Західний край

Поляки. За результатами перепису 1897 р., у Російській імперії налічувалось 7,9 млн поляків, що становило 6,3% всього населення. Лише у Царстві Польському вони становили більшість - 72% населення. В інших регіонах - на території Білорусі, Литви та Правобережної України - їх частка значно зменшилася. У містах проживало 18,35% поляків. Поляки становили близько 29%, а разом із принаймні частково спольщеними білорусами й литов­цями - 39% спадкових дворян Росії.

Польське питання в національній політиці Олександра II було цент­ральним. Після доволі жорсткої політики Миколи І, спричиненої повстан­ням 1830-1831 р., уряд Олександра II вирішив зробити деякі поступки по­лякам. Було проголошено амністію учасникам Листопадового повстання, скасовано надзвичайний стан, надано можливість полякові зайняти вакантну посаду архієпископа варшавського, відновлено медичну академію у Варша­ві. Уряд намагався стати на шлях співпраці з лояльною польською елітою у справі звільнення селян. Було утворено "Сільськогосподарське товариство", яке незабаром переросло в національну організацію чисельністю 4 000 чле­нів. Призначений головою польського цивільного уряду маркіз А. Вельо-польський обнародував програму, відповідно до якої відновлювалась орієн­тована на Органічний статут 1832 р. автономія Царства Польського з поль­ським самоуправлінням і польською школою. Однак Вельопольському не вдалося знайти в суспільстві широкої підтримки, а повстання 1863 р. по­клало край спробам провести в Польщі реформи "зверху".

Від 1860 р. в Польщі розпочалися масові патріотичні маніфестації, ак­тивну роль в яких відігравало католицьке духовенство. Патріотичний табір поділявся на демократів, які виступали за підготовку повстання, і лібералів, прихильників мирних засобів боротьби. Прихильників повстання називали "червоними". Це був широкий демократичний блок, який склали револю­ціонізована і безземельна шляхта, офіцери, дрібна міська буржуазія, інтелі­генція, офіцерство. Однак серед "червоних" не було єдності, вони поділялися на правих (поміркованих) і лівих (радикалів). Праві робили ставку на шляхту й остерігалися широкого селянського руху. Вони визнавали рівність націо­нальних прав білорусів, литовців, українців з поляками, але виступали за єдину незалежну Польщу (Річ Посполиту) в кордонах 1772 р. Ліві розрахо-

Національне питання та національні рухи

вували на селянську революцію. Успіх повстання, на їхню думку, було га­рантовано лише в союзі з російськими революціонерами. Вони визнавали права на національне самовизначення литовців, українців і білорусів. Лібе­ральні кола польської шляхти і буржуазії на чолі з А. Вельопольським (їх називали "білими") виступали за політичну автономію Царства та приєднан­ня, згідно з кордонами 1772 р., литовських, білоруських та українських земель. Ліберали прагнули досягнути мети завдяки тиску західноєвропейських кра­їн на російську владу.

Поштовхом для безпосередньої підготовки "червоними" повстання став розстріл царськими військами патріотичної демонстрації у Варшаві в лютому 1861 р. Восени 1861 р. розрізнені революційні групи Варшави утво­рили міський Комітет руху, перейменований у червні 1862 р. на Центральний національний комітет (ЦНК). Провідну роль у ньому відігравали Я. Домб-ровський, 3. Падлевський, Б. Шварце, А. Гіллер. У підготовці до повстання брали участь і члени "Комітету російських офіцерів у Польщі", одним із за­сновників і керівників якого був українець А. Потебня. ЦНК утворив таємні комітети в Польщі, Литві, Білорусі, Правобережній Україні. Ліві "червоні" вели переговори з О. Герценом у Лондоні й домовилися про взаємну під­тримку. Повстання було призначено на весну 1863 р. Намагаючись посла­бити організації "червоних", уряд з ініціативи А. Вельопольського оголосив позачерговий рекрутський набір за заздалегідь підготовленими списками, в яких було чимало змовників. Це повідомлення змусило ЦНК, військовим керівником якого після арешту Я. Домбровського став 3. Падлевський, при­значити повстання на січень 1863 р.

Проти ночі 11 січня 1863 р. на заклик ЦНК загони повстанців напали на царські гарнізони, що і стало початком повстання, ЦНК оголосив себе Тимчасовим національним урядом (ТНУ) і звернувся до польського народу з маніфестом, у якому Польща оголошувалася незалежною країною з рівни­ми правами усіх її громадян перед законом, та декретом про скасування панщини і надання землі у власність селянам із подальшим відшкодуванням поміщикам за втрачені землі. Спеціальне звернення до населення Білорусі та Литви закликало підтримати повстання у Польщі, але в ньому нічого не мо­вилося про національно-політичне самовизначення цих територій. У люто­му 1863 р. ТНУ звернувся із закликом до українських селян приєднатися до повстання. Однак селяни не підтримали цього виступу, тому у збройних за­гонах на Київщині та Волині брала участь переважно польська шляхта. Повстання не було належно підготовлене, дії повстанців були неорганізовані, розрізнені й мали характер партизанської боротьби. "Білі", що приєдналися до повстання, намагались надати йому поміркованого характеру. Вони роз­раховували на інтервенцію західних держав і протистояли радикальним со­ціально-політичним планам "червоних". Однак західні держави обмежились лише дипломатичними демаршами. Ще на початку повстання царський уряд оголосив у Царстві військовий стан. До літа 1863 р. сюди було скеровано

Росія в другій половині XIX ст.

додаткові війська, а з призначенням віденським генерал-губернатором М. Му-равйова та намісником Польщі Ф. Берга, боротьба з повстанцями вступила у вирішальну стадію. У червні 1863 р. потрапили в полон і пізніше були страчені керівники повстання - С. Сєраковський, К. Калиновський, А. По­тебня. З осені 1863 р. "білі" поступово відходять від повстання. У середині вересня 1863 р. повстання очолив Р. Траугутт із диктаторськими повнова­женнями. Спроби Траугутта надати повстанню загальнонародного характеру не принесли бажаних результатів. Російські війська щораз більше тіснили повстанців. У квітні 1864 р. було заарештовано членів повстанського уряду, серед них і Траугутта. До вересня 1864 р. повстання було придушено, тільки окремі загони протримались до початку 1865 р. Царизм вдався до суворих репресій проти учасників повстання: сотні поляків було страчено, тисячі ви­слано до Сибіру або спроваджено до армії, їхнє майно конфісковано.

Під впливом повстання царат суттєво змінив свою політику щодо по­ляків. З одного боку, було зроблено вагомі поступки в соціальному питанні, а з іншого - вжито низку заходів, спрямованих на інкорпорацію Польщі до складу Російської імперії. Царський уряд 19 лютого 1864 р. оголосив указ про земельну реформу в Царстві, за якою селяни одержували в повну влас­ність, без викупу, землю, що перебувала в їхньому користуванні. Невеликі земельні ділянки отримали і безземельні селяни. Створювалось ґмінне (во­лосне) самоуправління зі своїми адміністративно-поліцейськими функціями. Олександр II 1867 р. скасував Державну та Адміністративну ради. За новим ад­міністративним поділом Царство Польське складалось із 10 губерній і 85 по­вітів та одержало назву "Привісленського краю". Польську адміністрацію і чиновників було замінено росіянами, а польську мову в діловодстві - росій­ською. Усю юриспруденцію було переведено на російський лад, але засно­ване на кодексі Наполеона приватне право зберегло свою силу. Було вжито заходів, які мали сприяти економічній інтеграції Польщі до Росії, як, на­приклад, ліквідація 1885 р. Польського банку і припинення обігу польської монети.

Російську політику було спрямовано проти польської шляхти - голов­ної рушійної сили повстання. Проведена тут аграрна реформа стала першою послідовною спробою долучити селянські маси проти шляхти. Однак росій­ська політика не мала сталого успіху, хоча б через жорстке ставлення сто­совно католицької церкви, що налаштовувало і польських селян проти Росії. Більшість єпископів було позбавлено сану, церковні землі секуляризовано, монастирі закрито, відносини з Ватиканом перервано. До складу православ­ної церкви 1875 р. було передано останню в Росії уніатську єпархію в Холмі, а вірних змусили перейти на православну віру. До адміністративної інтеграції долучилася культурна русифікація. В середніх та вищих навчальних закла­дах польську мову замінили російською (за винятком викладання релігії). За Олександра III російську мову було запроваджено в усіх початкових школах. Оскільки в Російській імперії не існувало жодного польського університету,

ернатором М. Му-

вступила

пізніше були

кий, А. По-

У середині

повнова-

характеру

більше тіснили

ганського уряду,

'идушено, тільки

до суворих

, тисячі ви-

ісковано.

щодо по-му питанні, Польщі до оголосив указ повну влас-'. Невеликі ґмінне (во-функціями. За новим ад-уберній і 85 по-адміністрацію і водстві - росій-, але засно-Було вжито Росії, як, та­гальської

ляхти - голов-

стала першою

Однак росій-

ставлення сто-

проти Росії.

секуляризовано,

православ-

рхію в Холмі,

" інтеграції

альних закла-

релігії). За

школах.

університету,

Національне питання та національні рухи

багато поляків навчалося в російських університетах та вищих професійних навчальних закладах. Польські медики, правники, інженери й науковці пра­цювали по всій Росії, передусім у Петербурзі. За переписом 1897 р., рівень письменності поляків становив 41,8%, а тих, хто мав вищу та середню ос­віту, - 2,8%. Це були одні з найвищих показників серед етнічних груп Росії. Долаючи опір і перешкоди урядової політики, польська культура в Ро­сії розвивалася доволі інтенсивно. Газети, часописи, брошури виходили ве­ликими накладами. Газета "Кур'єр варшавскі" у 80-х роках збільшила наклад до 30 тис. примірників, ще кілька варшавських газет мали наклади понад 10 тис. Вагомий вплив на суспільну свідомість поляків мала художня література. У 1880-х роках Генрик Сєнкевич (1846-1916) опублікував свою знамениту трилогію (повісті "Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Володийовський"), що в романтичному дусі відображала польську історію XVII ст. і ще й сьогодні живить національну свідомість поляків. У 1905 р. Г. Сєнкевич отримав Но­белівську премію в галузі літератури за повість з життя ранніх християн "С^ио уадіз". У творах Елізи Ожешко (1841-1910), Болеслава Пруса (1874— 1912) головним літературним методом був реалізм. їхні повісті й оповідання відобразили життя і побут різних соціальних верств польського суспільства. З художньою літературою був тісно пов'язаний театр. У Варшаві існувало п'ять театральних сцен, на яких поєднувалися три жанри - драма, опера, ба­лет. Поряд з творами західних драматургів на сценах Варшави ставили твори письменників А. Фредра, Ю. Словацького, композитора С. Монюшка та ін­ших польських авторів. Польське художнє мистецтво - музика, живопис, скульптура, архітектура - розвивалося під впливом європейських художніх течій. Польські митці вчилися і працювали в Парижі, Римі, Петербурзі та ін­ших столицях.

На території Росії сформувалася "варшавська школа" в польській істо­ріографії, її представники - професор Варшавського університету Адольф Павінський, Тадеуш Корзун, Владислав Смоленський - написали ґрунтовні праці з з історії Речі Посполитої, в яких відповідальність за її падіння по­клали на агресивних сусідів. В університетах Росії викладав мовознавець Ян Бодуен де Куртене, праці якого в галузі загального і порівняльного мо­вознавства одержали високу оцінку сучасників.

Шок і розчарування, які пережили поляки через нову поразку від ро­сійської армії, репресивні заходи і наступна політика русифікації призвели до переорієнтації польського національного руху. На зміну романтично-змовницькій ідеології у суспільній свідомості поляків прийшли концепції "органічної праці" для збереження і розвитку національного потенціалу. В умовах посиленої денаціоналізації об'єднавчу і культурно-просвітницьку роль відігравала католицька церква.

У 70-80-х роках XIX ст. в польських землях поширилась соціалістич­на ідеологія, з'явились перші соціалістичні організації. Від самого початку в соціалістичному русі склалися дві течії: національно-соціалістична, яка по-

Росія в другій половині XIX ст.

в'язувала робітничий рух із традиціями боротьби за незалежність (Б. Ліманов-ський й організація "Люд польський"), і соціально-революційна, що ставила на перший план соціальну місію пролетаріату, підпорядковуючи національне питання здійсненню соціальної революції (Л. Варинський й партія "Проле­таріат"). Соціалістичні організації першого напряму заснували 1892 р. у Па­рижі Польську соціалістичну партію (ППС). Друга течія 1893 р. створила в Же­неві Соціал-демократію Королівства Польського (СДКП і Литви від 1900 р.).

Наприкінці XIX ст. польська інтелігенція знову звернулась до націо­нальних ідей, обґрунтовуючи завдання відбудови Польщі у кордонах 1772 р. У 1897 р. з'явилася напівлегальна Партія національних демократів (ендеки), згодом - Партія реальної політики ("угодовці"). Більшість польських інте­лектуалів не вбачала ніякої суперечності між політичною національною сві­домістю, що прагнула до відновлення поліетнічної польської держави, та етнічною національною свідомістю. Тому литовців, українців та білорусів не вважали самостійними націями.

Литовці. За переписом 1897 р., у складі Росії проживало понад 1,6 млн литовців, що становило 1,3% населення країни. На території етнічної Литви литовці становили лише 58,3% населення, решта - євреї (13,3%), поляки (10,3%), білоруси (9,1%), росіяни (4,3%) та ін. Більша частина литовців бу­ла селянами, а серед міського населення литовці становили лише 3,2%о (по­над 42% міського населення Литви становили євреї).

У другій половині XIX ст. на розвиток литовського національного ру­ху і далі впливав польський чинник. З весни 1861 р. в Литві відбувалися частково релігійні, частково патріотичні маніфестації, які були відгуком на такі ж маніфестації у Варшаві та інших містах Польщі. Влітку 1862 р. для підготовки і керівництва повстанням у Вільно було створено Комітет руху. З початком Січневого повстання 1863 р. в Польщі до нього приєднався і Литовський національний комітет (колишній Комітет руху). У Віленській, а згодом і в Ковенській губерніях діяли повстанські загони. Військовими си­лами повстанців керував 3. Сєраковський, а після його арешту і страти в травні 1863 р. керівництво повстанням перейняв К. Калиновський. Напри­кінці літа повстання стало слабшати. Заарештованого К. Калиновського стра­тили в березні 1864 р. у Вільно. У Ковенській губернії бої тривали до вересня 1864 р. Щоб відвернути литовських селян від підтримки повстання, російсь­кий уряд запровадив обов'язковий викуп селянських наділів, селянам по­вернули відрізані від їхніх наділів землі, зменшили викупні платежі.

Після поразки повстання царська влада розпочала репресії проти його учасників, насамперед шляхти. У 1864 р. було заборонено викладання ли­товською мовою в школах, а також литовське книгодрукування з викорис­танням латинського шрифту. Спроби православної церкви утвердитися в Литві були марними. Одностайний опір литовських католиків змусив царсь­ку владу піти на поступки: 1878 р. було скасовано заборону ставити хрести, від 1897 р. учнів-католиків уже не зобов'язували відвідувати церкву під час

державних прикінці XIX католицьких віднайти 1865-191 території надзвичайно Після якого було і відродження-заборони хання і гуртки, ної діяльності відкривали Пруссії) зультати найвищих ОсоЄ мості від: мерів га: наголошували вання редакцією

У ми істори краю. Ці Жемайтії Нелегальна ників - і письменників селян, ліс, 1862 нальної П. Вайча лістичні опубліку На ти соціалістич: університети проголошено партії Більшість

Національне питання та національні рухи

їатежність (Б. Ліманов-золюційна, що ставила аковуючи національне ький й партія "Проле-аснували 1892 р. у Па-1893 р. створила в Же-[ і Литви від 1900 р.).: звернулась до націо-■>щі у кордонах 1772 р. х демократів (ендеки), шість польських інте-юю національною сві-юльської держави, та • країнців та білорусів

зживало понад 1,6 млн иторії етнічної Литви:вреї (13,3%), поляки частина литовців бу-звили лише 3,2% (по-

зго національного ру-в Литві відбувалися які були відгуком на іі. Влітку 1862 р. для ворено Комітет руху. о нього приєднався і зуху). У Віленській, а зни. Військовими си-го арешту і страти в алиновський. Напри-. Калиновського стра-ої тривали до вересня и повстання, російсь-наділів, селянам по-упні платежі, і репресії проти його нено викладання ли- іукування з викорис-:ркви утвердитися в оликів змусив царсь-рону ставити хрести, увати церкву під час

державних свят, у Литві перестали будувати православні церкви. Все ж на­прикінці XIX ст. тут було чотири православних єпископства - більше, ніж католицьких. Створена 1864 р. Віленська археографічна комісія мала на меті віднайти історичні джерела, які б доводили "російськість" краю. Комісія в 1865-1915 роках опублікувала 39 томів "Актів", які стосувалися колишньої території Великого князівства Литовського, чим запровадила в науковий обіг надзвичайно цінний джерельний матеріал з історії Литви і Білорусі.

Після повстання 1863-1864 р. литовський національний рух, в основі якого було розуміння самобутності рідної мови і культури, потреба її захисту і відродження, активізувався. Литовська інтелігенція боролася за скасування заборони литовського книгодрукування, за національну школу. Писали про­хання і скарги царським чиновникам, утворювали національні студентські гуртки, поширювали дозволені владою просвітницькі книги. Окрім легаль­ної діяльності, литовці опиралися русифікації й нелегальними методами -відкривали підпільні школи, поширювали заборонені (надруковані у Східній Пруссії) книжки. Така діяльність литовської інтелігенції принесла значні ре­зультати: за переписом 1897 р., рівень письменності литовців був одним із найвищих у Росії - 48,4%.

Особливо велику роль у пробудженні литовської національної свідо­мості відіграла нелегальна литовська преса. У 1883-1886 роках вийшло 40 но­мерів газети "Аушра" ("Зоря"), видавці якої (Й. Басанавічюс, Й. Шлюпас) наголошували на збереженні литовської мови як найважливішої умови існу­вання народу. Від 1889 р. виходила щомісячна газета "Варпас" ("Дзвін") за редакцією публіциста і письменника Вінцаса Кудірки (1858-1899).

У литовській художній літературі 60-70-х років провідними були те­ми історичного минулого Литви, прагнення народу до свободи, краса рідного краю. Ці теми домінували у творчості письменника і просвітника, єпископа Жемайтії М. Валанчюса (1801-1876), поета А. Венажиндіса (1841-1892). Нелегальна періодична преса 80-90-х років згуртувала литовських письмен­ників - і тих, хто проживав у Росії, і тих, хто опинився в еміграції. Лави письменників зростали завдяки національній інтелігенції, яка вийшла із селян. Найвидатнішим поетом цього періоду був Майроніс (Йонас Мачю-ліс, 1862-1932), який у своїх поезіях оспівував селянство як творця націо­нальної культури. Патріотичні та селянські мотиви переважали в поезії П. Вайчайтіса, Й. Мачиса-Кекштаса, віршах і прозі В. Кудірки. Перші реа­лістичні повісті й оповідання з життя простого народу наприкінці XIX ст. опублікувала Юлія Жемайте (1845-1921).

На зламі ХІХ-ХХ ст. частина литовської інтелігенції стала сповідува­ти соціалістичні ідеї, які проникали в Литву через російські та Варшавський університети. На основі кількох соціал-демократичних гуртків 1896 р. було проголошено Литовську соціал-демократичну партію. На установчому з'їзді партії точилася гостра дискусія навколо питання про литовську державність. Більшість підтримала ідею створення незалежної федеративної республіки

Росія в другій половині XIXст.

в складі Литви, Польщі, Білорусі й України. У програмі Литовської демокра­тичної партії (ЛДП), створеної 1902 р. групою співробітників газет "Варпас" і "Укінінкас" ("Господар"), наголошувалося, що найближчим завданням пар­тії є вимога автономії, а кінцевою метою - незалежність Литви.

Білоруси. За переписом 1897 р., у Російській імперії налічувалося майже 5,9 млн білорусів (4,7% населення країни). Абсолютна більшість біло­русів (понад 90%) проживала в сільській місцевості п'яти західних губерній - етнічна територія білорусів охоплювала повністю Могильовську і Мінсь­ку губернії, частину повітів Віленської, Вітебської та Гродненської губерній. Після ліквідації греко-католицької церкви 1839 р. і долучення уніатів до дер­жавної церкви серед білорусів стали переважали православні (1897 р. - 81,2%).

Від початку 60-х років XIX ст. польський патріотичний рух поширив­ся на білоруські землі. У січні-лютому 1863 р. тут з'явилися перші повстан­ські загони, які прибули з Польщі. Однак уже в травні 1863 р. повстання у Вітебській, Могильовській та Мінській губерніях було придушено, і влітку російське командування спрямувало значні військові сили на Литву і Поль­щу. Загони повстанців відходили на південь, до австрійського кордону. За рішенням Польського національного уряду у вересні 1863 р. припинено зброй­ну боротьбу в західних губерніях Білорусі та Литви, а влітку наступного ро­ку ліквідовано останні революційні організації в Новогрудському повіті.

Придушити повстання на території Білорусі царська влада змогла не тільки завдяки військовій силі та репресіям. Віленський генерал-губернатор М. Муравйов, влада якого поширювалася й на білоруські землі, домігся того, що селянську реформу в краї було проведено на користь селян, а не поміщиків: ліквідовано тимчасовозобов'язаний стан селян, запроваджено обов'язковий викуп селянських' наділів, селянам повернуто відрізки, на 20% зменшено ви­купні платежі тощо. Водночас пожвавилася широка антиповстанська й анти-польська агітація. Царський уряд прагнув зробити Білорусь "справжнім ро­сійським краєм". Впроваджували заходи щодо заміни польських чиновників російськими, закривали костели, у навчальних закладах російська мова стала обов'язковою. У 1867 р. було видано закон, який забороняв книгодрукування білоруською мовою. Тож упродовж 60-80-х років XIX ст. не було опублікова­но жодної книжки білоруською мовою. За переписом 1897 р., письменними були 20,3% білорусів, серед нечисленного міського населення - 60%.

Попри несприятливі обставини, білоруська національна культура роз­вивалася. Вершиною розвитку білоруської художньої літератури в другій по­ловині XIX ст. стала творчість Франциска Богушевича (1840-1900). У Крако­ві 1891 р. було видано його першу збірку "Дудка білоруська", а 1896 р. (теж за кордоном) - збірку "Смик білоруський". Творчість Ф. Богушевича вплинула на його сучасника Івана Неслуховського (1851-1897), який писав під псевдо­німом Янка Лучина. Нові теми, мотиви й образи внесла в білоруську літе­ратуру Цьотка (Алоїза Пашкевич). На зламі ХІХ-ХХ ст. розпочалася творча

діяльність ласа (Кост5

Формува фундаментальних минулому вав кілька пісні". Осн ліковано 1 і фольклору кий, автор "Нариси метів вжитку зібраного зультати фії й ф 1922). Пробуд В. Ластовського руський

Ро: мості - з інтелігенція ня, його містах ді* лоруська бурзі студ нально-взимку 1 назвали вичі, А. положень виток біло кратію в

Укр українців була селя: манщини губернія)-нії). Участь різького переважали Південної бернії) -нини й

Національне питання та національні рухи

діяльність письменників Янки Купали (Іван Луцевич, 1882-1942), Якуба Ко-ласа (Костянтин Міцкевич, 1882-1956), Максима Богдановича (1891-1917).

Формуванню і збереженню національної культури сприяли публікації фундаментальних наукових праць, присвячених мові, культурі, історичному минулому білоруського народу. У 1852-1869 роках Іван Носович надруку­вав кілька збірників білоруських приказок і загадок, а 1873 р. - "Білоруські пісні". Основну працю І. Носовича - "Словник білоруського наріччя" - опуб­ліковано 1870 р. у Петербурзі. Видатним дослідником білоруської етнографії і фольклору був викладач народних шкіл Вітебська Михайло Никифоровсь-кий, автор найвагомішої праці про матеріальну культуру білорусів XIX ст. -"Нариси простонародного життя-буття у Вітебській Білорусі та опис пред­метів вжитку". На початку XX ст. зроблено перші спроби наукового аналізу зібраного матеріалу. Головна заслуга в цьому належить Є. Карському, ре­зультати багаторічної праці якого в царині білоруської лінгвістики, етногра­фії й фольклористики було опубліковано в тритомнику "Білоруси" (1903-1922). Пробудженню національної свідомості білорусів сприяли також праці В. Ластовського, особливо його "Коротка історія Білорусі", де вперше біло­руський етнос розглянуто як суб'єкт історичного процесу.

Розвиток білоруської літератури, зростання національної самосвідо­мості - усе це сприяло появі нового покоління білоруської інтелігенції. Ця інтелігенція і стала керівною силою білоруського національного відроджен­ня, його культурно-просвітницького напряму. В Петербурзі, Москві, інших містах діяли національні студентські товариства, в яких брала участь і бі­лоруська молодь. Брати Іван і Антон Луцкевичі 1902 р. заснували в Петер­бурзі студентський "Гурток білоруської народної освіти". На основі націо­нально-культурних гуртків білоруської молоді Мінська, Вільно, Петербурга взимку 1902-1903 р. утворено Білоруську революційну громаду, яку згодом назвали Білоруська соціалістична громада (БСГ). її створили брати Луцке­вичі, А. Пашкевич, К. Костровицький, О. Бурбіс та інші. Серед програмових положень БСГ - пробудження національної самосвідомості білорусів, роз­виток білоруської мови, створення національної школи, боротьба за демо­кратію в Росії, визнання прав усіх народів Росії на автономію тощо.

Українці. За переписом 1897 р., у Росії проживало майже 22,4 млн українців (17,8% населення імперії), переважна частина яких (понад 90%) була селянами. Українці виразно домінували на теренах колишньої Геть­манщини (Полтавська й Чернігівська губернії), Слобожанщини (Харківська губернія), Правобережної України (Волинська, Київська й Подільська губер­нії). Участь українців у бурхливому економічному розвитку Донецько-Криво-різького промислового регіону на зламі ХІХ-ХХ ст. була незначною, тут переважали іноземні підприємці та російські робітники. Серед населення Південної України - Новоросії (Катеринославська, Херсонська, Таврійська гу­бернії) - українці становили майже 43%. Українці активно переселялися на рів­нини й передгір'я Північного Кавказу, у північні степи Казахстану, до Сибіру.

Росія в другій половині XIX ст.

Лібералізація політичного режиму в Росії на початку правління Олек­сандра II сприятливо впливала на розвиток українського руху. До Петер­бурга із заслання прибули колишні кирило-мефодіївці М. Костомаров, Т. Шев­ченко, П. Куліш, В. Білозерський. Петербурзька українська громада розгорнула активну просвітницьку діяльність, зокрема почала видавати суспільно-куль­турний часопис "Основа" (1861-1862). Українофілами вважали себе й київ­ські "хлопомани": так дещо зневажливо називали представників полонізо­ваних шляхетських родин на чолі з професором історії Київського універси­тету Володимиром Антоновичем (1834-1908). У Києві 1861 р. виникла своя громада зі студентів і викладачів Київського університету та місцевої ін­телігенції. Поступово мережа громад охопила й інші міста Наддніпрянської України. Рання смерть Т. Шевченка в березні 1861 р. стала великим ударом по національному рухові. Перепоховання праху Шевченка на Чернечій горі в Каневі у травні 1861 р. супроводжувалося масовими зборами і маніфестаціями.

Видавнича й освітня дільність українських діячів спочатку не турбу­вала російську владу. Однак з активізацією польського руху на Правобе­режній Україні і особливо початком повстання 1863 р. російські періодичні видання різного ідейного спрямування стали асоціювати український рух з "польською інтригою", "нігілізмом", соціалістичною пропагандою і навіть сепаратизмом. У зв'язку з цим політичного забарвлення набували й суто культурницькі заходи українофілів, такі, наприклад, як підготовка та видан­ня рідною мовою освітньої літератури для народу. Від літа 1863 р. зусилля уряду й націоналістичного сегмента російської інтелігенції стають суголос­ними і взаємопов'язаними в українському питанні. У розпал польського повстання, 18 липня 1863 р. міністр внутрішніх справ П. Валуєв підписав циркуляр, що забороняв друкування українською мовою шкільних і релігій­них видань.

Циркуляр 1863 р. спричинив перший "антракт" у розвитку української культури. Перестали діяти недільні школи, послабилась праця в громадах, деяких громадівців заарештували й вислали в північні губернії Росії (О. Ко-ниський та П. Чубинський), а інші, під впливом публічних обвинувачень українофілів у сепаратизмі та поліційних утисків, відійшли від громадської роботи. Частина української молоді (В. Дебогорій-Мокрієвич, С. Кравчин-ський, А. Желябов) приєдналася до революційного народництва, порівняно з яким український рух видавався надто аполітичним і культурницько-об­меженим.

Нове пожвавлення діяльності українофілів припало на початок 70-х ро­ків, коли було відновлено Громаду в Києві, а потім і в інших містах Укра­їни. Лідерами київської громади стали В. Антонович і Михайло Драгоманов (1841-1895), випускник Київського університету, історик і публіцист. Фак­тичним центром Громади стало відкрите наприкінці 1873 р. Південно-Захід-не відділення Російського географічного товариства. Відділення успішно роз­горнуло свою діяльність у галузі дослідження історії, етнографії, фольклору,

Національне питання та національні рухи

статистики, кліматично-географічних умов України. Така активна діяльність українофілів зумовила незадоволення влади та правої преси. Південно-За-хідне відділення називали "українофільським кагалом, що під прапором на­уки проводить політичний сепаратизм". За рекомендаціями спеціальної уря­дової комісії, яка розглядала діяльність українофілів, призупинялося видання "Киевского телеграфа", закривалося Південно-Західне відділення Російсь­кого географічного товариства і мали бути "вислані з краю" М. Драгоманов та П. Чубинський. Вершиною антиукраїнських заходів став указ, затвер­джений Олександром II 18 травня 1876 р. у німецькому місті Емс. Указ за­боронив ввезення українських книжок і брошур з-за кордону, друкування в межах Росії будь-яких оригінальних чи перекладних книжок українською мовою (за винятком історіографічних пам'яток та творів красного письмен­ства, але з дозволу цензури та російською орфографією), українські сценічні вистави та друкування українських текстів для нот.

Заборонні статті указу частково було пом'якшено 1881 р. та в середині 90-х років. В умовах дії Емського указу виросло ціле покоління українсь­кого народу, позбавлене можливості освіти рідною мовою. За переписом 1897 р., лише 18,9% українців уміли читати, серед міського українського на­селення рівень письменності сягав 52%.

Після Емського указу чисельність Київської громади різко зменшилась, у ній відбувся розкол. Одна частина громадівців, яку представляв М. Драго­манов, стала на шлях політизації українського руху. Драгоманов, виїхавши за кордон, у 1878-1882 роках видавав у Женеві перший український полі­тичний безцензурний часопис "Громада". Під впливом федералістських ідей М. Драгоманова у Львові постала Русько-українська радикальна партія (1890). Східна Галичина поступово переймає на себе функції "українського П'ємонту".

Інша частина громадівців пішла за В. Антоновичем, який виступав за традиційні для українофільства методи національного усвідомлення народу через культурно-освітню діяльність. У Києві 1897 р. з ініціативи О. Ко-ниського та В. Антоновича було створено Українську загальну позапартій­ну організацію (УЗПО). Серед почесних та найактивніших її членів був, по суті, цвіт української національної еліти - Б. Грінченко, О. Кониський, С. Єф-ремов, М. Лисенко, О. Лотоцький, М. Старицький, В. Чехівський, Є. Чика-ленко, І. Шраг та ін. Унаслідок конфлікту поколінь в УЗПО 1904 р. виникли Українська демократична партія (УДП) та Українська радикальна партія (УРП). Обидві партії в майбутньому бачили Україну автономною одиницею федеративної, демократичної Росії. Створена в січні 1900 р. в Харкові Ре­волюційна українська партія (РУП) мала досить еклектичну ідейну базу, що й призвело до її розколу. Прихильники ідеї самостійної України на чолі з М. Міхновським вийшли з РУП і створили Українську народну партію (1902).

Незважаючи на несприятливі політичні умови, українська культура в другій половині XIX ст. зробила вагомий крок вперед. На зламі 50-60-х ро­ків XIX ст. з'явилися оповідання з народного життя Марко Вовчок (Марія

Росія в другій половині XIX ст.

Маркович, 1834-1907), які високо оцінили Т. Шевченко, демократична ро­сійська критика. Реалії пореформеного українського села мали відображення в романах Панаса Мирного (Панас Рудченко, 1849-1920), оповіданнях Івана Нечуя-Левицького (1838-1918), сатиричних віршах Степана Руданського (1833-1873). Українська література зламу століть, представлена іменами Лесі Українки (1871-1913), Михайла Коцюбинського (1864-1913), західно­українських письменників Івана Франка (1856-1916), Василя Стефаника (1871-1936) та інших, порушувала актуальні соціальні та національні проб­леми, розвивалася в річищі модерних європейських тенденцій.

Великих успіхів досягли українська драматургія та театр. Іван Кар-пенко-Карий (І. Тобілевич, 1845-1907), Марко Кропивницький (1840-1910) створили національні драматичні твори, які з успіхом йшли й на сценах Москви і Петербурга. Саме в п'єсах цих авторів розкрився талант видатних акторів - Марії Заньковецької, Миколи Садовського (М. Тобілевича), Павла Саксаганського (П. Тобілевича). Виникла багатожанрова національна музика. Оперний співак Семен Гулак-Артемовський написав 1863 р. оперу "Запоро­жець за Дунаєм". Микола Лисенко (1842-1912) створив низку симфонічних і камерних творів, опер ("Тарас Бульба", "Наталка-Полтавка" та ін.), зібрав і опублікував понад десять збірників українських народних пісень, написав музику на вірші Т. Шевченка.

Підвалини української національної історіографії було закладено істо­ричними працями Миколи Костомарова, Володимира Антоновича та його учнів. Вагомий внесок в українське мовознавство зробили Олександр Потеб­ня (1835-1891), Борис Грінченко (1863-1910), Агатангел Кримський (1871-1942). Реорганізоване у Львові 1892 р. Наукове товариство імені Шевченка, особливо з приходом до його керівництва 1894 р. історика Михайла Грушев-ського (1866-1934), перетворилося на модерну дослідницьку наукову інсти­туцію. У Львові 1898 р. розпочалося видання багатотомної "Історії України-Руси" М. Грушевського. В основу цієї праці вчений поклав нову схему історії українського народу, яка ґрунтувалася на окремішності українців від росіян, доводила, що українці як етнос мають інше історичне коріння, ніж росіяни. Наукова праця, організаторські здібності, участь у суспільно-полі­тичному житті Східної Галичини досить швидко вивели М. Грушевського на роль лідера та ідеолога українського національного руху.

Євреї. За переписом 1897 р., у Російській імперії проживало майже 5,1 млн євреїв (4,03% населення країни), більшість яких мешкала в містах і містечках межі осілості. Євреї були найбільшою групою міського населення в Білорусі, Литві, Бессарабії, на Правобережній Україні. Євреї мали другий після вірмен відсоток міської верхівки купців і почесних громадян. Понад 70% єврейського населення було задіяно в промисловості, торгівлі та бан­ківсько-кредитній справі.

Епоха реформ Олександра II сприятливо вплинула на становище єв­реїв у Росії. Якщо в Царстві Польському рівноправність євреїв було проголо-

Національне питання та національні рухи

шено 1862 р., то на іншій території Росії практикувався компроміс, пов'яза­ний з поетапною емансипацією, з пом'якшенням, але не повним усуненням дискримінації. Було скасовано рекрутську повинність (1856), а потім і по­в'язаний з нею особливий податок (1863). Єврейські купці 1-ї гільдії (1859), особи, які мали академічне звання або вчений ступінь (а від 1861 р. - всі випускники університетів), цехові ремісники (1865), а від 1879 р. всі випуск­ники вищих навчальних закладів одержали право на поселення поза межею осілості. Було також послаблено обмеження, що торкалися євреїв, які про­живали в сільській місцевості. їм повернули право на оренду землі (1859) і торгівлю алкогольними напоями (1861).

Ці закони підвищили вагу євреїв-підприємців в економічному розвит­ку Росії, особливо у фінансовій сфері. У Петербурзі 1859 р. виник банкірсь­кий дім "І. С. Гінцбург", перший, відкритий євреєм за межами смуги осілості. Серед великих підприємців виділялися фінансисти і залізничні магнати брати Полякові, банкіри Є. Ашкеназі, І. Вавельберг, А. Варшавський, цукрозавод-чики Бродські, Зайцеви та ін. До початку 80-х років у губерніях смуги осілості євреям належало від 32 до 76% винокурних заводів, а на Правобереж­ній Україні вже 1872 р. євреї тримали в оренді 89% усіх винокурних заводів; їм належала чверть усіх цукрових заводів і третина акціонерних цукрових то­вариств. Частка євреїв 1878 р. у зерновому експорті становила 60% і щороку зростала, як і в торгівлі лісом. Збільшувалася також кількість єврейських уч­нів у гімназіях (1865 р. - 3,3%, 1870 р. - 5,6%, 1877 р. - 10%, 1881 р. - 12,3%, але потім стала спадати), в університетах, серед наукової і творчої інтелігенції. Особливу роль євреї відігравали в російській адвокатурі. По Петербурзькому судовому округу 1888 р. вони становили 21% усіх присяжних повірених і 39% помічників присяжних повірених.

На 1870-ті роки припадає початок активної участі євреїв у російсько­му революційному русі. Якщо у 1871-1873 роках частка євреїв, які прохо­дили за політичними справами, становила від 4 до 5%, то на кінець 1880-х вони становили від 35 до 40% революціонерів. Євреї - учасники народниць­кого руху - пов'язували свої інтереси, як і їх російські колеги, з інтересами російських селян і робітників. Спроби створити революційні організації се­ред євреїв були поодинокі.

Переломним в історії російського єврейства став 1881 р. Погроми, які розпочалися на півдні та південному заході імперії у квітні того року, три­вали до 1884 р. У ході погромів майже 40 єврейських жінок і чоловіків було вбито (інші джерела називають 6-7 смертей), набагато більше - поранено, а сотні єврейських крамниць і будинків - пограбовано і зруйновано. В погро­мах основними учасниками були російські міські низи, робітники, які пра­цювали на будівництві залізниць, поденники. З міст, де переважало російське населення, погроми перекинулися на сільську місцевість, де в них взяли участь й українські селяни. Уряд, з одного боку, уживав заходів для припинення

Росія в другій половині XIX ст.

погромів, а з іншого - поклав частину відповідальності за них на самих єв­реїв, твердячи, що погроми є наслідком "ненормальних стосунків між корін­ним населенням деяких губерній і євреями", іншими словами - результатом "експлуатації" євреями корінного населення.

Для уряду погроми 1881 р. стали приводом до жорсткішої політики стосовно євреїв. "Тимчасові правила" від 3 травня 1882 р. забороняли євреям поселятися і мати право на володіння чи користування нерухомим майном поза містами і містечками, тобто в сільській місцевості*, а також торгувати в неділю і в християнські свята. Це положення було поширено і на Царство Польське.

У 1887 р. встановлено кількісну квоту для євреїв, які вступали в гім­назії й у вищі навчальні заклади: в районах межі осілості євреї могли ста­новити до 10%, в інших районах - до 5%, у Петербурзі та Москві - до 3% учнів і студентів. У смузі осілості євреї домінували на деяких факультетах університетів: 1886 р. на медичному факультеті Харківського університету частка євреїв становила 41 ,2%, на медичному та юридичному Одеського уні­верситету - відповідно 30,7 і 41,2%о. Проте квотування мало винятки: не по­ширювалось на жіночі гімназії, на приватні навчальні заклади, на комерцій­ні училища (відсоток євреїв у багатьох із них становив 50 і вище); більшість екстернів у російських гімназіях були євреями. Навчальні заклади єврей­ською мовою не обмежувались узагалі. На 1897 р. рівень письменності єв­реїв становив 50%; деякі дослідники припускають, що частка письменних євреїв була вищою.

Одним із найважливіших чинників у житті євреїв Російської імперії після 1881 р. стала еміграція. До 1914 р. майже 2 млн євреїв виїхали з Росій­ської імперії, переважно до США. Невелика частина виїжджала до Палести­ни, а також Аргентини, європейських країн, Південної Африки.

Реформи 1860-1870-х років та зміна урядової політики наступними десятиліттями вплинули на розвиток єврейського руху в Росії, що був розколотий на кілька угруповань. Більшість єврейської спільноти перебува­ла під упливом традиціоналістських сил, які прагнули ізолювати єврейську ідентичність від російських реформ й освіти. Частина єврейської інтелігенції стала опорою і носієм національного руху, що перебував під сильним ро­сійським упливом. За підтримки багатіїв Є. Гінцбурга і А. Бродського 1864 р. виникло Товариство поширення освіти серед євреїв Росії. Одеський журнал "Рассвет" (1859-1861) започаткував єврейську періодичну пресу російською мовою. Від кінця 1870-х років центр єврейського інтелектуального і куль­турного життя перемістився з Одеси до Петербурга. Органом петербурзької єврейської інтелігенції став журнал "Рассвет" (1879-1883). У 80-х роках

* У селах проживала третина всього єврейського населення межі осілості; всі, хто там проживав до 3 травня 1882 р., не виселялися.

Націош

XIX ст. С. Бершадський фії з історії євреїв у Росі фічна комісія (від 190^ яка координувала вивчеі редакцією С. Дубнова ви видання 16-томної Євреї го народу".

Проте серед єврей

перетворення євреїв на р

ленскін ще наприкінці <

сивного націоналізму": <

ховною нацією"; потріб

може зберегтися тільки:

ліні 1882 р. одеський ліі

шуру "Автоемансипашя

для євреїв є набуття вла

палестинофілів - Ховев

землю предків. Та пале

російських євреїв. Одна*

від 1889 р. писав іврите

Згодом він створив орг;

сіоністської діяльності

брошура якого "Єврейа

в'язання єврейського гаг

ком політичного сіонізм

Поряд із головнії:

утворення єврейської н:

ші течії сіонізму: предс

національно-культурній

течія шукала союзу і Щ

Сіону", утворена 1899 р

Загальний єврейський \

Утворений 1897 р. на н

частину соціал-демокра

налістську спрямованіс

національного руху. Бу

турної автономії для єв

Утім ті цілі відхилила ]

тимчасового виходу Бу

тів, відбувся загальний

чайно, зауважив російс

Національне питання та національні рухи

XIX ст. С. Бершадський та С. Дубнов опублікували перші статті та моногра­фії з історії євреїв у Росії, 1891 р. запрацювала Єврейська історико-етногра-фічна комісія (від 1908 р. - Єврейське історико-етнографічне товариство), яка координувала вивчення історії та етнографії євреїв у Росії та Польщі. За редакцією С. Дубнова виходив журнал "Еврейская старина". Було розпочато видання 16-томної Єврейської енциклопедії та 15-томної "Історії єврейсько­го народу".

Проте серед єврейської інтелігенції зазвучали тривожні голоси проти перетворення євреїв на російських патріотів. Публіцист і белетрист П. Смо-ленскін ще наприкінці 60-х років висунув доктрину "єврейського прогре­сивного націоналізму": євреї, позбавлені своєї території, є особливою, "ду­ховною нацією"; потрібно розвивати свою мову, бо національна культура може зберегтися тільки за допомогою давньоєврейської мови (їдиш). У Бер­ліні 1882 р. одеський лікар і громадський діяч Л. Пінскер опублікував бро­шуру "Автоемансипація", в якій дійшов висновку, що найкращим виходом для євреїв є набуття власної території. Ця ідея привела до виникнення руху палестинофілів - Ховевей Ціон, переселення до Палестини, повернення на землю предків. Та палестинофільство не мало особливої підтримки серед російських євреїв. Однак до цього руху належав публіцист У. Гінцберг, який від 1889 р. писав івритом під псевдонімом - Ахад-Гаам ("один із народу"). Згодом він створив організацію "Сини Мойсея", що підготувала грунт для сіоністської діяльності Т. Герцля, віденського письменника і драматурга, брошура якого "Єврейська держава" (де наголошено, що єдине можливе роз­в'язання єврейського питання - окрема єврейська держава) вважається почат­ком політичного сіонізму.

Поряд із головним напрямом політичного сіонізму, який прагнув до утворення єврейської національної держави в Палестині, сформувалися ін­ші течії сіонізму: представники однієї з них концентрували свої зусилля на національно-культурній консолідації євреїв всередині груп-діаспор; інша течія шукала союзу і поєднання сіонізму з соціалізмом (партія "Робітники Сіону", утворена 1899 р.). У конкуренцію з політичним сіонізмом вступив Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії (Бунд). Утворений 1897 р. на нелегальному з'їзді у Вільно, Бунд розглядав себе як частину соціал-демократії Росії. Незважаючи на цю, в принципі, інтернаціо­налістську спрямованість, він виконував і специфічні функції єврейського національного руху. Бунд проголосив євреїв нацією і висунув вимоги куль­турної автономії для єврейської нації зі школами на єврейській (їдиш) мові. Утім ті цілі відхилила російська соціал-демократія, що призвело 1903 р. до тимчасового виходу Бунду з РСДРП. Попри внутрішні незгоди серед сіоніс­тів, відбувся загальний зсув сіонізму в Росії в бік до соціалізму - і його, зви­чайно, зауважив російський уряд. У червні 1903 р. міністр внутрішніх справ

Росія в другій половині XIX ст.

В. Плеве видав розпорядження, яким заборонив публічну пропаганду сіоніз­му - збори, лекції тощо.

Наприкінці XIX ст. єврейське питання в Росії було далеким від роз­в'язання. Урядова політика посилювала дискримінацію і сегрегацію євреїв, у російському суспільстві наростав антисемітизм, євреї активізували свій на­ціональний та соціалістичний рух.

Румуни (молдовани) Бессарабії. За переписом 1897 р., у Росії налі­чувалося 1,12 млн (0,89% від усього населення країни) румун (молдован). Вони переважно були селянами. У містах їх проживало тільки 5,7%, тоді як найчисленнішу групу в них творили євреї. Українці Бессарабії, а це понад 20% населення, теж були переважно селянами. Росіяни становили тут лише 8% населення, але серед дворян їх була більшість. У 1873 р. Бессарабська область стала губернією. До неї приєднали втрачену за Паризьким миром 1856 р. ту південно-західну частину Бессарабії, котра знову відійшла до Росії за рішенням Берлінського конгресу 1878 р. До кінця XIX ст. царський уряд закінчив реорганізацію адміністративного устрою Бессарабії.

Ще з першої половини XIX ст. мова та культура православних румун постійно зазнавала утисків. Румунську мову 1866 р. заборонили в школах як самостійний предмет. Не дивно, що рівень письменності румун Бессарабії становив лише 8,8% і був найнижчим серед християнських етносів Росії. Ру­сифікаторський характер мовної політики щодо румун Бессарабії диктувався небезпекою розвитку тут ірредентистських рухів у зв'язку з виникненням 1861 р. румунської національної держави.

Між тим культура Бессарабії і Румунії зберігала спільні ознаки і тен­денції розвитку. Вони виявлялися у вивченні історії румунського народу, йо­го традицій, місцевих звичаїв і побуту, у використанні фольклору і живої на­родної мови в літературі. Виразником народного характеру був Йон Крянге. Селянин з походження, у своїх казках та оповіданнях він відобразив життя бессарабських селян. Найвищі досягнення румунської літератури другої по­ловини XIX ст. знаменує творчість великого поета Михаїла Емінеску (1850-1889), джерела якої - в усній народній поезії, в житті народу і його історії. Тема народу була центральною і в поезії початку XX ст. (творчість Т. Ро­мана, О. Матеєвича). Своєрідним явищем культури стало виникнення в Бесса­рабії літератури російською мовою, де відображено і місцевий колорит, і самобутню тематику (творчість А. Хиждеу, Н. Гербановського, К. Стаматі-Чуря, А. Накко).

У другій половині XIX ст. в Бессарабії виникають аматорські театраль­ні гуртки, які ставили п'єси В. Александрі, К. Негруцці та інших румунських письменників. Як і попередніми роками, популярною була музика лаутарів, створювалися аматорські музичні колективи. У 1900 р. створено Кишинів­ське музичне училище, де навчалися майбутні композитори ПІ. Няга, Е. Ко­ка та ін. Бессарабські художники цього періоду були вихованцями академій

Національне питання та національні рухи

пропаганду сіоніз-

далеким від роз-сегрегацію євреїв, у активізували свій на-

у Росії налі-

(молдован).

5,7%, тоді як

ії, а це понад

или тут лише

Бессарабська

изьким миром

відійшла до Росії

царський уряд

православних румун

в школах як

н Бессарабії

сів Росії. Ру-

' диктувався

виникненням

ознаки і тен-народу, йо-і живої на- Йон Крянге. відобразив життя другої по- еску (1850-його історії, чість Т. Ро-ення в Бесса-колорит, і К. Стаматі-

' театраль-

румунських

лаутарів,

Кишинів-

Няга, Е. Ко-

академій

і шкіл Петербурга, Москви і Києва. М. Зубков, виходець із Бессарабії, засну­вав 1888 р. Кишинівське художнє училище, при якому 1903 р. виникло Това­риство любителів мистецтва.

Вагомий внесок у вивчення історії, археології, етнографії і фольклору Бессарабії належить Одеському товариству історії та старожитностей, Бесса­рабському статистичному комітету, Бессарабській науковій архівній комісії, хоча їхню діяльність і було підпорядковано русифікаторській політиці уряду.

Дата добавления: 2015-10-16