Читайте также: |
|
На початку XX ст. у Росії спостерігалося швидке зростання періодичних та книжкових видань. Кількість газет від 1900 до 1913 р. збільшилася від 125 до 1 130 назв. У Росії 1913 р. разовий наклад усіх 1 055 найменувань газет становив 3,3 млн примірників (по 21 примірнику на тисячу осіб населення), тоді як у США разовий наклад 16 944 найменувань газет - 67,1 млн примірників, або по 677 примірників на тисячу осіб населення, тобто в 32 рази більше.
Періодичні видання виходили 75 мовами народів Росії. Цьому посприяв закон від 3 листопада 1905 р., який скасував попередню цензуру для періодичних видань. У період революції 1905-1907 років видавали до 400 сатиричних та гумористичних газет і журналів, у яких висміювали та критикували владу. Преса формувала громадську думку. Дуже популярними були "товсті" журнали "Вестник Европьі", "Русская мьісль", "Русское богатство", ілюстровані журнали "Нива", "Всемирная иллюстрация". Наклад журналу "Нива" до 1900 р. сягнув 235 тис. примірників (починав журнал 1870 р. з 9 тис. примірників). У 1906-1912 роках було засновано історичні журнали "Бьшое", "Минувшие годьі", "Годьі минувшего", які публікували архівні матеріали, мемуари тощо. Велику популярність мали журнали з мистецтва "Весьі", "Аппо-лон", "Художественньїе сокровища России", "Мир искусства".
Напередодні Першої світової війни щорічно виходило до 107 млн примірників різних книжок та брошур. За кількістю опублікованих книжок у перше десятиліття XX ст. Росія посідала одне з провідних місць у світі. Книговидавництво перетворилося на значне, особливо прибуткове торгово-промислове підприємництво. Центрами виробництва поліграфічної продукції були Москва і Петербург, у яких зосереджувалися найбільші видавництва -І. Ситіна, М. Вольфа, А. Маркса, О. Суворіна, братів М. та С. Сабашнико-вих. О. Суворій від 80-х років XIX ст. видавав серію "Дешевая библиотека", у якій публікували твори російських письменників для поширення серед простого народу. Один із найбільших російських книговидавців І. Ситін видавав серію "Библиотека для самообразования", яка містила науково-популярні
Росія на початку XX ст.
книги з історії, філософії, географії. Саме І. Ситін на початку XX ст. зосередив у своїх руках видання і продаж книжок для народу. Через офенів, яких він залучив до поширення книжок, мільйони букварів, підручників, популярних календарів, дитячих книжок розходилися по Росії.
Бібліотеки сприяли розповсюдженню книжок і журналів, особливо в провінції. Дуже багато для розвитку бібліотечної справи зробило земство. Із 10 тис. громадських і народних бібліотек, які існували 1904 р., майже 4 500 організувало земство. У 1904 р. в країні налічувалося до 15 тис. різних типів бібліотек, а до 1914 р. їхня кількість зросла до 76 тис.
3. Наука
Російська Академія наук із системою наукових інститутів, університети з численними науковими товариствами, всеросійські з'їзди учених зберігали значення основних центрів консолідації наукових сил країни. На зламі ХІХ-ХХ ст. у світовій науці, особливо у фізиці, було зроблено важливі відкриття: явище радіоактивності, подільність атома, рентгенівські промені, теорія відносності, нові концепції спадковості тощо. Російські вчені зробили свій внесок у дослідження найновіших наукових проблем.
Петро Лебедєв (1866-1912) експериментально довів існування поділу світла, можливість виміру його величини, що мало велике значення для підтвердження електромагнітної теорії світла, а також для астрофізики. "Батько російської авіації" Микола Жуковський (1847-1921) започаткував сучасну аеродинаміку, створивши праці з теорії авіації. За його проектом при Московському університеті 1902 р. було виготовлено першу в Європі аеродинамічну трубу, а 1904 р. в селищі Кучино під Москвою засновано Аеродинамічний інститут. Викладач математики та фізики в Калузькій гімназії Костянтин Ці-алковський (1857-1935) одержав світове ім'я як учений та винахідник у галузі аеродинаміки. Своїми дослідженнями К. Ціалковський заклав теоретичні основи космічних польотів, обґрунтував можливість використання ракет для міжпланетних польотів. Володимир Вернадський (1863-1945) написав праці, які стали основою для багатьох нових наукових напрямів у геохімії, біохімії, радіології. Він створив вчення про біосферу і про її еволюцію, про вплив людини на довкілля і про перетворення сучасної біосфери на ноосферу (сферу розуму). Світове визнання здобули праці вченого-фізіолога Івана Павлова (1849-1936), присвячені фізіології вищої нервової діяльності. Вчення І. Павлова про умовні рефлекси послужили основою до вивчення вищих функцій мозку тварин та людини. Першим із російських учених 1904 р. І. Пав-лов отримав Нобелівську премію за дослідження у сфері фізіології травлення.
Бурхливі події суспільно-політичного життя Росії початку XX ст. сприяли зацікавленню гуманітарними науками: історією, економікою, філософією, правом. "Патріархом" російських істориків був Василь Ключевський -автор знаменитого п'ятитомного "Курсу російської історії" та фундаментальних праць з історіографії й джерелознавства. Широко відомими стали
Культура
праці Сергія Платонова (1860-1933), Миколи Павлова-Сильванського (1869— 1908), Василя Семевського (1848-1916). Беручи за основу архівні матеріали, ці науковці працювали над новими темами з історії селянства, внутрішньої та зовнішньої політики Росії, суспільної думки тощо. Михайло Покров-ський (1868-1932) у чотиритомній праці "Російська історія з найдавніших часів" і в деяких інших дослідженнях зробив спробу викласти події російської історії з марксистських позицій. У сфері вивчення загальної історії продуктивно працювали М. Кареєв, П. Виноградов, Д. Петрушевський, Р. Віп-пер та ін. Економіст та історик, українець з походження і за самоусвідомленням, Михайло Туган-Барановський (1865-1919) підготував низку праць з економічної теорії, історії економічних доктрин, засад кооперативного руху, підручників тощо.
Розвиток російської філософії пов'язаний з іменами таких мислителів, як Микола Бердяєв (1874-1948), Сергій Булгаков (1871-1944), Павло Флоренський (1882-1937) та ін. У працях філософів пошуки "нової релігійної свідомості", утвердження примату духовності й наступу всесвітньої теократії шляхом створення "вселенської церкви" відображали складність і суперечливість інтелектуального та ідейного життя російського суспільства зламу століть. Саме релігійна філософія мала вплив на багато сфер художньої культури.
Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Зовнішня політика | | | Художня культура |