Революційний комітет повстання». Версія 1

Покинувши збори, Шаповал ішов по вулиці з Янком, Шид- ловим «і ще кимось». Упродовж бесіди «тихої зоряної ночі» він, за власним визнанням, дійшов таких висновків:

— «взагалі такі справи треба робити, а не говорити про їх і ні з ким не радитися»,

— його опоненти — «не представники народу і не революціо­ нери», а отже, нічого не варті,

1 Шаповал М. Демонічна справа. — С. 9, 10.

2 Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. — С. 7.

— ми закладаємо «воєнно­революційний комітет з трьох осіб, який візьме на себе завдання провадити революційну акцію»,

— «я — головою комітету»,

— «членів мені порекомендує він, Янко, який в зв’язку з подіб­ ною організацією, але вона складається з молодих людей, і тому добре буде, коли вони дістануть фахове керівниц­ тво з мого боку як освіченого офіцера, а до того ще й со­ ціяліста­політика».

«Додому, — констатував Шаповал, — я прийшов пізно вночі головою всеукраїнського ревкома». Впродовж наступних днів і тижнів пан голова зустрічався з тими, кого рекомендував Янко.

«Разів, мабуть, ще 3 я бачився з ними, але переконався, що це були зовсім невинні в політиці люди. Хоч і с­ри, але політичні діти. Зв’язків з провінцією у них було мало. Радитися з ними не було підстав». «Так за якийсь місяць я “розпустив” фактично “рев­ ком” (який, як бачимо, так ніколи і не був створений. — Д. Я.) і обдумував далі плани боротьби» 1. «Отже, — підсумовував М. Шаповал, — мене більше цікавив “Комітет повстання”. До його було делеговано представників від “Селянської Спілки” — Пушкарь і Дяченко, від залізничників і ще хтось... Після деяких спроб наладити роботу цього “Комітету” я переконався, що пра­ ці з його не буде» 2.

Це — перша версія, представлена Шаповалом.

Дата добавления: 2015-08-17