Заявлення адвокатом клопотань

У ході досудового слідства захисник заявляє різні кло­потання, тобто офіційні прохання про виконання певної процесуальної дії та прийняття рішення з усіх питань, що мають значення для справи. Це можуть бути клопотання: про виклик додаткових свідків, про проведення різних екс­пертиз, про перекваліфікацію дій підзахисного, про закрит­тя кримінальної справи тощо.

Заявляючи будь-яке клопотання, захисник мусить вирі­шити для себе:

1) що заявлене клопотання не пошкодить підзахисному;

2) що воно найбільше принесе користі саме тоді, коли
воно заявляється;

3) що клопотання добре підготовлене і достатньо умо­
тивоване.

Золоте правило, з яким захисник щоразу звіряє свої дії: клопотання не зашкодить підзахисному у широкому зна­ченні цього слова. Приміром, заявляючи клопотання про проведення ставки віч-на-віч свідка з підозрюваним, захис-

ЯйК мусить бути впевненим, що така процесуальна дія не Принесе для його підзахисного нових небажаних даних, що обтяжуватимуть ситуацію підзахисного. Інший приклад: кло­потання про припинення кримінальної справи можна заяв­ляти фактично протягом усього досудового слідства, але, напевно, доцільно це робити із самого початку порушення кримінальної справи, якщо захисник вважає, що справу по­рушено без достатніх підстав на те, як вимагає ст. 94 КПК.

Деякі адвокати вважають, що таке клопотання слід заяв­ляти після зібрання по справі доказів. Підставно Я. П. Зей-кан їм заперечує, що в такому разі адвокат ніби погоджу­ється із ситуацією незаконного ведення слідства. Якщо і буде відмовлено у задоволенні клопотання, то адвокатом буде досягнуто позитивного результату, адже слідчий, від­мовляючи в клопотанні, змушений обґрунтовувати відмову доказами, які можуть бути певним відкриттям для захисту.

В разі відмови у задоволенні клопотання захисник може оскаржити постанову слідчого до прокурора (статті 234, 235 КПК), а відмову прокурора - до прокурора вищого рів­ня (ст. 236 КПК).

Щоправда, такі скарги практично залишаються без за­доволення. Інша річ, коли в новому КПК буде норма, що дозволить оскаржувати таку постанову безпосередньо в суд. У проектах КПК КБУ та М. І. Хандуріна такі норми пропо­нуються для прийняття.

Є клопотання, які не можуть у принципі погіршити си­туацію підзахисного, тому їх заявляють у міру назрівання такої необхідності. Це: клопотання про зміну міри запобіж­ного заходу, про закриття кримінальної справи, усунення порушень права на захист тощо. Як правило, заявлення та­ких клопотань не є обтяжливим для адвоката, досить по­слатись на норму права і сформулювати зміст свого про­хання.

Деколи перед адвокатом виникає проблема: як він має чинити, коли підзахисний не лише не проявляє заінтересова­ності, щоб заявити певне клопотання, а й активно заперечує проти цього. Висловлювалась думка, що в таких випадках адвокат мав би відмовитись від подальшої участі у справі.

Протилежну позицію займає В. А. Стремовський: адво­кат мусить погодитися з думкою підзахисного.

На наш погляд, більш виваженою й послідовною є пози­ція з даної проблеми Т. В. Варфоломеєвої. Вона стверджує, Що для прийняття адвокатом правильного рішення, слід

виходити із суті самих заперечень підзахисного. Якщо вони зводяться лише до тактичних міркувань або правових об­ґрунтувань, то в такому разі адвокат має прийняти рішення самостійно. Він також не пов'язаний з думкою підзахисно­го, якщо має тверде переконання, що заявлене клопотання не може призвести до негативних для підзахисного наслід­ків. Якщо підозрюваний, обвинувачений конкретно вказує на причини, приміром, небажання висвітлювати інтимні сторони життя, дані про інших осіб, адвокат не вправі заяв­ляти такі клопотання.

Своєчасність заявлення клопотання слід ще й розуміти в плані реальної можливості виконати таке клопотання. Як­що захисник знав про необхідність допиту ряду додаткових свідків, але клопотання заявив умисно або через неопера­тивність на етапі завершення досудового слідства, коли у слідчого вже нема жодного вільного дня, оскільки всі строки тримання під вартою він використав, то зрозуміло, що за таких обставин у клопотанні захисника буде відмовлено. Таким чином, якщо захисник заявляє клопотання з твердим наміром, щоб воно було задоволено, він має заявити його тоді, коли слідчий для його виконання має достатньо часу.

Вибір моменту заявлення клопотання впливає істотним чином на подальший перебіг захисної діяльності адвоката. Тому визначення такого моменту має випливати із самої тактики захисту: адже заявлення клопотання - це тактич­ний прийом захисту. Він взаємопов'язаний з іншими при­йомами в цілісній системі тактики. Тому важливо навіть визначити черговість заявлення клопотань, якщо їх є де­кілька.

Деякі вчені вважають, що будь-яке клопотання має бути заявлено принаймні в межах тієї стадії процесу, на якій з'явилися об'єктивні підстави й умови для клопотання.

Адвокатська практика свідчить, що близько 36% опита­них адвокатів, із тактичних міркувань, виявивши на досу-довому слідстві порушення, про них не повідомляють слідчому, використовуючи ці факти в судовому засіданні; близько 57% заявляють клопотання на стадії досудового слідства, якщо таке не погіршує становища підзахисного.

Важливо зазначити, що всі клопотання доцільно заявля­ти у письмовій формі. Це примушує скрупульозно готува­ти, обдумувати мотиви і доводи клопотання.

Відповідно до ст. 129 КПК слідчий зобов'язаний розгля­нути клопотання в строк не пізніше 3-х діб і задовольнити

лопотання, якщо воно має істотне значення для встанов­лення обставин у справі. Як зазначено у ч. 2 ст. 129 КПК, у пазі повної чи часткової відмови у задоволенні клопотання сЛІД^чии зобов'язаний винести мотивовану постанову, яка д₀ певної міри є гарантією правильного й об'єктивного роз­гляду клопотань. Відмова слідчого у задоволенні клопотан­ня не позбавляє права заявляти це ж саме клопотання, коли з'являються додаткові обставини, які посилюють позицію захисту. Крім того, можна оскаржити відмову слідчого у за­доволенні клопотання на підставі ст. 227 КПК до прокурора.

Дата добавления: 2015-08-20