Приймати участь

“Чи можна паралельно з висловом брати участь уживати приймати участь?”

З погляду сучасної літературної мови годиться користуватися тільки словосполученням брати участь. Звороти приймати участь, приймати до уваги (до відома, до серця) вважаються за помилкові. Щоб вони стали нормативними, потрібно дієслово приймати замінити на брати (брати до уваги). Негаразд буде по-українському сказати прийняти пропозицію, треба: схвалити пропозицію, якщо присутні на зборах поставилися до запропонованого прихильно, й ухвалити пропозицію, коли вона стала резолюцією зібрання. Узагалі, замість вислову прийняти постанову краще вживати дієслова ухвалити або постановити. Так само ухвалити закон.

Слово приймати на місці там, де воно передає зміст одержувати, брати (“Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо” – Григорій Квітка-Основ’яненко), зараховувати до установи, закладу, організації (“Прийняли його в “Молоду гвардію” одним з перших” – з газети), забирати щось звідкись (“Прийняла зі столу посуд” – з журналу), давати комусь притулок, пригощати (“Прийняв його Бородай на зиму за харч та одежу” – Панас Мирний) тощо.

* * *

Притому, притім

“Коли писати притому, притім разом, а коли окремо?”

Як сполучники ці слова вживаються в приєднувальних конструкціях, реченнях, що доповнюють, уточнюють попереднє повідомлення, думку. Виступають синонімами вислову до того ж і пишуться разом. “За моїми відомостями, вони в саду, і притому в найкращому настрої” (Іван Микитенко).

При тому, при тім – займенник з прийменником. Пишуться окремо. “При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої” (Леся Українка), “При тім командирові я і воював” (з живих уст).

* * *

Діалект, наріччя, говірка

“Чим відмінні одне від одного слова діалект, наріччя, говірка?”

Діалект – місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок.

Наріччя – сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка – різновид, поширений на маленькій території (в одному чи кількох селах).

Алмаз і діамант

“Чим схожі, а чим відмінні між собою іменники алмаз і діамант?”

Схожі тим, що це коштовності, скарби, самоцвіти.

Алмаз – 1. Мінерал, який блиском і твердістю перевершує всі інші мінерали. Кристали алмазу, вуглець існує в природі у вигляді алмазу та графіту. 2. Окремий коштовний камінь; його осколок, використовуваний для різання скла й інших технічних потреб.

А діамант – відшліфований і гранований алмаз. “Деякі дами були в діамантах, декольтовані, мов на бал” (Леся Українка), “На фіолетовому оксамиті лежав золотий перстень. Маленькими зірочками виблискували на ньому три діаманти” (Олександр Бойченко). Хоч інколи в текстах трапляється запозичене з російської брильянт, давня мовна традиція надає перевагу лексемі діамант.

* * *

Коли виглядати, а коли мати вигляд?

Про це “Хрещатик” уже писав у одному з “Уроків...” Мабуть, наш читач не помітив тієї публікації. Тож повернімося до неї.

Останнім часом слово виглядати набуло великого поширення з мало властивим значенням. У російській мові, звідки перенесено такий його зміст, є два дієслова: выглядывать (из окна) – українське виглядати і выглядеть – мати вигляд, здаватися, бути подібним, схожим тощо. Цими лексемами й слід користуватися, дбаючи про точність фрази та збереження милозвучності рідної мови. Однак деякі автори, перекладачі й промовці, нехтуючи такою багатою синонімікою, вживають (нерідко на шкоду висловлюваному) тільки виглядати: ви зараз краще виглядаєте; тоді вона виглядала старшою, ніж тепер; гудзики добре виглядають на синьому; виявилося, що галявина не така маленька, як виглядала з літака; справа з постачанням виглядає не так безхмарно.

* * *

Як сказати – премудростів чи премудростей?

“Багато статтів написано на цю тему, багато прочитано доповідів”; “Тут продається література з різних галузів техніки;” “Йому бракує ще знаннів”. У всіх цих реченнях іменники жіночого роду стаття, доповідь, галузь та іменник середнього роду знання стоять у родовому відмінку множини з закінченням – ів, притаманним чоловічому роду: степ-степів, рятувальник-рятувальників тощо. Така плутанина відбувається під впливом деяких говірок, але літературна мова дотримується сталих граматичних закінчень, тому, як радять мовознавці, треба казати статей, доповідей, галузей, знань, премудростей (а не премудростів).

* * *

Міроприємство

На різних зборах штатні оратори люблять жонглювати слівцем міроприємство. Та хіба воно є в українській мові?

Звісно, немає. То неоковирна калька. У російській – мера, мероприятия, а в нас – захід, заходи. Ще класики писали: “Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки” (Леся Українка), “Більше вже місяця думаю над вашим заходом видати збірник” (Панас Мирний). А ось ближче до наших днів: “Він рідко вживав різких, агресивних заходів” (Олександр Копиленко).

Слово захід має ще значення “зусилля”: “Не варта справа заходу” (приповідка). Отже, здійснювати, проводити, поглиблювати заходи (а не міроприємства).

* * *

Дата добавления: 2015-10-21