УНС шукає підтримки у Скоропадського

УНСоюз активно шукав контактів і зі Скоропадським осо- бисто, і з керівниками його уряду. Винниченко сам передав до рук гетьмана власноручно написану заяву Союзу. У ній ствер- джувалося: уряд Скоропадського не є повноправним і законним;

1 Див.: Там само. С. 54, 55, 86—87, 102. Див. також: Шкільник М. Україна в бо- ротьбі за державність. — С. 295—296, 319.

2 Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття. — С. 162—163. Ці дані потребують уточнення. — Д. Я.

3 Лупандін О. І. Українсько-російські мирні переговори 1918 р. — С. 33.

він чужий українському народові національно і ворожий йому політично; вся урядова діяльність веде край до руїни; законним може бути тільки уряд, який спиратиметься на «широкі демок­ ратичні маси українського народу». Заява, схоже, ігнорувала ту очевидну обставину, що в Україні жили і маси народу неук- раїнського, і маси, несвідомі величних принципів УНСоюзу.

Чи не головна вимога цього пафосного документа (інших Винниченко писати не вмів) цілком імперіалістична: згуртуван- ня «в один державний український організм усіх заселених україн­ цями земель» 1. Згодом таку вимогу, але щодо німців, кваліфіку- вали як «нацизм». Винниченко також запропонував гетьманові створити «коаліційний» кабінет за участю УНС.

Отже, Винниченко фактично запропонував Скоропадсько- му політичний союз. Його умови: УНС, за яким реально стояло декілька десятків політичних авантюристів, готовий заплющити очі на «нелегітимність» режиму. Гетьман висуває територіальні претензії до сусідніх держав та регіональних урядів de facto. Це фактично означало би війну проти країн Антанти, які мали свій погляд на проблеми повоєнного устрою в Європі, розподілу те- риторій Німецької та Австро-Угорської імперій. Практично це означало і війну з Польщею, Угорщиною, Румунією, Чехосло- ваччиною, регіональними урядами, які утворилися на велико- російських землях, та тими російськими силами, які виступали з централістських позицій (наприклад, із військовими частина- ми Денікіна, Юденича тощо).

Стахів кваліфікував цей документ як «останню платформу угоди і компромісу» між УНС та Скоропадським. Посилаючись на Шаповала, дослідник зауважив, що Винниченко «аж до ос­ танніх днів перед самим рішенням про переводження повстання в практиці ще вагався, чи взагалі реально йти до повстання, чи пробувати нових способів компромісу з гетьманом...». За де- кілька днів до 14 листопада Винниченко «висловлював пропо­ зицію, щоб погодитися з гетьманом за таку політичну ціну: гетьман покличе до влади чисто український кабінет, який зобов’яжеться, що після проведення загальних виборів в Ук­ раїні українська демократія підтримає його кандидатуру на президента держави» 2. «Одним словом, — підсумував Шапо-

1 Цит. за: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 22—23.

2 Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 24, 33, 54.

вал, — Український Національний Союз став трансформатором революційної енергії в Україні, а роль машиністів узяли на себе Винниченко і я» 1.

Дата добавления: 2015-08-17