Читайте также:
|
У практиці міжнародного маркетингу й у сфері торгівлі використовують безліч видів цін, пов'язаних з різними особливостями купівлі-продажу товарів (послуг). Основні з них наступні (рис. 6.1.).
Рис. 6.1. Основні види цін
Базисна ціна, використовується для визначення сорту або якості товару, погоджується на переговорах продавця з покупцем. Вона є вихідною для визначення фактично поставленого товару, якщо його властивості відрізняються від обумовлених у контракті.
Ціна купівлі-продажу (фактурна) визначається умовами постачання, забезпечується спеціальними термінами. У міжнародній практиці використовуються Інкотермс-2000 – міжнародні правила тлумачення комерційних термінів і виразів (EZW, FOB, FASS, FCA, CIF, DDU, DDP та інші).
Світова ціна залежить від виду товару. Так, світові ціни на сировину визначаються рівнем цін основних країн-експортерів або країн-імпортерів сировини; на готові вироби – цінами товарів провідних фірм світу і розрізняються в залежності від того, чи платіж обумовлений у вільноконвертованій валюті, чи ні; на інші товари – визначаються цінами бірж, аукціонів тощо.
Монопольна – ціна,встановлена монополією вище чи нижче ціни виробництва.
Номінальна – ціна, яка публікується у прейскурантах, довідниках, біржових котируваннях.
Оптова – ціна, за якою здійснюється постачання великих партій товару для торгових і інших підприємств, публікується у різних джерелах, не завжди відбиває дійсну ситуацію, оскільки експортери завищують ціни, імпортери – занижують.
Ціна пропозиції – зазначена в оферті (офіційна пропозиція продавця) без знижок.
Ціна виробника – дорівнює витратам виробництва + середній прибуток на весь авансований капітал.
Роздрібна – ціна, за якою відбувається купівля/продаж окремим покупцям малих партій (1–3 шт.).
Ринкова – ціна, за якою відбувається купівля-продаж на даному ринку.
Ковзаюча – ціна, встановлена угодою в залежності від ряду умов (котирувань бірж, інфляції на визначену дату), фактичного одержання товару; нерідко буває ринковою на дану дату.
Довідкова – (номінальна, прейскурантна) відбиває рівень цін фактично укладених угод за деякий минулий період (тиждень, місяць). Використовується підчас переговорів для установлення вихідної ціни. Частіше використовується при термінових угодах на невеликі партії товарів, а при великих партіях до неї застосовують систему знижок. Публікуються виданням ООН і “Monthly Bulletin of statistics”.
Ціна попиту – ціна, яка встановилась на ринку покупця.
Тверда ціна – ціна, яка встановлюється в договорі купівлі-продажу і не підлягає зміні.
Встановлення цін у системі міжнародного маркетингу носить більш складний характер, у зв’язку із тим, що доводиться враховувати більшу кількість факторів, які впливають на рівень ціни. Ці фактори поділяють на дві групи залежно від їх позиції щодо фірми: ціноутворення на іноземному ринку і ціноутворення на товари внутріфірмового обороту, тобто формуванні трансферних цін.
При розробці цінової політики на зовнішньому ринку слід:
- визначити місце ціни серед засобів конкурентної боротьби на даному ринку;
- здійснити вибір методу розрахунку ціни;
- визначитись, чи витримає фірма роль “цінового лідера”, чи буде йти за іншим “лідером”;
- встановити цінову політику відносно нових товарів;
- визначитись із зміною ціни з урахуванням життєвого циклу товару;
- застосувати єдину базисну ціну для всіх ринків або різних базисних цін;
- обрати органи, з якими варто консультуватися в країнах-імпортерах перед встановленням ціни;
- ознайомитись із діючими обмеженнями на рівень цін, прибуток і зміни цін.
Крім того, обираючи цінову політику, компанія може піти одним із двох шляхів:
- розглядати ціноутворення як активний інструмент у досягненні поставлених маркетингом цілей
- розглядати ціноутворення як пасивний елемент прийнятті ділових рішень.
При першому підході компанія використовує ціни для проходження визначених етапів на шляху до досягнення мети, що полягає в одержанні визначеного прибутку від операцій на світовому ринку чи завоюванні визначеної частки ринку. Якщо ж компанія використовує другий підхід, вона, швидше за все, задовольнитись тим, що зможе продати визначену частку своєї продукції на міжнародних ринках, а прибуток, отриманий від цих операцій, буде вважати додатковим до свого основного прибутку. Другий підхід не придатний для підприємств, що працюють на іноземних ринках. Він більше відповідає позиції фірми, що займається тільки експортом і не додає першорядного значення міжнародному бізнесу.
Прибуток – найважливіша мета політики ціноутворення. Коли представників міжнародних компаній США і Канади попросили ранжувати кілька факторів, найбільш важливих у встановленні ціни, по п'ятибальній шкалі, то сукупний обсяг прибутку одержав середню оцінку в 4,7 бали; на другому місці була віддача з інвестицій – 4,41; потім частка ринку – 4,13; загальний обсяг продажу – 4,06; низьку оцінку дали ліквідності – 2,19.
Цінова політика, що допускає велику різницю у цінах на ринках різних країн, є сприятливою умовою для створення рівнобіжних ринків. Так, японські комерсанти довгий час підтримували дуже високі ціни на товари широкого вжитку на внутрішньому ринку Японії. У результаті ціни на японські товари на закордонних ринках є часто нижчими, ніж на японському ринку.
Фірми, що відштовхуються у визначенні ціни від витрат, повинні визначити, чи брати за базис змінні чи сукупні витрати. При встановленні ціни на основі змінних витрат фірму цікавить лише додаткова сума, що буде витрачена на виробництво продукції для реалізації на іноземних ринках. Такі фірми розглядають торгівлю з іноземцями як додаткову і припускають, що будь-який виторг, що перевищує їхні змінні витрати, вносить свою частку в суму чистого прибутку. Ці фірми здатні встановити найбільш конкурентноздатні ціни на іноземних ринках, але оскільки вони експортують продукцію за цінами нижче, ніж продають її на своєму внутрішньому ринку, їх можуть звинуватити в демпінгу. У такому випадку їх товари обкладаються антидемпінговим митом чи штрафами, що знижують їх конкурентні переваги.
Компанії, що дотримуються позиції встановлення ціни виходячи з сукупних витрат, наполягають на тому, щоб умови встановлення ціни були абсолютно однаковими для кожної одиниці продукції одного типу і щоб кожна одиниця оцінювалася з врахуванням усіх постійних і змінних витрат.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 50 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Товарні стратегії на іноземних ринках | | | Міжнародні цінові ситуації і стратегії |