Папірець

Ніяк не можу заснути.

Мені подумалося, що коли залишити собі шолом, то це аж ніяк не крок у керунку перетворення на силь ну особистість.

А коли я нарешті засинаю, мені сниться, ніби ніхто мене не любить. Ніч абсолютно не вдалася.

Перше, що я роблю, коли прокидаюся, — набираю номер Хосе.

Розповідаю йому, хто я такий і як знайшов його шолом, і що той може забрати собі його у чергових на дверях у моєму будинку за такою-то адресою.

Хосе дуже зрадів.

Каже, що з мого боку це дуже порядно. Він уже і не сподівався знайти той шолом.

— Люди в Нью-Йорку — як вовки, — каже.

Відповідаю, що в моєму вчинкові немає нічого особливого, — і не варто мені так дуже дякувати.

Мій брат запишався мною, — обіцяв навіть зафундувати мені сніданок у китайському ресторані неподалік.

Розтягую усмішку від вуха до вуха.

Я раптом дав собі сам зі всім раду. Мені здається, що після того, як я повернув шолом, мені на душі кра ще, ніж було б, якби я взагалі його не чіпав.

Дивно так.

Жую зараз вермішель і розповідаю про свої плани стосовно гарячої лінії з "котиком маленьким". Мій брат поставився до мого задуму трохи обережно, але й не так щоб вороже, — і він навіть згоден докластися трохи до накопичення стартового капіталу.

Коли ми все подоїдали, підійшла до нас молоденька китаянка з тацею. На ній рахунок і два дрібних тістечка.

Всередині у тістечках знаходимо собі по папірцю, на якому записано коротеньке віщунство.

Братові попався папірець із такими словами: You are in the center of every group's

attention.

На моєму — You will be advanced socially without any special effort. Фантастика! Мені випала справжнісінька подуш ка для міцного сну. Анітрохи не спонукає до дій.

Але на серці так добре.

Мені зовсім не треба якось старатися! Все одно щось мені та й капне. Ліпшого й не придумаєш.

БАГАТО

Про Нью-Йорк можна розповісти багато всякої дивини, але я переконаний, що це одне з тих небага тьох місць у світі, де можна відкопати більше розваг, аніж ти здатен сам вигадати.

Сьогодні сталося багато чого.

І чотири речі з того всього стосуються часу. Спершу я знайшов отаку листівку:

THE TIME IS ALWAYS NOW.

Потім - рекламу у "New York Times".

Це реклама Tiffany Tesoro. Коштує 7500 доларів.

Я, може, колись і потрафлю собі до нього дороби тися - а раптом багато народу візьметься телефону вати на лінію "котика маленького".

Текст тієї реклами просто супер. Особливо в тому місці, де про звук золота. І моєму брату це дуже сподобалося.

What we remember

Is what touches our heart. A certain gesture.

The play of light. The sound of gold.

The very moment itself.

Трохи пізніше, коли ми з братом дібралися до чергового музею, зустріли на вулиці дівчину, яка писала вірші за гроші.

Вона сказала, що коли я дам їй щось між 5 та 20 доларами, вона напише мені вірша.

Я дав їй 7 доларів і скапав, що вірш має бути про час. Писала вона з десять хвилин.

Віршик вийшов коротенький такий, але хороший. Видно, звичайно ж, що над

ним можна було 6 ще трохи попотіти, але ж не можна завжди бути так кри тично налаштованим. Та й дівчина, зрештою, була досить симпатична.

Ось той вірш:

Час

Замкнена

У пісочному годиннику твоїх обіймів, Коли пісок сиплеться

Крізь тіло нашого кохання, Я,

На мить стримана Поза межами часу,

Огорнена ласкою твоїх почуттів, Тішуся впевненістю,

Що коли повертатимусь на другий бік, Мій лікоть торкнеться твого ліктя.

А пісок, що

Збігає нашим годинником додолу, З берега вічности

І ніколи не вичерпається.

Четверту річ про час я надибав у Музеї радіо та телебачення. Мій брат розсівся дивитися якусь ста резну передачу по телевізору. Він щось занадто захопився — а я знудився.

Знічев'я гепнув я за комп'ютер і почав клацати по клавішах. Не знаю, що я там набрав, "Time" чи, може, "Timех". У всякому разі пошукова система видала мені море описів реклами годинників.

Це було саме в точку.

Я ж так хочу годинника.

Сидів я довго, перечитуючи короткий зміст рекламних роликів про годинники. Сила! Тепер я почу ваю себе краще озброєним для вибору годинника — на той випадок, коли настане цей величний день.

Ось перший:

Цей ролик про те, що Citizen - стильний годинник, він підходить діловим і взагалі тямущим чоловікам та жінкам. Показують чоловіків та жінок, які вчас но зустрічаються під супровід пісні "About a quarter to nine"

Гасло: "No other watch expresses time as beautifully".

А ось і другий:

У цьому ролику Seiko декілька чоловіків і жінок розповідають, що їхні годинники вже багато років слу жать їм вірою та правдою. Вони всі як один переко нані, що їхні годинники від Seiko відпрацювали кож ну одну крону, яку за них заплатили.

Гасло: "Man invented time. Seiko perfected it"

Третій:

У цьому ролику Swatch молода жінка слухає касету із уроками італійської, а водночас сидить собі у своїй спальні й розмальовує нігті лаком.

Четвертий:

Тут рекламують Timех: показують величезного го динника разом із зображеннями людей, що то пра цюють, то забавляються. Голос за кадром утовкма чує, що Тіmех створив колекцію годинників, якими їхні власники можуть тільки пишатися. Хочеш годин ника для спорту — прошу дуже, для проведення

вільного часу чи для бізнесу — Тіmех має все, що треба. Гасло: "Bring the value of Timex Quartz into your world"

П'ятий:

У цьому ролику Timex Джон Камерон Свейз їде до Акапулько, аби перевірити, наскільки Timex насправді водонепроникний. Свейз стоїть собі і спостерігає за тим, як світовий чемпіон із пірнання у воду Пол Гарсіа стрибає з вершини добре відомої скелі в Акапуль ко — La Perla, а на руці, звичайно ж, Timex.

Коли він урешті виринає над поверхнею води, го динник все ще йде.

І що тут дивного, що люди купують Timex, а не що-небудь інше? - це Свейз так запитує.

Шостий:

Цей ролик чорно-білий. Тут рекламують спортивні годинники ТАG Heuer. Зображено тут плавців та лег коатлетів, які завзято борються з часом.

Гасло: "Success is a mind game".

Сьомий:

У цьому ролику Seiko показують серію світлин чо ловіків та жінок, на яких звалено величезну відпові дальність — як удома, так і на роботі.

Гасло: "When people are counting on you, you can count on Seiko".

Я трохи засмутився, що не знайшов там реклами Rolex, та й про атомні годинники там і словом не обмовилися.

Але як Timex, так і Seiko, як, зрештою, і TAG Heuter, дуже припали мені до серця. Вибрати тут щось одне і найкраще не так вже й легко.

Цікаво, а який годинник у Пола?

У нього ж, напевно, не який-небудь, а таки добротний. Може, навіть атомний.

Якщо приватним особам дозволено носити атомні годинники, то у Пола він уже давно.

Щасливець, холера.

Мені не так часто трапляються чотири речі, які стосуються часу, та ще й підряд. У кожному разі, не всі відразу в один день.

Наступного разу, вочевидь, довго доведеться чекати.

Окрім того, побачив я і багато чого іншого. Мене щось, певно, починає переповнювати. А ось що я ще бачив:

— Старшого чоловіка, який подякував мені й на звав мене братом за те, що я дав йому грошей на метро.

— Офіціянта-в'єтнамця, який намагався розтовкмачити моєму братові, що той-от краб у цій страві твердий, а отой у другій — м'який.

— Вуличку, бічна Wall Street, яку перегородили, бо там грала в бейсбол купа продавців валюти.

— Латиноамериканця, який їхав на велосипеді, — ну аж надто вже повільно.

— Телерепортаж про марку гітари Fender, там ще якийсь heavy-рокер видав, що гітара Fender схожа на жінку, і тому з нею треба поводитися терпляче. І з глибокою шаною.

— Групу сорокарічних, які грали в баскетбол, але їм це вдавалося набагато гірше, ніж моєму татові.

— Клінта Іствуда, який під'їхав до Музею сучасного мистецтва у розкішному лімузині.

— Чоловіка в досить пристойному костюмі, який весело сміявся, глипаючи на якісь монети в руці.

— Порядно одягнену жінку, яка назвала велосипедиста "asshole".

— Старшого пана, який сидів під ліфтом і гукав щось до іншого чоловіка — приятеля, напевно, — у зеленій уніформі, котрий саме проходив повз нього.

— Одну пані, яка спитала: "Are you going to make someone happy?" — це коли я купував у неї квіти для власниці квартири, що ми тут винаймаємо.

— Дівчину по телебаченні, яка плакала, бо мама її ніколи не любила і завжди казала, що та товста і гидка, аж неможливо дивитися.

— Чоловіка, що дуже широко позіхав.

— Виставку, на якій один художник намалював дуже багато картин блакитного собаки.

Якогось типа у червоному костюмі, який стояв собі у Time Square і репетував у мікрофон: "Where is the love in our society today? There is no love".

Дата добавления: 2015-09-07