Кінець ЗУНР

Уже 16 липня ЗУНР припинила своє існування de facto. За- лишки УГА перейшли Збруч і з’єдналися з військами Директорії. Петрушевич у супроводі найближчого оточення подався до Від-

1 Мазепа І. Творена держава (Боротьба 1919 року) // Збірник пам’яті Симона Петлюри (1879—1926). — Прага, 1930. — С. 35.

2 Див. зокрема: Лотоцький О. Симон Петлюра. — Варшава, 1936. — С. 20—50.

3 Мазепа І. Творена держава. — С. 36.

ня. Тут він «зорганізував новий закордонний центр уже знову За­ хідно­Української Народної Республіки, відкинувши назву “Захід­ на Область Української Народної Республіки” 1.

30—31 серпня Київ було одночасно зайнято денікінськими та петлюрівськими частинами. Між ними негайно розпочалися збройні дії. Частини Дієвої армії УНР були змушені залишити місто. Впродовж вересня вона зазнавала самих поразок. Ці та інші катастрофічні для УНР події хоч і покликали до життя ефектну, але абсолютно неефективну спільну заяву урядів ЗУНР та УНР про необхідність боротьби проти Денікіна, проте на практиці призвели до перемир’я між Дієвою армією та поляками, з одного боку, та до капітуляції Української галицької армії перед російсь- кою армією, з другого. В свою чергу, Петлюра, опинившись перед загрозою окупації тогочасного осідку УНР — Кам’янця-Поділь- ського російськими військами, запросив до міста польські заго- ни. Залишки державного апарату та армії (близько 2 тис. вояків) було евакуйовано до Любара.

Через багато років після цих вікопомних подій лише один їх- ній учасник зробив чесну спробу проаналізувати та систематизу- вати чинники, що призвели до ганебної поразки. Тут були і «не­ відповідна політична підготовка нашого політичного проводу до здійснення самостійницького ідеалу», і політична неадекватність

проводу «панівної тоді» галицької націонал-демократичної пар- тії, і «величезний брак урядовців у спеціальних ділянках адмініст­ рації, як залізничні шляхи, фінанси і т. п.», і « цілковитий брак»

професійних офіцерів, дефіцит зброї, військової амуніції, при- датних для військової служби чоловіків, і відсутність зовнішніх союзників, і такі відомі й досі «чесноти», як хабарництво та ко- рупція, особливо в сфері нафтової промисловості, і багато чого іншого2.

Дата добавления: 2015-08-17