Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Звинувачувати й обвинувачувати

“Чи однакове застосування мають дієслова звинувачувати й обвинувачувати?”

Уживають їх паралельно, проте в судочинстві використовують переважно обвинувачувати, а також похідні обвинувачення, обвинувальний (а не обвинувачувальний).

* * *

Культурність

“Скільки значень в іменника культурність?”

На відміну від полісемічного культура він виступає тільки в значенні “освіченість, рівень культурного розвитку, властивий комусь”.

 

***********************************

 

Урок 7

Відповідаємо на запитання читачів (III)

Коли слід уживати дієслово носити?

Це слово передає зміст “узявши когось, щось, переміщати, доставляти кудись”, “надягати на себе, мати на собі або при собі”. Наприклад: “З найближчих сіл лісовими стежками бійці несли на плечах важкі човни” (Олесь Гончар), “Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина” (Тарас Шевченко), “Прийшов старий Кулик, що один на все село носив ще оселедець” (Панас Мирний). Виступає і в переносному значенні, в образних висловах, де мовиться про рух, дію: “Таки явивсь! Де тебе носило так довго?” (Леся Українка); високо нести голову, важкий хрест нести, лиха година несе, носити камінь за пазухою, ноги не носять.

Але його в українській мові не пов’язують з речами нерухомими, які не можуть щось нести. Коли йдеться про найменування вулиць, бульварів, парків, закладів, організацій, товариств тощо, тоді краще вдаватися до дієслів зватися або мати назву. “Наша вулиця зветься (а не носить назву) Жилянська”, “Житловий масив має назву Відрадний”.

Лексему приносити треба замінити іншими дієсловами, скажімо, в таких фразах:

принесло збитків на суму... – завдало збитків на суму...

принести подяку – скласти подяку

принести переворот у техніці – зробити переворот у техніці

приносити неприємності – завдавати прикростей

приносити присягу – присягати.

* * *

Пам’ятка і пам’ятник

“Яка семантична відмінність між іменниками пам’ятка і пам’ятник?”

Одне із значень слова пам’ятка – “предмет культури минулого, який зберігся”. Наприклад: “Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам’ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища...” (Оксана Іваненко). Це також твори стародавньої писемності та музичного мистецтва. “У світовій літературі мало знайдеться пам’яток, що відзначались би таким довголіттям, як “Слово о полку Ігоревім” (з журналу), “Збираючи пісні, молодий учений піклувався про якнайліпше збереження пам’яток народної музичної культури” (з журналу). Замість пам’ятка часом помилково вживають пам’ятник. Приміром: “Як свідчать археологічні пам’ятники (треба: пам’ятки), заснування міста (Ужгорода) належить до VIII – IX століть” (з газети). Пам’ятник – “архітектурна або скульптурна споруда на честь когось, чогось”. “Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам’ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красеневі, що рве на собі ланцюги...” (Юрій Яновський).

Тож лексему пам’ятка слід уживати, коли йдеться про залишки культури минулого, пам’ятник – коли мовиться про меморіальну споруду, скульптуру або плиту.

* * *

Плутати і путати

“У яких випадках ставлять плутати, а в яких – путати?”

Дієслово плутати використовують у прямому та переносному значенні. У прямому – це “безладно переплітати нитки, волосся”, ще кажуть “плутати ногами”, тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи. У переносному – “вносити безладдя, неясність у щось, помилятися чи свідомо вводити в оману”. Можна плутати поняття, думки, зізнання, слова, деталі, кольори, Петра з Павлом. Бачимо цю лексему й у сталих зворотах: плутати карти – “розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання”, плутати сліди – “змінюючи напрям руху, збивати когось з правильного шляху”.

Слово путати означає “стягувати ременями, мотузками ноги якоїсь тварини, щоб обмежити її рух”. Отже, путати коней, лошат.

* * *

Слідувати

“Чи має сучасна українська мова дієслово слідувати? Кажуть, нібито його нема, але в наших ЗМІ на нього частенько натрапляєш”.

Воно доречне тільки тоді, коли виражає поняття “рухатися слідом за кимось”. У інших значеннях, пише дослідник історії і культури української мови, її відродження та утвердження як державної Олександр Пономарів, слідувати застаріло і вважається ненормативним, з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами нашої мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов.

Основними українськими відповідниками російського следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок – потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования – потяг далекого прямування; за весной следует лето – за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий у нашій мові немає взагалі.

Не входить дієслово слідувати (з огляду на звуженість його тематики) і до словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і журналах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладу, із сказаного слідує й под.), не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось деякі російські словосполучення, що мають складником следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (якщо публікують художній твір чи розлогу статтю в кількох номерах) – далі буде; следовать чьему-то примеру – наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике – йти за такою логікою; следовать советам врача – виконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаям – дотримуватися (додержуватися) звичаїв; из сказанного следует – із сказаного випливає; как следует – як слід; как и следовало ожидать – як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й призводить до збіднення її лексико-синтаксичних можливостей.

* * *

Задум і задума – одне і те саме чи ні?

Це різні іменники, яких не можна взаємозамінювати.

Задум – план дій, намір, основна ідея твору. Задума – заглиблення в думки, роздуми. “Скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму” (Іван Нечуй-Левицький).

* * *


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Урок 37 | Попередити можна когось про щось | Два з половиною раза чи два з половиною рази | Нервувати й нервуватися | Самий найкращий | Бажаючий, захоплюючий, хвилюючий | Вышестоящий та нижестоящий | Задаватися метою | Збиткуватися з нього чи збиткуватися над ним | Неповага до лексеми майдан |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Приймати участь| Обличчя й лице

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)