Розділ І. Загальні положення. Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Генеральна прокуратура України

Головне управління нагляду за додержанням законів

Щодо прав і свобод та захисту інтересів держави

Відділ нагляду за додержанням законів при здійсненні зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності, боротьби

З відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом

Національна академія прокуратури України

Кафедра нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод людини

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Організація прокурорського нагляду за додержанням законів

щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,

Одержаних злочинним шляхом

Київ - 2010

Методичні рекомендації спрямовані на оволодіння прокурорами методикою організації роботи по захисту інтересів громадян та держави при запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Розділ І. Загальні положення. Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

У сьогоднішньому відкритому фінансовому світі з високою мобільністю коштів та розвитком технологій платіжних операцій, в умовах удосконалення міжнародних механізмів для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, можливістю їх анонімного захисту, фінансова злочинність стає транснаціональною.

В нашій державі вже сформовано законодавчу базу протидії легалізації «брудних» грошей, створено систему інституційної протидії таким явищам. Прогрес, досягнутий у сфері боротьби з відмиванням «брудних» грошей, очевидний - Україну виключили з «чорного списку». Однак проблема запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, сьогодні залишається надзвичайно актуальною.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» Генеральну прокуратуру України визначено органом, на який покладаються повноваження щодо здійснення міжнародного співробітництва при розслідуванні кримінальних справ у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму. Будучи уповноваженим органом, Генеральна прокуратура співпрацює з відповідними правоохоронними органами та органами юстиції іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF) та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів.

Крім того у межах держави саме прокуратура зобов’язана виконувати координуючу роль серед правоохоронних органів по боротьбі з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів. Статтею 10 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів. З метою забезпечення координації їх діяльності прокурор скликає координаційні наради, організовує робочі групи, витребовує статистичну та іншу необхідну інформації. Тобто законодавець врегулював право та обов’язок органів прокуратури бути координатором по боротьбі із злочинними угрупуваннями, в тому числі такими, що легалізують злочинно одержані доходи.

Розпорядженням Генерального прокурора України від 01.08.2008 №57 та наказом від 18.10.2010 № 3 гн прокурорський нагляд за додержанням законів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом визначено пріоритетним у наглядовій діяльності органів прокуратури.

Зважаючи на викладене, прокурорам необхідно чітко визначати, що слід розуміти під поняттям «легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом». Відповісти на питання, які з суспільно-небезпечних діянь за ознаками підпадають під вказане поняття та яким чином організовувати свою діяльність з метою попередження і недопущення порушень у цій сфері.

Термін відмивання грошей є яскравим прикладом правової алегорії, він порівняно недавно, хоча й досить міцно увійшов у науковий обіг за кордоном та в Україні.

Віденська конвенція ООН від 19.12.1988 (ст. 6) «відмивання» грошей визначає як: «навмисне приховування дійсної природи, джерела, розміщення або володіння прибутком від протизаконного обороту, включаючи рух чи конверсію доходів із застосуванням електронно-обчислювальної техніки з метою їх подання як доходів, які були одержані в результаті законних дій».

Згідно з Конвенцією Ради Європи (Страсбурзька Конвенція) від 08.11.1990 «Про відмивання, розшук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних від злочинної діяльності» відмивання грошей - це процес такого маніпулювання протизаконно одержаними коштами (насамперед готівкою), при якому ці кошти набувають цілком законного вигляду.

Закон України від 28.11.02 (у редакції від 18.05.10) «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» дає наступне визначення легалізації: «легалізація (відмивання) доходів - це вчинення будь-яких дій, пов’язаних з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).

У відповідності до ст. 209 Кримінального кодексу України легалізацією визнається вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

При цьому суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів є діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі (за винятком діянь, передбачених статтями 207, 212 і 212-1 КК України), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

Процес легалізації брудних коштів являє собою складну схему послідовних дій, спрямованих на заплутування істинних джерел кримінальних капіталів завдяки трансформації одних активів в інші шляхом численних та різноманітних фінансових операцій. Власне операції з відмивання – це, як правило, легальні фінансові операції, але злочинним є походження коштів, що в них використовуються.

Виходячи з поняття легалізації та міжнародного досвіду боротьби з відмиванням доходів, здобутих злочинним шляхом, легалізацію доходів можна умовно розділити на три стадії:

1) введення «брудних» грошей у легальну фінансову сферу;

2) приховування слідів введення брудних грошей та шляхів їх поширення;

3) повернення відмитих грошей їх власникам на нібито правомірній основі (у вигляді кредитів в іноземних банках, інвестицій, оплати товарів та послуг тощо) для використання у легальному обороті.

Видів та шляхів (типологій) легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, є безліч. Тому прокурори повинні «перерости» стереотипне уявлення того, що легалізуються тільки доходи від безліцензійної діяльності суб’єктами господарювання вчиненні із зловживанням чи перевищенням службового становища.

Для того щоб певні дії кваліфікувати саме як «легалізацію» необхідно мати докази того, що вказані доходи (майно, кошти чи будь-яка інша економічна вигода) є незаконними, чи отримані з незаконних джерел, або незаконним способом. У зв’язку з наведеним не може вважатися легалізацією мінімізація податків (у тому числі з використанням фіктивних підприємств та «конвертаційних центрів»), або незаконне використання легальних коштів (наприклад, нецільове використання бюджетних коштів). Кошти чи майно, а також право на кошти чи майно, що з’явилися в особи у результаті вчинення іншого правопорушення, що не є злочином, виключає наявність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

З об’єктивної сторони обов’язковою умовою легалізації доходів є введення їх з незаконного обігу в законний. Таким чином використання незаконних доходів у нелегальній сфері (наприклад, купівля за готівку контрабанди) теж не є легалізацією доходів.

Схематично наявність легалізації (відмивання) доходів з об’єктивної сторони наведено в таблиці, що подається нижче:

Джерело походження	Спосіб здобуття	Введення в легальний обіг	Наявність легалізації
Злочинне	Незаконний	Ні	Ні
Злочинне	Незаконний	Так	Так
Злочинне	Законний	Так	Так
Законне	Незаконний	Так	Так
Законне	Незаконний	Ні	Ні

Більш детально особливості кваліфікації діяння за ознаками злочину, передбаченого ст. 209 КК України, визначено Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 №5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

При цьому основним розмежуванням з суб’єктивної сторони є усвідомлення особою, що вона не просто використовує доходи, здобуті злочинним шляхом, а свідомо надає їм легального вигляду з метою подальшого використання, або ж уже використовує як нібито отримані легальним шляхом. За таких обставин використання коштів, майна, які отримані злочинним шляхом без наявності мети надання їм законного (легального) вигляду (розпорядження викраденим), не може розцінюватися як легалізація доходів. У зв’язку з цим не є легалізацією доходів звичайне використання коштів, майна (у тому числі відчуження), які отримані внаслідок загальнокримінальних чи інших злочинів (крадіжки, привласнення тощо) за умови, що їм навмисне не надали легального вигляду.

З огляду на це до уваги слід брати не тільки диспозицію ст. 209 КК України, але і норми ст. 4 базового Закону.

Врахуйте, що більшість понять, які стосуються легалізації доходів, чітко встановлені нормативно-правовими актами, зокрема Законами України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», міжнародними актами, які імплементовані до вітчизняного законодавства тощо[1] та не підлягають будь-якому іншому тлумаченню.

Розділ ІІ. Організація перевірок щодо додержання суб’єктами державного фінансового моніторингу законодавства щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним чином.

Дата добавления: 2015-10-16