Загальні положення організації прокурорського нагляду у сфері протидії та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним чином.

В Україні діє система фінансового моніторингу, яка складається з двох рівнів – державного та первинного. Державний фінансовий моніторинг здійснюють Державний комітет фінансового моніторингу України, Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія цінних паперів та фондового ринку, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство юстиції України. Перелік суб’єктів первинного фінансового моніторингу наведений у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Перевірки додержання органами державного та первинного фінансового моніторингу законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом проводяться органами прокуратури у межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» (ст. ст. 19, 20).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, додержання законів, що стосуються економічних відносин, митниці, зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірку потрібно організовувати не підміняючи органи нагляду та регулювання чи правоохоронні органи, а через призму виконання ними своїх повноважень. У зв’язку з цим слід оволодіти законодавством у цій галузі, знати компетенцію та правовий статус кожного з державних регуляторів, принципи організації їх діяльності та взаємодії. Вказане дозволить своєчасно, компетентно та в повному обсязі отримувати необхідну для перевірки інформацію, об’єктивно аналізувати статистичні та інші дані, у тому числі з урахуванням взаємозвірок між органами державного фінансового моніторингу.

Необхідно зважити, що більшість інформації у цій сфері має обмежений доступ, оскільки містить комерційну, банківську, страхову чи іншу таємницю. З огляду на це, важливого значення набуває відкрита статистична інформація, яка оприлюднюється органами державного та первинного фінансового моніторингу, розміщена на їх сайтах, а також державна статистична звітність.

Саме тому в організації роботи прокурора на цьому напрямі має бути систематичне володіння відомостями статистичного характеру про роботу суб’єктів фінансового моніторингу, підприємств найбільшого ступеню ризику (ймовірного використання для легалізації злочинних доходів). Їх наявність допоможе забезпечити правильне планування роботи з актуальних питань захисту інтересів громадян та держави щодо протидії та боротьби з легалізацією незаконних доходів. Статистичні матеріали можна одержувати як від суб’єктів фінансового моніторингу, так і з органів державної статистики. У випадку додаткового витребування інформації чи документів, які містять банківську або іншу таємницю, вона повинна витребовуватися в порядку, визначеному ст. ст. 60 – 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 40 Закону України «Про страхування», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», відповідно. При витребовуванні інформації та документів, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, прокурорам слід посилатися у вимозі на ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».

Крім статистичної звітності прокурору в накопичувальних матеріалах необхідно мати перелік законодавчих та інших нормативних актів; перелік суб’єктів державного та фінансового моніторингу; методичні рекомендації та листи орієнтовного характеру Генеральної прокуратури України та прокуратур областей; науково-практичні посібники та інші документи подібного характеру.

Щодо суб’єктів моніторингу доцільно володіти інформацією про їх місцезнаходження, керівний склад, матеріали перевірок цих суб’єктів вищестоящими органами тощо.

Перевірки прокурором проводяться як за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, так і з власної ініціативи.

Інформація про правопорушення у цій сфері міститься у зверненнях до прокуратури, повідомленнях засобів масової інформації, узагальненнях прокурорської і судової практики, матеріалах попередніх прокурорських перевірок, актах контролюючих органів тощо.

Повідомленнями можуть бути звернення громадян; узагальнені матеріали Державного комітету фінансового моніторингу України про фінансові операції, які мають ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; акти перевірок контролюючих органів, інформація правоохоронних органів тощо.

За заявами і повідомленнями про злочини повинні проводитися дослідчі перевірки, у т.ч. шляхом відібрання пояснень та витребування документів, які необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення згідно з вимогами ст. 97 КПК України.

На початку перевірки необхідно чітко визначити перелік питань, які підлягають перевірці, скласти план її проведення та детально ознайомитись з нормативно-правовою базою і наявною інформацією про порушення законодавства.

При плануванні, організації та проведенні перевірок додержання законодавства у сфері запобігання та боротьби з легалізацією злочинних доходів, особливу увагу необхідно звертати на законність дій та актів суб’єктів державного фінансового моніторингу та їх посадових осіб.

До планів перевірки доцільно включати також питання взаємодії між ними, а також співпраці з правоохоронними органами (прокуратурою, МВС, податковою та митною службами, Службою безпеки України та ін.).

Важливим етапом на стадії планування та організації перевірки є вивчення актів відомчих перевірок вищестоящими органами, а також іншими державними органами контролю.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних суб’єктів, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. Повноваження на перевірку суб’єктів первинного фінансового моніторингу, у межах компетенції, мають відповідні органи державного фінансового моніторингу та їх територіальні підрозділи (наприклад, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України), органи державного контролю (державна податкова служба, державна контрольно-ревізійна служба, органи державної реєстрації, Пенсійний фонд України тощо), а також правоохоронні органи (митна служба, міліція, Служба безпеки України, прикордонна служба тощо).

Проте слід врахувати, що порядок проведення ревізій та перевірок для відповідних державних органів урегульовується спеціальними законами та відомчими нормативно-правовими актами. У зв’язку з цим необхідно завчасно узгоджувати проведення планових перевірок з державними органами (для включення до плану роботи на відповідний плановий період), або вказувати чіткі підстави та мотиви позапланової перевірки. Перелік підстав, визначений нормативно-правовими актами, які врегульовують правовий статус державного органу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» Держфінмоніторинг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Серед завдань цього органу, визначених ст. ст. 14, 18 вказаного Закону, є збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. За наявності достатніх даних, що фінансова операція може бути пов’язана з відмиванням доходів або фінансуванням тероризму, Держфінмоніторинг надає до правоохоронних органів, згідно з компетенцією узагальнені матеріали.

У цьому контексті суттєвого значення для прокурора набуває право Держфінмоніторингу зупиняти фінансові операції, а також право надіслання до фінансових розвідок іноземних держав запитів з питань законності діяльності суб’єктів господарювання та можливої легалізації ними незаконних доходів.

Необхідно врахувати, що згідно зі ст. 22 базового Закону Держфінмоніторинг має повноваження щодо співпраці з органами іноземних держав стосовно обміну інформацією з ознаками легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF) та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів. У зв’язку з цим варто надсилати відповідні вимоги (запити) до Держфінмоніторингу, коли перевірка стосується суб’єктів нерезидентів.

Доцільним є отримання узагальнених матеріалів і під час розслідування кримінальних справ у злочинах, пов’язаних з незаконним відшкодуванням ПДВ чи привласнення коштів, фіктивного підприємництва тощо, де доказова база вимагає дослідження руху коштів через банківські рахунки, фінансові установи.

Державний комітет фінансового моніторингу України уповноважений здійснювати перевірки додержання вимог законів щодо протидії та боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом у випадках, передбачених пунктом 1 частини другої статті 14 та ст. 20 базового Закону. У зв’язку з цим йому не можуть направлятися вимоги про «перевірку», «ревізію» і т.п. суб’єктів державного та первинного фінансового моніторингу за межами його повноважень. Однак це не виключає можливості направлення запиту до Держфінмоніторингу з вимогою провести моніторинг операції певного суб’єкта господарювання та, за наявності приводів і підстав, направити до прокуратури узагальнені матеріали згідно із ст. 18 цього Закону. Порядок проведення перевірок ДКФМУ суб’єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він здійснює нагляд затвердженого наказом Держфінмоніторингу від 21.07.2010 №120. При цьому однією з підстав для проведення позапланової перевірки є вимога прокуратури (п. 2.7 Порядку).

Крім того прокурор вправі залучити працівників Держфінмоніторингу, інших державних органів у якості спеціалістів до власної перевірки. Висновки спеціалістів оформляються довідкою. Однак недоліком такої форми роботи є те, що спеціаліст не вправі розголошувати (відображати у довідці) ті відомості, які потребують спеціального, встановленого законом, порядку їх розкриття (наприклад інформацію, що становить банківську таємницю).

У той же час отримані під час досудового слідства узагальнені матеріали можуть бути використанні і під час наглядової перевірки. Вони можуть вказувати на порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог Закону, які безпосередньо не пов’язані зі злочином, однак надають підстави для вжиття інших заходів реагування. Наприклад, притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб страхової компанії за порушення порядку повідомлення про фінансову операцію.

Організація прокурорського нагляду за додержанням законів органами державного фінансового моніторингу у сфері протидії та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним чином

Завданням прокурорів на даному напрямі є здійснення нагляду за додержанням законів щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, органами державного фінансового моніторингу, які виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій.

Перелік суб’єктів державного фінансового моніторингу визначено ч. 3 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Інформацію про місцезнаходження, засоби зв’язку, керівників територіальних підрозділів, окремі статистичні дані розміщено на сайтах цих державних органів, а також в органах державної статистики.

Суб'єкти державного фінансового моніторингу зобов'язані вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов'язків, передбачених законом; проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу; вживати заходів, передбачених базовим Законом; під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму; інформувати Держфінмоніторинг про виявлені випадки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового моніторингу тощо.

Прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів територіальними підрозділами вказаних державних органів на піднаглядній території у межах, визначених ст. 121 Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи, що територіальні підрозділи Держфінпослуг мають міжобласний статус, прокурор вправі перевірити виконання ними вимог закону на піднаглядній території (адміністративно-територіальної одиниці). Для отримання довідкової інформації, статистичних даних, а також призначення перевірки з окремих питань (за конкретними фактами) відповідні запити та вимоги центральним органам державної влади направляються через прокуратури областей. У той же час документи прокурорського реагування до них повинні вноситися виключно через Генеральну прокуратуру України, як це передбачено наказом Генерального прокурора України №3гн. Якщо причинами та умовами допущених порушень є незаконні дії центральних органів виконавчої влади з порушених питань, про це необхідно інформувати Генеральну прокуратуру України.

Перед перевіркою (її плануванням) суб’єкта державного фінансового моніторингу варто ознайомитися з наступним:

- нормативно-правовими актами, які регулюють (регулювали) його правовий статус і діяльність за період, що перевіряється (частина з них розміщена безпосередньо на їх сайтах);

- актами відомчих перевірок вищестоящого органу;

- плановими заходами та їх реалізацією;

- актами перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу, вжитими заходами реагування на виявлені порушення;

- інформацією з інших державних органів щодо їх взаємодії по боротьбі з легалізацією доходів, повноти вжитих заходів суб’єктом державного фінансового моніторингу, який перевіряється;

- відомостями від суб’єктів первинного фінансового моніторингу, інших підприємств, установ, організацій та громадян щодо його діяльності (зокрема шляхом вивчення звернень, скарг, заяв у пресі чи інших засобах масової інформації і т.п.);

- рішеннями інших державних органів, у тому числі судів з предмету діяльності суб’єкта державного фінансового моніторингу;

- інформацією з органів державної статистики про кількість і суму застосованих санкцій (в тому числі фінансових та адміністративних);

- порядком внутрішнього обліку та забезпечення його діяльності (порядком планування, оформленням перевірок та їх результатів, складання протоколів і накладення санкцій і т.д.)

При необхідності варто зробити відповідні копії з документів, що містять зазначену інформацію.

Також доцільно ознайомитися із розробленими Держфінмоніторингом України документами методичного характеру. Методичні рекомендації, примірні правила та типології відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом розміщено на сайті Держфінмоніторингу України за адресою http://www.sdfm.gov.ua

Крім того методичні рекомендації та інформаційні листи з питань прокурорського нагляду за додержанням законодавства у цій сфері (в тому числі на окремих напрямах, де можлива легалізація доходів) містяться на сайті Генеральної прокуратури України.

Основними питаннями, які підлягають з’ясуванню є:

- кількість проведених перевірок (за певний період) суб’єктів первинного фінмоніторінгу (за видами) із зазначенням суб’єктів, які перевірялися; питань, що перевірялися; результатів перевірок; у випадку скерування матеріалів до суду – результати судового розгляду;

- кількість проведення позапланових перевірок, їх підстави, з яких питань вони проведені та результати;

- чи правомірно проведено планову (позапланову) перевірку суб’єкта господарювання;

- чи оформлено результати перевірки (інспекції) у відповідності до вимог законодавства;

- чи складались акти у разі відсутності суб’єкта первинного фінмоніторингу за місцезнаходженням, чи інформувались реєстраційні та правоохоронні органи, зокрема органи державної податкової служби, про зазначені факти; чи надходила зворотня інформація про вжиті заходи;

- повнота використання повноважень щодо застосування заходів впливу до порушників закону, зокрема адміністративного та фінансового: 1) чи складалися протоколи про адмінправопорушення, передбачені ст. ст. 166-9, 188-34 КУпАП, стосовно яких фізичних осіб, чи відповідають вони вимогам закону, чи всі вони направлені до суду та результати їх розгляду; 2) чи приймалися рішення про накладення штрафу на суб’єктів первинного фінмоніторингу згідно ст. 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»; 3) чи складалися протоколи (виносилися постанови) по виявлених правопорушеннях за іншими статтями КУпАП, або профільними нормативно-правовими актами у межах їх компетенції; законність прийнятих рішень. Необхідно зазначити, що накладення штрафу на суб’єкта господарювання згідно ст. 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» є правом, а не обов’язком суб’єкта державного фінансового моніторингу за умови, що порушення допущено вперше. Повторне протягом року допущення порушення закону (частина 4 цієї статті) тягне безумовну відповідальність у вигляді накладення фінансової санкції (штрафу). Звільнення від такої відповідальності при наявності повторності є незаконним;

- чи усунуто виявлені порушення в повному обсязі у строки та в порядку, визначеному законом;

- чи виконані рішення, в тому числі судові, про накладення штрафів у повному обсязі, якщо ні, то у зв’язку з чим, які вжито заходи з цього приводу та чи є вони вичерпними і достатніми; чи направлялися виконавчі документи для примусового виконання державній виконавчій службі, які результати їх розгляду (за необхідності провести додаткову перевірку в державній виконавчій службі щодо додержання законності при здійсненні виконавчих дій за цими виконавчими документами);

- чи надходили на розгляд матеріали з інших державних органів за виявленими фактами порушень закону суб’єктами первинного фінансового моніторингу, який результат їх розгляду та вжиті заходи реагування;

- чи поінформовано вищестоящий орган, за наявності повноважень - Державний комітет фінансового моніторингу України про порушення законодавства суб’єктом первинного фінансового моніторингу, в тому числі щодо повноти та своєчасності направлення інформації про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу;

- які результати співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з правоохоронними органами та органами державної влади у зазначеній сфері; чи забезпечується зберігання інформації, одержаної від них. Необхідно зважити, що Держфінмоніторингом з всіма суб’єктами державного моніторингу затверджені спільні Порядки надання (обміну) інформації для підвищення останніми ефективності здійснення нагляду.

- чи направлялися матеріали до правоохоронних органів, які результати їх розгляду;

- чи погоджуються з Держфінмоніторингом нормативно-правові акти, стосовно питань, пов’язаних з виконанням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- наявність проведених аналізів, узагальнень, з питань, що відносяться до компетенції суб’єкта державного фінансового моніторингу. Яка їх практична реалізація.

Перелік питань не вичерпний.

Водночас кожен суб’єкт державного фінансового моніторингу здійснює тільки властиву йому діяльність та регулює певну категорію суб’єктів первинного фінансового моніторингу, для якої визначає відповідні правила (вимоги) щодо здійснення заходів, спрямованих на запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Дата добавления: 2015-10-16