Чому Шаповал покинув Директорію? Версія Шаповала

«Як неприємно дорослій людині бути запідозреній у дитиня­ чих слабостях до кукол, так неприємно мені бути запідозреному в славолюбстві і бажанні “влади”. Я переріс інстинкт влади полі­

1 Солуха П. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського. — С. 62, 78—79, 193. Про політичну програму січових стрільців див.: Там само. — С. 71.

тично, бо за найвище в світі вважаю владу моральну. Такої влади я мав по горло при організації повстання, коли люде без нічого рискували своїм життям по одному моєму заклику. Винниченко і я мали дійсну владу до момента вибору Директорії (підкрес- лення Шаповала. — Д. Я.). Це визнавали всі, навіть вороги. Ну і що ж мені всяка влада, “портфель”?».

«Я ввесь 1918 рік, — продовжує автор цитованих споминів, — ходив з важкою образою в житті, з думкою, що міщанство, мі­ ряючи мене своєю міркою, не допускає навіть думки, що людина має вищі насолоди в громадській творчости, ніж переживання влади. І хотілось дати доказ, що я не міщанин. Я відмовився від вступу в Директорію, вірючи до останнього моменту в перемогу, успіх нашого діла. Хай собі Швець чи А. Макаренко покуштують влади і Петлюра разом з ними! Можливо, що в їхньому житті нема инших вищих переживань і радостей... Приймати участь у великому ділі, багато робити, з нічого зробити щось — в цьо­ му є насолода і справедлива гордість самим собою: я пережив це в повній мірі під час небезпечної роботи по організації повстан­ ня. А тепер можна і назад стати, від близької справи не одхо­ дючи! Це була головна причина моєї відмови вступити в члени Директорії. Другою причиною була та, яку я заявив голосно. Тре­ тьою — та, про яку я нишком сказав Янкові», — такими словами завершив цю частину своїх споминів один з лідерів українських

есерів Микита Шаповал.

Дата добавления: 2015-08-17