Проголошення ЗУНР: необхідність, злочин чи дурість?

Саме цю ідею наступного дня — 19 жовтня — Петруше- вич та представник УНДП Степан Баран запропонували учас- никам вищезгаданих представницьких зборів усієї Галичини, які зібралися в «Народному

домі». Натомість представ- ник УСДР Микола Ганкевич запропонував принципово інший варіант — злуку з Над- дніпрянською Україною, «але не з режимом П. Скоропад­ ського».

«Те, що говорив Микола Ганкевич на зборах..., — за- уважив Макух, — про негайне проголошення об’єднання, не мало ніякої ясної програми дії, без якої така справа, як державне будівництво, вза­ галі неможлива» 2. Це свідчен- ня само по собі спростовує

всі пізніші конструкції ук- раїнських суспільствознавців

Микола Ганкевич

щодо Листопадової революції як «закономірного результату і складової частини розвитку загальноукраїнського національ­ но­визвольного руху першої чверті ХХ ст., в т. ч. і Української революції 1917 — 1920 рр.». Дивує те, що таку позицію озвучив член Головної Української Ради у 1914—1917 рр., віце-президент

1 Див. про нього: Кульчицький Р. Державно-політична діяльність Івана Макуха в період ЗУНР. — http: //www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu/lst/2008_14/140- 150.pdf

2 Макух І. На народній службі. — С. 192. Див. також: Жерноклеєв О. Україн- ська соціал-демократія в Галичині. Нарис історії (1899—1918). — Видання друге, доп. — Київ, 2000. — С. 148—149.

Загальної Української Ради у Відні в 1915 р., людина, яка « скеп­ тично ставилася до перспектив українського національного руху в Наддніпрянській Україні, а зазбручанців вважала безнадійно зросійщеними». І взагалі, Ганкевич «був переконаний, що галича­ нам варто орієнтуватися на спілку з польськими соціалістами, з якими значно легше домовитися стосовно самостійної Украї­ ни, ніж із наддніпрянцями, а тим паче з росіянами» 1.

Тимчасом «зчинився в залі крик і протести, — пригадував Чернецький. — Я прискочив до д­ра Петрушевича і скинув його з трибуни. Проти нас була більшість, яка нас просто закричала. Ми демонстративно вийшли зі зборів, а з нами й січові стріль­ ці <...>» — частина яких, пригадаймо, в той самий час активно готувалася до збройного виступу, перебуваючи поблизу Киє- ва, у Білій Церкві. Між іншим, це ставить на порядок денний питання про необхідність дослідити питання про можливість підготовки Коновальцем якогось невідомого сьогодні власного політичного проекту. Але це так, до слова.

Тимчасом інсургенти зібрали окремі збори, які вирішили заснувати Комітет злуки західноукраїнських земель з УНР (яка на цей час не існувала в природі. — Д. Я.), а не з Українською Державою. Ініціатором такого рішення виступив член Головної Української Ради та Бойової управи січових стрільців Володи- мир Старосольський, який, нагадаймо, підтримував «давні друж­ ні зв’язки» з Винниченком. Зв’язки були «дружніми» настільки, що Винниченко, перебуваючи до революції 1917 р. на еміграції, нелегально приїжджав до Росії під прикриттям паспорта Старо- сольського!2

Увага: австрійський підданий Старосольський надавав свій паспорт для російського підданого Винниченка, який з цим документом нелегально в’їжджав до Росії з метою проведення підривної, антидержавницької діяльності! Слід зауважити, що сам Володимир Кирилович ніколи від себе своєї зовнішньополі- тичної орієнтації в ті роки не приховував. «Кінець австро­гер­

1 Чорновол І. Батьки та діти. Микола Ганкевич і Генрик Верешицький // Львівська газета, 2007, 20 квітня, № 68 (138).

2 Винниченко В. Щоденник. Том перший. 1911—1920 рр. — Едмонтон-Нью- Йорк, 1980. — 500 с. — С. 224.

манської орієнтації» він кон- статував для себе лише після Лютневого перевороту, власне, між 20 березня та 10 червня 1917 р.1 Відкритим залишаєть- ся питання, хто фінансував ці поїздки та багатомісячні пере- бування Винниченка в Росії, у т. ч. в Москві? Варіантів тут небагато: ці подорожі були здійснювані або власним кош- том (нагадаймо, що п’єси полі- темігранта Винниченка йшли по театрах усієї Росії, зокрема в Петрограді, Москві, Києві, Баку, Тифлісі, Саратові, Одесі, Самарі та інших містах), або

Володимир Старосольський

були фінансовані з бюджету Австро-Угорщини, або ж правдиві обидва варіанти.

Слід узяти до уваги, що Старосольський був знаковою пос- таттю галицького соціал-демократичного руху. Під час війни він активно співпрацював із Союзом визволення України, тобто брав участь у реалізації фінансованого Віднем політичного про- екту створення коронного українського краю на чолі з австрій- ським ерцгерцогом у складі «двоєдиної» монархії.

Це видається цілком логічним ще й тому, що Старосольський був переконаним прихильником «соціал­демократичної ідео­ логії австро­марксистського зразка», яка, на його думку, «під­ тверджується історично, найбільш повно і вичерпно відповідає менталітету та стремлінням українського народу» 2. У цьому сенсі консервативний режим Скоропадського, що спирався на

підтримку німецького війська, був двічі ворожим для соціал-де- мократа та австрійського підданого Старосольського.

1 Там само. — С. 260.

2 Про нього докл. див.: Панок О. В. Сутність та основні проблеми політич- ної концепції Володимира Старосольського. — Автореф. дис.... канд. політ. наук: Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — К., 1998.

Натомість негативне ставлення Петрушевича та його при- хильників, зокрема Степана Барана1, «до справи негайної злуки українських західних земель з Наддніпрянщиною» пояснювалося

«тим, що в жовтні 1918 року існував ще режим Скоропадського... та сам Винниченко порадив не проголошувати тоді злуки». За Чернецьким, саме Винниченко відіграв ключову роль у процесі, адже «за декілька днів перед своєю смертю» 1951 р. письмово під- твердив, що саме він «дав галичанам вказівки проголосити злуку з УНР» 2.

Дата добавления: 2015-08-17