УНС шукає підтримки у більшовиків

У повній відповідності з доктринальними політичними уста- новками своїх організаторів і керівників УНС ініціативно всту- пив у прямі контакти і з більшовиками. Вони чудово розуміли, що «могли бути корисні большевикам лише в плані загальних ан­ тигетьманських сил» 1. УНС вів ці переговори паралельно з пе- реговорами про вступ їхніх представників до уряду Ф. Лизогуба2. Можна сказати більше: вступивши в переговори з більшовика- ми, українські національно-соціалістичні кола не лише вчинили акт державної зради, а й активно сприяли розвитку передумов наступної поразки своїх «національно­визвольних змагань».

Переговори з представником більшовицької делегації Дмит- ром Мануїльським вів особисто Винниченко3. Зрозуміти це було складно навіть утаємниченим особам, адже зовнішніми справа- ми в УНС опікувався Шаповал. До слова, так само їм тоді, а нам сьогодні незрозуміло, чому головою військової комісії було об- рано саме Винниченка, «який війська ненавидів... Все робилося якось навпаки» 4. Переговори з більшовиками відбувалися, зок- рема, в будинку заступника міністра фінансів Василя Мазурен- ка, який безпосередньо брав у них активну участь. Мета перего- ворів, за словами Шаповала, полягала в тому, щоби «добитися нейтралітету більшовиків у нашій війні проти німців». Біль- шовики йшли на взаємне визнання, пропонували 3 млн рублів за умов підписання «оборонного союзу проти Антанти... Через загальний принцип нашої політики... — нейтралітет за всяку ціну — такого договору писаного ми не хотіли заключати, ли­ шились при чесному слові обох сторін не шкодити взаїмно. І не взявши від їх ніякої грошової допомоги», — стверджував Микита Юхимович. І тоді, і сьогодні ці твердження особливої довіри не

1 Лупандін О. І. Українсько-російські мирні переговори 1918 р. — С. 31, 32.

2 Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє—минуле. — С. 318—332.

3 За словами І. Мазепи, «переговори з Мануїльським та Раковським Винни­ ченко провадив на власну руку», оскільки ЦК УСДРП «після першої розмо­ ви своїх представників <...> з Мануїльським та Раковським відмовився від дальших переговорів з ними». — Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. 1917—1921. — Частина І. — С. 89.

4 Шляхтиченко М. До історії Директорії Української Народної Республіки // Український історик. — 1965. — №№ 1—2 (5—6). — С. 58. Автор — полко- вий ад’ютант 12-го Брацлавського полку з 28 серпня 1918 р. по 13 вересня 1919 р.

викликають1. Винниченко, в свою чергу, на пленарному засіданні Трудового Конгресу повідомив, що в ході цих переговорів було досягнуто угоди з 5 пунктів, які передбачали визнання Радян- ською Росією самостійності, нейтралітету та демократичного ус- трою УНР, встановлення торгових відносин між двома держава- ми, а також дозвіл на діяльність українських комуністів за умов,

«що цій партії не вільно захоплювати владу збройною рукою» 2.

Дата добавления: 2015-08-17