Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Про способи звуковидобування у народному співі

Читайте также:
  1. ГІПСУВАННЯ МОДЕЛЕЙ, СПОСОБИ ПАКУВАННЯ ПЛАСТМАСИ В СТОМАТОЛОГІЧНІ КЮВЕТИ. РЕЖИМИ ПОЛІМЕРИЗАЦІЇ
  2. Как приспособить группу к себе
  3. Конфликты между Естественным и Приспособившимся Ребенком
  4. Організація зберігання продуктів. Режим і способи зберігання
  5. Порядок і способи укладання, зміни та розірвання договору поставки.
  6. Приспособившийся Ребенок

Специфіка народної манери співу характеризується різноманіттям звукоутворення в залежності від регіональної традиції. Так, існують поняття: «відкритий спів», округле чи напівокругле звучання голосу тощо.

«Відкритий» спів має різні якісні визначення:

· так званий «білий» звук – плоский, різкий, безтембровий;

· горловий – виникає, коли затиснені м’язи гортані при форсованому диханні;

· «відкритий» спів, що виникає з більшою чи меншою мірою розширення задньої стінки глотки, з опорою на верхню частину грудного регістру;

· грудні звуки, спрямовані в глотку, звучать важко і глухо, голос втрачає політність, гнучкість, можливість розширення діапазону у верхньому регістрі.

Напівокруглий спів з помітною горловою вібрацією (коливанням голосу) і частковим використанням грудного, головного і глоточного резонаторів, притаманний багатьом виконавцям народних і авторських пісень на естраді. Використання такого способу звукоутворення надає можливість розширення діапазону голосу, але в деяких виконавців він має ознаки штучного (манерного) звучання, що характеризується «качкою» голосу і вульгаризованим відтінком, не властивим для традиційного народного співу. Різновиди подібної манери звукоутворення досить поширені у сучасному вокально-естрадному виконавстві.

Надмірне розширення задньої стінки глотки у процесі фонації призводить до штучного звучання голосу, детонації, глухого тембру. Цим способом звукоутворення помилково користуються багато співаків-початківців, вважаючи, що це і є народна манера співу. Насправді – це результат хибної уяви окремих фахівців та учнів про механізм якісного звукоутворення, яке, дійсно, характеризується, в першу чергу, природністю звучання голосу.

Природне звучання голосу є основним критерієм (еталоном) співацького звукоутворення, в основі якого є природне вібрато. За визначенням Ємельянова В., еталон природного вібрато складає 5-8 коливань у секунду. Якщо в голосі нерівномірна частота коливань – звучання буде спотворене. Вібрато – пульсація повітряних органів (трахеї, бронхів, гортані тощо). З вібрато, власне, починається спів. Рівномірна пульсація звуку є природною ознакою звучання голосу. До якісних показників співацького звукоутворення відносяться:

· природна вимова словесного тексту (співати – як говорити);

· природне вібрато голосу (рівність коливань звуку);

· дотримання регістрової рівності із збереженням відповідних пропорцій використання грудного і головного регістрів по діапазону, що надає голосові яскравості, політності і гнучкості.

Отже, в народному співі одним із визначальних факторів є мовний колорит (діалект), інакше кажучи – народна мова.

Таким чином, визначаючи тип голосу учасника співочого гурту, керівник (викладач вокалу) має враховувати наступні чинники:

· якісні характеристики природного тембру голоса (барва, дзвінкість, прозорість тощо), особливостей обертонів (грудних, головних);

· діапазон голосу;

· зону примарного (зручного для співу) звучання,

· фіксації регістрових переходів у межах співацького діапазону;

Однак, найголовнішим варто вважати природне звучання голосу, яке необхідно шукати не лише у співі, а й в розмовній мові (говорі).

Насамкінець, учневі необхідно засвоїти наступне:

· перед співом досягнути відчуття психологічної і фізичної розкутості;

· у примарній зоні звучання голосу проговорити текст по сегментах, досягаючи пластики вимови, відповідної артикуляції;

· осмисленого розспіву слова на одній зручній ноті у вільному ритмі;

· розспівувати текст на одній ноті в ритмі наспіву;

· розспівувати текст з точним відтворенням наспіву;

· наспів виконувати з відповідним чуттєво-емоційним забарвленням.

 

 

Питання для самоперевірки

 

1. Які особливості вокального виховання у співочих гуртах і народних хорах?

2. За якими параметрами вибудовується еталонне звучання співочого гурту?

3. На чому грунтується сучасна методика навчання народній манері співу?

4. За якими критеріями визначаються особливості народних манер співу?

5. Які напрямки прищеплення народної манери співу використовуються в навчальній практиці?

6. Яка головна визначальна ознака народної манери співу?

7. Що означає термін: «природне вібрато голосу»?

8. За якими параметрами визначається тип голосу?

9. Що відноситься до якісних показників співацького звукоутворення?

10. Назвати найважливіші компоненти у репродукуванні пісенного фольклору сучасними співочими гуртами.

 


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 205 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПЕРЕДМОВА | Співочі стилі | Про народну манеру співу | Традиційний гуртовий спів | Вокальні ансамблі сучасного побутування | Народний хоровий спів | Музичний слух. Формування музично-слухових навичок | Про співацьке налаштування й функціонування голосового апарату | Художньо-інтонаційне відтворення у народному співі | Про норми співацького режиму |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Про деякі особливості вокального виховання| Співацьке дихання, регістри

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)