Внутріфірмове ціноутворення. Трансферні ціни

Міжнародні компанії, намагаючись удосконалити виробництво і маркетинг своїх товарів, відкривають закордонні філії, СП, створюють свої власні системи розподілу товару за кордоном. Спеціалізація дочірніх компаній на виробництві одних товарів чи вузлів змушує їх імпортувати інші товари. Виникає необхідність використання внутріфірмових (внутрікорпоративних) систем цін на товари внутрішнього обороту.

Основними принципами, що лежать в основі внутріфірмового ціноутворення є:

- максимізація доходів для компанії в цілому;

- удосконалення системи контролю головної компанії;

- надання керівництву всіх рівнів (як на національному, так і на міжнародному рівнях) однакових умов для встановлення і підтримки таких цін, які б забезпечували рентабельність філій і доброзичливі відносини зі споживачем.

Однією з головних передумов створення ефективної системи внутріфірмового ціноутворення є усвідомлення всієї її складності і комплексності, а також знання механізму змін на різних ринках. Політика головної компанії повинна бути такою, щоб її філії за кордоном могли підтримувати на своїх ринках позицію лідера і могли отримувати прибуток.

Встановлення внутріфірмових (трансферних) цін є прерогативою материнської компанії незалежно від того, де вона знаходиться. Сам метод установлення ціни повинен бути простим і доступним для того, щоб учасники цього процесу чітко собі уявляли, яким чином була встановлена саме така ціна. І ще одна важлива особливість – метод ціноутворення повинен основуватись на умілому використанні бухгалтерського обліку, і калькуляція повинна відповідати усім вимогам податкових інспекцій і аудита.

Існують чотири основних методи ціноутворення для товарів внутрішнього обороту:

- місцеві витрати на виробництво товару плюс норма прибутку;

- витрати на виробництво товару найефективнішого виробника плюс норма прибутку;

- договірні ціни;

- “ручні” ціни (аrm's length prices).

З усіх чотирьох методів для місцевих національних податкових органів кращими є трансферні ціни, встановлені четвертим методом – “ручні ціни”. Це значить, що ціни для звичайних споживачів і для дочірніх фірм встановлені на одному рівні.

Вибір методу розрахунку трансферних цін залежить від особливостей, властивому тому чи іншому ринку і функціонуючому на ньому філії, тому що неправильно обрана цінова політика може привести до “смерті” товару на даному ринку, навіть якщо він міг принести значний прибуток усієї компанії.

Приклад. Товар, витрати на який рівні 100 доларам, відправлений у закордонну філію за ціною 120 доларів плюс 10 дол. витрати на експорт. Допустимо, що конкурентна ціна цього товару на світовому ринку дорівнює 135 доларів. Філія може відмовитися від реалізації даного товару, тому що прибуток у розмірі 5 дол. – дуже низький (тобто його рентабельність становить лише 3,7 %). Однак загальний прибуток компанії буде дорівнює 25 дол., а рівень рентабельності товару складе 18,5 %.

Трансферні ціни можуть бути адаптовані до умов ринку. Ціль такої адаптації – максимізувати прибуток компанії в цілому.

Маніпуляції трансферною ціною для зменшення податку на прибуток і імпортного мита чи для запобігання заходам валютного контролю змусила багато урядів настояти на “ручних цінах”. Відповідно до пункту 482 Міжнародного кодексу торгівлі, податковим службам дозволяється переглядати трансферну ціну й обкладати податком розрахований прибуток у кожному випадку, де є підстави вважати, що низькі ціни були призначені для ухилення від податків. Митні служби у ряді європейських країн збільшували фактурну ціну на імпорт до 125%, змушуючи тим самим філії, що імпортували, платити значно більше мито, ніж звичайне.

Незважаючи на переваги маніпулювання ціною, останні дослідження виявили, що багато великих американських компаній, наприклад, найчастіше використовують ринкову ціну як трансферну. Одна з найважливіших причин – утручання держави, особливо це стосується пункту 482 податкового кодексу. Крім того, значно легше контролювати й оцінювати результати роботи іноземних менеджерів, коли ринкова ціна збігається з трансферної.

Питання для самоконтролю

1. Які види цін використовуються в міжнародній торгівлі?

2. Що представляє собою система ІНКОТЕРМС-2000 і як вона використовується?

3. У чому полягає розробка цінової політики на закордонних ринках?

4. Які цінові ситуації можливі для фірми на зовнішньому ринку?

5. Особливості цінових стратегій на закордонному ринку.

6. Яка послідовність розрахунку експортної ціни і що розуміється під її ескалацією?

7. Що таке трансферна ціна і як вона адаптується до умов ринку?

8. Які фактори визначають рівень цін на закордонних ринках?

9. У чому виявляється державне регулювання цін?

10. Як комерційні умови угоди впливають на величину експортних цін?

Дата добавления: 2015-11-16