Шановний Володимире Анатолійовичу!

Проведений правовий аналіз окремих рішень Вінницької міської ради, які стосуються проблеми встановлення земельного сервітуту, свідчить про те, що їх прийнято із порушенням чинного законодавства. Мова йде про наступні нормативно-правові акти:

3. Рішення Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці» та «Порядку встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності м. Вінниці, на яких розташовані або планується розміщення стаціонарних малих архітектурних форм (МАФ)», який затверджений вказаним Рішенням.

4. Рішення Вінницької міської ради № 1038 від 04.03.2005 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці від 10.12.2004р. №3830-04 на п.п. 1, 8, 9 рішення Вінницької міської ради № 844 від 21.09.2004 р.».

Згідно статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут дає лише право на обмежене користування. Види права земельного сервітуту визначено ст. 99 даного кодексу. І хоч перелік видів прав земельного сервітуту за ст. 99 не є вичерпним, однак в ст. 101 п.2 чітко прописано, що «земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам». Таким чином використання земельного ресурсу місцевої громади в комерційних цілях через встановлення земельного сервітуту є незаконним. Тим паче, що ні в одній статті Земельного кодексу не говориться про можливість укладення договорів земельного сервітуту на встановлення малих архітектурних форм.

Звертаємо Вашу увагу, що згідно ст. 98 Земельного кодексу встановити земельний сервітут можна лише щодо земельної ділянки, яку вже передано у власність або надано в користування. Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовано державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, в статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто відповідні органи місцевого самоврядування не є власниками земель в межах населених пунктів. Вони мають право лише розпоряджатися ними. Тому в даній ситуації земля повинна надаватись виключно на підставі договору оренди, а не через укладання договору земельного сервітуту. За ст. 100 п.2 Земельного кодексу «земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду». На основі цього можна стверджувати, що укладення договорів земельного сервітуту на встановлення малих архітектурних форм не витримує логіки земельного законодавства та здійснюється з порушенням вказаних вище статей.

У відповідності до ст. 98 п.3 Земельного кодексу та ст.403 п. 5 Цивільного кодексу сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права володіння, користування та розпорядження нею. Чи можна користуватися земельною ділянкою за її функціональним призначенням, якщо на ній встановлюють малу архітектурну форму? Таким чином і ці статті земельного та цивільного кодексів порушуються Рішенням Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці».

Проведений аналіз обох вище вказаних нормативно-правових актів, показав, що Рішення Вінницької міської ради № 1038 від 04.03.2005 не усуває суперечностей Земельному та Цивільному кодексам України, які закладені в Рішенні Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. і вказані вище, а стосується лише процедурних питань.

Звертаємо Вашу увагу, що реалізація п. 1 Рішення № 1038, яким нібито задовольняється протест прокурора м. Вінниці, по суті не забезпечується. Оскільки нова редакція рішення №844 і надалі дозволяє укладання договору земельного сервітуту під стаціонарні малі архітектурні форми. Наприклад Рішенням Вінницької міської ради № 1435 від 29.09.2005 року дозволяється «укласти договір земельного сервітуту терміном на 5 років з ТОВ «АМіК» на земельну ділянку, яка розташована на вул. Тімірязєва, площею 0,2197 га для комерційного використання (розміщення торгівельного майданчика)…».

Крім того ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» встановлено, що порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд визначається місцевими правилами забудови.

Керуючись п.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.21 Закону України «Про прокуратуру» прошу принести протест на Рішення Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці» та нову редакцію вказаного Рішення, яка викладена у Рішенні Вінницької міської ради № 1038 від 04.03.2005 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці від 10.12.2004р. №3830-04 на п.п. 1, 8, 9 рішення Вінницької міської ради № 844 від 21.09.2004 р.».

Керівник проекту

Міжнародного фонду «Відродження», Несен Л.М.

член правління ВРОЗП

____________________________________________________________________

Часто навіть прокуратура не в змозі Вам допомогти. Варто змоделювати найдовготриваліший та найневигідніший для Вас сценарій розвитку процедури оскарження:

1) Ви подаєте Звернення первинному органу (посадовій особі) – Суб’єктові оскарження з пропозицією про добровільне скасування неправомірного НПА. Þ Реакція місцевого органу влади негативна.

2) Ви звертаєтесь у вищу інстанцію. Þ Вони «спускають» скаргу на первинний рівень. Як наслідок, результат той же.

3) Держпідприємництво, якому Ви направили копію Звернення ще на першому етапі, здійснює визначену законодавством роботу. Як правило, для місцевих органів державної влади – це досить дієвий важіль, але на органи місцевого самоврядування дана служба не має такого впливу. Та й щодо органів державної влади варто врахувати, що сьогодні Держпідприємництво вже не є незалежною інстанцією: зараз дана структура знаходиться в підлеглості Кабінету Міністрів України. (Цікаво, кому вигідна така реорганізація?).

4) Наступний щабель процедури – Скарга в прокуратуру. Прокурор приносить протест щодо неправомірного НПА. Однак, якщо місцева рада дуже монолітна «в боротьбі за щасливе майбутнє свого населеного пункту», протест буде відхилено переважною більшістю депутатських голосів. Хоча прокурор може продовжити процедуру оскарження через суд: загальний, апеляційний і т.д.

5) В противному випадку Ви самі будете змушені звернутись до суду. До налагодження системи роботи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до їхньої компетенції, здійснюють загальні суди. Між іншим, місцеві суди не характеризуються сьогодні «дружніми» стосунками із органами місцевої влади. Так що, якщо Ваша Скарга обґрунтована, Ви маєте шанси на успіх. Але не заспокоюйтесь.

6) Якщо питання знаходить в колі інтересів окремих посадових осіб, вони ініціюють Звернення до апеляційного суду. І, як показує наш досвід, можуть добитися скасування попереднього рішення суду.

7) Не опускайте руки: звертайтесь до вищих ланок судової системи. Тут, за юридичної обґрунтованості Ваших претензій, шанси на перемогу зростають. Ви будете смакувати перемогу, коли почуєте «дитячий белькіт» шанованих посадових осіб, типу: «Це не ми зносили той об’єкт підприємництва. Це якась комунальна служба». Можна навіть розраховувати на відшкодування матеріальних та моральних збитків. Особливо, якщо Ви чи члени Вашої родини зазнали шкоди для здоров’я (наприклад, під час дій правоохоронних органів, які інколи залучаються до реалізації рішень органів влади та самоврядування), і цей факт був задокументований.

Зрозуміло, що «дертися по судовій драбині» не просто. Вважаємо за необхідне ознайомити Вас з базовими аспектами судового оскарження НПА. Перш за все треба розумітися на судовій вертикалі і відповідному функціональному розподілі роботи різних судів. Схематично систему судів загальної юрисдикції, передбачену ЗУ «Про судоустрій» відображено у Врізі 7.

____________________________________________________________________

Вріз 7

Система судів загальної юрисдикції в Україні

Верховний суд України – найвищий судовий орган
Судова палата у цивільних справах	Судова палата у кримінальних справах	Судова палата у господарських справах	Військова судова колегія
Перегляд у касаційному порядку окремих рішень та перегляд у порядку повторної касації справ, розглянутих судами загальної юрисдикції у касаційному порядку
Вищі спеціалізовані суди
Адміністративний суд	Господарський суд
Перегляд рішень апеляційних і місцевих адміністративних судів у касаційному порядку	Перегляд рішень апеляційних і місцевих господарських судів у касаційному порядку
Касаційний суд України
Перегляд у касаційному порядку справ, віднесених до його підсудності
Апеляційний Суд України
Перегляд справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону
Апеляційні суди (40)
Загальні суди (31)	Спеціалізовані суди (9)
Суди Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва і Севастополя (27)	Військові суди регіонів і Військово-Морських Сил України (4)	Господарські суди	Адміністративні суди
Судові палати	Судові палати	Судові палати	Судові палати
Перегляд рішень в апеляційному порядку. Розгляд окремої категорії справ у першій інстанції	Перегляд рішень в апеляційному порядку. Розгляд окремої категорії справ у першій інстанції	Перегляд рішень місцевих господарських судів в апеляційному порядку	Перегляд рішень в апеляційному порядку. Розгляд окремої категорії справ у першій інстанції
Суди присяжних
Розгляд справ, визначених процесуальним законом
Місцеві суди (791)
Загальні суди (764)	Спеціалізовані суди (27)
Районні, міські, районні у містах суди (740)	Військові суди гарнізонів (24)	Господарські суди АРК, областей, м. Києва і Севастополя	Адміністративні (окружні) суди
Розгляд кримінальних, цивільних, адміністративних (до утворення адміністративних судів) справ у першій інстанції	Розгляд справ щодо військовослужбовців у першій інстанції	Розгляд господарських справ у першій інстанції	Розгляд адміністративних справ у першій інстанції

Місцевими загальними судами є районні, районні в містах, міські та міжрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевий суд відповідно до ст. 2 ЗУ «Про судоустрій» розглядає справи як суд першої інстанції. Як ми відмітили вище, відповідно до закону місцевий суд також розглядає справи про адміністративні правопорушення, до утворення системи адміністративних судів.

Варто відмітити, що сьогодні адміністративний суд у м. Вінниці вже розпочав роботу. 1-а справа, між іншим, була виграна жителем м. Жмеринки, який зумів оскаржити рішення Жмеринської об’єднаної ДПІ. Суть: податкова інспекція 2 роки назад не зняла його з державної реєстрації, як приватного підприємця, хоча ним була подана відповідна заява. Через 2 роки, коли він перебував на обліку в центрів зайнятості, ДПІ звинуватили його у шахрайстві і зобов’язала повернути матеріальну допомогу по безробіттю за 2-а роки. Адміністративний суд зобов’язав Жмеринську об’єднану ДПІ скасувати його державну реєстрацію.

Місцевими адміністративними судами є окружні суди. Ці суди розглядають справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юстиції), за винятком справ адміністративної юстиції у сфері військового управління, розгляд яких є компетенцією військових судів (частина 4 статті 22 закону). Створення системи спеціалізованих адміністративних судів має на меті забезпечення практичної реалізації вимог статей 55 та 56 Конституції України щодо права людини оскаржувати в суді всі рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, а також вимагати від держави відшкодування завданої ними моральної чи матеріальної шкоди.

Другою ланкою системи судів загальної юрисдикції в Україні є апеляційні суди. До них належать: апеляційні суди областей, апеляційні суди Micт Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний Суд України.

Згідно з частиною 1 статті 26 закону апеляційні суди, зокрема, розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону та розглядають у першій інстанції справи, визначені зако­ном (окрім апеляційних господарських судів).

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, що утворюються в апеляційних округах.

У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть діяти палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної спеціальної юрисдикції.

Наступною ланкою судової системи є Касаційний Суд України, який здійснює повноваження щодо розгляду справ, віднесених до його підсудності процесуальним законом. Касаційний Суд України діє у складі суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. У складі Касаційного Суду України діють: 1) судова палата у цивільних справах; 2) судова палата у кримінальних справах; 3) військова судова палата. Повноваження Касаційного Суду України, зокрема, розгляд у касаційному порядку справ, що віднесені до його підсудності, а також інших справ у випадках, визначених процесуальним законом. Справи, в яких сторони не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуть до Касаційного Суду.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України. Він забезпечує однакове застосування законодавства цими судами. В межах своїх повноважень Верховний Суд України переглядає в касаційному повторному порядку рішення судів загальної юрисдикції та справи за ново виявленими обставинами в порядку, встановленому законодавством, а також розглядає інші справи, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України.

У складі Верховного Суду України функціонують: 1) Судова палата у цивільних справах; 2) Судова палата у кримінальних справах; 3) Судова палати у господарських справах; 4) Судова палата в адміністративних справах. Окрім того, у складі Верховного Суду України передбачено створення Військової судової колегії.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Як було висвітлено вище, цивільно-процесуальний кодекс (ЦПК) України надає скаржнику можливість вибору способу захисту: звернутися зі скаргою до органу, службової особи вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність або подати скаргу безпосередньо до суду. Звернення зі скаргою до органу вищого рівня не перешкоджає одночасного звернення з тією ж скаргою до суду. Ви також маєте можливість звернутися до суду з відповідною заявою після розгляду Вашої скарги органом вищого рівня та негативною відповіддю на неї.

Тут варто акцентувати увагу (!): на відміну від звернення до органу вищого рівня, подання скарги до суду зупиняє виконання оскарженого акта.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності розглядаються судом за місцезнаходженням суб'єкта оскарження.

Відповідно до статті 237 ЦПК розгляд справ за скаргами громадян на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження провадиться за загальними правилами цивільного судочинства, з винятками і доповненнями, передбаченими главою 31-А ЦПК. Тому в цих справах мають застосовуватися строки підготовки справ до судового розгляду, встановлені статті 146 ЦПК: не більше як у семиденний строк, а у виключних випадках по складних справах цей строк може бути продовжений до дванадцяти днів з дня прийняття заяви.

Після прийняття скарги і проведення підготовки до судового розгляду справа згідно зі статтею 124-1, частиною 2 статті 237, статтею 248-6 ЦПК розглядається суддею одноособово в десятиденний строк у відкритому судовому засіданні з участю заявника (громадянина, який подав скаргу) і службової особи, представника державного органу чи юридичної особи, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. Якщо заявник або службова особа не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто з участю їх представників. Неявка в судове засідання з неповажних причин осіб, зазначених у частині першій цієї статті, або їх представників не є перешкодою для розгляду скарги, проте суд може визнати їх явку обов'язковою.

У судовому засіданні можуть брати участь представники громадських організацій і трудових колективів.

Відмова представника громадської організації чи трудового колективу від скарги, поданої ними за проханням заявника, не є підставою для закриття провадження у справі, якщо заявник вимагає розгляду скарги по суті.

Якщо суд встановить, що особа, рішення чи дія якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі службову особу, до компетенції якої входить вирішення питання про усунення порушення прав і свобод заявника.

Якщо при розгляді скарги буде встановлено, що державний орган чи юридична особа, рішення чи дії якого оскаржуються, припинив свою діяльність, суд залучає до участі у справі його правонаступника, а за його відсутності - орган, до компетенції якого входить вирішення питання про усунення порушення прав і свобод заявника.

Встановивши при розгляді справи обґрунтованість доводів скарги, суд своїм рішенням визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними й одночасно визначає, яким шляхом мають бути поновлені права чи свободи. При цьому він зазначає, які норми права порушені та які конкретно дії повинні бути вчинені.

Слід мати на увазі, що на відміну від кримінального процесу, цивільний процесуальний кодекс України, покладає на сторони обов’язок по доказуванню обставин, на які вони посилаються. Суддя, за клопотанням сторони, може лише надати допомогу у витребуванні необхідних доказів. Документи, які Ви прикладаєте до позовної заяви, ліпше надавати в ксерокопіях, залишаючи оригінали у себе. Навіть своєму адвокатові, який веде Вашу справу, надавайте для роботи лише копії документів. Бо в разі їх втрати Вам доведеться витратити безліч часу на їх поновлення. А деякі документи, від яких залежить вирішення справи (наприклад боргові розписки), відновити просто неможливо.

Подавши до суду ксерокопії документів, Ви зобов’язані по першій вимозі суду представити оригінали для рогляду. Тому, з’явившись до суду для співбесіди або в судове засідання – майте при собі оригінали всіх документів, копії яких додані до позовної заяви. Суддя під час співбесіди або в судовому засіданні перевірить їх відповідність з оригіналом і засвідчить своїм підписом.

Витрати, пов'язані з розглядом скарги, включаючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також витрати, пов'язані з поїздками, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову у задоволенні його скарги, або на державний орган, юридичну чи службову особу, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника.

Форма позовної заяви може мати наближено такий вигляд (див. Вріз 8).

Вріз 8

До районного суду___________________________

Позивач (ПІБ, місце проживання) ______________

Відповідач (найменування, юр. адреса) _________

Дата добавления: 2015-10-13