Практична підготовка до повстання нібито зосередилася у так званій «військовій комісії» Українського Національного Союзу. За відомими станом на кінець 2009 р. свідченнями, вона складалася з двох видатних фахівців військової справи: монте- ра-неука та письменника-драматурга — Шаповала та Винничен- ка3. Вони домовились вважати (підкреслення наше. — Д. Я.) за членів комісії Осецького, Макаренка і тих, «хто з ними в спільній праці брали участь». Імена оцих «хто» добродій Шаповал забрав із собою до могили.
Нове зібрання в кабінеті Шаповала в помешканні сільсько- господарського «Централу» по вул. Прорізній, 19. Участь у ньо- му взяли сам господар, Винниченко, Осецький, начальник опе- ративного відділу гетьманського генерального штабу полковник Тютюнник, полковник Коновалець, начальник штабу січових стрільців полковник Мельник. Учасники наради дійшли виснов- ку, що кістяк збройних сил, на які вони могли розраховувати, становить приблизно 12 тисяч багнетів. «Швидко могло б бути змобілізовано 60 полків залізничної охорони», — підраховували вони, для якої, однак, не було зброї. Зброю «військова інтенда тура гетьманська чомусь не давала, зволікаючи день на день». Командири січових стрільців, зі свого боку, поінформували про
1 Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 32—33.
2 Делегація селян Уманського повіту Київської губернії. — Там само. — С. 37.
3 М. Шаповал стверджував, що військові і закордонні справи з Винничен- ком вони вели спільно, але Винниченко «більш вів зовнішньорепрезента- ційну працю», «я наполягав більш на внутрішню, організаційно-військову і громадсько-політичну працю». В кожному разі, писав М. Шаповал, «за всі плюси і мінуси нашої праці ми несемо обидва повну відповідальність в од- наковій мірі». — Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. — С. 47.
«наявність 1500 людей», у т. ч. «900 вивчених», а також запаси зброї ще для 5000 вояків.
«Для розвитку організаційної праці генерала Осецького ми мали здобути кошти, — читаємо у спогадах Шаповала, — і ос таточно сповістити політичний план, бо досі ми “ситуацію” ще не аналізували остаточно. Військовий план було ухвалено по проекту генерала Осецького: повстання починається на пери феріях, близче до Галичини, а відтіль наступає на Київ. Взагалі вся акція далі від Києва, щоб його повільно охватувати кон центричними кругами, йти вперед, організуючи політично і ад міністративно тил. На сильний виступ в Києві не можна було опиратись, бо в Києві було 30 000 німців і велика гетьманська організація — Сердюцька дивізія і інші формування. Питання про гроші і політичний план відсунули на кілька день». Учас- ники наради також вирішили, що «Селянська Спілка» дасть
«кількох людей, які поїдуть закладати “штаби” чи “трійки” в повітах».
Наступна нарада, якщо вірити спогадам М. Шаповала, від- булася в кабінеті Осецького «на Золотоворотській площі». Цьо- го разу хазяїн кабінету, а також полковник Павленко та Ми- кола Шаповал, брат Микити, обговорювали політичні аспекти повстання. «Треба признатися, — пригадував останній, — що з Винниченком ми його не обмірковували разом, бо й часу не було... Винниченко більш про технічні справи запитував, інфор мувався, а від обмірковування політичної будуччини ухилявся чи що».
«Я (тобто Микита Шаповал. — Д. Я.) виклав генералу Осець кому загальну мету так: відновлення Суверенної Української Народної соціалістичної Республіки з Установчими Зборами на чолі. Тимчасова влада належатиме якомусь органові з невеликого числа душ — Директорії чи щобто. Директорія організує пра вительство. Командування всіма військами має бути доручено одному чоловікові, очевидно тому, хто стоїть на чолі всієї вій ськової підготовки повстання».
Обговорили Шаповал та Осецький й ідеологічну базу свого руху — «соціалізм». Відповідь царського гвардійського — в не- давньому минулому — генерала одному з політичних лідерів українського селянства та радикальному націонал-соціалісту була такою: «...я йду на велику справу во ім’я самостійної та со ціалістичної України. Во ім’я іншої України я не пішов би. Хоч
я і бувший гвардійський генерал, але передовсім я українець і гро мадянин».
Підсумком згаданих нарад, а також окремої зустрічі органі- заторів повстання з полковником Болбочаном, яка відбулася на квартирі Винниченка, стала констатація факту: «...наша вій ськова організація склалась з Головного Штабу на чолі з генера лом Осецьким, полковником В. Павленком, полковником Тютюн ником, полковником Хилобоченком і війська: Головна Команда (генерал Осецький), Лівобережний командуючий — полковник Болбочан, Cічові стрільці — полковник Коновалець, Чорномор ці — полковник Пелещук».
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Український Національний Союз». Хто це? | | | Листопада. |