Польські політичні практики осені 1918 р.

У вересні 1917 р. в зв’язку з окупацією Королівства Поль- ського військами Центральних держав імператори Німеччини та Австро-Угорщини ухвалили створити для управління окупо-

1 Романюк Р. Польська політична думка початку ХХ ст. і проблема відрод- ження української державності // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. Вип. 4. — 2002. — 352 с.

2 Дильонгова Г. Історія Польщі. 1795—1990. Київ, видавничий дім «Києво-Мо- гилянська академія», 2007. — 237 с. — С. 110.

3 Українська державність у XX столітті (історико-політологічний аналіз). — Київ, Політична думка, 1996. — Розташована за адресою http://litopys.org. ua/ukrxx/zmist.htm

4 Цит. за: Романюк Р. Там само.

Юзеф Пілсудський

ваними територіями Регент- ську раду. До її складу було включено президента Варша- ви Здіслава Любомирського, примаса Польщі, архієписко- па Варшави Олександра Каков- ського та Йозефа Островсько- го. Канцелярія Ради становила Цивільний Кабінет, яким ке- рував секретар її, прелат Зиг- мунт Хелмицький. 7 листо- пада 1918 р. саме Регентська hада оголосила незалежність Польщі. Її першими практич- ними кроками стали усунення від влади окупаційних органів влади та створення національ- них збройних сил. Їх началь-

ним вождем був іменований Пілсудський, який від 22 листопада іменувався також Тимчасовим керівником Держави1.

Ще один орган влади з широкими установчими та вико- навчими повноваженнями був створений 28 жовтня у Кракові. Польська Ліквідаційна комісія мала головним завданням лікві- дацію державно-правових відносин, що існували на території австрійської Галичини, забезпечення безпеки та громадського спокою в краї до моменту утворення загальнопольського уря- ду2. Як стверджують компетентні українські історики, Ліквіда- ційна комісія призначила збройний виступ у Львові в ніч проти 3 листопада3.

Дата добавления: 2015-08-17