Перші документи Директорії та «легітимність» нової влади

15 листопада на світ Божий за підписами Винниченка, Пет- люри, Швеця та Андрієвського (підпис Макаренка з невстанов- лених до сьогодні обставин відсутній) було випущено перший документ Директорії. Зміст укладається в три тези.

Теза перша. Російський генерал Скоропадський, спираю- чись на німецькі багнети, захопив владу, намагався приєднати Україну до «єдиної неділимої Росії». Спроби його режиму на- вести такий-сякий правопорядок, покласти край селянському бандитизмові кваліфікувалися як «класова помста поміщиків», яка, мовляв, «дійшла до такої міри, якої не знав і царський режим».

Теза друга також наскрізь брехлива. «Підписанти» стверджу- вали, що:

а) «Український Національний Союз як найвище представ­ ництво організованої української демократії вживав до остан­ нього дня всіх заходів, щоб мирно, без пролиття крові і дезор­ ганізації громадського життя захистити й одстояти права народу»;

б) «настав час залишити мирні заходи»;

в) «Директорію Самостійної Української Народної Республі­ ки» обрали «організована українська демократія» та «все актив­ не народне громадянство».

Нарешті, теза третя вражає своєю алогічністю. В час, коли Київ було захоплено, гетьман та його уряд відійшли від влади, вірні йому частини припинили опір, підписанти пропонували

«негайно, без пролиття крові» «залишити обманом і насиль­ ством захоплені ними урядові посади» 1.

Того самого дня було підписано та/або розповсюджено ще один документ під назвою «Універсал» з підписом «Головний отаман Українських республіканських військ Петлюра». Місце та дата народження документа такі: Біла Церква, «ставка головної команди Українських республіканських військ у половині листо­ паду 1918 р.».

Петлюра оголосив: «з наказу ДИРЕКТОРІАТУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ стаю на чолі всього Українського вій­ ська як головний його отаман». Немає потреби зайвий раз під- креслювати, що відповідного наказу в природі не існувало. ДИ- РЕКТОРІАТ, себто ДИРЕКТОРІЯ, ніколи нічого подібного не ухвалював/ухвалювала. В іншому випадку Симон Васильович просто пред’явив би відповідний папірець, підписаний його колегами. Друге — в день початку повстання він перебував не в «ставці Українського війська», а в штабі січовиків Коноваль- ця, тобто в штабі чужоземного війська. Усі січовики станом на кінець листопада були австро-угорськими підданими і носили австрійські однострої — саме їх і назвали «Українським війсь- ком». Документ у позасудовому порядку оголошував уже ко- лишнього гетьмана «поза законом за головний державний злочин проти самостійної Української Народної Республіки». Одночасно

«Універсал» оголошував «скасованими» «гетьманські накази по війську» та закликав «військові частини генерала Скоропадсь­ кого» переходити під знамена УНР з метою «знищення сили, на яку досі опирався» гетьманський режим2. Іншими словами, пан

«Головний отаман», будучи нібито при здоровому глузді, закли- кав російських офіцерів вступати до війська, метою якого було знищення російських офіцерів.

Ще одна дивина — перше та єдине відоме на сьогодні «офі- ційне» військове зведення «Штаба Украинских Республиканских Войск», підписане Петлюрою та Осецьким. Головний зміст — безапеляційні запевнення у всенародному характері повстання. Запевнення без жодних на те підстав. Більше того, ці «підстави» навіть не змогли вигадати впродовж наступних 90 років — на

1 Директорія... — Т. ІІ. — С. 374—375.

2 Директорія... — Т. ІІ. — С. 376.

відміну від, скажімо, поразки більшовицьких загонів 23 лю- того 1918 р. під Червоною гіркою, яке радянські фальсифіка- тори згодом видали за перемогу, адміністративним порядком

«призначивши» днем народження Червоної армії та флоту. У тексті, однак, містилися твердження, які заяви про «всена- родність» повстання спростовували. Наведімо його мовою оригіналу:

«Армиями Украинского народа занята Полтава, Харьков, Екатеринослав. Передовые части стрельцов приближаются к Киеву. Под Васильковом 14 ноября начался бой. Первый отряд добровольцев разбит. Убито до двухсот. Много ранено. Нам досталась пушка и 8 пулеметов. С нашей стороны 3 убитых и 9 раненых. Немцы помогают нам оружием. Рабочие общей забас­ товкой. Солдаты­крестьяне радостно берут оружие. Мобилизо­ вано до 30 тысяч селян и озброено. Сердюки бросают доброволь­ цев и перебегают до нас целыми сотнями» 1. Тепер українською:

за допомоги німців, невідомо ким, як і коли мобілізованих до війська 30 тис. селян захопили 3 міста і наблизилися до столиці. Воюючи проти професійних військових та й до того поголовно офіцерів, вони втратили аж 3 убитими і 9 пораненими, вбивши при цьому до двох сотень супротивників. Констатуємо: досягти таких показників за весь час своєї кар’єри не пощастило ані Сунь-цзи, ані Велізарію, ані Олександру Великому, ані Напо- леону Бонапарту.

Дата добавления: 2015-08-17