Перші законотворчі кроки ЗУНР

Найперше УНРада схвалила «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Авс- тро-Угорської монархії». Засадничий принцип — рівність прав усіх громадян (який, до слова, було відкинуто режимом Дирек- торії). Однак це стало не лише чинником внутрішніх сварок і не- порозумінь всередині «об’єднаної УНР», але й одним з найваж- ливіших факторів її нежиттєздатності.

Питання про автора (чи авторів) Основного закону ЗУНР не з’ясовано. Проаналізувавши архів ЗУНР, який зберігається в Ук- раїнському католицькому університеті ім. Папи Климента VIII в Римі, о. І. Нагаєвський зробив висновок, що автором проекту Конституції ЗУНР був ієромонах ЧСВВ, визначний богослов, на- уковець та громадський діяч, один з найближчих співробітників Митрополита Андрея о. Плятонід Філяс1. У розмові з автором цієї роботи в Римі у вересні 1996 р. ректор УКУ Кир Іван (Хома) повідомив, що проект Конституції ЗУНР написали Митрополит Андрей, єпископи Йосафат, Коциловський, Григорій Хомишин та о. д-р Філяс, які перебували тоді в Перемишлі.

9 листопада було створено вищий орган виконавчої влади ЗУНР — Тимчасовий Державний секретаріат (згодом — Рада Державних секретарів Західно-Української Народної Респуб- ліки) під головуванням Костя Левицького. «Перебрання влади Державним секретаріатом було імпровізоване, як імпровізова­ не було й перебрання влади в краю, — зауважив у зв’язку з цим

один з активних учасників процесу. — Ми не мали, як це зробили чехи, наперед визначених мужів до відповідних ділянок нашого дер­ жавного життя. Лише великий запал і жертвенність населення спричинилися до того, що перебрання влади нам цілком удалося».

«Жоден з наших провідних політиків, — вів він далі, — не виїздив на довші політичні студії поза Львів, щоб навчитись, як прова­ дити політику. Ми не мали між нами ні Масариків, ні Бенешів, ні їм подібних політиків» 2.

1 Там само. — С. 395.

2 Макух І. На народній службі. — С. 197, 200. Після призначення Левицького головою уряду його посаду голови УНРади перебрав д-р Левко Ганкевич. Див.: Чернецький А. Спомини мого життя. — С. 59.

Провідні політики ЗУНР (у центрі — Петрушевич). Грудень 1918 р.

Відсутність національних Бенешів та Масариків спробували компенсувати обранням Президії з 9 осіб на чолі з Петрушеви- чем1. 9 листопада створили виконавчий орган — Державний сек- ретаріат, якому, найперше, доручили «виробити потрібні заходи для з’єднання всіх українських земель в одну державу» 2. Листопад був місяцем гарячкової розбудови нової держави. Розбудову- вали, головним чином, на папері. 16 листопада побачив світ конституційний закон «Про тимчасову адміністрацію областей Західно-Української Народної Республіки», який запровадив її новий адміністративний поділ на 49 повітів. Кордони ЗУНР на східному напрямку було поширено на схід від р. Сян, загальна площа її склала близько 40 тис. кв. км, із 4 млн. населення3. 4 січ- ня було визначено форму політичного ладу (закон «Про Виділ Української Національної Ради»). Закон, треба сказати, був ціл- ком шизофренічний, оскільки поєднував непоєднуване — «ко­

1 Карпенко О. Цит. праця. — С. 20.

2 Докл. див.: Чубатий М. Державний лад. — Ч. 3. — С. 20. Лозинський М. Га- личина в 1918—1920 рр. — Прага, 1922. — С. 75.

3 Костів К. Конституційні акти... — С. 164—165; Стахів М. Західна Україна. — Т. 3. — С. 54—55.

легіальний принцип голови держави із принципом одноособового шефа держави» 1. Закон, зокрема, передбачав, що ця інституція виконуватиме «функції, що звичайно входять в обсяг уповнова­ жень президента держави». Президентом Виділу став Петруше- вич2. Другим законом «Про внесення змін до Статуту УНРади» ці функції передали Президії Виділу на чолі з тим-таки Петру- шевичем3. Сформовано було i новий склад Держсекретарiату на чолі з Сидором Голубовичем.

Дата добавления: 2015-08-17