Загальні засади перевірки додержання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Здійснюючи нагляд за додержанням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» прокурор повинен мати повну інформацію щодо кількості суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які зареєстровані та діють на відповідній адміністративній території. Законом (ч.2 ст.5) визначено перелік таких суб’єктів. Це банки, страхові компанії, товарні, фондові біржі, гральні заклади, ломбарди, професійні учасники ринку цінних паперів, компанії з управління активами, ріелтори, нотаріуси, адвокати та інші особи, які надають фінансові послуги.

Відповідну інформацію (кількість, місцезнаходження, прізвища керівників тощо) щодо цих суб’єктів можна одержати у територіальних підрозділах податкових органів, суб’єктів державного фінансового моніторингу, державної статистики, пенсійного фонду.

Крім того, необхідну інформацію можна отримати з:

територіальних відділень Держфінмоніторингу – щодо переліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу із зазначенням виду діяльності, місця знаходження та даних про осіб відповідальних за здійснення фінансового моніторингу.

податкових органів – щодо дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу податкового законодавства, коефіцієнту податкового навантаження, своєчасності подання звітності.

Крім того отримати інформацію про те, чи надходили від суб’єктів держфінмоніторингу та інших державних органів дані про відсутність за вказаною юридичною адресою суб’єктів підприємницької діяльності. Якщо так, то які заходи вжиті та чи повідомлялись про ці заходи зазначені органи;

чи мали місце факти не подання юридичними особами декларації фінансової звітності понад рік та які заходи були вжиті, зокрема щодо припинення реєстрації. У разі потреби витребувати облікові дані щодо платників податків та відомості про їх банківські рахунки, про отримані доходи і сплату податків платниками. Слід звертати увагу на повноту перевірок фінансово-економічної діяльності таких підприємств, проведення зустрічних перевірок, обґрунтованість прийнятих рішень.

територіальних управлінь Державної судової адміністрації – про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст.166-9, 188-34 КУпАП (звіт про розгляд судами справ про адмінправопорушення та щодо осіб, притягнутих до адмінвідповідальності – форма №3, піврічна та річна), кримінальних справ за ст.ст. 209 КК України (звіт про розгляд загальними місцевими судами кримінальних справ за ст. ст. 209, 209-1, 306 КК України), цивільних справ про визнання установчих документів підприємств недійсними, інформації про розгляд справ про банкрутство (звіт про розгляд господарських справ місцевими судами – форма 1АЦ, піврічна, річна).

У державних реєстраторів:

- про те, чи надходила від суб’єктів держфінмоніторингу, податкових органів та інших правоохоронних органів, фізичних осіб, інформація про відсутність за вказаною юридичною адресою суб’єктів підприємницької діяльності. Якщо так, то які заходи вживалися та чи повідомлялись про них зазначені органи.

В органах державної митної служби – відомості, що містяться в електронних копіях вантажних митних декларацій (у разі потреби).

В бюро технічної інвентаризації – про придбання (реалізації) нерухомості (будинків, квартир тощо).

В регіональних фондах державного майна – про приватизацію державного майна.

В регіональних підрозділах Держкомзему України – про оренду, купівлю, продаж земельних ділянок.

На підставі отриманих даних визначити коло підприємств, що підлягають перевірці. До перевірки доцільно залучити фахівців територіальних підрозділів суб’єктів держфінмоніторингу. З метою належної організації взаємодії, термін та час перевірки погоджується з ними завчасно (як правило на стадії піврічного чи квартального планування).

Здійснюючи перевірку прокурору необхідно відмежовувати організацію фінмоніторінгу у суб’єкта первинного фінансового моніторингу та законність здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

Під час перевірки з’ясуванню підлягають питання[2] щодо:

реєстрації (обліку) суб’єкта в Держфінмоніторингу;

організації роботи з ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, або відкриває рахунок;

забезпечення виявлення, реєстрації і подальшого надання інформації Держфінмоніторингу про операції, що підлягають фінансовому моніторингу (розділ ІІІ Закону);

забезпечення надання відповідно до законодавства додаткової інформації Держфінмоніторингу про фінансові операції, а також сприяння суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

призначення працівника в установі (у відокремленому підрозділі - за наявності), відповідального за проведення первинного фінмоніторингу; у випадку його (їх) відсутності у період, що перевіряється – законність призначення особи для виконання обов`язків відповідального працівника під час цієї відсутності або неможливості виконання покладених на нього обов'язків; відповідність відповідального працівника кваліфікаційним вимогам та чи дотриманий порядок його призначення/звільнення/; наявність затвердженої посадової інструкції відповідального працівника за проведення первинного фінмоніторингу;

створення окремого структурного підрозділу з питань проведення фінансового моніторингу з урахуванням особливостей організаційної структури установи;

затвердження правил і програми здійснення фінмоніторингу та чи дотриманий строк їх затвердження, який рахується з дати призначення відповідального працівника (але у будь-якому разі не пізніше моменту здійснення першої фінансової операції);

повідомлення Держфінмоніторингу про призначення /звільнення/ відповідального працівника (або особи, яка тимчасово виконує його обов’язки) з моменту його призначення/тимчасового призначення, звільнення. Слід враховувати, що новостворені суб'єкти (зокрема, торговці цінними паперами, депозитарії, зберігачів, реєстраторів, емітентів, які здійснюють ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів, фондові біржі та торговельно-інформаційні системи, компанії з управління активами, інститути спільного інвестування) повинні призначити відповідальну особу протягом одного робочого дня з дати отримання ліцензії.

чи були випадки незгоди відповідального працівника з вказівками керівника установи щодо організації системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та інших питань стосовно проведення фінмоніторингу; якщо так, то чи направлялись письмово ці заперечення до Держфінмоніторингу, а також до суб’єкта державного фінансового моніторингу залежно від виду фінансової установи, за діяльністю якої здійснюється нагляд відповідним суб’єктом держфінмоніторингу;

інформування керівника про виявлені підозрілі фінансові операції та заходи, які були вжиті;

проведення навчання або підвищення кваліфікації працівників з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; у тому числі здійснення заходів щодо підготовки працівників та керівників структурних підрозділів до виявлення фінансових операцій, що підлягають фінмоніторінгу. Згідно п. 20 ч. 2 ст. 6 Закону підвищення кваліфікації відбувається не менше ніж один раз на три роки;

попередження працівників про відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

розробки критеріїв оцінки ризику проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

дотримання термінів надання Держфінмоніторингу України інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінмоніторингу, який рахується з дня реєстрації осіб, які брали (беруть) участь у її проведенні;

отримання з Держфінмоніторингу інформації на всі повідомлення про взяття (відмову у взятті) фінансової операції (фінансових операцій) на облік та їх своєчасність відправлення; якщо мали місце факти неотримання зворотного повідомлення, то чи з’ясувалися відповідальним працівником причини;

фактів надходження повідомлення Держфінмоніторингу України про відмову в узятті інформації на облік, у зв'язку з її неналежним оформленням, чи дотриманий у такому разі триденний термін, який рахується з дати отримання такого повідомлення, повторного надання Держфінмоніторингу належним чином оформленої інформації;

збереження всіх документів, які стосуються фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та ідентифікації осіб протягом п’яти років після проведення такої фінансової операції;

неповідомлення про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу; чи мала місце повторність при наявності умислу (ст. 209-1 КК України);

правомірності зупинення фінансової операції, у тому числі у підозрі фінансування тероризму;

виконання інших обов’язків, встановлених ст. 6 Закону.

Необхідно також витребувати акти (довідки) перевірок, проведених суб’єктами державного фінансового моніторингу. У ході їх вивчення з’ясувати, чи мали місце порушення закону, чи притягнуті винні до відповідальності та чи усунуто допущені порушення.

При встановленні випадків відмови суб’єкта первинного фінансового моніторингу від забезпечення здійснення зазначеної операції, варто ознайомитися з причинами та підставами такої відмови. У випадку обґрунтованості дій суб’єкта первинного фінансового моніторингу, вирішити питання про проведення перевірки суб’єкта (юридичної чи фізичної особи), який намагався провести дану операцію.

Особливу увагу варто присвячувати фактам неповідомлення суб’єктами первинного фінансового моніторингу про операції, які підлягають фінансовому моніторингу, а також у нормативних актах органів, які здійснюють нагляд за додержанням згаданого законодавства.

За кожним виявленим фактом укриття таких операцій необхідно вирішувати питання про притягнення винних осіб до адміністративної (ст.166-9 КУпАП) та дисциплінарної відповідальності, застосування до юридичної особи фінансових санкцій, визначених ст. 23 Закону.

У разі встановлення фактів умисного вчинення такого правопорушення, вирішувати питання у порядку ст. 97 КПК України щодо наявності у діях винних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209-1 КК України.

Фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами і клієнтами, якщо є сумнів, що особа виступає не від власного імені, а також відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Перераховані питання з’ясовуються шляхом ознайомлення з:

- структурою фінансової установи (чи є відокремлений підрозділ), у разі його створення - ознайомитись із положенням;

- наказами про призначення /звільнення/ працівника, відповідального за проведення первинного фінмоніторингу, призначення інших осіб, які виконували обов’язки відповідального працівника під час його відсутності (відпустки, відрядження тощо);

- посадовою інструкцією відповідного працівника за проведення первинного фінмоніторингу;

- правилами та програмою фінмоніторингу;

- актами перевірок контролюючих органів;

- ліцензіями (за їх наявності).

У випадку виявленні порушень в діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу, з’ясовувати повноту здійснення нагляду суб’єктами державного фінансового моніторингу та причини допущених порушень.

Окремо слід перевіряти законність зупинення фінансових операцій вимогам ст. 17 Закону. Зокрема чи правомірно її зупинено (поновлено), чи не порушено строки, чи повідомлено Держфінмоніторинг.

Організація перевірок додержання банками законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Крім того, підрозділ внутрішнього аудиту банку періодично, але не рідше одного разу на рік, здійснює перевірку дотримання банком вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. За результатами таких перевірок він готує висновки та пропозиції, які розглядаються спостережною радою банку.

З огляду на специфіку діяльності банківських установ та особливості їх перевірки, попередньо слід у встановленому законом порядку (зокрема судові рішення) витребувати та вивчати довідки (акти) перевірок, проведених Національним банком України, інформацію з державної податкової служби, правоохоронних органів щодо залучення цієї банківської установи до незаконної конвертації готівки, мінімізації податків, а також відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. З’ясувати чи усунуто виявлені порушення у повному обсязі. Перед перевіркою варто також ознайомитися зі змістом Постанови Правління Національного банку України від 25.06.05 №231 «Про схвалення Методичних рекомендацій стосовно здійснення перевірки банку (філії) з питань дотримання вимог законодавства України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та складання довідки за її результатами».

Згідно з вимогами статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Нацбанк, при здійсненні нагляду за діяльністю банків, проводить їх перевірку і з питань дотримання законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Слід враховувати, що неабияку роль при легалізації «брудних» коштів, відіграють службові особи банківських установ, які удаються до підробки документів, зловживання службовим становищем з особистих корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб, чи співучасті у розкраданні коштів, у тому числі і бюджетних.

Банки є інструментом, який використовується під час відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. Одним з їх обов’язків є належна перевірка клієнтів та інформування компетентних органів про сумнівні операції, які проводяться клієнтами банків.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Окрім загальних питань перевірці додатково підлягають:

1) Організація внутрішньобанківської системи запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом: (призначення /звільнення/ відповідального працівника (погодження Нацбанком); затвердження правил, програм та інших документів з питань запобігання /органи управління за поданням відповідального працівника; щорічного проведення підрозділом внутрішнього аудиту перевірки дотримання банком вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; якщо так, то чи були підготовлені висновки і пропозиції та чи розглядалися ці документи спостережною радою банку; відповідність внутрішньобанківських документів законодавству; фактів внесення відповідальним працівником на розгляд правління банку пропозицій щодо забезпечення виконання законодавства у сфері запобігання доходів, одержаних злочинним шляхом. Зміст цих пропозицій та результат їх розгляду. Чи звертався він до спостережної ради банку у разі відхилення цих пропозицій, який результат їх розгляду на засіданні спостережної ради. і т.і.;

2) Своєчасність і повнота ідентифікації та вивчення клієнтів: чи мали місце випадки відкриття анонімних рахунків; звіркою інформації з правоохоронними та контролюючими органами з’ясувати, чи відкривалися у банку рахунки фіктивних підприємств, а також рахунки на підставних фізичних осіб чи втрачені паспорти; який комплекс заходів вживається з метою перевірки інформації про клієнтів; чи використовує установа, визначене ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» право звернення до державних органів, банків, інших юридичних осіб щодо надання інформації, необхідної для ідентифікації клієнтів;

3) повноти виконання рішень суб’єктів фінансового моніторингу про застосування санкцій за допущені порушення закону;

4) ведення реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у тому числі кількості повідомлень працівниками відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції) про виявлену операцію, що підлягає фінмоніторингу, їх своєчасність (не пізніше 12 години наступного робочого дня), чи фіксується їх надходження та чи прийняте ним рішення про реєстрацію такої операції; вивчити довідки, які складаються відповідальним працівником у разі прийняття рішення про недоцільність інформування Держфінмоніторингу щодо обґрунтованості прийнятого рішення;

5) дотримання порядку надання інформації до Держфінмоніторингу, у тому числі на запити про надання додаткової інформації: строків повідомлення, надання відповіді не тільки на електронні, але і письмові запити; обґрунтованості у відмові в наданні інформації; достовірності наданої інформації тощо;

6) навчання та підвищення кваліфікації працівників: чи затверджена у банку відповідна програма; чи забезпечується її виконання; чи доведена ця програма до відома непідпорядкованих підрозділів; чи всі працівники, до компетенції яких входить реалізація заходів з фінансового моніторингу, щорічно проходять відповідне навчання;

фактів прийняття відповідальним працівником рішення про недоцільність інформування про фінансову операцію, яка підлягає внутрішньому фінмоніторингу, якщо приймалися, то чи складалися про це довідки;

регламентування внутрішніми процедурами банку порядку:

- повідомлення про виявлену операцію, що підлягає фінмоніторингу, яким чином відбувається фіксування його надходження до відповідального працівника та прийнятого ним рішення щодо реєстрації такої операції;

- прийняття відповідальним працівником рішення про надання або ненадання Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу (не пізніше 10 робочих днів з дня реєстрації такої операції);

щодо формування та ведення реєстру, в якому реєструються фінансові операції, що підлягають фінмоніторингу; чи встановлений відповідальним працівником порядок та режим доступу працівників до реєстру;

фактів несвоєчасної передачі інформації Держфінмоніторингу про фінансову операцію,

- що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу (не пізніше трьох робочих днів з часу реєстрації);

- у забезпеченні здійснення якої було відмовлено, та осіб, які брали участь в її проведенні (не пізніше наступного робочого дня з часу реєстрації);

- щодо якої є мотивовані підозри, що вона може здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (в день їх виникнення). Чи надавалась водночас інформація про таку операцію до правоохоронних органів та чи отримана зворотна відповідь про результати їх розгляду;

- фактів підписання Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію (в складі файлу - повідомлення) електронним цифровим підписом особи, яка не обіймає посаду відповідального працівника /не є особою, що виконує її функції під час її відсутності/.

Слід пам’ятати, що надання банком (філією) Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції здійснюється у формі файлів-повідомлень.

фактів несвоєчасного отримання від Держфінмоніторингу

- файлу - повідомлення про взяття (відмову від взяття) фінансової операції (фінансових операцій) на облік (до кінця наступного робочого дня, у якому отримано файл-повідомлення) або протягом двох робочих днів з часу надання інформації. Якщо так, то чи звертався відповідальний працівник до Держфінмоніторингу для з'ясовування причин;

- іншим способом у письмовій формі (протягом трьох робочих днів з дня отримання від банку (філії) файлу - повідомлення) при неможливості формування та надсилання такого; файлу – повідомлення.

фактів отримання від Держфінмоніторингу ненульових кодів помилок за окремими операціями або щодо в цілому, файлу - повідомлення якщо так, то чи проаналізовано відповідальним працівником причини виникнення помилок, забезпечено їх виправлення та повторне надсилання даних;

Слід пам’ятати, що отримання файлу-квитанції з нульовими кодами помилок є підтвердженням виконання банком (філією) законів з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, щодо надання відповідної інформації Держфінмоніторингу;

проводилися відповідальним працівником перевірки діяльності підрозділу та його працівників щодо дотримання ними Правил внутрішнього фінансового моніторингу та виконання програм здійснення фінансового моніторингу;

щодо щорічної перевірки Нацбанку комерційних банків з питань дотримання законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно до чинного законодавства банки та інші фінансові установи зобов'язані:

· розробити програми внутрішнього контролю з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, одержаних злочинним шляхом;

· відслідковувати спроби легалізації доходів у процесі здійснення банківських операцій;

· ідентифікувати осіб, які вчиняють значні та сумнівні операції;

· документально фіксувати та надавати уповноваженим органам інформацію про операції, які викликають підозру у відмиванні грошей.

Зокрема, згідно зі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам заборонено вступати в договірні відносини з анонімними особами. Цією статтею також зобов'язано банківські установи ідентифікувати осіб, які здійснюють значні за обсягом та/або сумнівні опе­рації. У ст. 65 цього закону зазначено, що банки повинні зберігати всі документи, що були підставою для здійснення значних та/або сумнівних угод, а також письмові результати ідентифікації пов'язаних із ними осіб упродовж п'яти років із дня виконання угоди.

Організація перевірок додержання законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом іншими фінансовими установами, а також професійними учасниками ринку цінних паперів

Як вже зазначалося Держфінпослуг здійснює нагляд за фінансовими установами (страхові компанії, ломбарди, кредитні спілки тощо), які внесені до Державного реєстру фінансових установ. Перелік цих установ розміщений на офіційному сайті Держфінпослуг. У зв’язку з цим, запит до терпідрозділу Держфінпослуг про наявність суб’єкта господарювання у реєстрі фінансових установ (тобто реєстрації, як фінансової установи) варто робити лише у разі відсутності інформації на сайті, або необхідності отримання офіційної (легалізованої) інформації про відсутність конкретного суб’єкта підприємництва у цьому реєстрі (наприклад для порушення кримінальної справи за ст. 202 КК України).

Порядок взаємодії між органами прокуратури та Держфінпослуг, зазначено у інформаційному листі Генеральної прокуратури України від ----- № ------.

У окремих випадках послуги, які носять фінансовий характер надаються установами, які не внесені до реєстру фінансових установ. У такому разі необхідно отримати офіційний висновок від Держфінпослуг про те, чи є ці операції фінансовими послугами (наприклад, кредитування) та прийняти відносно службових осіб суб’єкта підприємництва рішення в порядку ст. 97 КПК України за фактом здійснення діяльності без реєстрації як фінансової установи (ст. 202 КК України).

Інформацією про професійних учасників ринку фондового ринку (торгівці цінними паперами, депозитарії, біржі, компанії з управління активами тощо) володіє територіальний підрозділ ДКЦПФР.

Здійснюючи перевірку фінансової установи чи професійного учасника фондового ринку до неї варто залучити працівників Держфінпослуг чи ДКЦПФР, відповідно.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які входять до сфери нагляду Держфінпослуг чи ДКЦПФР у своїй діяльності щодо організації та проведення обов’язкового фінансового моніторингу керуються профільними Законами та підзаконними нормативно-правовими актами Комісії.

На них покладено низку обов’язків.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи зобов'язані ідентифікувати особу споживача фінансових послуг, здійснюючи:

· перевірку факту існування юридичних осіб - споживачів фінансових послуг шляхом отримання від них та/або від відповідних органів державної влади матеріалів про підтвердження державної реєстрації такої особи, включаючи інформацію щодо її назви, організаційно-правової форми, місцезнаходження, посадових осіб та їх повноважень;

· перевірку повноважень особи, яка має намір діяти від свого імені або від імені іншого споживача фінансових послуг.

У разі, якщо виникає сумнів щодо того, що особа діє від свого імені, фінансова установа повинна здійснити заходи для ідентифікації вигодонабувача.

Фінансові установи зобов'язані повідомляти уповноважені державні органи про сумнівні та незвичні операції своїх клієнтів. Таке повідомлення здійснюється без інформування осіб, яких воно стосується.

Перед перевіркою необхідно вивчити затверджені суб’єктом первинного фінансового моніторингу правила фінансового моніторингу, де містяться: опис організаційної структури внутрішньої системи фінансового моніторингу; основні засади діяльності окремого структурного підрозділу установи з питань проведення фінансового моніторингу; права та обов’язки відповідального працівника; порядок прийняття рішення щодо надання інформації про фінансову операцію, яка підлягає фінансовому моніторингу та інше.

Перевірці підлягають питання відповідності законодавству:

- призначення відповідального працівника (виконувача обов’язків) та відповідності його кваліфікаційним вимогам. Не може бути призначена відповідальним працівником особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законодавством порядку; або особа з якою відсутні трудові відносини. Установа зобов’язана повідомити про призначення або звільнення відповідального працівника (особи, яка тимчасово виконує його обов’язки) протягом трьох робочих днів з моменту призначення (звільнення). Відповідальний працівник призначається ще до проведення першої фінансової операції. З метою перевірки дотримання ним законодавства варто ознайомитися також з його посадовою інструкцією, яка затверджується керівником установи.

- дотримання правил проведення фінансового моніторингу та програм навчання працівників. Підвищення кваліфікації відповідальних працівників проводиться не рідше одного разу на три роки, а навчання працівників фінансової установи – не рідше одного разу на рік;

- ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції (первісна, поточна та додаткова ідентифікація). Установа зобов’язана зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п’яти років після її проведення;

- повідомлення Держфінмоніторингу, Держфінпослуг, ДКЦПФР та правоохоронних органів про фінансові операції, щодо яких є або має бути підозра, що вони пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної організації, терористичних актів чи терористичних організацій;

- повноти зберігання документів щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, та документів, що стосується ділових відносин з клієнтом, даних про операції;

- реєстрації операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу. Відповідальний працівник установи самостійно приймає рішення щодо інформування Держфінмоніторингу про операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

- законності зупинення проведення фінансових операцій.

Ухилення від виконання розпоряджень Комісій тягне за собою адміністративну відповідальність посадових осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Для фінустанов, вона передбачена ч. 3 ст. 43 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а для професійних учасників фондового ринку ---. Крім того, спеціалізовані статті про притягнення винних до адміністративної відповідальності за порушення цього законодавства визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст..ст.----). Протоколи про вчинення таких правопорушень уповноважені складати посадові особи Комісій.

Особливості здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів визначені відповідним Положенням, затвердженим рішенням ДКзЦПФР від 27.07.2010 №1155.

Організація прокурорських перевірок з метою виявлення фіктивних підприємств, які залучені до схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у тому числі незаконного відшкодування ПДВ.

Починаючи перевірку додержання вимог чинного законодавства України, направленого на боротьбу з легалізацією (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, насамперед необхідно усвідомлювати загальний механізм та принципи використання фіктивних та транзитних підприємств так званим підприємствами «донорами», що є запорукою прийняття вірних оперативних рішень, які зумовлять в подальшому наявність достатньої кількості фактичних даних, що будуть використані у цивільному, господарському та кримінальному судочинстві.

З метою оперативного фіксування фактів, необхідних для позитивних результатів перевірки, прокурорським працівникам слід спланувати проведення своїх дій таким чином, щоб у зловмисників не було можливості приховати будь-які документальні підтвердження своїх злочинних дій. Проведенню таких заходів повинно передувати, у першу чергу, обмеження доступу інформації до кола відповідних осіб. Лише за умови конфіденційності її проведення, можливе забезпечення повного відшкодування заподіяних державі збитків (у тому числі шляхом накладення арешту на рахунки юридичних осіб).

У більшості випадків з метою викрадення коштів створюється кілька фіктивних фірм. З останніми підприємством-виробником продукції або іншою комерційною структурою укладаються угоди щодо здійснення певного обсягу робіт, постачання товарів або ж надання послуг.

Однак насправді ніякої фінансово-господарської діяльності ці фірми не здійснюють і навіть не мають персоналу, а їх створення зумовлено тільки необхідністю переведення на банківські рахунки коштів за начебто виконану роботу, поставлену продукцію чи надані послуги.

З метою проведення перевірки по виявленню фіктивних підприємств установлюється:

- перелік суб’єктів підприємницької діяльності, державна реєстрація (або установчі документи) яких визнані недійними у судовому порядку за ознаками фіктивності;

- інформація про кількість матеріалів, направлених до підрозділів податкової міліції, інших правоохоронних та контролюючих органів;

- заходи, які вжиті податковими органами контрагентів фіктивних фірм;

- перелік суб’єктів господарювання, яким анульовано (призупинено) дію ліцензії.

В органах державного казначейства:

- інформацію щодо фінансових взаємовідносин бюджетних установ з фіктивними фірмами;

В контрольно-ревізійній службі:

- матеріали перевірок бюджетних установ з питань взаємовідносин з фіктивними фірмами;

У митних органах:

- інформацію щодо здійснених фіктивними фірмами зовнішньоекономічної діяльності (експорт або імпорт товарів);

- інформацію про сплату митних зборів (не сплачених на підставі пільг).

З органів Пенсійного фонду України:

- перелік юридичних та фізичних осіб – підприємців, якими не сплачено один відсоток збору при придбанні іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. За участю фахівців податкової та митної служб, банківських установ – з’ясувати фінансово-господарські стосунки з нерезидентами та, за наявності підстав, вжити заходів реагування.

За допомогою спеціалістів державної податкової служби, правоохоронних органів необхідно визначити коло підприємств, які можна віднести до так званої «групи ризику». Вони мають наступні, притаманні їм ознаки:

1) відносно недавно зареєстровані - не більше року тому, або упродовж року у підприємстві змінились всі власники та керівники. Щоб визначити, коли підприємство зареєстровано, необхідно звернути увагу на перші три цифри коду ЄДРПОУ. Наприклад, підприємства, що зареєстровані у 2002 році, мають цифри від 320, 321 та далі у зростаючому порядку.

2) товарно-грошові обороти вказаних підприємств становлять від сотні тисяч на місяць. Їх можна визначити, звернувши увагу на відповідний рядок у декларації з податку на додану вартість підприємства або декларації з податку на прибуток.

3) щомісячне формування податкового кредиту, який майже дорівнює податковому зобов’язанню. Ці показники також визначені у декларації з податку на додану вартість. Утім такі підприємства намагаються не звертати на себе увагу від’ємним значенням ПДВ, тобто заявою про відшкодування цього податку з бюджету, збитковою та нульовою діяльністю тощо. Тому ці підприємства утримують свої фінансові результати на рівні мінімальних нарахувань ПДВ та податку на прибуток. Крім того, вони удаються до хитрощів, коли звітують про значне податкове зобов'язання у певному звітному періоді, і податківці можуть такі підприємства не відслідковувати, аргументуючи, що вони мають досить великі нарахування податків. Але на наступний звітний період ця фірма погашає своє податкове зобов’язання таким же великим податковим кредитом. Тому, інформацію про такі підприємства необхідно в обов'язковому порядку отримати в органах державної податкової служби.

4) Оподатковувана база таких підприємств з податку на прибуток є непропорційно малою у порівнянні з валовими оборотами підприємства. При мільйонних оборотах на місяць податок на прибуток нараховується та сплачується із суми не більше 5-10 тис. грн..

5) За період активної фази діяльності такої фірми органи державної податкової служби не вносять їх до національного плану організації та проведення перевірок або формують графік таким чином, що перевірка приходиться на кінець календарного року.

6) Вказані фірми мають чисельних контрагентів, які купують товарно-матеріальні цінності, користуються послугами цього підприємства, та мають одиниці фірм-контрагентів, які, у свою чергу, є постачальниками товарів, робіт та послуг на вказані фірми. Грошові кошти надходять на поточний рахунок від чисельних суб’єктів підприємницької діяльності, а перераховуються - не більше ніж на рахунки 5 підприємств.

7)Як правило, такі підприємства не мають такої організаційно-правової форми, як акціонерне товариство, повне або командитне товариство, або навпаки, іменують себе гучномовними «компаніями», «трестами» тощо.

8) широко практикується вексельна форма розрахунків з постачальниками товарів, робіт та послуг та практично не використовується така форма розрахунків з покупцями цих товарів, робіт та послуг. Тобто кошти перераховуються на рахунки продавців при пред’явленні ними емітованих вказаними фірмами векселів.

9) користування при перерахуванні коштів банківською системою «клієнт-банк».

10) Засновниками або керівниками декількох подібних фірм є одні й ті ж особи.

11) За юридичною адресою, як правило, вони не знаходяться, а за фактичним місцезнаходженням встановлюють багато номерів телефонів (з метою перерахування коштів різними фірмами за допомогою декількох телефонних ліній).

12) Реєстрацією в органах місцевого самоврядування займається одна й та ж юридична фірма або фізична особа за дорученням засновників.

13) Статутний фонд таких фірм мінімальний, вони практично не мають власних основних фондів, незважаючи на досить великі валові обороти.

14) які знаходяться у розшуку та фіктивність яких достеменно встановлена;

15) зареєстрованих за однією і тією ж юридичною адресою;

16) реєстрацію яких здійснено на осіб, які за віком або станом здоров’я не можуть займатися підприємницькою діяльністю;

17) якими порушувався порядок та строки подання або взагалі не подавалася офіційна звітність;

18) які постійно звітують про відсутність господарської діяльності;

19) які тривалий час не перевірялися контролюючими органами, або за результатами перевірок яких порушення не виявлялися;

20) визнаних банкрутами на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

Разом з тим, перераховані ознаки можуть розглядатися як визначальні та враховуватися при оцінці діяльності відповідних підприємств тільки у сукупності з певними застереженнями, оскільки кожна з них самостійно не характеризує підприємство як таке, в діяльності якого є ознаки злочину.

З метою результативності перевірки в органах державної податкової служби необхідно вибрати всі підприємства, які мають більшість перерахованих ознак та ознайомитись з матеріалами перевірок додержання ними податкового та валютного законодавства, проведених податківцями.

Практика свідчить, що після нетривалої діяльності цих підприємств до податкових інспекцій подаються заяви про їх ліквідацію, після чого проводиться комплексна документальна перевірка та виявляються мінімальні порушення законодавства, такі як донарахувань податків з застосуванням фінансових санкцій на мінімальні суми. Після цього підприємство ліквідується і, як правило, фактичними власниками подаються заяви до органів внутрішніх справ про крадіжку всіх документів їх фінансово-господарської діяльності. У зв’язку з цим необхідно отримати інформацію про ліквідовані підприємства, що мали вищезазначені ознаки.

У всіх випадках необхідно залучати податкові органи до проведення перевірок, у т.ч. зустрічних, діяльності конкретних підприємств.

З метою подальшого аналізу законності дій податкових органів та прийнятих ними рішень необхідно витребувати всі акти перевірок підприємств «групи ризику» та акти комплексних документальних перевірок підприємств, проведених відповідно до п.3 «е» Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» за заявою власника у зв’язку з його ліквідацією. Уважно вивчити додатки до актів, в яких наведено рух коштів за договорами та результати зустрічних перевірок податківців.

До перевірок доцільно залучити фахівців відповідних контролюючих органів, зокрема, спеціалістів регіонального відділу Держфінмоніторингу України.

З метою підтвердження та фіксування доказів, за умови порушення у подальшому кримінальної справи, необхідно визначити коло осіб, які причетні до діяльності підприємств, які підлягають перевірці. З початку необхідно перевірити підприємства, засновниками яких є одні й ті ж особи. Опитуванню перш за все підлягають засновники, оскільки вони, як правило, були присутніми тільки при реєстрації таких фірм у нотаріуса, в органах місцевого самоврядування та в органах державної податкової служби. Слід з’ясувати:

чи не здійснювала зазначена особа реєстрацію підприємства та відкриття рахунків в установі банку за вказівкою інших осіб за певну винагороду, розмір якої, як правило, не перевищує еквіваленту 100 доларів США;

яка фактично підприємницька діяльність здійснювалась цією особою (як правило, вона не бажала та не бажає її здійснювати у зв’язку з відсутністю необхідних знань та освіти);

яким чином формувався статутний фонд підприємства. Практика свідчить, що кошти та майно, які зазначені в установчих документах цим особам не належать;

чи зверталася ця особа за отриманням дозволу на виготовлення печаток та штампів до органів дозвільної системи, якщо так, то за вказівкою якої конкретної особи;

чи відповідають підписи на документах фінансово-господарської діяльності підприємства підпису засновника підприємства;

чи відомо цій особі про будь-які результати діяльності підприємства, зокрема, щодо його прибутку, чи отримувала вона заробітну плату і т.д.

Зазначена особа має бути опитана і з інших обставин відповідно до рівня поінформованості про діяльність «фіктивного» підприємства, якими володіє прокурор, що проводить перевірку.

Після опитування засновників підприємства з числа відібраних в органах податкової служби та встановлення його «фіктивності», доречно вивчити звіти оперативних служб про наслідки їх роботи щодо визначення фактичного місцезнаходження суб’єктів підприємницької діяльності, відпрацювання яких їм було доручено раніше. Одразу після аналізу отриманої інформації, належить визначити стратегію подальшої перевірки та скоординувати дії всіх залучених правоохоронних органів:

1) доручити оперативним службам встановлення та відстеження осіб, які використовують печатки та штампи «фіктивного» підприємства, місце їх знаходження, зв’язки, маршрути руху, банк обслуговування та номери поточних рахунків тощо;

2) направити до установи банку вимогу з дотриманням ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо руху коштів по рахунках конкретних підприємств, які перевіряються, за визначений період часу.

На даному етапі перевіряючий вже повинен володіти інформацією про період роботи підприємства та задекларовані ним валові обороти. З метою не акцентування уваги банківських працівників на окремих підприємствах, які заслуговують на увагу органів прокуратури, доречно витребувати інформацію про рух грошових коштів на рахунках більш широкого кола підприємств. Наступним етапом перевірки є аналіз усієї інформації, що є у перевіряючого у вигляді схеми з позначенням кола «фіктивних» підприємств, банку їх обслуговування та грошових потоків, що йдуть через рахунки цих підприємств.

До аналізу інформації, наданої установою банку, в обов’язковому порядку необхідно залучити працівників державної податкової служби та доручити їм співставити обсяги руху коштів по рахунках підприємств та задекларованими їх керівництвом валовими оборотами.

З метою виявлення всього кола правовідносин фіктивних підприємств необхідно вжити такі перевірочні заходи, як:

- перелік фіктивних фірм, спрямувати до органів державного казначейства з метою встановлення фінансових операцій, здійснених бюджетними установами з ними шляхом перерахування коштів через рахунки, відкриті в держказначействі;

- із залученням фахівців контрольно-ревізійних органів перевірити в бюджетних установах фактично виконані роботи (поставлену продукцію) фіктивними суб’єктами господарювання;

- із залученням податкової служби перевірити фактичну сплату бюджетними установами податків і зборів та законність заявленого податкового кредиту, на підставі фіктивних угод;

- з урахуванням вимог Цивільно-процесуального кодексу України через суд розкрити банківську таємницю про рух коштів із зазначенням контрагентів;

- через Національний банк України перевірити дотримання вимог законодавства посадовими особами комерційного банку, який виконував (проводив) операції фіктивного суб’єкта господарювання;

- перелік фіктивних фірм (з вказівкою на їх реквізити та банківські рахунки) спрямувати до Державного комітету фінансового моніторингу України х метою отримання узагальнених матеріалів, які відображають інформацію про фінансові операції, що можуть бути пов’язані з відмиванням (легалізацією) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Дата добавления: 2015-10-16