Конституційні потуги уряду УНР. Варіант комісії Саліковського

Головний отаман на проект, поданий комісією Ніковського, нiякої уваги не звернув. Адже 2 липня своєю ухвалою (ч. 61) вiн

1 Цит. за: Шкiльник М. Україна в боротьбi за державнiсть... — С. 123.

2 Крюков В. Майбутнє, якого нас позбавили // Конституцiйнi акти України. — С. 54.

3 ЦДАВО Українi. — Ф. 1065. — Оп. 2. — Спр. 294. — Арк. 1. Див. також: Ма­ зепа I. Україна в огнi i бурi революцiї. — Т. 2. — С. 180, 183, 194—195; Прото- коли засiдань Комiсiї див.: ЦДАВО Українi. — Ф. 1065. — Оп. 2. — Спр. 295; Спр. 296. — Арк. 65—66.

створив iншу комiсiю, на чолi якої поставив мiнiстра Салiков- ського. До її складу було включено по два представники МВС, Всеукраїнської Національної Ради та наукових інститутів, по одному — від відомств праці, юстиції, військових, закордон- них, освітніх, єврейських справ, державної канцелярії, причому 7 з 15 членiв цiєї комiсiї одночасно працювали i в комiсiї Нiков- ського. Було визначено і кінцевий термін роботи комісії — «не пізніше як на протязі трьох тижнів з дня затвердження цієї постанови».

Комісія Салiковського розглянула декiлька не пов’язаних мiж собою iнших варiантiв проекту Основного закону, пред- ставлених як окремими дiячами, так й iнституцiями. «За основу взяли законопроект Ради Міністрів, в якому (зусиллями головним чином проф. Огієнка) було зроблено багато дрібних поправок, особливо в редакційному відношенню» 1. Закон, роз’яснив згодом суть справи прискіпливий до деталей Мазепа, «в значній своїй частині був по суті перерібкою згадуваного проєкту від 14 лю­ того 1920 р. Різниця між першою та другою редакціями полягала в тому, що варіант від 14 лютого пропонував залишити Дирек­ торію як “колегіальну державну установу”». Головний зміст про- екту, пропонованого цією комісією, — визнання за Директорію лише «особу голови Директорії», передача йому всієї повноти верховної влади в УНР.

На цю історичну місію було витрачено 10 засідань2. Підсу- мок: 16 серпня законопроект було схвалено і передано на роз- гляд уряду разом із заувагами та висновками. У висновках, зок- рема, читаємо: «Основна мета законопроекту полягає в тому, щоби точно накресленими, безсуперечними правничими нормами визначити “верховне тимчасове управління та порядок законо­ давства”, яке склалося в процесі безпреривної боротьби за само­ стійну Україну» 3. Другий проект, розглянутий комiсiєю, визна- чав порядок скликання та роботи своєрiдного передпарламенту УНР, який і було названо «Державна Народна Рада» (ДНР)4.

1 ЦДАВО України. — Ф. 1065. — Оп. 2. — Спр. 296. — Арк. 18. Див. також: Директорія... — Т. ІІ. — С. 652.

2 Вiдповiдно з 25 по 31 липня та 1, 2, 5 серпня, не рахуючи 4 засiдань в пiд- комiсiї 26 та 28—30 липня. (ЦДАВО України. — Ф. 1065. — Оп. 2. — Спр. 52. — Арк. 59—63).

3 ЦДАВО України. — Ф.1065. — Оп. 2. — Спр. 296. — Арк. 18.

4 Проект обговорювався 7, 9—11 серпня, 4—6 та 24 вересня на пленарних за- сiданнях i 8, 18, 20, 21 серпня на засiданннях пiдкомiсїї (Там само. — Спр. 295. — Арк. 68—75).

Двомісячний термін роботи над законопроектом про ДНР, складеним комісією 4 вересня і переданим до Ради Міністрів 30 вересня, пояснюється, по-перше, тим, що комісія повинна була узгодити два документи. Перший проект, розроблений ВНР, мав 150 артикулів; другий, так званий «соціялістичний», складався з 36 статей. По-друге, всерединi самої комiсiї не було

консенсусу з принципових питань. Врешті-решт, «комісія уста­ новила основні принципи щодо організації Парламента, доручила попередню розробку проекту підкомісії, яка розклала виклад свого проекту по перерахованим відділам так званого соціялістичного проекту та комбінувала зміст обох проектів, поновляючи про­ пуски другого проекту належними артикулами першого більш повного в деяких деталях проекту».

У пояснювальній записці до документа було також зазна- чено, що комісія «поповнила знайдені нею пропуски в обох про­ ектах новими артикулами, переробила в багатьох артикулах самий зміст одержаних проектів та зовсім виправила форму виклада артикулів, взятих з двох проектів». Обмеження прав передпарламенту було пояснено, по-перше, «не зовсім установ­ леними умовами нашого життя», по-друге, «не зовсім скінченими та закресленими теренами держави» і, по-третє, необхідністю

«відчинить найскоріше і без одкладання діяльність Парламента зараз же по перейденню на рідні терені, хоч би навіть на про­ странстві деяких повітів» 1.

Врешті 23 жовтня уряд «більшістю голосів» («проти» вис- ловився лише Архипенко) ухвалив «приступити до негайного розгляду» законопроектів «про Державну Народну Раду УНР і про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Ук­ раїнській Народній Республіці». Наступного дня останній законо-

проект розглянули постатейно та ухвалили в цілому. 26 жовтня ця доля спіткала і законопроект про Державну Народну Раду2. За два тижні пан Головний отаман таки пiдписав червоним чор- нилом нiбито попередньо ухваленi Радою Народних Мiнiстрiв закони «Про тимчасове верховне управління та порядок зако- нодавства в Українській Народній Республіці» і «Про Державну Народну Раду», проставивши на титульному аркушi першого з цих документiв дату «12 листопада 1920 р.» 3

1 ЦДАВО України. — Ф. 1065. — Оп. 2. — Спр. 295. — Арк. 46; Спр. 296. —

Арк. 45—47.

2 Директорія... — Т. ІІ. — С. 285, 287—291.

3 Директорія... — Т. ІІ. — С. 7, 676—684; ЦДАВО Українi. — Ф. 1065. — Спр.

87. — Арк. 16; Спр. 119. — Арк. 1—1 (зв.); Спр. 295. — Арк. 1—17 та iн.

Дата добавления: 2015-08-17