Хто такий Андрій Макаренко?

Один із персонажів, яких доля буквально винесла — нехай і на дуже короткий час — на авансцену нашої політичної історії 1919-1920 рр. залишив по собі такі відомості.

1 У цьому сенсі твердження типу «реальною була й небезпека передчасного розтаємничення змови і арешту її керівників» або «гетьманські шпигуни вже довідались про заходи з підготовки повстання, і Національний Союз опинився перед загрозою розгрому» тощо (Солдатенко В. Українська рево- люція. Історичний нарис. — С. 549.) перебувають поза межами адекватності наукового аналізу.

2 Проаналізувавши спомини Шаповала, Стахів дійшов висновку, що ця розмова не могла відбутися раніше 5-ї години пополудні 26 жовтня. Див.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 60—64. Згідно з версією о. І. Нагаєвського, «першим піддав думку зробити повстання про­ ти гетьмана» Макаренко. Згідно з цим поглядом майбутній член Дирек- торії схилив до цього генерала Осецького, за яким стояли полки Павленка та Хилобоченка. Перші наради цієї групи заколотників нібито відбувалися в помешканні Макаренка на Прорізній, 19. В них брали участь Винниченко, Осецький, полковник гетьманського генерального штабу Тютюник, полков- ники Коновалець та Мельник (Нагаєвський І. Історія Української держави в ХХ ст. — С. 158). Солдатенко висунув цілком фантастичну версію про те, що Винниченко «довгий час практично один дотримувався курсу на під­ готовку повстання проти антинародного режиму (з ним солідаризувався лише М. Шаповал) ». Див.: Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В. К. Винниченка в добу української революції // Український іс- торичний журнал. — 1994. — № 6. — С. 24.

Народився 1886 р. в Гадячі Полтавської губернії. Даних про освіту немає. 1917 р. — голова Всеукраїнської спілки залізнич- ників. За часів Української Держави — директор департаменту Міністерства залізниць. Член Директорії УНР. Від 1920 р. — на еміграції. Помер у 1951 р. в м. Х’юстон (США) 1.

Дата добавления: 2015-08-17