Заходи прокурорського реагування

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурорами у залежності від характеру порушень можуть застосовуватися заходи реагування: протест (стаття 21), припис (ст. 22), подання (ст. 23), або постанова (ст. 24). Крім того, прокурор вправі звернутися до суду (ст. 36¹) у порядку визначеному процесуальним законодавством

Таким чином, за результатами проведеної перевірки прокурор повинен визначити, які повноваження йому необхідно використати для усунення виявлених порушень, недопущення їх у майбутньому, відшкодування нанесених державі збитків.

Одним із самих дієвих заходів є притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, у тому числі шляхом порушення кримінальної справи, а також звернення до суду з позовом про примусове стягнення збитків з винних осіб.

Оскільки переважна кількість правопорушень здійснюється в регіонах, а не кожний орган державного фінансового моніторингу має свої територіальні підрозділи, особливої уваги потребує врегулювання механізму реалізації матеріалів про адміністративні правопорушення, які виявляються прокурорами на місцях.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність.

Зокрема, ст. 166-9 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій, розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації.

Право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене цією статтею, відповідно до ст. 255 КУпАП мають уповноважені посадові особи НБУ, ДКЦПФР, а також Держфінмоніторингу України.

Такими уповноваженими особами є керівники структурних підрозділів центрального апарату Нацбанку України та їх заступники, керівники та їх заступники відповідних підрозділів територіальних управлінь тощо.

Уповноваженими особами ДКЦПФР та фондового ринку є окрім її Голови та членів, також голови територіальних відділень, працівники центрального апарату та територіальних відділень – за письмовим дорученням.

Працівники органів прокуратури (прокурор, його заступник) відповідно до ч.2 ст.22, ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» уповноважені виносити постанови про порушення провадження про адміністративне правопорушення, зокрема за ст.166-9 КУпАП. Утім їх слід направляти до перерахованих суб’єктів державного фінансового моніторингу для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Оскільки справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення (ст.276 КУпАП), а строки накладення адміністративних стягнень обмежені (ст.38 КУпАП), постанови про порушення провадження про адміністративне правопорушення необхідно направляти до відповідного територіального органу ДКЦПФР та Нацбанку України, а копію постанови - до Генеральної прокуратури України.

Слід підкреслити, що уповноваженим особам Держфінпослуг, яка є також одним із суб’єктів державного фінансового моніторингу, права складати адміністративні протоколи за правопорушення, передбачені ст.166-9 КУпАП законом не надано.

Оскільки додержання вимог базового Закону суб’єктом первинного фінансового моніторингу включається до посадових обов’язків конкретного працівника, ефективним є реагування прокурора на виявлені порушення шляхом порушення провадження про дисциплінарне правопорушення.

З огляду на те, що впровадження заходів з протидії легалізації доходів суб’єктами первинного фінансового моніторингу оформляється внутрішньогосподарськими актами, при виявлені невідповідності таких заходів вимогам Закону, прокурор наділений правом опротестувати відповідний акт суб’єкта господарювання.

У випадку виявлення за результатами перевірок фактів неодноразового порушення суб’єктом первинного фінансового моніторингу вимог зазначеного Закону України необхідно направити матеріали для проведення позапланової перевірки (інспекції) та вирішення питання про обмеження, тимчасове припинення дії або позбавлення ліцензії вказаного суб’єкта.

Крім того, прокурор уповноважений ініціювати питання про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону шляхом внесення до органу, що регулює діяльність суб’єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальні дозволи, подання.

Необхідно також мати на увазі, що при виявленні прокурором порушень вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», допущених суб’єктом первинного фінансового моніторингу, які було встановлено відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу або про такі повинно було бути відомо останньому, проте до правопорушника не було застосовано відповідних санкцій (не притягнуто винних до адміністративної відповідальності, не застосовано штрафних санкцій), необхідно вирішити питання про застосування до посадових осіб державного фінансового моніторингу санкцій, передбачених Законом України «Про боротьбу з корупцією».

Аналогічним чином потрібно діяти стосовно таких посадових осіб: у випадку неповідомлення ними правоохоронних органів про встановлені факти двох чи більше фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та про які не було інформовано Держфінмоніторинг України.

Дата добавления: 2015-10-16