Політична візія поляків

Погляди польських політичних кіл — ы то тих, які діяли на території імперії Габсбургів, ы то тих, які діяли на території імперії Романових, були широко відомі, зрозумілі, послідовні і не змінювалися впродовж 135 років, тобто впродовж життя 4—5 поколінь. Вихідний пункт, на якому вони базувалися, був незаперечним історичним фактом: Польська Республіка була окупована Росією та Австро-Угорщиною, отже, йтися могло тільки про відновлення цієї держави в кордонах, які існували на момент окупації, тобто на 1772 р.

Ця позиція, безперечно, була правовою, консенсусною, послідовною, логічною, ясною та недвозначною. Така позиція в принципі не передбачала існування на якійсь частині окупо- ваної Польської держави будь-якого іншого національного дер- жавного утворення — чи то українського, чи то єврейського, чи то німецького. Це стосувалося і Східної Галичини, яка перед окупацією була невід’ємною, інтегральною частиною Речі Пос- политої.

Але, як це завжди буває в практичній політиці, різні люди бачили різні шляхи, які могли би привести їх до омріяної мети. Одна з таких концепцій передбачала, зокрема, відновлення ав- тономії статусу Польського Королівства у складі Росії. Такий

1 Секретар національно-демократичної партії, член УНРади. Про нього докл. див.: Шептицька Л. Б. Громадсько-політична діяльність Степана Барана (1879—1953). Дис.... канд. іст. наук. — Львів, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. — 2008.

2 Чернецький А. Спомини мого життя.— К., 2001. — С. 52—53, 58.

варіант прагнув реалізувати створений у серпні 1917 р. в Женеві представниками Польської народно-демократичної партії Поль- ський Національний Комітет на чолі з Романом Дмовським. Цей Комітет навіть дістав був офіційне визнання з боку Антанти, оскільки його фундаментальна політична ідея не суперечила принципу «неподільності» одного з учасників коаліції перемож- ців — Росії. Але практично таку концепцію реалізувати було неможливо з тієї простої причини, що російська політична думка «так і не доросла до визнання права польського народу на самостійне державницьке існування». Крім того, «принцип самовизначення народів», підтримуваний «тодішньою (російсь- кою. — Д. Я.) пропагандою, суперечив засадам “єдиної і неподіль­ ної Росії”, якими керувався (Тимчасовий. — Д. Я.) уряд у політи­ ці і практиці. <...> Незважаючи на проголошення незалежності Польщі, Тимчасовий уряд розраховував утримати майбутню польську державу у сфері власного впливу, не відмовляючись при цьому від претензій на гегемонію у Східній Європі» 1. Крім того, повалення Тимчасового уряду, прихід до влади більшовиків та формальне визнання ними права польського народу на ство- рення власної держави політично анулювали цю концепцію та її прихильників.

Поворотним моментом у справі відновлення польської дер- жавності стали:

— перемога Великої Британії, Франції та Сполучених Штатів у війні, що мало неодмінним наслідком принципові зміни територіального устрою Європи та створення, за необ- хідності, «санітарного кордону» проти нового режиму,

— події в Росії, які зруйнували щойно народжену демокра- тичну республіку, мали наслідком створення держав та державних квазіутворень на периферії історичних мос- ковських земель,

— розпад імперії Габсбургів та утворення національних дер- жав на території коронних земель Габсбургів.

У жовтні під тиском обставин, породжених військовою по- разкою у війні та, відповідно, карколомним наростанням внут- рішньополітичної напруженості в імперії, цісар Карл звернувся

1 Воробчук О. Я. Польське питання у політиці Росії в роки Першої світової війни. — Автореф. дис.... канд. іст. наук. — Чернівці, 2005. — 19 с. — С. 17, 18 та ін.

Вудро Вільсон

до підданих із закликом згур- туватися для захисту держа- ви. Інструментом такого «за- хисту» повинні були стати так звані «національні комітети», які реально стали прототи- пами майбутніх національ- них виборних органів. Саме вони і добили агонізуючу державу Габсбургів: замість сприяти стабілізації ситуації, вони пішли шляхом створен- ня національних державних утворень. Хистку «правову» підставу для цього створив відомий проект майбутньої мирової угоди, підготовлений та оприлюднений Президен-

том США Вудро Вільсоном. 11-й пункт проекту прямо говорив, що угода між переможцями та переможеними у війні повинна передбачити «якнайширшу можливість автономного розвитку» для «народів Австро-Угорщини». Ще один принципово важли- вий пункт, 13-й за порядком, говорив: «Повинна бути створена незалежна польська держава, яка повинна включати в себе всі те­ риторії з незаперечно польським населенням, якій повинен бути забезпечений вільний та надійний доступ до моря, а політична та економічна незалежність якої, так само як і територіаль­ на цілісність, повинні бути гарантовані міжнародною угодою» 1. Принципово важливо також відзначити, що ця декларація об- минала ключове для польського політикуму та народу питан- ня — про кордони цієї держави.

Проблема тут полягала в тому, що польська сторона не змог- ла виробити консенсусне рішення як щодо кордонів Польської республіки, так і щодо статусу нетитульних націй та народів у її складі. Дві політично найвпливовіші платформи — інші особли- вого впливу та значення не мали — представляли Юзеф Пілсуд- ський та Роман Дмовський.

Перший «не бачив Україну в числі можливих нових держав­ них утворень чи як фактор, сприятливий для відтворення й іс­

1 http://en.wikipedia.org/wiki/Fourteen_Points

нування Польської держави» 1, але визнавав «права литовців, білорусів і українців на само­ визначення» 2. Другий «вважав за нонсенс програму відновлен­ ня Польщі в кордонах 1772 р.

<...>», — передбачав, наведемо експертну оцінку, інкорпора- цію «стільки “східних” <...> земель, скільки можна “проков­ тнути”, скільки можна посту­ пово повністю полонізувати, перетворивши Польщу на мо­ нонаціональну державу. Такими територіями вважалися Схід­ на Галичина, Волинь і Поділля» 3.

«Нема людської сили, здатної перешкодити тому, щоб Ук­

Роман Дмовський

раїна, відірвана від Росії й перетворена на незалежну державу, не стала збіговиськом аферистів з цілого світу», — аргументував свою позицію пан Дмовський. «Україна стала б виразкою на тілі Європи», — передбачав він. На його переконання, «русинів вигадали австрійці, щоб ослабити поляків», отже, «програма не­ залежної України не може розраховувати на те, що Польща її підтримає...» 4.

Дата добавления: 2015-08-17