Професійні права та обов'язки адвоката

Ст. 6 Закону про адвокатуру встановлює, що при здійс­ненні професійної діяльності адвокат має право: представ­ляти й захищати права та інтереси громадян й юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, уста­новах, організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які мо­жуть бути використані як докази в цивільних, господарсь­ких, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. З цією метою адвокат може: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, уста­нов, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах й органі­заціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; допо­відати клопотання й скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотиво­вані відповіді на ці клопотання й скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань й скарг на засіданнях колегіальних органів й давати пояснення щодо суті клопотань й скарг; ви­конувати інші дії, передбачені законодавством.

Для виконання своїх правозахисних функцій, зокрема у кримінальному процесі, адвокат мусить пред'явити органам слідства, прокуратури чи суду відповідного зразка ордер, який засвідчує його повноваження на надання правової до­помоги підзахисному.

Починаючи з 1999 року Вища кваліфікаційна комісія ад­вокатури розробила і запровадила новий і один для всіх адвокатських об'єднань зразок ордера. Такий бланк ордера є універсальним для ведення будь-яких справ.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокату­ри встановлює, що ордер використовується адвокатом для підтвердження своїх повноважень з представництва або захисту клієнта (п. «є»). Разом з тим, Кримінально-процесу­альним кодексом України передбачено, що адвокат, котрий не є членом адвокатського об'єднання, стверджує повнова­ження захисника на участь у справі не ордером, а угодою (ст. 44 КПК).

У літературі слушно наголошується, що така вимога КПК суперечить Закону про адвокатуру (ст. 9), а також Прави­лам адвокатської етики (ст. 9, 16, 17), оскільки порушує принцип конфіденційності адвокатської діяльності. Слід за­уважити, що у законопроекті. В. Онопенка, внесеному на розгляд Верховної Ради України від 12.09.2000 р., про внесення змін і доповнень до Закону «Про адвокатуру», у ст. 54 також пропонується для підтвердження своїх повно­важень на участь у справі адвокатам, які не є членами адво­катських об'єднань, пред'являти угоду. Щоправда, упущено вказівку щодо свідоцтва про право на надання правової до­помоги.

У своїй діяльності адвокат повинен неухильно додер­жуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, але не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інте­ресах якої прийняв доручення, та відмовитись від при­йнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, ін­тереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням проведення справи; або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потер­пілого, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Захист має бути сміливим, принциповим, рішучим, без­компромісним. Якщо захисник у чомусь розходиться з під­захисним у способах захисту, то він має це робити з однією метою: «не послабити захист, а для того, щоб посилити його, не для того, щоб поступитися обвинуваченню, а

для того, щоб зробити позицію захисту більш міцною. За­хисник на суді потрібен для того, щоб захищати підсудного, а не для чогось іншого». Легковажне ставлення до виконання своїх обов'язків адвокатом прирівнюється до залишення підзахисного без захисту, а деколи такий «захист» значно посилює обвинувачення і певною «мірою сприяє йому,- та­кий захисник нікому не потрібен: ні суду, ні правосудцю, ні підсудному». Професор І. Т. Голяков правильно вказував на те, що добиватися виправдання підзахисного — прямий обов'язок адвоката, якщо він переконаний у його невинува­тості; добиватися пом'якшення, якщо є на це законні під­стави, а також добиватися виправлення помилок і в квалі­фікації злочину підзахисного. У всьому цьому,- зазначає далі вчений,— виявляється служіння не лише інтересам підзахисного, а інтересам суспільства й держави, оскільки суспільство заінтересоване в тому, щоб правосуддя здійс­нювалося не голим розсудом суддів, а на суворому ґрунті закону».

4. Соціальні права адвоката

Згідно із Законом про адвокатуру адвокати користують­ся правом на відпустку та на всі види допомоги по держав­ному соціальному страхуванню. Призначення і виплата до­помоги та пенсій адвокатам здійснюється відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забез­печення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1994 р. № 651 затверджено порядок визначення роз­міру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з вагітністю й пологами особам, які мають постійно обчислюваний дохід, та особам, дохід яких повністю може бути обчислюваний лише за результатами роботи за рік, передбачено таку допомогу адвокатам. Доречно зазначити, що адвокати - члени Спілки адвокатів України, на відміну від адвокатів, які не є членами Спілки, користуються рядом пільг. У 1992 р. рішенням правління Спілки затверджено Положення про фонд соціального захисту адвокатів України.

Основним завданням цього фонду є: збирання й накопи­чення внесків; виплата різних видів допомоги; організація санаторно-курортного лікування й відпочинку членів фон­ду та їх сімей; фінансування навчання членів фонду; забез­печення розширеного відтворення засобів фонду на основі

принципів самофінансування; міжнародне співробітництво з проблем, пов'язаних із соціальним захистом адвокатів; організація страхування адвокатського ризику; надання сти­пендій дітям членів фонду - студентам юридичних вузів; кредитування членів,фонду для професійної роботи, оренди приміщень, надання довгострокових позик на пільгових умовах тощо.

Майно фонду складається із засобів як у грошовій, так і в іншій матеріальній формі, що надходять від засновників, спонсорів, членських внесків, засобів від діяльності фонду, інших надходжень. Членом фонду може бути лише член Спілки адвокатів України, який звернувся із заявою про вступ до фонду і зобов'язався сплачувати членські внески, викону­вати інші обов'язки, передбачені Положенням про фонд.

Дата добавления: 2015-08-20