити не хочеться тому, що він бреше і людина продажна. Достовірність криється не в присязі, а в особистому характері свідка й у змісті пока­зань, у згоді підзахисних зі всіма обставинами справи.

Показання свідка фактично складаються із двох частин: із вільної розповіді про відомі йому обставини у справі та із запитань учасників процесу. Помітною є тенденція, коли судді, що головують у справі, дотримуються норми закону щодо черговості учасників процесу, які задають питання свідкам, що свідчить про утвердження в процесі принципу

змагальності. Проте є ще багато випадків, коли після вільної розповіді свідка розпочинає допит і ґрунтовно його прово­дить суддя. Коли ж він вичерпає всі запитання до свідка, тоді надає можливість учасникам процесу задавати питання.

Доводиться констатувати, що в таких ситуаціях варто давати рекомендації захисникові, як реагувати на порушен­ня, яких припускається головуючий. Залежно від багатьох обставин (психології судді, істотності порушення прав під­судного такими діями головуючого та ін.) адвокат має вжи­вати заходів до припинення таких порушень. В одному ви­падку це може бути делікатне звернення до головуючого після закінчення чергової відповіді, що й він має запитання до свого підзахисного. Це може сприяти примиренню. Як­що ж захисник переконується, що головуючий не лише по­рушує порядок допиту свідка, але з характеру заданих за­питань явно випливає упередженість, намагання витягнути із свідка показання лише з метою підтвердження обвинува­чення, то захисникові немає що втрачати й швидше за все слід піднятися і зробити офіційну заяву для занесення у протокол судового засідання зауваження щодо порушення порядку допиту свідка. Щоправда, інколи доводиться спо­стерігати, образно кажучи, «обґрунтовані» випадки пору­шення головуючим порядку допиту свідка. Це тоді, коли ні прокурор, ні захисник справи не знають і фактично запи­тань до свідка не ставлять. В силу цього, суддя, відчуваючи відповідальність за необхідність винесення справедливого й законного вироку, звикається з думкою, що йому немає чого розраховувати на допомогу прокурора й захисника, що він змушений сам досліджувати докази по справі. Але такі ви­падки слід вважати винятковими. Подекуди головуючий по­милково вважає, що, допитуючи таким способом свідка, він значно економить час при розгляді справи. Але це - хибна Думка.

Порушення головуючим порядку допиту свідка викли­кає у прокурора, захисника закономірне, хоч і, може, мов­чазне заперечення, невдоволення. Кожен із них по-своєму критично сприймає зміст запитань, вважаючи, що голову­ючий виявляє упередження в той чи інший бік. Тому після завершення допиту свідка головуючим прокурор по-°воєму намагається перевіряти правдивість відповідей на запитання головуючого. І виходить, що головуючий не ^економить час, а значно більше втрачає його, порушуючи Порядок допиту свідка.

При допиті свідків у судовому засіданні найважливішим завданням для захисту є:

- отримання від свідка відповідно до вимог криміналь­
но-процесуального закону повних, правдивих, об'єктивних
і відображаючих істину показань;

- пояснення причин суперечностей у показаннях одного
й того ж свідка при допитах, проведених у різний час на
досудовому слідстві;

- виявлення невідповідності показань свідків матеріа­
лам кримінальної справи, а також показам обвинуваченого
(підсудного), потерпілого, інших свідків;

- виявлення й пояснення суперечностей у показаннях
свідка, які він давав на досудовому слідстві, й показаннях,
даних ним у судовому засіданні;

- отримання від свідка показань, що виправдовують
підзахисного або пом'якшують його відповідальність;

- підготовка матеріалу для захисної промови.
Захисник повинен добре володіти тактико-психологіч-

ними прийомами допиту свідка в суді. З тактичних позицій питання захисту можна визначити за метою, яку очікує за­хисник досягти, задаючи їх свідкові.

1) Контрольні запитання дозволяють переконатися в
об'єктивності існування умов, за яких свідок сприймав чи
був очевидцем обставин, які мають значення для справи.

2) Уточнюючі і доповнюючі запитання сприяють поглиб­
леному виясненню показань свідка, є також засобом конт­
ролю за правильним відтворенням свідком сприйнятих об­
ставин, а також щодо правильності ним сприйняття певних
подій.

3) Призначенням спрямовуючих запитань є спрямовува­
ти мислення свідка на конкретні обставини, об'єкти чи осіб,
які безпосередньо пов'язані із суттю кримінальної справи.

4) Нагадувальні запитання - нагадують про забуті об­
ставини.

Рекомендується інколи перед допитом свідка по суті справи задати йому декілька запитань, які б зняли з нього нервове й психологічне напруження. Приміром, це можуть бути питання щодо його способу життя, інтересів тощо. У процесі всього допиту свідка захисник мусить пам'ятати, що він не може принижувати гідність і честь свідка, вжи­вати образливі вислови чи проявляти зневажливе ставлен­ня, не може проводити допит у роздратованому стані. Захис­никові не варто робити докори свідкові, що той дає

неправдиві показання, навіть тоді, коли його показання ви­кликають обґрунтовані сумніви. Неприпустимими є такі запитання захисника свідка: коли той говорив правду - на досудовому слідстві чи на суді. Адже причинами супереч­ностей у показаннях свідків можуть бути: прикра помилка у записах, добросовісна помилка свідка.

Тактичні й тактико-психологічні прийоми при допиті свідка у суді, якщо їх правильно застосувати, дають мож­ливість впливати на свідка морально й психологічно й тим самим добиватися від нього правдивих показань або відмо­ви від неправдивих свідчень. Принаймні, на гірший випа­док, неправдивість показань свідка буде очевидною для су­ду. Арсенал тактичних і тактико-психологічних прийомів, які можуть бути реалізовані захистом при допиті свідка для досягнення поставленої мети захисником, досить великий.

1) Засіб максимальної деталізації показань. Він засто­
совується у випадках, коли є підстави припускати, що
свідок:

- непевно сприйняв обставини, що виясняються, й про­
галини заповнює моїми вигадками, фантазією, навіюванням
чи засвоєними чутками про певні обставини;

- неправильно зрозумів окремі обставини чи деталі;

- добросовісно помиляється внаслідок неадекватного
сприйняття обставин;

- забув окремі деталі сприйнятого;

- завідомо дає неправдиві показання.

2) Засіб стимулювання відновлення у свідка спогадів про
окремі деталі його показань. Часто доводиться свідкові
Давати показання в суді після спливу значного проміжку
часу, приміром, один рік і більше. Рідко хто може пригада­
ти у суді без труднощів усі характерні особливості обста­
вин, свідком яких була особа. Рекомендується у таких си­
туаціях порадити свідкові взяти за вихідний момент певну
подію, добре йому відому, і вже від неї відштовхуватись,
послідовно перебираючи в пам'яті всі події, що відбувались
До події, якою цікавиться суд. Таким способом свідок сам
приходить до відтворення у пам'яті обставин, очевидцем
яких він був.

3) Засіб асоціативного вибору, коли свідок достеменно
знає обставини явища, яке він спостерігав, але не може
Пригадати час чи період події. В такому разі задаються за­
питання свідкові щодо інших достовірно існуючих і відо­
мих подій, фактів і запитується свідка, чи обставини, про

які він розповідає, мали місце до чи щсля цього. Так, крок за кроком свідок сам наближається у своїх роздумах і спо­гадах саме до події, якою цікавиться суд.

4) Засоби стимуляції згадування з використанням асоці­
ації за подібністю й контрасту полягають у тому, що свідок
у судовому засіданні взагалі не може пригадати обставини,
щодо яких його викликали на суд. У такій ситуації захис­
ник може використати наочний матеріал, наприклад, фото­
графічні знімки місцевості, яка була об'єктом спостере­
ження свідка. Побачивши таку фотографію в суді, свідок
пригадає, де відбувалася та чи інша подія. Правда, не у всіх
випадках такий засіб можна використовувати. Коли, скажі­
мо, свідок усе пригадав, а окрему деталь своїх показань не
може уточнити, то представлення такої фотографії може
стимулювати свідка давати показання, чого він раніше мо­
же взагалі не зауважив.

5) Засіб асоціативного стимулювання згадування за конт­
растом полягає в тому, що свідкові повідомляють ознаки й
властивості, які не притаманні об'єкту, що досліджується,
які свідок заперечує, наближаючись до істини.

Практика виробила певні рекомендації щодо допиту захис­ником у судовому засіданні свідків, а саме:

- не слід ставити запитання перед свідком про обставини,
які є очевидними і достатньо повно встановленими;

- не запитувати про обставини, що байдужі для функ­
цій захисту;

- не задавати питань, коли шанси сприятливої відповіді
незначні;

- про обставини сумнівні й малоймовірні запитувати з
великою обережністю;

- допит проводити спочатку в частині показань, яка
найбільш важлива для завдань захисту;

- просто й зрозуміло формулювати запитання;

- слухаючи відповідь, дивитись в очі свідкові, що
сприятиме психологічному контакту;

- необхідно своєчасно в допиті зупинитися, щоб запи­
тання не перетворилися у питання заради питань.

Своєрідною формою судового допиту свідка є перехрес­ний допит учасниками процесу з приводу однієї і тієї ж об­ставини. В ч. 1 ст. 304 КПК записано, що кожний учасник судового розгляду має право задавати свідкові додаткові запитання для з'ясування або доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб. Отже, хоч законодавець прямо не

_говорить про перехресний допит свідків, але такий логічно випливає з цієї норми.

Під перехресним розуміють допит, коли сторони, які бе­руть участь у справі, можуть почергово запитувати допиту­ваного про одну і ту саму обставину з метою перевірки, уточнення або доповнення його показань.

Проте, що існує своєрідна форма допиту свідка — пере­хресний допит - погоджуються усі, але немає єдиної думки серед учених, хто з учасників процесу є стороною при цьому.

М. Е. Строгович вважав, що у такому допиті беруть участь тільки захисник і прокурор, а суд не може займати позицію однієї зі сторін. Л. Процнер заперечує М. Е. Стро-говичу, вказуючи, що «неприпустимо обмежувати будь-кого з учасників у справі вести перехресний допит, спрямований на уточнення, доповнення, конкретизацію відповідей, «одер­жаних на запитання будь-кого з учасників процесу або суд­дів». Таке твердження видається обґрунтованим.

Перехресний допит розпочинається лише після того, як свідок дасть вільні показання й учасники процесу постав­лять йому запитання. Такий порядок допиту дає можливос­ті якнайповніше дослідити обставини справи, усунути про­галини у показаннях, конкретизувати й деталізувати окремі обставини, виявити й усунути суперечності у показаннях.

Перехресний допит малоприємна процесуальна судова дія для свідка, але дуже відповідальна й важлива для адво­ката. «Якщо перехресний допит не є простим знущанням над свідком з цілями довести його до втрати самовладання і свідомості, то що ж таке перехресний допит? Це є вміння виставити у найбільш вигідному для інтересів вашого клієн­та світлі ті дані, які містяться в показаннях свідків проти­лежної сторони, доповнити їх, якщо можливо, виясненням обставин, яких не торкнувся ваш противник, і закласти ос­нови для спростування цих показань, коли це потрібно»,-зазначає Р. Гарріс.

На його ж думку, перехресний допит - це одна з небез­печних процедур для адвоката. «У судовому бою цей допит подібний до того, що у морській тактиці називається «хо­дити під пострілами», і адвокат повинен володіти багатьма такими ж властивостями, які за цих умов необхідні для мо­ряка: необхідні сміливість й обережність, рішучість й сприт­ність, розміркованість й правильний погляд на речі. Не мож­на брати надто прямий курс, не можна надто неухильно триматися прийнятого напрямку, бо противник без труд-

нощів визначить віддаль і, користуючись вашою просто­тою, потопить вас одним пострілом. Слід посилено манев­рувати, посилаючи то тут, то там ядро в противника, поки, якщо посміхнеться щастя, не вдасться наздогнати його зне­нацька і заскочити до нього на борт».

Застосовується як різновид допиту свідка так званий шаховий допит. Він полягає в тому, що під час свідчень свідка попутно йде те ж саме розпитування іншими особами, із метою перевірити чи підтвердити показання інших осіб! Наприклад, після відповіді свідка на певне питання таке ж задається підсудному, потерпілому, експертові чи навіть іншому свідкові.

При отриманні бажаної відповіді від свідка аж ніяк не слід прагнути чогось особливого і намагатися цю «корис­ність» поглибити чи розширити. Р. Гарріс із цього приводу рекомендує: «не чіпайте того, що добре». Адже свідкові може набриднути допит і він «несвідомо змінить свою від­повідь, якщо ви будете приставати з одним і тим же запи­танням».

Захисник, готуючись до допиту свідків у судовому засі­данні, має передбачити доцільність й потребу застосування перехресного або шахового допиту в кожному випадку.

У ч. 2 ст. 304 КПК вказано, що кожного свідка можна додатково допитувати або передопитати в присутності ін­ших уже допитаних осіб або на очній ставці. Під додатко­вим допитом свідка розуміють допит з питань, які не з'ясовувались під час першого допиту. При цьому став­ляться нові запитання, які були упущені при основному до­питі або ж виникли у суддів чи учасників судового розгля­ду вже в ході судового слідства. Показання свідка на додат­ковому допиті стосуються нових обставин, а також можуть уточнювати або роз'яснювати попередні показання.

Під повторним допитом потрібно розуміти новий допит свідка про ті обставини, які вже були предметом першого допиту свідка. Якщо в ході повторного допиту з'ясовуються нові обставини справи, то з приводу їх учасники судового розгляду й судді також мають право поставити запитання свідкові.

Свідки можуть бути допитані додатково або повторно також на очній ставці, яка дещо відрізняється від очної ставки, що проводиться на досудовому слідстві, ос­кільки в судовому засіданні в очній ставці бере участь одночасно більш ніж дві особи. Запитання учасники про-

песу ставлять у загальному порядку відповідно до вимог _сТ. 303 КПК.

Нарешті, відповідно до вимог ст. 306 КПК, суд із власної ідіціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді у випадках:

1) наявності істотних суперечностей між показаннями,
які свідок дав на суді і під час досудового слідства або ді­
знання;

2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або
інших причин неможлива.

Зазначений перелік випадків оголошення показань свід­ка є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Захисник має знати, що оголосити показання свідка, які він дав на дізнанні чи досудовому слідстві, суд може лише піс­ля його допиту всіма учасниками процесу й судом про об­ставини справи, з приводу яких є істотні суперечності в по­казаннях свідка.

На практиці поширеними є випадки, коли прокурор, що розпочав допитувати свідка, відразу ж звертається до голо­вуючого із клопотанням про оголошення показань свідка, які той давав на досудовому слідстві, якщо він зауважить, що свідок у судовому засіданні дає дещо інші показання, ніж на досудовому слідстві. Подекуди головуючий, не за­питуючи думку інших учасників судового розгляду, зра­зу ж оголошує показання свідка. Такі порушення з боку суду є неприпустимими, і тому захисник має своєчасно ви­словлювати своє заперечення.

Оголосивши попередні показання свідка, головуючий має з'ясувати у свідка причину істотних суперечностей і з цією метою також надати можливість учасникам судового розгляду поставити запитання перед свідком.

Що ж стосується оголошення показань свідка, який не з'явився в судове засідання, то в такому разі потрібно пам'ятати, що законодавець ставить умову - неможливість явки свідка в судове засідання. Причинами, з яких явка свід­ка неможлива, можуть бути: його смерть, тяжка хвороба, виїзд за кордон на постійне проживання чи тривале відря­дження, стихійне лихо тощо. Якщо ж свідок не з'явився у судове засідання без поважних причин, то головуючий зобо-^в'язаний вжити заходів, передбачених статтями 70, 71 КПК, забезпечивши явку такого свідка в судове засідання.

Деякі особливості є при допиті в суді неповнолітнього

свідка. Відповідно до вимог ст. 307 КПК допит неповноліт-нього свідка віком до чотирнадцяти років проводиться в суді в присутності педагога, а за необхідності - лікаря батьків чи інших законних представників неповнолітнього' До початку допиту, зазначеним особам роз'яснюється ї_х обов'язок бути присутніми при допиті, а також право ви­кладати свої зауваження щодо проведеного допиту і, з до­зволу слідчого чи головуючого, задавати свідкові запитан­ня. Запитання, поставлені свідкові законними представни­ками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий, суддя чи суд вправі відвести поставле­не запитання, але відведене запитання заноситься до прото­колу судового засідання або протоколу допиту. Якщо є під­стави вважати, що присутність батьків може негативно вплинути на неповнолітніх, то захисник має звернутись до головуючого з клопотанням про видалення батьків із залу суду.

Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку, пояс­нюється його обов'язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від давання пока­зань та за завідомо неправдиві показання він не поперед­жається.

Неповнолітнім вважається свідок, який не досяг вісімна­дцяти років. Закон не визначає мінімального віку, з якого можна допитати неповнолітнього в якості свідка. Якщо ж виникає сумнів, чи малолітній свідок правильно сприймає обставини, які мають значення для справи, може бути при­значена експертиза із залученням фахівців у галузі дитячої та юнацької психології.

При підготовці до допиту як свідків дітей і підлітків за­хисник повинен враховувати особливості їх психіки: під­вищену вразливість, емоційність, незрілість мислення, схи­льність бути схожим на дорослих. Крім цього, якщо на до-судовому слідстві, крім учасників допиту, нікого немає, то допит у судовому засіданні відбувається, як правило, у при­сутності публіки. І у зв'язку з цим закон передбачає мож­ливість допиту неповнолітнього свідка у відсутності підсуд­ного, якщо є підстави вважати, що присутність підсудного може негативно впливати на показання неповнолітнього.

На відміну від дорослого свідка, який після допиту за­лишається в залі судового засідання, неповнолітній свідок після допиту, як правило, видаляється із залу суду. Це проводиться з міркувань запобігання негативному впливу

інформації про вчинений злочин на підлітка. Залишення неповнолітнього свідка в залі суду можливе для його участі „ інших процесуальних діях, приміром, очній ставці, пред'явленні для впізнання тощо. Усе це зобов'язує захис­ника особливо ретельно готуватися до допиту неповноліт­нього свідка чи до заяви-клопотання про тимчасове зали­шення допитаного неповнолітнього в залі судового засі­дання для участі свідка в інших процесуальних діях.

Заслуговує на увагу проблема використання у кримі­нальному процесі анонімних свідків.

Відомо, що Законом України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» КПК доповнено рядом правових норм, які регла­ментують право на забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві і, зокрема, щодо свід­ків. Відповідно до ст. 52-3 КПК заборонено розголошувати відомості про особу, взяту під захист. Зокрема, обмежуються відомості про неї у матеріалах кримінальної справи, у про­токолах слідчих дій та судових засідань. Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя), прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану поста­нову, ухвалу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прі­звище, ім'я, по батькові (рік, місяць і місце народження, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних.

Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи не додаєть­ся, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого пе­ребуває кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім, із матеріалів справи вилу­чаються протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено достовірні відомості про цю особу, і зберігають­ся окремо, а до матеріалів справи додаються копії цих до- • кументів із заміною справжнього прізвища на псевдонім.

Новели в КПК щодо забезпечення захисту осіб, що бе-Руть участь у справі, свідка в тому числі, викликали ряд проблем при здійсненні правозахисних функцій адвоката. Як захисник має діяти в різних ситуаціях, коли з боку об­винувачення виступають свідки під псевдонімами, ніби ^анонімні? Як йому узгодити загальний принцип допусти-

мості доказів, коли від нього приховується дуже важлива інформація щодо даних свідків? Чи такими обмеженнями не будуть ущемлені права підзахисного, які проголошені Конвенцією про захист прав людини й основних свобод від 4 листопада 1950 р. (далі - Конвенція)?

Основним для правового положення обвинуваченого у кримінальному процесі за Конвенцією є гарантування в ст. 6 (ч. 3) мінімального права на захист. Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що по­ложення ч. З ст. 6 Конвенції є нічим іншим, як конкрети­зацією права обвинуваченого на справедливий і публічний судовий розгляд, у процесі якого невід'ємним правом його є допит свідків обвинувачення.

Отже, якщо проаналізувати норми Конвенції, то випли­ває, що всі свідки обвинувачення мусять бути допитані у публічному судовому процесі у присутності обвинувачено­го з дотриманням змагальної процедури.

Термін «свідок під псевдонімом» у Конвенції не вжива­ється. Але ЄСПЛ, який виносить свої рішення на підставі Конвенції, вживає: (апопутои8 шііпеззез (англ.), їетоі§-па§е8 апопуте (фр.) для визначення свідків обвинувачення, особовість яких (ім'я й прізвище, адреса й інші дані) з ме­тою забезпечення їх безпеки була скрита (як правило, під псевдонімом) від обвинуваченого і (або) його захисника.

Використання для обґрунтування обвинувального виро­ку анонімних свідків в інтерпретації ЄСПЛ можливе за умов, якщо буде зважено на інтерес захисту. Цей інтерес полягає в тому, щоб обвинувачений, у крайньому випад­ку його захисник, мали можливість на досудовій стадії процесу особисто брати участь, оспорюючи показання цих свідків.

ЄСПЛ розрізняє використання анонімних свідків на до-судовому слідстві і в судовому засіданні. Вимоги до вико­ристання даних анонімних свідків на досудовій стадії про­цесу за рішеннями ЄСПЛ значно нижчі порівняно з прави­лами допустимості цих доказів у судовому засіданні. Коли мова заходить про обґрунтування обвинувального вироку показаннями анонімних свідків, то це «на думку ЄСПЛ у рішенні в справі \¥іпс1І8еп,- уже інша річ». У цій справі, а також і у справі Козіоузкі (проти Нідерландів), Ьешіі (про­ти Швейцарії) Суд визнав порушення Конвенції, оскільки обвинувальні вироки національних судів базувалися, в тому числі, і на повідомленнях осіб, персональні дані яких було

приховано від захисту (при цьому ні обвинувачений, ні за­писник не отримали можливості безпосередньо допитати _свідка ні на одній стадії процесу».

На думку Суду, знання захистом особи свідка обвинува­чення є необхідним елементом самого права обвинувачено­го на допит свідків, які дають показання проти нього. Так, у згадуваній вище справі Кобіоузкі, Суд пояснив: «Якщо за­хист не знає особи, яку він бажає допитати, то за певних обставин це означає, що вона позбавлена можливості пока­зати, що дана особа упереджено, вороже дає недостовірні показання. Показання свідків, як і показання інших осіб, які обвинувачують підсудного, можуть бути, цілком ймовірно, свідомо неправильними або просто помилковими, і захисту навряд чи буде можливо це виявити, якщо в нього не буде інформації, яка дозволяє йому перевірити правдивість осо­би, що дає показання, або поставити її під сумнів».

Але вже в іншій справі - Воогвоп - Суд значно пом'як­шив свої міркування щодо використання показань анонім­них свідків. На його думку, «збереження анонімності свід­ків... ставить захист перед такими ускладненнями, яких, як правило, не повинна мати в собі судова процедура з кри­мінальних справ. Але порушення ст. 6 ч. 1... Конвенції не­має, якщо встановлено, що ускладнення, з якими зіткнувся захист, були належним чином врівноважені судовою про­цедурою, яку застосували судові органи».

Так чи інакше з аналізу рішення Суду можна зробити висновок, що показання анонімних свідків можуть бути покладені в обґрунтування обвинувального вироку, якщо ці показання було отримано в судовому засіданні з додержан­ням змагальності процесу. Коли ж мова йде про показання такого свідка на досудових стадіях процесу, то необхідними умовами мають бути: участь захисника при допиті свідка, Щоб мати можливість особисто спостерігати за допитом та задавати запитання, й особа свідка має бути відома тому, хто проводить допит.

У справі Ко8іоу8КЇ Суд вказав, що недостатньо для за­безпечення права обвинуваченого на допит свідків обвину­вачення такий засіб, як надання обвинуваченому та його захисникові можливості задати анонімним свідкам питання в письмовій формі через слідчого суддю. А в справі Уап МесЬеіеп Суд відмовився вважати співрозмірною заміну прямого допиту свідка можливістю захисника обвинуваче­ного, який під час допиту із свідками знаходяться в різних

приміщеннях, задавати останнім запитання за допомогоіо переговорного пристрою. В цьому випадку Суд визнав, щ₀ «захист, таким чином, не лише не знав особи свідків... але й був позбавлений можливості спостерігати за їх поведщ. кою, як це було б при прямому допиті, а значить перевірити їх надійність».

Коли з метою збереження права на захист безпеки свідка необхідно допит його проводити у відсутності обвинуваче­ного, то Суд висловив думку, що у таких випадках мусить у допиті цього свідка брати участь захисник.

У літературі трапляються висловлювання, що на підставі мотивованої ухвали суду (судді) допит анонімних свідків може проводитися без особистої явки таких свідків у судове засідання. Вони можуть перебувати за межами судового засідання й давати показання за допомогою техніч­них засобів. При цьому допускається використовувати аку­стичні перешкоди у відповідях свідків, при небезпеці іден­тифікації голосу. Учасникам процесу надається право слу­хати ці показання і також задавати запитання.

На нашу думку, з такими пропозиціями погодитися не можна. ЄСПЛ, власне, наголошує, що принаймні захист повинен мати можливість не лише задавати запитання, а й спостерігати за психологічною поведінкою такого свідка у судовому засіданні, щоб скласти повну й об'єктивну карти­ну щодо добровільності й об'єктивності таких показань. Інше питання, що на час допиту в судовому засіданні та­кого свідка суд вправі видалити обвинуваченого, інтереси якого при такому допиті буде представляти захисник. Крім того, при такому допиті свідок може змінювати свою зовніш­ність, але в жодному разі не можна робити штучних акус­тичних перешкод, оскільки це спотворюватиме саму пси­хологічну картину давання показань свідком.

Серйозною проблемою є допит в якості свідків так зва­них осіб, що співпрацюють з правоохоронними органами,-інформаторів (раніше їх називали конфідентами).

В Австрії, приміром, заборонено використовувати в яко­сті доказів показання співробітників поліції, які за мотива­ми збереження службової таємниці відмовляються називати своїх таємних інформаторів. За законом Австрії, свідок має стати особисто перед сторонами, які повинні мати можли­вість спостерігати за його поведінкою, дозволяється вико­ристання засобів, що змінюють зовнішність (наприклад, перуку).

Таким чином, у кожному випадку участі у справі анонім­ах свідків чи використання органами розслідування або суДУ показань анонімних свідків тактика поведінки адвоката ^_ає узгоджуватися із практикою ЄСПЛ з даної проблеми.

Відповідно до ст. 164а КПК Польщі дозволено прихову-_вати свідків у випадку реальної небезпеки для їх життя і здоров'я, свободи чи знищення майна у великих розмірах. Свідок дає показання перед прокурором, судом або суддею. Допит може бути навіть у помешканні свідка, готелі. Закон фактично виключає можливість заслуховування свідка в суді- Обвинувачений може ставити питання свідкові через прокурора чи суддю. Якщо підсудний заявляє багато кло­потань про допит додаткових свідків, знаючи, хто з них може бути анонімним, то нескладно йому буде визначити задоволення чи відхилення судом клопотань. Ініціатори запровадження цього інституту стверджують, що це єдиний спосіб протистояти злочинності, що зростає.

На міжнародній конференції в Італії з проблем охорони прав людини у кримінальному процесі, що проходила з 24 листопада по 1 грудня 1991 р., у завершальному докумен­ті конференції одностайно було прийнято: «4.2. Протокол допиту особи або інший документ подібного характеру мо­же бути пред'явлено в судовому засіданні як доказ проти обвинуваченого лише за умови, що захисник має можли­вість бути присутнім при здійсненні того допиту».

Л. Удалова, на нашу думку, підставно стверджує, що допит осіб під псевдонімом й поза візуальним спостере­женням іншими учасниками процесу суперечить конститу­ційним принципам гласності й змагальності кримінального процесу, що створює широкі можливості для різного роду фальсифікації доказів.

Ще один приклад із практики Європейського суду щодо анонімних свідків.

У Швейцарії до громадянина неодноразово приходив та­ємний агент поліції, який пропонував йому посередництво у придбанні великої кількості наркотиків. Після п 'ятого від­відування громадянина Луді (Ілиії) було заарештовано. Таєм­ного агента доставлено до поліції. В судове засідання цього свідка для допиту в суд не викликали, оскільки вважалося ^За неможливе розсекретити його дані.

Європейський суд з цього приводу висловився так: «Ані пан Луді, ані його захисник не мали жодної можливості Поставити тому агентові питання і перевірити вірогідність

показань. Можливо, агента так було допитано, щоб гаран­тувати інтереси поліції та гарантувати агентові його анонім-ність на шкоду захисту. Суд вирішив, що право на захист було порушено, що призвело до недобросовісності процесу, а відтак - і до порушення ст. 6 абз. 1 Конвенції».

Практично майже все, що вище сказано стосовно допиту свідків, можна віднести і до допиту потерпілих. Відмінність чи особливість допиту потерпілих, на відміну від свідка, полягає у тому, що їх не попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань; як учасник процесу потерпілий до його допиту в судовому засіданні двічі має змогу ознайомитися із матеріалами справи (згідно зі статтями 217 і 255 КПК); він присутній при оголошенні процесуальних документів, що містять обвинувачення й докази, на яких воно ґрунтується; бере участь у досліджен­ні показань підсудного, свідків та експертів. Все це завжди слід враховувати при допиті потерпілого.

Якщо особа є одночасно і потерпілим, і цивільним пози­вачем, вона допитується в судовому засіданні лише як по­терпілий. Допит цивільного позивача, як і представника потерпілого чи цивільного позивача також не передбача­ється. Вони дають суду лише пояснення.

Дата добавления: 2015-08-20