Обличчя й лице

“Чи синонімічні іменники обличчя й лице?”

Вони збігаються у значенні “передня частина людської голови” та в переносному “загальний вигляд, обриси чогось”. Тільки лице вживається в розумінні “верхній, зовнішній бік предмета” (протилежне спід): на лице, з лиця.

* * *

Скільки зараз годин чи котра година

“Як правильно сказати: скільки зараз годин чи котра година?”

В українській літературній мові, якщо треба визначити час, запитують: котра година? (а не скільки зараз годин?), о котрій годині? (а не в скільки годин). І відповідають: восьма, дев’ята (а не вісім, дев’ять); о третій, о п’ятій, о шостій (а не в три, в п’ять, у шість). Тобто форма порядкового числівника в запитанні узгоджується з формою порядкового числівника у відповіді. Ілюстрації з творів майстрів слова, які репрезентують різні місцевості та різні історичні періоди, свідчать, що ця мовна конструкція усталена й загальноукраїнська. “Вставши о восьмій, він поснідав”, “Пішов о дванадцятій замість о першій” (Іван Франко), “Вранці прокидаємось близько десятої години” (Леся Українка), “Вже пізно, друга година”, “Кінчаємо роботу о третій годині” (Михайло Коцюбинський), “Була тільки п’ята година, а навкруги сутеніло” (Олесь Гончар), “Завтра об одинадцятій на мене чекатиме інженер” (Юрій Смолич). У таких фразах порядкові числівники означають не проміжок часу між двома годинами, як, скажімо, в російських висловах в пятом часу, в одиннадцатом, а точно визначену годину, що по-російськи буде: в пять часов, в одиннадцать часов. На доказ цього можна навести ще одну фразу з творів Михайла Коцюбинського: “Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню”. Тому слід уживати не одна година ночі, а перша година ночі.

Коли потрібно сказати не про точно визначений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, маємо тоді, як радив Борис Антоненко-Давидович, ставити перед порядковим числівником прийменник на: “Ой сплю годину, сплю і другу, а вже повертає та на третю” (Семен Гулак-Артемовський). Отож російську фразу “Я приду в пятом часу” треба перекласти українською: “Я прийду на п’яту годину”, а не “Я прийду о п’ятій годині”, бо це означає вже точний, а не приблизний час.

Дробові числівники передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю; з прийменниками на чи до, коли буде половина години: пів на восьму або пів до восьмої; з прийменниками до чи за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма або чверть до восьмої, цебто: чверть години залишилося до восьмої чи за чверть години буде восьма. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, слід ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.

До цього варто додати, що в українській літературній мові є два варіанти називання часу. Офіційно-діловий: 7.25 (19.25) – сьома (дев’ятнадцята) година, двадцять п’ять хвилин; 7.40 (19.40) – сьома (дев’ятнадцята) година, сорок хвилин. Варіант, властивий художньому й усному мовленню: 7.25 і 19.25 – в обох випадках кажемо двадцять п’ять хвилин на восьму; 7.40 і 19.40 – в обох випадках за двадцять хвилин восьма. У побуті ще вдаються до такого визначення часу: без десяти хвилин четверта, п’ять хвилин на третю тощо.

Як ви спостерегли в прикладі з твору Юрія Смолича, рідкісний у нашій мові прийменник о перед числівником одинадцята має форму об (для уникнення збігу двох о). Але не можна замінювати прийменника о прийменником у (в): у третій годині. У діалогах часто створюється небажана тавтологічність, якщо на запитання котра година? відповідають: перша (друга, третя, четверта) година. Щоб уникнути цього, останнє слово годиться випустити. Як ось у Коцюбинського: “Котра година? – Одинадцята...”

Неграмотним є запитання скільки на ваших, коли просимо когось глянути на свій годинник (російський іменник часы має форму тільки множини). Треба: скажіть, будь ласка, котра година?

Іноді чуємо: яка година? Цей вислів нормативний у тому разі, коли слово година вживаємо в значенні “певний період”, “певний момент”. Володимир Сосюра писав: “Любіть Україну... в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!” Отже, на запитання яка година? слід відповідати: година світла, сонячна, весела, ясна, сумна. Як видно з прикладів, підкреслюється тільки якість, а не порядок при лічбі.

Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь працю чи дію, тоді належить користуватися кількісними числівниками: “Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив” (Іван Котляревський), “От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин” (з живих уст).

* * *

Корисний і корисливий

“У яких випадках доцільно вживати корисний, а в яких корисливий?”

Насамперед нагадуємо: ці слова з різним змістом.

Корисний – такий, що дає користь, добрі наслідки. Дітям мед дуже корисний. Корисна для фахівців книга.

Корисний також має термінологічне значення, входячи до складу словосполучень із науково-технічної сфери вживання: корисні копалини, коефіцієнт корисної дії, корисна площа, вага корисного вантажу і т. ін. У цьому разі воно означає “придатний, потрібний для якоїсь мети”, виражає ту частину цілого, що може бути використана за безпосереднім призначенням.

А корисливий – той, в основі якого зиск, розрахунок. Корисливий може виступити й синонімом слова користолюбний, виражати рису вдачі того, хто схильний до наживи. У цьому розумінні вживається тільки з іменником людина або його контекстуальним еквівалентом. Корислива (користолюбна) жінка, корисливий хлопець.

* * *

Дата добавления: 2015-10-21