Порядок вирішеная колективних трудових спорів 3 страница

Останніми роками все ж окреслилась тенденція вирівнюван­ня правових і соціальних наслідків, що виникають внаслідок локаутів і страйків. Законність чи незаконність страйків та ло­каутів визначає в кожному конкретному випадку суд. При цьо­му є значна специфіка, залежно від країни, відносно розподілу страйків на законні та незаконні. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузити межі законності страйку. Таким чином, регламентація страйків не зводиться до прямих заборон та придушення, а є досить гнучкою.

Незважаючи на труднощі, з якими стикаються трудящі при реалізації права на страйк, необхідно визнати, що донедавна страйки розцінювали як кримінальний акт, і в багатьох країнах

Порядок ви рішення колективних трудових спорів

до середини XX століття вони були заборонені. В наші дні пра­во на страйк є одним з основних прав людини, визнане більшістю країн і включене до Міжнародного пакту про економічні, соці­альні і культурні права. Це право перебуває під захистом конт­рольних органів МОП, визнане міжнародним співтовариством і ґрунтується на принципах свободи асоціації, проголошених у Ста­туті МОП та відповідних конвенціях. За оцінками експертів МОП, законодавство, що регулює право на страйк, можна вважати за­довільним у великій кількості країн, які ратифікували Конвенцію № 87 (Оегпі^оп В.,Осіего Н. ІЬО ргіпсіріез сопсегпіпд тЛіегі^пт, 1,0 зтл-іке // Іпіегп. іаЬог гєу. — Оепеуа, 1998. — Уоі. 137. — № 4. — Р. 430—481). До числа таких країн належить й Україна.

Контрольні запитання і завдання

1. Спробуйте сформулювати основні принципи, які характе­
ризують юридичний механізм розв'язання колективних трудо­
вих спорів в Україні.

2. Дайте характеристику поняття, предмета і сторін ко­
лективного трудового спору.

3. Який порядок формування вимог найманих працівників?

4. Який порядок вирішення колективного трудового спору
примирною комісією? А трудовим арбітражем?

5. Який правовий статус незалежного посередника?

6. Які завдання та повноваження Національної служби по­
середництва і примирення?

7. Як реалізується право працівників на страйк в Україні?
Які юридичні наслідки законного і незаконного страйку?

Теми рефератів

1. Порядок вирішення колективних трудових спорів.

2. Право на страйк і його реалізація.

3. Зарубіжний досвід вирішення колективних трудових спорів.

694___________________________________________________

Література

1. Бурак ВЛ. Правове регулювання вирішення трудових спорів
в Україні: Посіб. для студ. — Л., 2000. — 183 с.

2. Гончарова Г.С., Жернаков В.В., Прилипко С.Н. Трудовое пра­
во: в вопросах и ответах: Учеб.-справочное пособие. — X.: Одис-
сей, 2000.

3. Киселев ИЛ. Сравнительное и международное трудовое пра­
во: Учеб. для вузов. — М.: Дело. — Гл. 4. Порядок разрешения
трудових споров (процессуальное трудовое право). — С. 264 — 290.

4. Національна служба посередництва і примирення: рік діяль­
ності // Праця і зарплата. — 2000. — №11. — Березень.

5. Прокопенко В.І. Трудове право: Підручник. — X.: Консум,
2000.

6. Стадник М.П. Формування і розвиток законодавства з
питань розв'язання колективних трудових спорів // Удоскона­
лення трудового законодавства в умовах ринку / Відповід. ред.
Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 117—142.

7. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теорети-
ко-правовий аспект: Монографія. — О.: Юрид. літ., 2001. — 328 с.

Розділ IV

НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ

ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО ПРАЦЮ ТА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Глава 24

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА І ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

24.1. Поняття та основні види нагляду і контролю у сфері застосування праці

В умовах переходу до ринкових відносин значно збільшилася кількість порушень законодавства про працю та про охорону праці на виробництві. Більшість стосується порушення робото­давцями обов'язку щодо вчасної виплати заробітної плати, а також порушення вимог щодо охорони праці та здоров'я праців­ників на виробництві. Так, протягом січня — вересня 2002 р. всього по Україні державними інспекторами праці притягнуто до адміністративної відповідальності 13 116 керівників підпри­ємств — боржників із заробітної плати, що становить 74,1 % кількості перевірених підприємств (Праця і зарплата. — 2002. — № 37). Зокрема, Управління праці Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської області по­відомило, що державними інспекторами праці за вісім місяців 2002 р. було внесено 76 постанов про накладення адміністратив­ного стягнення за невиконання законних вимог державних ін­спекторів праці щодо усунення виявлених порушень, 84 матеріа­ли передано до правоохоронних органів, надіслано власникам 23 подання про притягнення керівників до дисциплінарної відпо­відальності. Судами розглянуто 334 одержаних від державних інспекторів праці протоколів про адміністративне правопорушен-

Глава 24

ня. За 187 з них ухвалено постанови про накладення штрафних санкцій. Крім того, винесено 84 подання про притягнення до кримінальної відповідальності, за якими порушено 63 криміналь­них справи (Праця і зарплата. — 2002. — № 43).

У зв'язку з таким становищем особливого значення набуває ефективна робота органів, які здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства України про працю та про охорону праці.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально упов­новажених органів, спрямованою на захист трудових прав лю­дини.

В Основних напрямах соціальної політики на період до 2004 року передбачається серед необхідних заходів, спрямованих на більш повне забезпечення прав і свобод кожного громадяни­на, законодавче закріплення норм конвенцій і рекомендацій МОП стосовно Державної інспекції праці; створення правової основи діяльності органів, на які покладено функції державного нагля­ду за дотриманням законодавства про працю, зокрема прийнят­тя законодавчого акта про державний нагляд і контроль за до­триманням законів та інших нормативно-правових актів про пра­цю й охорону праці.

Суттєвою рисою наглядової і контрольної діяльності є те, що спеціально уповноважені органи та інспекції, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу, чим забезпечується об'єктивність рішень, що виносять­ся наглядовими і контролюючими органами.

Нагляд і контроль — це різні форми перевірочної діяльності уповноважених на те певних державних або громадських органів (див. Коняхин Л.Г. Надзор и контроль за соблюдением законо-дательства о труде. — М., 1982. — С. 11). Нагляд — це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостережен­ня за додержанням виконавчо-розпорядчими органами, підприєм­ствами, установами й організаціями та громадянами правил, пе­редбачених нормативними актами (Колпаков В.К. Адміністра­тивне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 675). Контроль є найбільш поширеним і дійовим засобом за­безпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 697

контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функ­ції (Колпаков В.К. Зазн. праця. — С. 662).

Наглядова і контрольна діяльність має спільні цілі та завдан­ня. Водночас відмінність полягає в компетенції, функціях, у методах виявлення порушень і способах реагування на них. Норми про нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю містяться в главі XVIII КЗпП України, а також у спеці­альних нормативно-правових актах.

Суб'єктами правовідносин щодо наглядової діяльності є влас­ники або уповноважені ними органи підприємств, установ, органі­зацій, незалежно від форми власності та господарювання, та спеці­ально уповноважені органи державної виконавчої влади, наділені такими повноваженнями, як можливість давати власникам (упов­новаженим ними органам) вказівки про усунення виявлених по­рушень, невиконання яких тягне за собою матеріальну, дисциплі­нарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну від­повідальність. Загальність нагляду і контролю полягає в тому, що нагляд і контроль поширюються на усі підприємства неза­лежно від форми власності та виду господарювання.

Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб'єкти право­відносин з нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відно­син. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням за­конодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві ви­никають не за згодою сторін (що характерно для трудових пра­вовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-правовий характер правовідносин з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю свідчить і зміст цих правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати власникові підприємства, устано­ви, організації (уповноваженому ним органу) від імені держави владні розпорядження, які той повинен безумовно виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві цей орган може застосувати заходи адміністра­тивного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідно­сини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю і про охорону праці на виробництві є адміністративно-правовими і щодо трудових правовідносин виступають як зов-

Глава 24

нішні. Виняток становлять лише правовідносини з громадсько­го контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб'єктами є власник підприємства, установи, організації і трудові колективи через вибраних ними уповноважених (ст. 46 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р., в редакції Закону України від 21 листопада 2002 р. (Урядовий кур'єр. — 2002. — 18 грудня), а також професійні спілки, їх об'єднання при здійсненні громадського контролю за додержан­ням законодавства про працю (ст. 21, 38 та ін. Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Аналіз законодавства і практики його застосування дає мож­ливість виявити такі види нагляду і контролю: державний (вклю­чаючи прокурорський, судовий) і громадський.

За змістом такої діяльності у сфері праці можна виділити: 1) загальний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю; 2) нагляд і контроль за охороною праці.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства, у свою чергу, здійснюються у двох сферах регулювання суспільно-трудових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері засто­сування встановлених умов праці. Підвищення нині ролі колек­тивно-договірного й індивідуально-договірного регулювання тру­дових відносин посилює значення нагляду і контролю за додер­жанням законодавства про працю при встановленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Разом з тим згідно зі ст. 9-1 підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й соціально-побутові пільги для працівників.

Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є сфера за­стосування встановлених умов праці. Йдеться про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, пере­ведення, звільнення працівника та ін.) законодавству і локаль­ним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додер­жанням трудового законодавства відповідними органами вико­ристовуються різні види нагляду і контролю: попереджуваль­ний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальний нагляд і контроль здійснюються при вста­новленні локальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий нагляд і контроль також здійснюються для запобігання порушень правил охоро­ни праці на будівництві, в експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових об'єктів.

Попередній нагляд і контроль сприяють запобіганню порушен­ням законодавства про працю, здійснюються переважно при за­стосуванні умов праці, здійснюваних власником спільно, за узго­дженням або з урахуванням думки профспілкових органів або інших уповноважених на представництво трудовими колекти­вами органів.

Поточний нагляд і контроль спрямовані на запобігання пору­шенням законодавства про працю, виявлення допущених пору­шень і вжиття необхідних заходів.

Подальший нагляд і контроль здійснюються при розгляді тру­дових спорів і виявленні вже допущених порушень з метою по­новлення порушених прав працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюються органами прокуратури, судом.

24.2. Органи державного нагляду та їх повноваження

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону праці здійснюють спеціально уповноважені на те орга­ни та інспекції, які, як вже підкреслювалось, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державний департамент нагляду за додержан­ням законодавства про працю; Державна інспекція праці Міні­стерства праці та соціальної політики України; Державний ко­мітет з нагляду за охороною праці України; Державна інспек­ція охорони праці Комітету України з нагляду за охороною праці; Міністерство екології та природних ресурсів України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи і заклади сані­тарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства палива та енергетики України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю й охорону праці

на виробництві здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ці органи створюють певну систему органів і здійснюють на­гляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону праці підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності та діють на основі відповідних нормативно-пра­вових актів, що регламентують їхню діяльність.

Державний департамент нагляду за додержанням законодав­ства про працю утворено у складі Міністерства праці та соціаль­ної політики України постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2000 р. № 1351 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 35) на базі Головної державної інспекції праці й Дер­жавної експертизи умов праці України.

Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за.додержанням законодавства про працю, затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1771 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49. — С. 2122) Держнаглядпраці здійснює державний нагляд за додержанням законодавства про працю та законодавства про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування на підприємствах, в уста­новах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю; бере участь у формуванні та за­безпеченні реалізації державної політики у сфері соціального за­хисту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важ­кими умовами праці.

Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань: 1) контролює додержання законодавства про працю та про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом прове­дення перевірок підприємств та фізичних осіб, які використову­ють найману працю; 2) узагальнює практику застосування за­конодавства з питань, що належать до його компетенції, розроб­ляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та подає їх на розгляд Мінпраці; 3) бере участь у формуванні та забезпе­ченні реалізації державної політики у сфері соціального захис­ту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важки­ми умовами праці; 4) готує до проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України пропозиції щодо соціального

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 701

захисту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важ­кими умовами праці; 5) забезпечує проведення державної екс­пертизи умов праці та здійснення державного контролю за пра­вильністю призначення і надання працівникам підприємств соці­альних гарантій і компенсацій за роботу в шкідливих та важ­ких умовах праці відповідно до законодавства; 6) бере участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компетенції; 7) за дорученням Мінпраці здійснює міжнародні зв'язки з пи­тань, що належать до його компетенції; 8) опрацьовує і подає на розгляд Мінпраці проекти нормативно-правових актів, якими регулюються питання, що належать до його компетенції; 9) ви­ступає в установленому порядку за дорученням Мінпраці замов­ником науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції; 10) розглядає в установленому порядку звернення громадян і здійснює їх прийом з питань, що належать до компе­тенції Департаменту; 11) забезпечує інформування населення про стан додержання законодавства про працю та умови праці, за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування, надання правової, практичної і методичної допомоги підприємствам, про­ведення роз'яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до його компетенції тощо.

Держнаглядпраці має право: 1) утворювати експертні та ро­бочі групи, залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств та об'єднань підприємств (за по­годженням з їх керівниками), громадських інспекторів праці для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до його компетенції; 2) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 3) заслуховувати звіти керівників підприємств з питань додержання вимог законодавства про працю та умови праці.

Посадові особи Держнаглядпраці мають право: 1) безпере­шкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвіду­вати підприємства для перевірки додержання законодавства про працю та умови праці, вимагати від роботодавців необхідні по­яснення, матеріали та інформацію; 2) давати посадовим особам

центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядуван­ня та підприємств обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та умови праці; 3) складати у випадках, передбачених законодавством, протоко­ли про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адмі­ністративні стягнення згідно із законодавством; 4) вносити ро­ботодавцям подання про накладення стягнення на окремих по­садових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та умови праці, а в окремих випадках передавати матеріали щодо цих порушень до правоохоронних органів.

Держнаглядпраці проводить свою діяльність у взаємодії з центральними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями.

Держнаглядпраці очолює директор департаменту — Головний державний інспектор праці України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра праці та соціальної політики. Директор Держ­наглядпраці за посадою є членом колегії Мінпраці.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1771 від 29 листо­пада 2000 р. було встановлено, що до утворення територіальних органів Департаменту функції щодо нагляду за додержанням законодавства про працю в регіонах виконують територіальні державні інспекції праці, які входять до складу Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управ­лінь праці та зайнятості населення обласних, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій.

На виконання Указу Президента України від 7 травня 2002 р. № 292 "Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості з заробітної плати" з 1 вересня 2002 р. створено територіальні органи Державного департаменту нагляду за до­держанням законодавства про працю. До складу цих новоутво­рених територіальних органів входять державні інспектори праці, які безпосередньо діють у кожному районі та місті обласного підпорядкування. Для підвищення ефективності їхньої роботи постановою Кабінету Міністрів від 9 серпня 2002 р. № 959 "Про встановлення граничної чисельності працівників територіальних органів Державного департаменту нагляду за додержанням за-

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 703

конодавства про працю" передбачено приведення структури орга­нів державного контролю у відповідність до вимог Конвенції МОП № 81 "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі". Згідно з цією Конвенцією завданням системи інспекції праці є забезпечення застосування норм законодавства щодо умов праці та безпеки працівників у процесі їхньої роботи, зокрема щодо три­валості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, тобто всі ці питання мають розглядати­ся інспекцією комплексно.

В Україні, зокрема в складі Міністерства праці та соціальної політики, ці питання було віднесено до компетенції різних депар­таментів — Держнаглядпраці та Держохоронпраці. З метою упо­рядкування наглядової діяльності, а також посилення наглядової функції за станом охорони праці Указом Президента України від 18 вересня 2002 р. № 834/2002 утворено на базі Державного де­партаменту з нагляду за охороною праці, що діяв у складі Міністер­ства праці та соціальної політики України, — Державний комі­тет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади (Праця і зарплата. — 2002. — № 36).

Таким чином, фактично в Україні триває роз'єднання нагля­дової діяльності у сфері додержання законодавства про працю й у сфері охорони праці на виробництві, оскільки утворено два державних органи, незалежних у своїй діяльності й непідзвітних один одному, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю у складі Мінпраці України і Держав­ний комітет України з нагляду за охороною праці як централь­ний орган виконавчої влади. Причому останній має більш висо­кий правовий статус. Згідно з Указом Президента України від 18 вересня 2002 р. № 834/2002 з Міністерства праці та соціаль­ної політики України знято повноваження функцій Комітету України по нагляду за охороною праці. Таким чином, Держав­ний комітет з нагляду за охороною праці тепер є повноважним центральним органом виконавчої влади, який здійснює управ­ління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціо­нальне регулювання з питань, віднесених до його відання (ч. 7 ст. 1 Указу Президента України "Про систему центральних орга­нів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 15799).

Видається, що в такій політиці є сенс, адже предметом нагля-

Глава 24

ду у першій сфері є додержання нормативно-правових актів, які не містять технічних норм, а в другій — якраз навпаки, охорона праці опосередкована юридичними нормами з технічним змістом. Тут ідеться про дотримання технічних стандартів, технологій, вимог до продукції, технічних вимог для умов праці тощо. Відпо­відно, зміст знань посадових осіб, які безпосередньо здійснюють наглядову діяльність у цих сферах, у першому випадку стосується знання трудового законодавства, а в другому — знання техніч­них нормативів, що вимагає різної фахової підготовки спеціа­лістів.

Україною ще не ратифіковано Конвенцію МОП № 81 і не вре­гульовано наглядову діяльність на рівні закону. Водночас Росій­ська Федерація ратифікувала цю Конвенцію ще у 1998 р. Для приведення національного законодавства у відповідність до стан­дартів МОП, а також європейських міжнародних стандартів, не­обхідно прискорити вирішення питання про ратифікацію Кон­венції МОП № 81, а також щодо подання на ратифікацію Євро­пейської соціальної хартії, підписаної від імені України.

Нині продовжує діяти Інструкція про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці Міністерства праці та соціальної політики України, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13 лютого 1998 р. № 23/35 (Людина і праця: Інфор­маційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. — 1998. — № 5).

Згідно зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміні­стративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188-6 КпАП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політики України розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня і накладати адміністративні стягнення мають право:

— головний державний інспектор праці — заступник міністра праці та соціальної політики України, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх заступники; державні інспектори праці Головної дер­жавної інспекції праці: штраф до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 705 — державні інспектори праці територіальних державних ін­спекцій праці: штраф до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Згідно зі ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог поса­дових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соці­альної політики України про усунення порушень законодавства про працю спричиняє накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У сфері охорони праці стан додержання законодавства кон- • тролюється значним числом державних органів. Згідно зі ст. 38 Закону України "Про охорону праці" (в редакції Закону Украї­ни від 21 листопада 2002 р.) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці

здійснюють:

— спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади з нагляду за охороною праці;

— спеціально уповноважений державний орган з питань раді­
ації та безпеки;

— спеціально уповноважений державний орган з питань гігі­
єни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єд­нань державних адміністрацій і органів місцевого самоврядуван­ня, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороню праці ре­гулюється Законами України "Про охорону праці", "Про вико­ристання ядерної енергії і радіаційної безпеки", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" іншими нормативно-правовими акта­ми та положеннями про ці органи, що затверджуються Прези­дентом України або Кабінетом Міністрів України. Державним органом загальної компетенції є Державний комітет з нагляду за охороною праці України, утворений згідно з Указом Прези­дента України від 18 вересня 2002 р. № 834/2002 як централь­ний орган виконавчої влади. Положення про Державний комі­тет ще не прийнято. Попереднє Положення про Комітет по на­гляду за охороною праці, затверджене Указом Президента Украї­ни від 9 березня 1998 р. № 182/98 (Офіційній вісник України. — 1998. — Число 10), яке поки не скасоване, передбачає, що цей

Дата добавления: 2015-10-13