II. Міфологічна пригода жінки‑Орфея і любовний дискурс: конфлікт інтерпретацій

До невикористаних можливостей агіографії … 84–95

Смерть «містичного нареченого» та ніч «Одержимої». – Що може жінка, або Дві парадигми «сходження в пекло»: Орфей versus Алкестіда. – Жертвування душею. Рухаємось на Схід (Арджуна, Юда…) – Хто така Міріам? З'являються гностики. Трохи першоджерел. – Смисл єресей – бунт проти «вертикалі влади». – Від «Євангелія від Міріам» до «молитви до Геліоса» – «герменевтичне коло» чи «код Лесі Українки»?

…і що ми з цим усім зробили 95–119

Смерть – не проблема: нам нецікаво. – Народження міщанської драми з духа трагедії: український рецепт. – «Любить – не любить?». Про творчий ерос: теж нецікаво. – Перший діагноз: чуттєво інфантильна культура. – Необхідний відступ: кохання і смерть у XX столітті. Від «прекрасних смертей» – через епоху масових убивств – до «табу на смерть». Культура ювенільного шовінізму. – «Раби не виростають». – А як же любов? – Про страх зрілости в літературознавстві. – Проблема «принца‑консорта». – Сексуальна політика в дії: чому інфантилізують геніальних жінок. Привіт від Фройда. «Дві Марії». – Так народжувався міф: від Великої Хворої до «некрасивої дівчинки». – Що Вовчкові можна, то «нашій Лесі» зась, або Дещо про фемінізм другого покоління. – То «лесезнавство» чи «лесизм»?

«Хтось когось любить»: 1900‑ті проти 2000‑х 119–138

Жіноча дружба чи сексуальна єресь? – Короткий екскурс в історію чуттєвости: «школа почуттів» у XIX ст. – Про муки української лінґвістики, або «Мова як діяльність» і «мова як пам'ятник». Чому інфантильний родинний дискурс. – Ще один діагноз: культура проскрибованої чулости. – 3 історії літературних мов: materna lingua і patrius sermo як територія конфлікту. – Про «теплоту» української класики, або Чого коштував нам «рідний Сталін». – Культура без родинности і глухий кут лесезнавства. – Хвора й самотня! Парадигма торжествує.

III. Історія єресі‑І. Містичний шлюб і «релігія любови»

Філософія шлюбу Лесі Українки: життя як творчість 139–161

«Он был титулярный советник, она – генеральская дочь». Кохання і гроші: історія матеріального краху. – Лариса Косач як любовна героїня. Кредо Міріам: любов‑жертва. – Архетип Ідеальної Коханки. «Муза» й «авторка» – два типи жіночого обдарування. – Програма «любови‑на‑смерть»: «Айша та Мохаммед». Трансцендентний ерос. – Трохи контексту: Д. де Ружмон та інші. «L'Amour et l'Occident». – Світло й Темрява в маніхействі (Міріам). – «Хадіджа вмерла». Шлюб небесний проти шлюбу земного. – Хто така Прекрасна Дама? Від суфізму й катарської єресі до міфа amor fati. – «Леся Українка як міфотворець». Формулюємо гіпотезу: «Європеїзм – це гностицизм»?

Біля витоків Українчиного міфа 161–216

Блакитна троянда і Десяте небо «Раю». – Данте – єретик? – Дещо про катарську символіку «Божественної комедії». – Якого монастиря шукає Любов Гощинська. – «Релігія любови» і «релігія XX століття» – марксизм: вибір Лесі Українки. – Від «Блакитної троянди» до «Руфіна і Прісцілли» – тема розвивається… – «Книжкова драма»? Драматургія Лесі Українки – не для сцени, а для екрану (гіпотеза). – «Нещасливі коханці» як релігійно змішане подружжя: апостол Павло проти Руфіна і Прісцілли. – Необхідний відступ: інтертекстуальність у літературі XIX і XX ст. Танець для «своїх»: Леся Українка проти Г. Сєнкевіча й У. Еко, або Літературний аристократизм проти масової літератури. – Трохи церковної історії. Встановлюємо точний час драматичної дії… – І виявляємо «загублену тему» драми: боротьба ортодоксії з єресями! – З'являється Платон (Руфін і смерть Сократа). Дещо про римську соціальність. – Прісцілла‑проповідниця. – Так починались «жіночі єресі»… Про «матерів церкви», Христову феміністичну революцію і патристичну антифеміністичну контрреформацію (Teodora Episcopa). – Леся Українка – єретичка? – «В катакомбах»: авторський коментар до п'єси у світлі сучасної теології. «Жінки, що були з Ним»: реабілітація Йоганни. – Прісцілла і монтаністська єресь. «Дві Прісцілли»: двійництво як міфологічний мотив. – Смисл трагедії – ідеальні коханці в історичному світі. – До істоти містичного шлюбу. Дві Афродіти Платона («Бенкет») і орфічний слід. – Христос проти Діоніса, Roma проти Amor. Шлюб християнський, римський… – І містичний: сходження ідеальних коханців по щаблях самопосвят до поєднання в Абсолюті. – До езотерики «жіночого речення»: від «мови неназивання» до обітниці мовчання. – «Орос» Прісцілли. Чи й Лесі Українки також? – «Антихристиянський дух» (М. Зеров): виходимо на стежку війни!

Дата добавления: 2015-11-16