Висновок автора. Проголошення Західно-Української Народної Республіки та

Проголошення Західно-Української Народної Республіки та

«Соборної УНР» об’єктивно були історичними авантюрами, які

1 Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття. — С. 219—220. Докл. див.: Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — Нью- Йорк, 1974. — С. 41—42, 47, 53, 56, 59, 64—65, 96, 102—103, 111, 114—115,

117—119 та ін.; Кедрін І. У межах зацікавлення. — Нью-Йорк; Париж; Сід- ней; Торонто, 1986. — С. 118. — Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Бібліо- тека українознавства. Т. 53.

2 Докл. див.: Макух І. На народній службі. — С. 198—206, 221, 224 та ін.

відкрили двері до глобальної гуманітарної катастрофи, яка спіт- кала наш народ у ХХ столітті.

Одним з найбезглуздіших, найкривавіших, найтриваліших конфліктів був україно-польський. Війна між обома народами почалася 11 листопада 1918 р.1, коли поляки встановили конт- роль над Перемишлем, який було назавжди втрачено для україн- ців. Власне, від цієї дати і починається відлік україно-польської війни, переможцем у якій стала Москва, яка збройним шляхом встановила політичний та економічний контроль над двома на- родами. Війна поляків та українців тривала понад 30 років. Зу- пинити її вдалося дикунським способом, який назвали «Акція “Вісла”». Фактично війна тривала ще декілька років — аж до ви- нищення польських та українських партизанів. Формальне при- мирення двох народів сталося лише на початку III тисячоліття, коли голови держав — Леонід Кучма та Олександр Квасневський, Предстоятель УГКЦ Любомир Ґузар та Примас Польщі Юзеф Глемп принесли взаємні вибачення обом країнам та їх громадя- нам від імені своїх народів та вірян своїх Церков.

1 Україна: політична історія... — С. 364.

VIII

Дата добавления: 2015-08-17