Конституційні потуги уряду УНР. Варіант комісії Ніковського

Ще 30 серпня РНМ відповідною ухвалою утворила Комісію з вироблення Конституції Української Народної Республіки під головуванням міністра закордонних справ Ніковського. З 2 ве- ресня по 1 жовтня 1920 р. комісія, мiсцем зiбрання якої був тарновський готель «Брістоль», провела 39 засідань. Умови для роботи там, згадував сучасник, «були більш ніж скромні і чисто похідні, перспективи вельми невизначені. І все ж таки кращі сини українського народу, які зібралися тут, міцно спаялися в єдине ціле, бадьоро переносили нестатки і твердо вірили в майбутнє, в здійснення всіх своїх надій. Замість того, щоби розсипатись по світу в якості емігрантського пилу, вони терпляче чекали тут, поблизу від батьківщини, поки промчить, нарешті, смерч біль­ шовицького засилля над рідними полями, і готувалися до повер­ нення для праці по відродженню порядку і державності» 1.

Готувалися, треба визнати, не гаючи часу. Учасники нарад обговорили два об’ємних конституцiйних проекти, перший з яких було представлено видатним українським юристом, дiйс- ним статським радником, вiдомим у середовищi дореволюцiйної київської iнтелігенцiї «своїм спартанськи­скромним життям вiчного трудiвника» 2Отоном Ейхельманом. Балтiйський нiмець за походженням, вiн блискуче володiв багатьма європейськими

мовами, мав усталену репутацiю великого знавця державного i мiжнародного права, до революцiї обіймав кафедру мiжнарод- ного права Унiверситету Св. Володимира в Києвi. «Незвичайно вiдданий iдеї української державности i всi свої сили на старостi

1 Марголин А. Украина и политика Антанты. — С. 265.

2 Там само. — С. 105.

лiт присвячував нашiй справi» 1, — такими словами характеризу- вали його колеги.

Комiсiя Нiковського «практично без обговорення» вiдхилила

проект О. Ейхельмана, який, цiлком у дусi драгомановських iдей, виходив з принципових положень про суверенітет народу та федеративно-державний устрій України. «Доля не судила цьому проектові стати основним законом УНР, — писав згодом член

комісії Литвицький, — а наукова критика не визнала за ним тих позитивних ознак, які виправдовували б бажання його творців накинути його українському народові дорогою ціною, — абсолют­ не ігнорування волі цього народу».

На нашу думку, тогочаснi критики Ейхельмана керувалися не професiйними критерiями, а виходили з мiркувань полiтич- них, мiркувань «революцiйної доцiльностi». Саме тому вони не помiтили — оскiльки не хотiли помiчати — «iсторичну виперед­ жальнiсть правових iдей О. Ейхельмана, виняткову його повагу до закону, регламенту, порядку, органiзацiї, увагу до узгодженостi прав i обов’язкiв, повноважень рiзних органiв i посадових осiб» 2 тощо.

Уже на першому засіданнi комiсії Нiковського перевагу було віддано проектові такої собі Всеукраїнської Національної Ради. Саме його було прийнято за основу для подальшого обгово- рення — «як повний і найбільш зв’язаний з сучасним реальним життям» та ухвалено «представити Раді Міністрів», а голо- вне — «через окрему делегацію в складі голови комісії, заступника голови М. Білінського та члена комісії п. Ковалевського вручити п. Головному Отаману текст виробленої Конституції» 3.

Дата добавления: 2015-08-17