Висновки автора

Після встановлення влади над ядром своїх етнічних тери- торій Росія та Польща, Румунія та Угорщина пред’явили світові та одна одній свої права на «українські етнічні землі». У випадку Польщі це була пропозиція повернутися до спільного минуло- го, пропозиція, обґрунтована історичними та правовими аргу- ментами. Більшовики запропонували нову ідеологію спільного майбутнього, ідеологію тотального розриву з минулим — отже, ідеологію виходу за межі цивілізаційної моделі, що існувала, ідеологію нової цивілізаційної моделі, принципово відмінної від попередньої.

Спроба вийти з однієї цивілізаційної моделі та створити за- мість неї нову завершилася історичною катастрофою. На тери- торії підросійської України запанував цілковитий адміністратив- ний, фінансовий, господарський хаос. Промислове виробництво сягало хiба що 15—20 вiдсоткiв вiд довоєнного, посівні площі скоротилися на третину, урожайність зернових — принаймнi на 25—40 вiдсоткiв, поголів’я основної тяглової сили — коней — на

1 Копиленко О., Копиленко М. Держава i право України. — С. 150.

2 Мироненко О. Витоки українського революційного конституціоналізму 1917—1920 рр. — С. 165—166.

1 млн голiв, реманент — на 60%. Натомiсть у 1920 р. вже iснувало 960 колгоспів1, органiзацiя яких стала «логiчним наслiдком» безум- ного земельного декрету Чехiвського-Шаповала. До речi, запрова- дити самi колгоспи Директорiя не встигла «лише за браком часу» 2. Фантастичними виявилися людськi втрати. За перiод 1914— 1920 рр. лише українське село втратило вбитими та зниклими безвiсті щонайменше 3,5 млн осiб3; абсолютна їх бiльшiсть — чоловiки репродуктивного вiку. Зруйнованою виявилася сама тканина буденного людського життя: населення було позбавле- но продуктів харчування в необхідній кількості і необхідному асортименті, не працювали правоохороннi органи, комунальні служби, системи охорони здоров’я, катастрофічно бракувало пального, житла, медикаментів, товарів повсякденного вжитку

тощо.

Масштаби гуманітарної катастрофи оцінити неможливо на- віть сьогодні. Очевидно лише, що на історичну арену сучасної України вийшли два нові типи людини — хижаки, позбавлені елементарних моральних понять, та безпринципні ж пристосу- ванці, основною метою життя яких стало лише фізичне вижи- вання за рахунок знищення інших.

Злочинна авантюра зі створенням «національної» селянської Української держави, заснованої на принципах ігнорування пра- ва, відмови від дотримання цивілізованих принципів соціально- го устрою, як-от право приватної власності, захисту природних прав та свобод громадян, завершилася так само ганебно, як і по- чиналася. Платити за цю ганьбу довелося народові, який — ніде правди діти — став співучасником цього злочину.

Відкритим у цій історії залишається хіба одне питання: коли цей рахунок буде закрито і якою буде остаточна сума?

1 Див.: Хмель И. В. Аграрные преобразования на Украине. — С. 146—180. 2 Солуха П. Договiр з Москвою проти Гетьмана Павла Скоропадського. — С. 51.

3 Урланис Б. История военных потерь. Войны и население Европы. Людские потери европейских стран в войнах ХVIII—ХХ вв. (историко-статистичес- кое исследование). — СПб; М., 1999. — С. 400.

XVII

Дата добавления: 2015-08-17