Луганськ - 2008 12 страница

А. Масивне постійне

В. Масивне періодичне

С. Скудне постійне

Д. Скудне періодичне

Е. Бактеріовиділення не характерне

418.

Хворий Х. 39 років. Скаржиться на слабкість, кашель із виділенням слизово-гнійного харкотиння, періодичні кровохаркання, задуху при фізичному навантаженні. З анамнезу відомо, що в 20 річному віці хворів на дисемінований туберкульоз легенів. Вилікувався, регулярно обстежувався. Зараз загальний стан хворого задовільний. Частота дихання 20 за 1 хв. При аускультації легенів дихання з обох сторін по передній поверхні до 2 межребір’я з бронхіальним відтінком, поодинокі сухі хрипи. З боку інших органів відхилень від норми не виявлено. На оглядовій рентгенограмі та томограмах ОГК виявляються циротичні зміни в S_1-2 обох легенів. Аналіз крові: Нв-115 г/л, лейк.-11,0 Г/л, е-5%, п-4%, с-65%, л-22%, м-4%, ШОЕ-15 мм/год. Мікобактерії туберкульозу ніякими методами в харкотинні не виявлені. Зі слів хворого, підтверджених даними медичної документації, МБТ у харкотинні не знаходили протягом останніх 10 років. В результаті дообстеження встановлено, що у пацієнта залишкові зміни туберкульозу S_1-2 обох легенів у вигляді цирозу. Які дані мали вирішальне значення для встановлення такого діагнозу?

А. Скарги хворого

В. Дані об’єктивного обстеження

С. Негативні результати дослідження харкотиння на МБТ

Д. Дані рентгенотомографічного дослідження

Е. Гемограма

419.

У хворого З. 29-ти років при профілактичному флюорографічному обстеженні було виявлено обмежене затемнення верхньої частки правої легені. Хворий надійшов до клініки з метою уточнення діагнозу. Скарг немає. Частота дихання 18 за 1 хв. При перкусії відмічається притуплення перкуторного звуку по передній поверхні правої половини грудної клітини до 3 міжребір’я, там же вислуховується бронхіальне дихання. Пульс 62 за хв., тони серця чисті, звучні. На оглядовій рентгенограмі ОГК верхня частка правої легені затемнена, з ділянками просвітлення, зменшена в об’ємі, міжчасткова плевра візуалізується на рівні 3 ребра, середостіння зміщено вправо. Бронхоскопія виявила обмежений катаральний ендобронхіт верхньочасткового бронха справа. Проба Манту з 2 ТО – папула 10 мм. Аналіз крові: Нв-130 г/л, лейк.-11,3 Г/л, е-5%, п-8%, с-68%, л-15%, м-4%, ШОЕ – 30 мм/год. В аналізі харкотиння методом мікроскопії мазка виявлені кислотостійкі палички 20-30 у полі зору. Хворому встановлено діагноз: ВДТБ верхньої частки правої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр+, МБТ+ М+К0, Резист0, Гіст 0, Кат.1. Які дані мали вирішальне значення для встановлення діагнозу туберкульозу?

А. Рентгенологічного дослідження

В. Гемограми

С. Мікробіологічного дослідження

Д. Дані фізикального обстеження

Е. Бронхоскопії

420.

Хворий В. 58-ми років сім років тому хворів на інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені. Вилікувався, обстежувався нерегулярно. При черговому рентгенологічному дослідженні ОГК запідозрено циротичний туберкульоз верхньої частки лівої легені. Які рентгенологічні дані, із наведених нижче, найпереконливіше свідчать про циротичний туберкульоз частки легені?

А. Легеня зменшена в об’ємі, зниженої прозорості з ділянками просвітлення

В. Виявляється обмежене затемнення високої інтенсивності, неоднорідне, на його тлі

визначаються окремі вогнища і ділянки просвітлення. Середостіння зміщено в бік

затемнення, міжчасткова плевра підтягнута догори. Корінь легені знаходиться на рівні

першого міжребір’я, купол діафрагми на рівні V ребра

С. Частка легені затемнена, затемнення гомогенне, середньої інтенсивності. Міжчасткова

плевра на рівні ІV ребра

Д. Частка легені затемнена, затемнення однорідне, але найінтенсивніше у кореня.

Середостіння зміщено в бік затемнення. Міжчасткова плевра на рівні ІІІ ребра

Е. В проекції верхньої частки легені затемнення високої інтенсивності, однорідне.

Середостіння зміщено в бік здорової легені. Міжчасткова плевра випукла в бік діафрагми

421.

Хворий К. 43-х років знаходиться на лікуванні в терапевтичному відділенні з приводу позашпитальної пневмонії лівої легені. Під час обстеження та лікування хворого у лікарів виникла підозра щодо циротичного туберкульозу. З метою з’ясування рівня чутливості до туберкуліну зроблено пробу Манту з 2 ТО. Яка реакція на туберкулін за пробою Манту з 2 ТО ППД-Л найхарактерніша для хворого на циротичний туберкульоз?

А. Негативна

В. Нормергічна

С. Гіперергічна

Д. Сумнівна

Е. Гіпоергічна

422.

Хворий Б. 40 років. Звернувся до лікаря зі скаргами на кашель з виділенням слизово-гнійного харкотиння, задуху при фізичному навантаженні, слабкість. Занедужав близько місяця тому. Лікувався народними засобами без ефекту, звернувся за медичною допомогою. З анамнезу відомо, що 7 років тому хворів на інфільтративний туберкульоз верхньої частки правої легені. Вилікувався, регулярно обстежувався. В результаті клініко-рентгенологічного дослідження було запідозрено циротичний туберкульоз верхньої частки правої легені. Що є патоморфологічною основою циротичного туберкульозу?

А. На обмеженій ділянці або протягом всієї легені розвивається сполукова тканина, яка заміщує

легеневу, внаслідок чого страждає функція ураженої частини легені. На тлі цих змін в

оточуючій легеневій тканині виявляються вогнищеві тіні

В. Виражені фіброзно-вогнищеві зміни на обмеженій ділянці легені зі значним порушенням її

функції

С. Розвиток сполукової тканини по ходу судин і бронхів, на тлі яких виявляються вогнищеві тіні,

функція легені порушена незначно

Д. На обмеженій ділянці легені виражений розвиток сполукової тканини зі значним порушенням її

функції

Е. Бульозно-дистрофічні зміни на обмеженій ділянці легені, на тлі яких виявляються вогнищеві

тіні

423.

Хворий Ц. 65-ти років звернувся до лікаря зі скаргами на виражену задуху, сухий кашель, біль у грудях. Нездужає близько півроку. Турбували слабкість, зниження апетиту, схуд. За медичною допомогою не звертався, лікувався самостійно. На туберкульоз раніше не хворів. Стан хворого постійно погіршувався, з’явився біль у грудній клітці, виражена задуха, дефіцит маси тіла 15 кг. Шкіра блідо-сіра, частота дихання 26 за 1 хв. При перкусії легень - вкорочення звуку до ІІІ ребра по передній поверхні правої легені, тут же бронхіальне дихання. Над всією поверхнею легень вислуховуються сухі хрипи. Пульс 86 за 1 хв., тони серця приглушені. На оглядовій рентгенограмі ОГК в проекції верхньої частки правої легені обмежене затемнення, інтенсивне, гомогенне, нижній контур чіткий, візуалізується на рівні ІІІ ребра у вигляді косої лінії від кореня вгору до костальної плеври. Середостіння зміщено праворуч. В аналізах промивних вод бронхів МБТ не виявлено. Аналіз крові: Нв - 90 г/л, лейкоцити – 10,0·10⁹/л, ШОЕ-45 мм/год. Бронхоскопія – верхньочастковий бронх справа звужений до ІІІ ступеню. В результаті клініко-рентгенологічного та інструментального обстеження хворому встановлено діагноз: ателектаз верхньої частки правої легені. Результати яких досліджень мали вирішальне значення для встановлення такого діагнозу?

А. Аналіз скарг, анамнезу та даних фізичного обстеження

В. Рентгенологічного

С. Бронхоскопії

Д. Промивних вод бронхів на МБТ

Е. Всіх наведених вище

424.

Хворий Л. 42-х років поступив у клініку з метою проведення диференційної діагностики між циротичним туберкульозом і ателектазом верхньої частки правої легені. На туберкульоз, зі слів пацієнта, не хворів. Протягом попередніх 6 років рентгенологічно не обстежувався. Який метод дослідження, передусім, треба провести для уточнення діагнозу в даному випадку?

А. Аналіз скарг, анамнезу та даних фізичного обстеження

В. Рентгенотомографічне дослідження

С. Комп’ютерну томографію ОГК

Д. Бронхоскопію

Е. Торакоскопію

425.

Хворий Б. 36-ти років захворів гостро: раптово піднялася температура тіла до 38⁰ С, з’явилися слабкість, пітливість, сухий кашель. Звернувся в лікарню і був госпіталізований у терапевтичне відділення з підозрою на позашпитальну пневмонію. Після проведення курсу антибактеріальної терапії стан хворого покращав, але позитивних рентгенологічних змін не відбулося. Хворого направлено на консультацію до фтизіатра з підозрою на циротичний туберкульоз. Стан хворого задовільний. Суттєвих скарг немає. При перкусії відмічається вкорочення звуку до 4-го ребра по передній поверхні правої легені, тут же відсутнє дихання. Зліва дихання жорстке на всьому протязі легені. На оглядовій рентгенограмі грудної клітки справа у верхній частці наявне субтотальне затемнення високої інтенсивності, гомогенне, нижня межа чітка, випукла донизу, тінь середостіння не зміщена. В аналізах промивних вод бронхів МБТ не виявлені. Аналіз крові: Нв – 100 г/л, лейкоцити – 9,0·10⁹/л, ШОЕ – 25 мм/год. Проба Манту з 2 ТО нормергічна. За результатами клініко-рентгенологічного дослідження у хворого діагностовано осумкований плеврит справа. Результати якого методу дослідження мали вирішальне значення для встановлення такого діагнозу?

А. Загальноклінічного

В. Гемограми та даних анамнезу

С. Рентгенологічного дослідження та туберкулінодіагностики

Д. Фізикального та рентгенологічного

Е. Туберкулінодіагностики, аналізів промивних вод бронхів та крові

426.

Хворого Ч. 30-ти років госпіталізовано до стаціонару протитуберкульозного диспансеру для проведення диференційної діагностики між циротичним туберкульозом і осумкованим плевритом. Який метод дослідження найінформативніший щодо діагностики осумкованих плевритів?

А. Аналіз скарг, анамнезу, даних фізичного обстеження

В. Рентгенотомографічне дослідження ОГК

С. Комп’ютерна томографія

Д. Плевральна пункція

Е. Бронхоскопія, проба Манту, клінічний аналіз крові та харкотиння на МБТ

427.

Пацієнт 45-ти років захворів гостро після переохолодження. Температура тіла 38,7° С. При кашлі виділяється харкотиння з неприємним запахом. Справа над легенями вислуховуються різнокаліберні вологі хрипи. В крові: Л-16,0·10⁹/л, п-12%, с-54%, л-25%, е- 5%, м- 4%, ШОЕ - 52 мм/год. Рентгенологічно: в 3-ому сегменті правої легені визначається фокус затемнення 3 см в діаметрі малої інтенсивності з нечіткими рівними контурами і просвітленням в центрі, корінь легені структурний, правильної форми, не розширений, без патологічних включень. Зліва рентгенологічна картина нормальна. Яке захворювання найімовірніше?

А. Пневмонія з абсцесом

В. Інфільтративний туберкульоз

С. Периферичний рак легені

Д. Інфаркт легені

Е. Центральний рак легені

428.

Пацієнт 23-х років, шахтар з 4-х річним підземним стажем, захворів місяць тому, коли підвищилася температура тіла до 37,5° С, з’явилися загальна слабкість, сухий кашель, погіршився апетит. До лікаря не звертався. Поступово приєдналася задишка при фізичному навантаженні, з’явилися кашель із харкотинням, сиплість голосу, втратив 3 кг ваги, температура зросла до 38,5° С, що стало приводом для звернення в лікарню. При рентгенологічному дослідженні ОГК виявилося, що протягом обох легенів визначаються множинні вогнищеві тіні різної величини, середньої інтенсивності з нечіткими контурами, місцями зливаються в інфільтрати. У підключичних ділянках з обох сторін візуалізуються порожнинні утворення 2×2 см в діаметрі з тонкими стінками. Ваш попередній діагноз?

А. Позалікарняна полісегментарна пневмонія з абсцесом

В. Дисемінований туберкульоз легенів у фазі розпаду

С. Антракосилікоз

Д. Легенева форма саркоїдозу

Е. Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт

429.

Хворий П. 22 років, скаржиться на кашель із виділенням „іржавого” харкотиння, епізоди затьмарення свідомості, підвищення температури тіла до 40,1° С, задишку, біль у м'язах. Захворів гостро. Об'єктивно: ЧД - 36/хв., справа у підлопатковій ділянці – тупий перкуторний звук. При аускультації там же на фоні жорсткого дихання вислуховується крепітація. Аналіз крові: лейк.-17,8×10⁹/л, п-16%, с-52%, л-22%, е-3%, м-7%, ШОЕ – 39 мм/год. Який діагноз є найвірогіднішим?

А. Гострий бронхіт

В. Туберкульоз легенів

С. Бронхоектатична хвороба

Д. ГРВЗ

Е. Пневмонія

430.

Пацієнт 30-ти років захворів поступово. Під час вступу до стаціонару (на 10-й день захворювання) виявлено: температура тіла 38,1° С, блідий, млявий, виражена адинамія, астенія, анізокорія, птоз, асиметрія обличчя, менінгеальні симптоми позитивні, стійкий червоний дермографізм. Скаржиться на інтенсивний головний біль, непереносність яскравого світла. Проведено люмбальну пункцію. Ліквор прозорий, плеоцитоз – 250 клітин в 1 мкл, нейтрофіли – 40 %, лімфоцити – 60%, білок – 2,5 г/л, цукор – 1,7 ммоль/л (у крові 3,4 ммоль/л), хлориди – 90 ммоль/л. Якої етіології менінгіт у хворого найвірогідніше?

А. Менінгококовий

В. Туберкульозний

С. Проявів менінгіту немає, це менінгізм

Д. Герпетичний

Е. Менінгеальний синдром при субарахноїдальному крововиливі

431.

Пацієнт О. 19 років. Протягом 2-х років отримує лікування з приводу новоутворення правої нирки, прооперований. Через 2 тижні після останнього курсу хіміотерапії захворів. Захворювання розпочалося гостро, коли підвищилася температура тіла до 39° C, з'явилися задишка, сухий кашель. У контакті з хворим на туберкульоз не перебував. Об’єктивно: ціаноз губ, різко виражена задишка, печінка та селезінка збільшені. Фізикальні симптоми незначні: над легенями при перкусії визначається легкий тимпаніт. В крові: лейк.– 12,0×10⁹/л, п-10%, л-12%, м – 10%, ШОЕ – 45 мм/год. МБТ у промивних водах бронхів не знайдені. Проба Манту з 2 ТО негативна. Рентгенологічно: на всьому протязі обох легенів, більше у верхніх та середніх відділах, визначаються малоінтенсивні дрібновогнищеві тіні з нечіткими контурами без тенденції до злиття. Верхівки обох легенів також уражені. В правому корені – петрифікат. Поставте найвірогідніший діагноз.

А. Застійна легеня

В. Міліарний карциноматоз легенів

С.Дисемінований туберкульоз легенів

Д. Міліарний туберкульоз легенів

Е. Саркоїдоз

432.

Хворий Н. 27-ми років звернувся до лікаря зі скаргами на збільшення лімфатичних вузлів на шиї та в надключичній ділянці, потовідділення уночі, підвищення температури тіла понад 38⁰ С, свербіння шкіри. На рентгенограмі та томограмі ОГК симетрично з обох боків визначаються збільшені лімфатичні вузли передньо-верхнього середостіння. При морфологічному дослідженні біоптату шийного лімфатичного вузла було знайдено клітини Березовського-Штернберга. Який діагноз у даного хворого?

А. Лімфогранулематоз

В. Лімфолейкоз

С. Злоякісна лімфома

Д. Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

Е. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів

433.

Хворий 35 років, виноградар, протягом трьох місяців скаржиться на кашель із харкотинням, задишку, пітливість уночі, втрату ваги на 5 кг, підвищення температури тіла до 37,6⁰ С. Об'єктивно: над верхніми відділами легенів на фоні жорсткого дихання вислуховуються дрібнопухирчасті хрипи, перкуторно – вкорочення перкуторного тону. Рентгенологічно у верхніх і середніх відділах обох легенів визначаються вогнищеві тіні різних розмірів, слабкої інтенсивності, з нечіткими контурами, місцями зливаються та утворюють інфільтрати негомогенної структури. Ваш діагноз?

А. Саркоїдоз

В. Пневмонія

С. Карциноматоз

Д. Актиномікоз

Е. Дисемінований туберкульоз

434.

Дівчина 19-ти років захворіла два дні тому гостро, після переохолодження. Скаржиться на кашель із “іржавим” харкотинням, підвищення температури тіла до 38,9° С, біль у м'язах, суглобах, виражену загальну слабкість, задишку при навантаженні. Об'єктивно – гіперемія обличчя, ЧД – 34 за хв., над легенями при перкусії - притуплення перкуторного звуку у міжлопатковій ділянці зліва, там же аускультативно – вологі хрипи. Тони серця ритмічні, тахікардія. Артеріальний тиск 100/70 мм рт.ст. Аналіз крові: лейкоцити - 19,8 x10⁹/л, ШОЕ - 41 мм/год. Рентгенографія легенів: гомогенне інтенсивне затемнення нижньої частки лівої легені. Який діагноз є найвірогіднішим?

А. Туберкульоз легенів

В. Гострий бронхіт

С. Пневмонія

Д. Тромбоемболія дрібних гілок легеневої артерії

Е. Ексудативний плеврит

435.

Пацієнт, який 10 років тому хворів на туберкульоз легенів, протягом 4 тижнів скаржиться на дизурічні розлади, підвищення температури тіла до 37,2° С, загальну слабкість. Після вилікування від туберкульозу в легенях і на плеврі сформувалися великі залишкові зміни. Рентгенологічно не обстежувався протягом 2-х років. При дослідженні загального аналізу сечі виявилося: білок 0,045 г/л, еритроцитурія на все поле зору, лейкоцитурія - 40-50 у полі зору. Пацієнта проліковано антибіотиками широкого спектру дії, уроантисептиками, ефекту немає. Який діагноз найвірогідніший?

А. Туберкульоз нирок

В. Хронічний пієлонефрит

С. Гострий гломерулонефрит

Д. Полікістозна хвороба нирок

Е. Новоутворення нирки

436.

У хворого А. 37 років, який звернувся до лікаря зі скаргами на кашель із невеликою кількістю харкотиння, наростаючу задишку, рентгенологічно в легенях виявили множинні вогнищеві тіні різної форми, величини та інтенсивності. Тіні розташовані з двох сторін симетрично, переважно у верхніх відділах легень на фоні пневмосклерозу. При аускультації в легенях вислуховуються поодинокі розсіяні сухі хрипи. В крові: лейкоцитів – 9,4x10⁹/л, ШОЕ – 28 мм/год. МБТ не знайдені ніякими методами. Проба Манту з 2 ТО – папула 15 мм. Відчуває себе хворим протягом 2-х місяців. Працює шахтарем зі стажем 5 років. Поставте найвірогідніший діагноз.

А. Дисемінований туберкульоз легенів

В. Пневмоконіоз

С. Метастатичний процес в легенях

Д. Саркоїдоз легенів II стадії

Е. Міліарний туберкульоз легенів

437.

Хворий З. 16-ти років скаржиться на нездужання, пітливість, субфебрильну температуру тіла, припухлість правого гомілковостопного суглобу, обмеження його рухливості, біль, що посилюється при ходьбі. В анамнезі “віраж” туберкулінових проб у 7-річному віці. Хіміопрофілактику не проводили через відмову батьків. Рентгенологічно: вогнищева деструкція кісткової тканини гомілковостопного суглобу, суглобова щілина різко звужена. Реакція Манту з 2 ТО – папула 18 мм. Поставте найвірогідніший діагноз.

А. Епіфізарний остеомієліт правого гомілковостопного суглобу

В. Туберкульозний остит правого гомілковостопного суглобу

С. Саркома правого гомілковостопного суглобу

Д. Ревматоїдний артрит правого гомілковостопного суглобу

Е. Травматичний артрит правого гомілковостопного суглобу

438.

При профілактичному флюорографічному огляді у водія 37 років на верхівці правої легені виявлено нечисленні вогнищеві тіні малої інтенсивності з нечіткими контурами. Самопочуття пацієнта не порушено. З анамнезу відомо про алергію на мед. Багато палить. Два тижні тому після переохолодження спостерігалися катаральні явища. Аускультативно в легенях: дихання везикулярне, хрипи не прослуховуються. Аналіз крові клінічний без змін. Найвірогідніший діагноз?

А. Еозинофільна пневмонія

В. Бронхопневмонія

С. Залишкові зміни спонтанно вилікуваного туберкульозу

Д. Вогнищевий туберкульоз

Е. Дисемінований туберкульоз

439.

Хворий 36 років, радіолог, скаржиться на кашель із харкотинням, біль у грудях, кровохаркання, слабкість, підвищення температури тіла до 37,8⁰ С увечері. Вважає, що захворів тиждень тому після переохолодження. До того відчував себе начебто непогано, але дуже швидко втомлювався. Дихання в легенях везикулярне на всьому протязі з обох боків. В крові: лейк.-10•10⁹/л, л-19%, ШОЕ – 22 мм/год. Рентгенологічно: у II сегменті правої легені тінь 3х4 см з нечіткими контурами, середньої інтенсивності, негомогенна, пов’язана з коренем легені. Корінь структурний, правильної форми, не розширений. Ваш діагноз?

А. Інфаркт правої легені

В. Рак легені

С. Вірусна пневмонія

Д. Крупозна пневмонія

Е. Інфільтративний туберкульоз

440.

Хвору Л. 19-ти років госпіталізовано в лікарню зі скаргами на виражений біль в поперековій ділянці справа, підвищення температури тіла до 38,5° С, часте болісне сечовиділення, набряки під очима, які з'явилися 5 днів тому після переохолодження (похід в гори). Об’єктивно: шкіра бліда, волога, пульс – 100 ударів за хвилину, артеріальний тиск – 120/65 мм рт. ст. Живіт м'який, симптом Пастернацького позитивний справа. В аналізі крові: ер.-3,5x10¹²/л, Hb-115 г/л, лейк.-10×10⁹/л, ШОЕ – 22 мм/год. Загальний аналіз сечі: густина – 1018, білок – 0,099 г/л, лейкоцити – 35-45 у полі зору, переважають сегментоядерні, еритроцити – 3-4 у полі зору, велика кількість слизу, бактерій. Ваш попередній діагноз?

А. Гострий правосторонній пієлонефрит

В. Хронічний правосторонній пієлонефрит

С. Хронічний гломерулонефрит

Д. Гострий гломерулонефрит

Е. Туберкульоз нирок

441.

Хворий К. 28 років, звернувся до лікаря зі скаргами на слабкість, поганий апетит, схуднення, кашель із виділенням харкотиння, задуху. При обстеженні було виявлено ВДТБ лівої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр+, МБТ+, М+ К0, туберкульоз лівого верхньочасткового бронха. За якою категорією Ви будете лікувати хворого?

А. За першою

В. За другою

С. За третьою

Д. За четвертою

Е. За п’ятою

442.

Хворий В. 37 років. Захворів на туберкульоз легенів з деструкцією та бактеріовиділенням 5 років тому. Лікувався нерегулярно, зловживав алкоголем, неодноразово виписувався зі стаціонару за порушення лікарняного режиму. На момент останнього обстеження – в легенях залишається порожнина. Продовжується бактеріовиділення. За якою категорією Ви будете лікувати даного хворого?

А. За першою

В. За другою

С. За третьою

Д. За четвертою

Е. За п’ятою

443.

Хворий Б. 41 року. Вісім років тому йому було встановлено діагноз: ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр+, МБТ+, М+, К+, Резист-, Гіст 0, Кат.1. Пацієнт закінчив основний курс протитуберкульозної терапії з повним клініко-рентгенологічним ефектом. Після цього протягом 3-х років спостерігався за категорією 5.1, почував себе добре, обстежувався нерегулярно. Півроку тому стан здоров’я погіршився: знизилася працездатність, втратив апетит, з’явилися кашель, задуха. Звернувся у поліклініку до лікаря терапевта, який без попереднього рентгенологічного дослідження призначив пацієнту загально-зміцнюючу терапію. Стан хворого продовжував погіршуватися, з’явилися фебрильна температура, періодичне кровохаркання. Після обстеження у фтизіатра встановлено діагноз: РТБ верхньої частки правої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр+, МБТ+, М+, К0. За якою категорією треба лікувати хворого?

А. За першою

В. За другою

С. За третьою

Д. За четвертою

Е. За категорією 5.1

444.

Хворий В. 39 років, поступив у клініку у зв’язку з ВДТБ верхньої частки правої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр+, МБТ+, М+, К0. Пацієнтові протягом 18 місяців проведено повноцінне протитуберкульозне лікування відповідно до першої категорії. В результаті лікування одержано позитивний ефект: припинилося бактеріовиділення, порожнина зарубцювалася. Який відсоток хворих на вперше діагностований фіброзно-кавернозний туберкульоз виліковується?

А. 65-75%

В. 50%

С. 1-5%

Д. 15-30%

Е. Більше 80%

445.

Пацієнт В. хворіє на фіброзно-кавернозний туберкульоз понад 20 років. Періодично отримує стаціонарні курси лікування, але в основному протитуберкульозні препарати приймає амбулаторно. Почуває себе задовільно, але порожнина в легені залишається, у харкотинні іноді знаходять МБТ. Який із наведених критеріїв щодо ефективності лікування хворого на фіброзно-кавернозний туберкульоз є основним?

А. Покращення загального стану

В. Досягнення стабілізації туберкульозного процесу

С. Рубцювання порожнини в легенях

Д. Припинення бактеріовиділення

Е. Усі наведені

446.

Пацієнт Ш. 42-х років хворіє на фіброзно-кавернозний туберкульоз верхньої частки лівої легені протягом 2 років, приймає протитуберкульозні препарати. Пацієнт дисциплінований, бажає вилікуватися. За час лікування туберкульозний процес стабілізувався за клінічними та рентгенологічними даними, але бактеріовиділення продовжується. Хворого направлено на консультацію в обласний протитуберкульозний диспансер з метою вирішення питання про можливість подальшого хірургічного лікування. Який із наведених хірургічних методів лікування показаний даному хворому?

А. Штучний пневмоторакс

В. Торакопластика

С. Резекція ураженої частки легені

Д. Пневмоперітонеум

Е. Екстраплевральний пневмоліз

447.

Хворий К. 35-ти років звернувся до лікаря зі скаргами на підвищення температури тіла до 38,2⁰ С протягом 2 тижнів, слабкість, поганий апетит, схуднення, задуху, кашель. Взагалі нездужає понад місяць. За медичною допомогою не звертався. До цього часу почував себе добре, нічим начебто не хворів. Профілактичні обстеження не проходив понад 5 років. Працює на приватному підприємстві водієм, погано та нерегулярно харчується. Коли підвищилася температура тіла, приймав протизапальні засоби. Позитивного ефекту не отримав і звернувся до лікаря. В результаті обстеження було виявлено ВДТБ верхньої частки правої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр+, МБТ+, М+, К0. Що стало найсуттєвішою причиною того, що у пацієнта діагностовано таку занедбану клінічну форму туберкульозу, як фіброзно-кавернозний?

А. Погана робота щодо раннього виявлення туберкульозу

В. Безвідповідальне відношення хворого до особистого здоров’я

С. Напружена фізична праця при поганому харчуванні

Д. Особливості перебігу туберкульозу

Е. Усі наведені

448.

Пацієнт Б. 59-ти років з дитинства страждає на цукровий діабет, останніми роками з частими декомпенсаціями. Захворів на дисемінований туберкульоз легенів із деструкціями та бактеріовиділенням. Виявилося, що отримана культура МБТ стійка до стрептоміцину. Знаходився на стаціонарному лікуванні в протитуберкульозному диспансері 9 місяців. Потім лікувався амбулаторно, неодноразово перебував у санаторіях. Іноді під час лікування виникали побічні дії від протитуберкульозних препаратів. Хворий дисциплінований, режим лікування не порушував, але суттєвих клініко-рентгенологічних змін у легенях не сталося: продовжувалося бактеріовиділення, залишалася деструкція. Через 2 роки від початку протитуберкульозної терапії діагноз було змінено на фіброзно-кавернозний. Що стало найголовнішою причиною того, що у даного пацієнта сформувався фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів?

А. Наявність монорезистентності до основного протитуберкульозного препарату

В. Похилий вік

С. Наявність супутнього захворювання

Д. Погана переносимість протитуберкульозних препаратів

Е. Несвоєчасне виявлення туберкульозу

449.

Хворий Н. 48-ми років страждає на фіброзно-кавернозний туберкульоз верхньої частки правої легені протягом 8 років. Періодично лікується стаціонарно, але здебільшого амбулаторно. Останні 2 роки протитуберкульозні препарати приймає 2 рази на рік по 3 місяці, головним чином ізоніазид та піразинамід. Почував себе відносно задовільно, турбували задишка при фізичному навантаженні, періодично кашель із харкотинням. Рентгенологічно туберкульозний процес стабільний, не прогресує. Мікобактерії туберкульозу виявляли періодично в невеликій кількості бактеріологічним методом (1-2 рази на рік). Півроку тому стали «пухнути» стопи, особливо наприкінці дня. Набряки поступово збільшувалися і на момент звернення до лікаря відзначалися на рівні колінних суглобів. Аналіз сечі: питома вага 1005, лейкоцити – 2-10 у полі зору, білок – 33,9 г/л, циліндри – гіалінові та зернисті до 10 у полі зору. Лікар запідозрив ускладнення туберкульозу легень у вигляді амілоїдозу нирок. Яке ускладнення найчастіше виникає у хворих на фіброзно-кавернозний туберкульоз?

А. Амілоїдоз внутрішніх органів

В. Легеневі кровотечі, кровохаркання

С. Тромбоз легеневої артерії або її гілок

Д. Спонтанний пневмоторакс

Е. Хронічне легеневе серце

450.

Хворий К. 38-ми років звернувся до лікаря зі скаргами на слабкість, зниження працездатності, періодичну субфебрильну температуру тіла, переважно сухий кашель, схуднення. При обстеженні хворий блідий, дефіцит маси тіла, тургор шкіри знижений, западання надключичної ямки зліва. Частота дихання 20 за 1 хв., ліва половина грудної клітки відстає в акті дихання. Зліва притуплення перкуторного звуку на всьому протязі грудної клітки. Дихання в проекції верхньої частки лівої легені бронхіальне, під ключицею вислуховуються середньоміхурчасті хрипи. Пацієнт багато років не проходив профілактичні флюорографічні огляди, не працює. За результатами загального клінічного обстеження та оглядової рентгенографії ОГК лікар запідозрив у хворого фіброзно-кавернозний туберкульоз лівої легені. Який із наведених методів дообстеження, насамперед, необхідно застосувати у даного хворого для уточнення діагнозу?

Дата добавления: 2015-07-25