Цивільно-правові заходи реагування

При вирішенні питання щодо відшкодування збитків, які спричинено внаслідок легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, прокурор вправі застосовувати цивільно-правові заходи в порядку як кримінального судочинства, так і цивільного й господарського.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено порядок та форми представництва інтересів держави в судах. Цією ж нормою закону прокурору самостійно надано право визначити підстави для представництва у судах та форму його здійснення, брати участь у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Зокрема, формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Основними категоріями цивільних позовів в порядку кримінального судочинства є:

- відшкодування збитків, спричинених злочинами державі (ПДВ, державній фінансовій установі),

- відшкодування збитків на користь громадян (які з поважних причин не можуть захистити свої права) та юридичних осіб (державної та комунальної форм власності).

Одним із напрямків позовної роботи є визнання фіктивних угод недійсними, а також недійними установчих документів.

Визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства або рішення про створення підприємства, а також прийняття ним рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності є підставою для визнання недійсними угод укладених таким підприємством з іншими фірмами до моменту виключення його з державного реєстру. Однак у випадку визнання у судовому порядку недійсними установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв’язку із здійсненням відповідної реєстрації на втрачені документи, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб’єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб’єктом підприємницької діяльності (СПД) угоди мають визначатися недійсними саме на підставі положень ст. ст. 215, 228, 234 ЦК України.

До переліку документів для обґрунтування позовних вимог прокурора відносяться:

1. Копія свідоцтва про державну реєстрацію "фіктивного" СПД;

2. Копії установчих документів;

3. Копія свідоцтва платника податку на додану вартість;

4. Акт органів державної податкової інспекції про незнаходження за юридичною адресою даного підприємства;

5. Довідка з ДПІ про період, за який в останнє звітувало підприємство;

6. Пояснення засновників та керівників такого підприємства.

Опитування названих вище осіб з обставин реєстрації та функціонування «фіктивного» СПД має здійснюватися за наведеним у розділі 2 цих напрацювань.

Зміст позовної заяви про визнання установчих документів недійсними має бути обґрунтовано доведеним, що підприємство зареєстровано саме на підставну особу чи по недійсних або втрачених документах.

При зверненні до господарських судів про визнання угод, укладених між «фіктивними» фірмами та іншими суб'єктами господарювання, на підставі ст. ст. 215, 228, 234 ЦК України преюдиційне значення має рішення місцевого суду про визнання установчих документів вказаної фірми недійсними.

Доказування наявності умислу у обох сторін не обмежується наявним рішенням місцевого суду про визнання установчих документів «фіктивного» підприємства недійсними, а необхідно використовувати всі дані, отримані при перевірці чи досудовому слідстві для обґрунтування безтоварності фінансово-господарських операцій між цими підприємствами, що є підставою для ствердження про наявність умислу з обох боків на укладення фіктивної угоди.

У позовній заяві має бути зроблений висновок про створення підприємства невстановленими особами на підставі втраченого документу, що посвідчує особу, чи на підставну особу - засновника СПД, з порушенням вимог законодавства України.

Ще однією категорією позовів є стягнення штрафів, які накладені державними регуляторами на суб’єктів первинного фінансового моніторингу за порушення закону. Адже відповідно до законодавства, якщо такі штрафи не сплачено у добровільному порядку, вони підлягають стягненню тільки за рішенням суду. Зважаючи на викладене, з органів нагляду та регулювання необхідно постійно витребовувати інформацію про несплачені штрафи та заявляти позови в інтересах держави у особі конкретного державного органу (Національного банку України, Держфінмоніторингу, Держфінпослуг чи ДКзЦПФР).

Слід зважати, що метою позову є не тільки прийняття позитивного судового рішення, але і його виконання, тобто реальне поновлення порушених прав. Тому необхідно вживати вичерпних заходів по забезпеченню позову як на стадії судового розгляду, так і на стадії підготовки матеріалів до суду.

Відділ нагляду за додержанням законів при здійсненні зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності, боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (Чижиковський В.С., Чечерський В.І.)

Дата добавления: 2015-10-16