VII. Історія ордену: фінал. Герб лілеї. Notre Dame Dolorosa і її помста

Прощання з лицарством: українське як універсальне 395–417

З доль полеглого воїнства: Леся Українка як «останній свідок». – Чому для неокласиків і «пражан» вершина її творчости – «Камінний господар». – Наскільки «іспанська» ця драма? Ж. де Бевотт та інші. «Турнір» із Пушкіним: «господар» проти «гостя». – Навіщо українському Сізіфові фемінізм? – Проблема жіночої влади. Архетип «принцеси на горі» (Леся Українка–Ю. Крістева–Е. Єлінек). – Обґрунтування методу: від фемінізму – вперед, а не назад! – Чому Іспанія? Дон Жуан як антилицар. Діалектика міфа: версія Тірсо де Моліни… – І Лесі Українки (подолання романтизму). – «Жіночий реванш»: не варт шкірка за виправку! – Справжня тема драми: свобода і свавілля. – Ще одна паралель: Україна й Іспанія як «крайні точки» фіналу європейського лицарства.

«Вся королівнина рать»: етос і ерос 417–483

Необхідний відступ: про чуттєвість інтеліґенції «косачівського кола». («Високе щастя» Віри Матушевської: лист із ҐУЛАҐу). – Не тільки не «мужчина», а й не «одинокий»! Про потребу реставрації «гуртового портрета». Юність лицареси («гетерії таємні» і театральний салон Лисенків‑Старицьких). «Катакомбна школа». – «Забута тінь»: Олена Пчілка! «Велика жінка» проти «Великої Матері»: спроба постколоніальної інтерпретації. – «Порода в людині перше всього»: етика спадку в героїв Лесі Українки. Тягар походження проти «нестерпної легкости буття»: Анна, Долорес, Командор – і «той самий Дон Жуан». Душа і тінь. – Відмежування від «пустопорожньої аристократії»: смисл «спадку» – лицарська служба. Лист до М. Павлика. – Що ж пам'ятала дівчинка Леся з «70‑х років»? – «Беатріче як міфотворець»: літо 1878 р. і «тьотя Єля» («Забуті слова»). Вступ до естетики трагічного. – Українська критика в пошуках пристрасти. «Панцир» і «чорна сукня». Історичний коментар: Анна Ахматова проти І. Костецького і Co. – Аристократизм як духовна аскеза. «А владати собою треба добре»! – Творчий ерос і «дисципліноване божевілля» (Леся Українка і М. Цвєтаєва). – Про новітню кризу пасіонарности й зміну естетичного смаку: бідний багатого не розуміє! – Як народжувалась «страшна краса». Річард Айрон і хорал на кораблі. Перекличка: Рільке–Єйтс–Леся Українка («Адвокат Мартіян»). – «Біла лілея» і «червона троянда». Трохи геральдики, або «Царство Моє не від світу цього» (мучеництво як основа духовної конґреґації). – Єгипетська царівна ака Вавилонська блудниця: вибір Аврелії – і П. Тичини (від «Скорбної матері» до «Мадонно моя…»). – Від Аврелії до Анни й Долорес: і знову дві Афродіти! – «Королівна тернового вінця»: ініціація «70‑х років» – Луцьке «віче»! Що співали на замку громадівські діти: дешифруємо текст. Ерос колективности – і як його зрозуміти колишнім піонерам? – «Обітниця врочиста» і її смисл у лицарській культурі. –…І в літературі: відповідальність автора за текст, або «Слово чести» проти «дискурсу брехні». – «Опис герба», або Спроба характеристики ордену: «цноти, що зрощує слава» («Граф фон Ейнзідель» за А. де Токвілем) і «принцип лілеї» (відмова від «я»: В. Науменко versus Б. Грінченко); етос «комітату» в кодексі культурного націоналізму – місія стану (оборона чести ордену) і її релігійний характер (війна з імперією як bellum sacrum).

Реквієм по лицарству як «заповіт українському народові» 483–496

Рухаємось по трапеції «іспанської драми»… – «Жіноча» пара – війна релігійна, «чоловіча» – соціальна! Дон Жуан («звідник‑зі‑шляху») і Командор (шлях крізь систему): дві форми волі до влади. – Командорове лицарство як «тіло без душі» («без страху», але не «без догани»): етикет замість етосу. – Командор і Анна як спільники: учитель і учениця. – Анна й Дон Жуан як спільники: учителька і учень. – Долорес і Дон Жуан: «душа без тіла», «Мавка без Лукаша», діва з Ґраалем без Парсіфаля. Про чоловіче й жіноче в Плеромі – і про безпарність як смерть історичної форми («Йоганна, жінка Хусова»). – Таємниця «шостої пари»: Долорес і Командор – задзеркальне возз'єднання душі й тіла, або Шлюб мерців для помсти свавільникам. – Смисл непрочитаного «заповіту» (Ж. Морель): місія лицарства в посмерті не закінчується! – І не кажімо, що нас не попереджали…

Дата добавления: 2015-11-16