Конституційні потуги уряду УНР очима її сучасників

Мазепа новий порядок «управління» УНР оцінив цілком нейтрально, констатувавши принципову новацію «закону» так:

«на випадок смерти Петлюри все верховне керування державни­ ми справами Республіки та її озброєними силами покладалося на залишившихся в живих членів Директорії або одного з них» 1.

За словами іншого «експерта», Шаповала, «Закон про тимча­ совий державний устрій» означав, що «перервано органічний зв’язок з усією попередньою добою» та «засновано» (на папері, під польським режимом) нову «державу» під колишньою назвою

«УНР» з Петлюрою в ролі «президента» і диктатурою «кабінету»

«з соціал­демократів». Цей «переворот, — вiв далi «машиніст» української революцiї, — був зроблений п’ятьма міністрами на вимогу поляків і в порозумінню з Петлюрою, цебто один член Ди­ ректорії і п’ять міністрів». Це — «документ політичного шах­ райства людей, що сиділи в польському полоні», вiн «є виразом явного переходу соціал­демократів в табір буржуазної контрре­ волюції». З притаманними йому щирою любов’ю та приязню до полiтичних спiльникiв й опонентiв М. Шаповал охарактеризував їх так: «всі партійні і безпартійні політики — опріч соціал­рево­ люціонерів — пішли проти здійснення влади українського тру­ дового народу». Усi виданi ними «акти, направлені проти прав і законів Трудового Конгресу, — переконував творець Директорiї (замовчуючи при цьому тему легітимностi самого ТКНУ та всiх його рiшень), — є незаконні, а тому творені на основі цих актів органи влади чи представництва також незаконні, а виконавці цих актів є державними зрадниками, узурпаторами і самозван­ цями». «Всі спроби своєвільно переиначити й цілком відкинути волю Трудового Конгресу, — читаємо далi, — є не лише держав­ ною зрадою, але й політичним шахрайством, самозванством». З манiакальною упертiстю Шаповал продовжував переконувати себе в тому, що «українська революція була соціяльною», а «наш

Варiант тексту « Проєкту тимчасового закону про форму державного уст- рою та про порядок законодавства » з 5 розділів за підписами Мазепи, Без- палка, Шадлуна, Лiвицького, Огієнка подає Шаповал (Шаповал М. Занепад У.Н.Р. — С. 14—15). В лiтературi можна натрапити на вiдомостi (з посилан- ням на газету « Слово ») про те, що проекти зазначених законiв українська преса оприлюднила ще наприкiнцi жовтня. Див.: Копиленко О., Копиленко М. Держава i право України. — С. 150.

1 Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. — Т. 3. — С. 69.

нарід — трудові селяни і пролетарські маси, тому й держав­ ність українська може бути лише їх державністю, а не буржуазії

<...> З політичного погляду, — доводив він, — закон 12.11.20 був фактичною передачею прав Директорії одній групі — радикал­ демократам, яка Петлюрі дала компенсацію — титул “голови держави”». Отже, пiдбив він пiдсумок, «рік 1920 — це вже не УНР, а петлюрівщина — спеціяльний рух контрреволюції з метою за­ хопити фактичну владу над Україною» 1.

Не менш жорстку оцінку дав один з найавторитетніших ук- раїнських правників Сергій Шелухін. Зазначивши «узурпаційний характер» походження влади Петлюри, відсутність у його діях

«правового титулу», їхню протизаконність щодо постанов Тру-

дового Конгресу 28 січня 1919 р., Шелухін підкреслив: такими своїми дiями Петлюра «розірвав свій легальний зв’язок з Україн­ ською Народньою Республікою і перетворив уряд, який працював з ним, в уряд Петлюри, бо уряд УНР міг мати свою повновлас­ ність тільки з Конституції 28 січня 1919 року. Так державно­ правовий зв’язок з УНР було знищено, а уряд УНР зліквідовано» 2.

«Акту 12 листопаду (1920 р. — Д. Я.), — аргументував свою по- зицію юрист Шелухін в iншiй розвiдцi, — не вимагали нi “льогi­ ка” подiй, нi державнi iнтереси. Його (акт 12 листопада. — Д. Я.) утворено з єдиною цiллю: утворити єдино­державiє Петлюри й позбавити прав iнших членiв Директорiї <...>». Загалом Ше- лухiн квалiфiкував цей документ як «неправий», «узурпацiйний»,

«надзвичайний», «екстрений» i «основний» акт3.

Дата добавления: 2015-08-17