Розділ І. Походження Івана Самойловича та ранні роки служби.

Гетьманство Івана Самойловича: основні

Аспекти зовнішньої і внутрішньої політики.

Курсова робота

студента 2-ого курсу

історичного факультету

Пстрия А.В.

Науковий керівник –

асистент Костишин В.Я.

Науковий консультант –

доцент, к.і.н. Заєць А.Є.

Науковий консультант –

доцент, к.і.н. Вінниченко О.О.

Львів 2014

Зміст

Вступ. 3

Розділ I. Походження Івана Самойловича та ранні роки служби. 10

1.1. До урядовий період життя Івана Самойловича (1630-ті – кін 1650-х рр.). 10

1.2. Діяльність Івана Самойловича на поч. 1660-их – 1672 рр. 12

1.3. Боротьба Івана Самойловича за гетьманську булаву на Лівобережній Україні. 20

Розділ ІІ. Зовнішня політика гетьмана І. Самойловича. 26

2.1. Зовнішньополітичні відносини гетьмана Івана Самойловича з Московською державою та правобережним гетьманом П.Дорошенком. 26

2.2. Зовнішньополітичні відносини гетьмана Івана Самойловича з Османською імперією і Кримським ханством. 32

2.3. Зовнішньополітичні стосунки гетьмана Івана Самойловича з Річчю Посполитою. 38

Розділ ІІІ. Внутрішня політика гетьмана Івана Самойловича. 42

3.1. Соціально-адміністративна і соціально-економічна політики гетьмана Івана Самойловича. 42

3.2. Культурно-освітня політика гетьмана. 49

3.3. Причини усунення І.Самойловича з посади гетьмана України та його подальша доля. 52

Висновки. 60

Список використаних джерел й літератури. 65

Вступ

Актуальність теми. Актуальність даної теми полягає у важливості розв’язання проблеми ролі гетьмана Івана Самойловича, з точки зору основних моментів зовнішньої і внутрішньої політики цього державного діяча. Зазвичай розрізняють актуальність наукову і соціально-політичну.

Наукова актуальність. Наукова актуальність полягає у ступені вивченості цієї наукової проблеми. Варто зазначити, що попередники, які займались вивченням даної проблеми в силу певних обставин (в основному політичних і ідеологічних характерів) не займалися ґрунтовним дослідженням даної проблеми, або ж вивчали її поверхнево і узагальнено, тим самим виокремлюючи деякі аспекти і моменти, які лише частково висвітлювали проблему. Насамперед мова йде про таких дослідників, як: В’ячеслав Будзиновський, Дмитро Яворницький і ін., котрі через тогочасні політичні реалії російської і радянської імперіалістичної ідеології, були змушені в своїх працях описувати українських політичних діячів, зокрема і самого І.Самойловича з негативних точок зору. Сучасні ж дослідники, котрі займаються вивченням українських політичних діячів тих часів, зокрема постаті І.Самойловича, починають приділяти дедалі більшу увагу самій особистості гетьмана і основним аспектам його зовнішньої і внутрішньої політики. Насамперед мова йде про таких сучасних дослідників, як: Валерій Смолій, Валерій Шевчук, Олександр Реєнт, Тарас Чухліб і ін. Тому не розв’язаним залишились досить багато моментів і аспектів цієї проблеми, які є безпосередньо пов’язані з політичною діяльністю цього гетьмана в плані його зовнішньої і внутрішньої політики. Але попри все, все-таки варто зазначити, що ці дослідники по суті є новаторами в процесі дослідження основних аспектів політичної діяльності І.Самойловича. Соціально-політична актуальність. Вонаполягає у взаємозумовленості історичних подій і сучасних суспільно-політичних явищ. Тобто ця проблема є надзвичайно актуальною для сьогодення. Адже знову ж таки історія повторюється і зараз, з точки зору подібності тогочасних та сьогоднішніх зовнішньо і внутрішньополітичних реалій. Тому проблема особистості гетьмана І.Самойловича і його політичної діяльності, залишається актуальною і на сьогоднішній день.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження в даній роботі є період гетьманства (гетьманування) І.Самойловича на Лівобережній Україні в період з 1672 по 1687 рр. Предметом дослідження в даній роботі є зовнішня і внутрішня політика І.Самойловича, а якщо точніше то це основні аспекти цієї зовнішньої і внутрішньої політики гетьмана. Насамперед мова йде про зовнішньополітичні відносини І.Самойловича з сусідніми державами і їх правителями, в плані ведення військових дій, ставлення до певних політичних подій, явищ, процесів тощо. Також варто зазначити про внутрішню політику гетьмана у плані розвитку господарства, культури, освіти, ведення адміністративної політики, тощо.

Мета дослідження. Мета цієї роботи є характеристика основних аспектів зовнішньої і внутрішньої політики гетьмана І.Самойловича. Тобто потрібно не тільки охарактеризувати ці всі основні моменти зовнішньої чи внутрішньої політики гетьмана, а й дати цілісну картину політичної діяльності І.Самойловича з точки зору, його основних політичних ідей, прагнень і задумів (що намагався зробити чого так і не зумів, чи не встиг зробити).

Завдання дослідження. Визначена мета потребує виконання таких завдань:1) розглянути основні чинники і передумови, які сприяли успішному сходженню І.Самойловича на посаду гетьмана України, 2) показати основні заходи, що здійснювались гетьманом під час ведення зовнішньої політики, 3) виявити усі основні чинники і переконання, якими керувався сам гетьман під час ведення внутрішньополітичної діяльності.

Хронологічні і територіальні межі робити. Основними хронологічними межами, даної роботи виступає період з 1672 по 1687 рр., власне коли відбувалось саме гетьманування І.Самойловича. Також в роботі є присутні і інші часові межі, а саме мова йде про період поч.1630-их по 1672 рр., від

моменту народження І.Самойловича до моменту приходу до влади.

Основними ж територіальними межами даної роботи виступає сама Гетьманщина, а точніше її Лівобережна частина, а саме 10 окремих адміністративно-територіальних одиниць (полків), серед яких: Гадяцький, Переяславський, Київський, Полтавський, Лубенський, Прилуцький, Миргородський, Стародубський, Ніжинський, Чернігівський полки. Хоча варто додати про інші територіальні об’єкти, які неодмінно фігурують в самій роботі, а саме: Запоріжжя, Правобережна Україна, Кримське ханство, Османська імперія, Московська держава, Річ Посполита тощо.

Огляд літератури і джерел. Що ж до огляду літератури, то тут варто зазначити про основні позиції, які найкраще висвітлюють дану проблему і паралельно по групувати їх за способом висвітлення певної частини проблеми. Основними такими позиціями, які послугували висвітленню походження особи Івана Самойловича та розвитку його політичної кар’єри до 1672р., стали саме такі праці: Луніна С. Іван Самойлович [1], Смолія В. Володарі гетьманської булави [2] і інші. Саме в цих працях є надзвичайно добре висвітлено період молодості і подальшого становлення І.Самойловича на шлях побудови власної політичної кар’єри. Конкретно в праці Сергія Луніна «Іван Самойлович», автору вдалось досить добре висвітлити період життя І.Самойловича від моменту народження, до моменту отримання посади гетьмана Лівобережжя, на що інші дослідники, акцентували дуже малу увагу. Окрім цих висвітлення подій, автор досить добре передав нам, усі тогочасні політичні реалії, які тоді побутували в Гетьманщині, при цьому висвітлюючи відношення і саме ставлення І.Самойловича до усіх цих подій. Що до праці Валерія Смолія «Володарі гетьманської булави», то тут варто зазначати про те, що автор приділив досить мало увагу періоду молодості І.Самойловича, але досить добре висвітлив період становлення і розвитку його політичної кар’єри. Також автор досить чітко і зрозуміло описав політичний портрет, в якому йшлося про його основні політичні бачення, вподобання, манери, які згодом дадуть йому шанс на отримання гетьманської булави.

Що до другого блоку праць, які досить добре висвітлюють зовнішню політику гетьмана, то тут потрібно зазначити праці Тараса Чухліба: 1) Козаки та Яничари: Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500-1700 років [3], 2) Український гетьманат: проблеми міжнародного утвердження [4] і інші. Саме в цих працях є досить добре висвітлені основні аспекти зовнішньої політики І.Самойловича. В першій праці, автор приділяє більшу частину своєї уваги не на хід самих подій чи явищ, а на першопричини, передумови, наслідки певних зовнішньополітичних кроків і рішень гетьмана І.Самойловича. В цій праці досить добре подано основні чинники зовнішньої політики гетьмана, які були спрямовані на розширедння території Гетьманщини за рахунок інших українських земель і якомога ширші автономні засади України в складі Московської держави. В другій праці, автор присвятив усю свою увагу зовнішньополітичній ситуації в Східній Європі, яку було подано через призму гетьманства І.Самойловича. Тобто автором, було подано основне ставлення гетьмана І.Самойловича, до усіх подій і явищ, що відбувались тоді на теренах Східній Європі і які мали безпосереднє відношення до особи і самої Гетьманщини.

Що до третього блоку праць, які досить добре висвітлювали уже внутрішню політику гетьмана, то тут потрібно зазначити про праці: Pеєнта O. Усі гетьмани України [5], Шевчука В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення [6], а також було під час висвітлення даної проблеми, було залучено джерела, але про них згодом. Тому завдяки цим працям ми дізнаємось про основні і найважливіші аспекти внутрішньої політики І.Самойловича, а також дізнаємося про самі причини і передумови, які обумовлювали саме такі внутрішньополітичні рішення гетьмана. В праці Олександра Реєнта «Усі гетьмани України», зазначено про практично усі аспекти внутрішньої політики І.Самойловича. Насамперед мова йде про такі аспекти: адміністративна, економічна, культурно-освітня політики гетьмана, тощо. Також автор у цій праці зазначає про усі: причини, передумови і наслідки ведення такої внутрішньої політики, гетьманом І.Самойловичем. Що до праці Валерія Шевчука «Козацька держава...», то тут варто зазначити про те, що автор намагався в основному вказати на основні моменти кадрової політики І.Самойловича, котра базувалась на посиленні ролі гетьмана і послабленні ролі старшин і т.д., сюди ж потрібно додати про культурну політику гетьмана (Собор 1686р.),економічну політику гетьмана (розвиток ремесла, торгівлі) і ін..

Що до усіх цих вищезгаданих праць загалом, то тут потрібно зазначити, що майже усі вони несуть собою досить цінну і якісну інформацію, а що головне в них присутні елементи: історичної новизни (певної альтернативи) і багатостороннього підходу, до вивчення основних аспектів зовнішньої і внутрішньої політики та й самої особистості гетьмана І.Самойловича.

Що до огляду джерел, то тут варто зупинитися на трьох таких основних джерелах, а саме мова йде про: Літопис Самійла Величка [7], літописний збір під назвою: Історія русів [8], і безумовно одне з найважливіших джерел у цій роботі: Бутич І.Л. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича [9].

Що до першого джерела: Літопису Самійла Величка, то тут варто зазначити, що це джерело було укладене козацьким літописцем Самійлом Величком в період між 1715 – поч. 1720-их рр. Сам літопис охоплює події з 1648 до поч.1700-их рр. Цей літопис безумовно несе собою значну історичну цінність з точки зору біографічної інформативності, адже в ньому досить добре вказано про урядовий період життя І.Самойловича. Також в літописі присутні практично усі згадки про зовнішньополітичну діяльність гетьмана І.Самойловича, а також частково висвітлена його внутрішньополітична діяльність.

Що ж до другого джерела під назвою «Історія русів», то тут варто зазначити про те, що це джерело за будовою є літописним збором, але значно меншим за розмірами в порівняні з Літописом Самійла Величка. Нажаль особу автора не встановлено й досі, в одній з версій стверджується, що його автором міг бути архієпископ Георгій Кониський котрий жив наприкінці 18 ст., але за останніми історичними дослідженням було встановлено, що цей архієпископ не є автором цього джерела. Сам літопис охоплює події з 1648 по 1769 рр. В самому джерелі є присутні деякі згадки про до гетьманський період життя І.Самойловича. Але більшість інформації ми дізнаємося про зовнішньополітичну діяльність гетьмана І.Самойловича і частково про його внутрішньополітичну діяльність. Але загалом це джерело є інформативно біднішим в порівняні з попереднім джерелом.

Отже нажаль ці два джерела (особливо друге) в більшості випадків зачіпають в основному лише зовнішньополітичні реалії Гетьманщини, при цьому приділяючи досить малу увагу саме внутрішньополітичним процесам, які відбувались в державі за часів гетьмана І.Самойловича. Також варто сказати, що ці джерела писалися не за часів самого І.Самойловича, а через десятки років і тому не є на 100 % відсотків достовіпними. Тому тут можуть виникати певні питання і суперечності, що до того, чи не міг автор під час написання цього літопису, мотивуватися якимись власними цілями, або ж політичними переконаннями і вподобаннями. Попри все, як би там не було з літописів можна почерпнути, певну біографічну інформацію, пов’язану з різними періодами життя І.Самойловича чи інформацію, пов’язану з зовнішньою політикою гетьмана І.Самойловича.

Що до третього джерела: «Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687)…», то тут варто зазначити, що це джерело є надзвичайно цінним, адже є на 100% достовірним, через те, що всі ці універсали укладалися безпосередньо за часів гетьманування І.Самойловича. На даний момент історії відомі 220 універсалів гетьмана І.Самойловича, які є безпосередньо досліджені і є вміщені в даному джерелі. Безпосередньо з тексту цих універсалів ми дізнаємося про особливості розвитку господарства на Лівобережній Україні за часів І.Самойловича, а саме мова йде про розвиток ремесла і торгівлі. Також з цих універсалів ми можемо почерпнути певну інформацію, яка пов’язана з соціально-адміністративною політикою гетьмана І.Самойловича. А саме з тексту цих документів ми дізнаємося про внутрішньополітичну боротьбу І.Самойловича з гетьманською старшиною із залученням на свій бік у цій боротьбі духовенства. За що останнім надавались певні матеріальні привілеї у вигляді дарування: земель, сіл, лісів, водойм, тощо.

Отже, всі ці вищеперераховані джерела є надзвичайно важливими та інформативними, з точки зору висвітлення основних аспектів, зовнішньо і внутрішньополітичної діяльності гетьмана І.Самойловича

Структура наукової роботи. Що ж до структури цієї роботи, то варто зазначити, що робота буде побудована за хронологічним способом. Завдяки цьому способу в самій роботі можна буде якісно по групувати основні аспекти зовнішньо та внутрішньополітичної діяльності гетьмана І.Самойловича з точки зору хронології. Тим самим ми зможемо уникнути історичної плутанини і можливих повторень у тексті самої роботі. Сама робота складатиметься зі: вступу, змісту, основної частини, висновків і списку використаної літератури та джерел. Додатки в даній роботі відсутні. Сама основна частина складатиметься з трьох розділів: Розділ I. Походження Івана Самойловича та ранні роки служби., Розділ II. Зовнішня політика гетьмана І. Самойловича., Розділ III. Внутрішня політика гетьмана І. Самойловича, де в кожному розділі буде вказано по три підпункти за для кращого висвітлення даної проблеми.

Розділ І. Походження Івана Самойловича та ранні роки служби.

1.1. До урядовий період життя Івана Самойловича (1630-ті – кінець 1650-их рр.)

Майбутній гетьман Лівобережної України Самойлович Іван Самойлович народився приблизно на початку 30-их років XVII ст. в родині православного священика Самійла Самойловича (також фігурує варіант «Самуйлович») у селищі Ходорків, що на Волині (нині Попільнянського району Житомирської області) [10].

Щодо родини Самойловичів, то тут варто зазначити, що ця родина, як і усі родини тих часів, була багатодітною. Він мав братів – Василя, Мартина і Тимофія, а також сестру – Зиновію. Про батьків гетьмана відомо дуже мало, обоє були з селища Ходорква, батько народився приблизно на межі 16-17 століть і отримав від свого батька в селищі парафію, але про рік і місце смерті нічого не відомо. Забігаючи на перед, варто сказати, що ще наприкінці 60-их років 17 ст., він начебто переїхав на запрошення сина до Чернігова, який вже дослужився до посади полковника, де, можливо, згодом і помер. Про матір гетьмана практично не відомо нічого, окрім дати її смерті не пізніше літа 1669 року, після чого батько Івана ніби переїхав до свого сина, де згодом і помер.

Дитинство і юність Івана Самойловича припало на епоху козацьких повстань проти польської влади, які вирували у 163 –1638 pp. – і вже наступний за ним період так званого «золотого спокою» 1638-1648 рр., коли соціальне і релігійне гноблення у Речі Посполитій досягло своєї критичної точки. Найвірогідніше, за прикладом власного батька юний Іван Самойловича мав стати духовною особою, і через це ще до приходу до влади за ним закріпилось прізвиськом «Попович» - через те, що в юнака не було іншого вибору, окрім як «піти по ступням батька» і освоїти духовне ремесло, але через початок Національно-Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-1657 рр., юнаку довелось відмовитись від цієї ідеї. Варто зазначити, що юний Іван був людиною нешляхетного роду, багато вчився і, за одностайними відгуками сучасників, міг похвалитися розлогими знаннями та гарним почерком.

І.Самойлович не обмежився лише початковою освітою і вступив до Києво-Могилянської колегії – єдиного українського університету тієї епохи, де досить старанно навчався і завершив цей заклад з відзнакою[11]. Національно-визвольна війна, що охопила терени України, змусили родину Самойловичів переїхати на Лівобережжя не пізніше 1654 р., Іван на той час уже мав завершити навчання в Києво-Могилянській колегії. Відомий козацький літописець С. Величко так описував зовнішність юного Івана: "Достатньо знав козацько-руське письмо, був розумний, красної вроди, міцний, добрий, схильний і люб’язний до всіх людей"[12].

Під час Національно-визвольної війни, родина Самойловичів переселилася на Лівобережну Україну, де батько отримав парафію в містечку Красний Колядин (за 24 версти від Конотопа) на Чернігівщині[13]. Брати Василь, Мартин й Тимофій (Тиміш), які пішли стопами батька теж отримали парафії – Василь займав парафію у Лебедині, а Тиміш – у Ромнах. По смерті Тимоша (у 70-х або на початку 80-х pp. XVII ст.) його заступив Мартин. Про сестру І.Самойловича знаємо вкрай мало. Відомо, що Зиновія вийшла заміж за якогось Василя, котрого в одному російськомовному документі названо Софроновим. Цей Василь був заможним землевласником і мешкав на околицях Лебедина. У їхньому шлюбі із Зиновією народилося щонайменше троє дітей: Марія, Юхимія й Михайло.

Період Національно-визвольної війни 1648-1657 рр. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького дав змогу І.Самойловичу змінити пріоритети, і тим самим відмовитися від кар'єри священика. Можна сміло стверджувати, що можливість стати козаком розглядалась, але, на мою думку, І. Самойлович, розуміючи весь ризик військової служби, не дуже поспішав відмовитись від духовного ремесла, відповідно й єдиного дієвого імунітету, але потайки все-таки мріяв і роздумував про власну військово-політичну кар’єру. Утім, про життя поповича за часів Б.Хмельницького і його перших наступників майже нічого не відомо. Не можна виключити й того, що молодий попович не цурався й купецького промислу, яким ще активно займався на протязі довгого періоду власного життя, маючи тісні зв’язки з попередньою «малою батьківщиною»[14].

Отже, ми дізналися про склад сім’ї Самойловичів і подальшу долю усіх її членів. Саме таким чином підчас подій Національно-Визвольної війни починає формуватись політична особистість І.Самойловича. По суті юному «Поповичу» довелось зробити нелегкий вибір, відмовившись від кар’єри священнослужителя, на благо майбутньої військово-політичної кар’єри.

Дата добавления: 2015-08-17