Порядок вирішеная колективних трудових спорів 4 страница

45 — 3-595

орган безпосередньо реалізує державну політику в сфері охоро­ни праці, здійснює нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, держав­ний гірничий нагляд, профілактику травматизму виробничого і невиробничого характеру.

Відповідно до зазначеного Положення основними завданнями нагляду за охороною праці є:

— комплексне управління охороною праці;

— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та
інших нормативно-правових актів з безпеки, гігієни праці й
виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'яза­
них з геологічним вивченням надр, їх охороною і використан­
ням, переробкою мінеральної сировини;

— координація робіт з профілактики травматизму невиробни­
чого характеру;

— проведення експертизи проектної документації і видача
дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих
підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

— координація науково-дослідних робіт з питань охорони
праці й підвищення ефективності державного нагляду за охо­
роною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення
наукових досліджень з цих питань;

— встановлення і розвиток міжнародних зв'язків з питань
нагляду за охороною праці.

Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці відповідно до покладених завдань:

— бере участь у формуванні державної політики з охорони
праці та профілактики травматизму виробничого і невиробни­
чого характеру, охорони надр, розробляє механізм її реалізації;

— координує роботу міністерств, інших центральних і місце­
вих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування
й об'єднань підприємств з питань безпеки, гігієни праці та вироб­
ничого середовища, травматизму невиробничого характеру;

— організує і здійснює державний нагляд: за додержанням у
процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих,
галузевих та інших нормативних актів з охорони праці; своє­
часним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засо­
бами індивідуального захисту відповідно до нормативних актів;
проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструк-

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 707 цією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, облад­нання, транспортних та інших засобів виробництва згідно з ви­могами нормативних актів про охорону праці;

— проводить експертизу проектів будівництва (реконструкції,
технічного переоснащення) підприємств і виробничих об'єктів,
наукових розробок з питань нових технологій, засобів виробниц­
тва, коштів колективного та індивідуального захисту працюю­
чих на їх відповідність нормативним актам про охорону праці й
бере участь у введенні в експлуатацію виробничих об'єктів і
об'єктів соціально-культурного призначення;

— видає дозволи на введення в експлуатацію нових і рекон­
струйованих об'єктів виробничого і соціально-культурного при­
значення, початок роботи підприємств, установ і організацій всіх
форм власності та видів діяльності.

Згідно з Типовим положенням про Державну інспекцію охо­рони праці, затвердженим наказом Державного комітету Украї­ни з нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 р. № 92 (За­конодавство України про охорону праці: Збірник нормативних документів. — К., 1995. — Т. 4. — С. 39). Цей орган здійснює функції державного органу щодо організації управління охоро­ною праці і здійснення нагляду за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (користування надрами) на підприємствах, в установах і організаціях незалеж­но від форм власності, а також за виробничою діяльністю підприємців у галузі на території регіону і не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів державної виконавчої влади. У процесі своєї діяльності Держінспекція має право:

— безперешкодно у будь-який час проводити перевірку підкон­
трольних підприємств щодо додержання законодавства та інших
нормативних актів про охорону праці та надр, отримувати від
власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

— залучати за погодженням з відповідними об'єднаннями,
підприємствами, місцевими органами державної виконавчої вла­
ди їх спеціалістів для проведення перевірок підконтрольних під­
приємств і об'єктів;

— надсилати (подавати) керівникам підприємств обов'язкові
для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень
і недоліків у галузі охорони праці та користування надрами;

Глава 24

— зупиняти експлуатацію з накладанням пломби підприємств,
об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та
устаткування до усунення порушень вимог щодо охорони праці
та використання надр, що створюють загрозу життю або здоро­
в'ю працюючих чи суперечать законодавству про надра, або в разі
відсутності дозволу органів Комітету з нагляду за охороною праці
на початок роботи підприємства;

— накладати на підприємства штрафи за результатами комп­
лексних перевірок та в разі невиконання розпоряджень (при­
писів) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці
та користування надрами;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників,
винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів
про охорону праці, надр і ведення підривних робіт;

— надсилати (надавати) власникам, керівникам підприємств
подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній
посаді для вжиття заходів і передавати в необхідних випадках
матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримі­
нальної відповідальності;

— перевіряти додержання встановленого порядку допуску
працівників до роботи, їх інструктажу, навчання безпечних ме­
тодів роботи, перевірки знань з питань охорони праці, відсторо­
няти від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб, які не
мають на це права;

— перевіряти знання з питань охорони праці у посадових осіб
до початку виконання ними своїх обов'язків і періодично згідно
з чинними нормативними актами;

— вилучати дозволи на право проведення підривних робіт,
свідоцтва на право придбання промислових вибухових матері­
алів і виготовлення найпростіших вибухових речовин у разі
порушень вимог нормативних актів про охорону праці;

— припиняти випуск або вилучати дозволи на початок вироб­
ничої діяльності підприємств, виготовлення машин, механізмів,
устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, тех­
нологічні процеси у разі порушення умов дії дозволів або невідпо­
відності вимогам нормативних актів про охорону праці вказа­
них об'єктів і обладнання;

— проводити у встановленому порядку розслідування обста­
вин і причин аварій, випадків виробничого травматизму, випадків

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 709

розкрадання, розкидання і втрат промислових вибухових мате­ріалів, приймати за результатами розслідування обов'язкові для виконання рішення з питань, віднесених до компетенції органів Комітету з нагляду за охороною праці та інші права.

Від імені органів Держнаглядохоронпраці України розгляда­ти справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право державні інспектори, головні державні інспектори, начальники інспекції Держнагляд­охоронпраці України та їх заступники, начальники управлінь і відділів Держнаглядохоронпраці України та їх заступники та інші посадові особи.

Указом Президента України "Про державне регулювання ядер­ної і радіаційної безпеки" від 5 грудня 2000 р. № 1303/2000 ство­рено Державний комітет ядерного регулювання України як цен­тральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Згідно з Положенням про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженим Указом Президента України від 6 берез­ня 2001 р. № 155/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 10. — С. 403), Комітет здійснює державний нагляд за додер­жанням законодавства, норм, правил і стандартів щодо викори­стання ядерної енергії, вимог ядерної і радіаційної безпеки.

Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії здійснюється згідно із Законом України "Про використання ядер­ної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81) (зі змінами та доповненнями). Органи державного регулювання ядерної і радіа­ційної безпеки утворюють державні інспекції, на які покладається державний нагляд у цій сфері. Державні інспекції діють на підставі положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори мають право:

— безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства,
установи та організації, незалежно від форм власності, для пере­
вірки додержання законодавства про використання ядерної
енергії, отримувати від ліцензіата або власника необхідні пояс­
нення, матеріали та інформацію з цих питань;

— застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції
до підприємств, установ і організацій та підприємців за порушен­
ня законодавчих актів, норм, правил і стандартів з ядерної та ра­
діаційної безпеки та умов наданих дозволів;

Глава 24

— обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підпри­
ємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення вимог щодо
ядерної і радіаційної безпеки;

— притягати у встановленому порядку до відповідальності осіб,
винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів
про ядерну і радіаційну безпеку та інші права.

Спеціальними автономними підрозділами в структурі органів, що здійснюють наглядові функції із забезпечення ядерної і ра­діаційної безпеки, є: Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою, яка діє на підставі Положення, затверджено­го постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1995 р. № 751 // ЗП України. — 1996. — № 2. — Ст. 41) і Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров'я України.

Специфіка діяльності Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою як надвідомчого наглядового органу відби­вається вже в самій назві, що свідчить про те, що владні повно­важення цієї інспекції поширюються на організації, підприєм­ства та осіб, які здійснюють експлуатацію ядерних установок незалежно від їх відомчої належності й форм власності.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановленому Кабінетом Міні­стрів України. Державний пожежний нагляд здійснюють управ­ління державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України згідно з Положенням про державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508 (зі змінами і доповненнями). Орга­ни державного пожежного нагляду здійснюють контроль за до­триманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки ке­рівниками органів державної виконавчої влади, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, громадянами, а також виконують деякі інші покладені на них завдання (див.: Поря­док видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 року № 150 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — С. 285).

Державні інспектори з пожежного нагляду мають право: про­водити в будь-який час у присутності власника чи його представ-

ника пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підкон­трольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали, інформацію та ін. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і засто­сування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт; притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та гро­мадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів дер­жавного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням; застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за пору­шення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.

Згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 27. — Ст. 218) (зі змінами і доповненнями) державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд — це діяльність органів, установ і закладів дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за до­триманням юридичними і фізичними особами санітарного зако­нодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усу­нення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо по­рушників (ст. 39 Закону).

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. №1217 (Урядовий кур'єр. — 2002. — 11 вересня), метою нагляду є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіж­ного та поточного нагляду. Систему державної санітарно-епіде-

Глава 24

міологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епі­деміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету в справах охорони державного кордону України, Дер­жавного Департаменту з виконання покарань, Служби безпеки України та ін. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епіде-міологічного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, у час­тинах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший заступник міні­стра охорони здоров'я України.

Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється шляхом: державного санітарно-епідеміологічного нормування, що полягає у розробленні вимог до проведення нау­ково-дослідних робіт з обґрунтування санітарних норм; розроб­ленні, експертизі, затвердженні та опублікуванні санітарних норм; нагляді за упровадженням норм; санітарно-епідеміологічної ек­спертизи; видачі висновків та дозволів; погодження схем про­ектної документації, санітарних заходів, державних стандартів; визначення необхідності профілактичних щеплень у разі загро­зи виникнення епідемій, масових отруєнь тощо.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд вклю­чає: контроль за дотриманням юридичними і фізичними особа­ми передбачених санітарним законодавством вимог безпеки для здоров'я і життя людини; ведення державного обліку інфекцій­них хвороб, професійних захворювань, радіаційних уражень; встановлення обмежень або заборони в'їзду на територію України її громадян та інших осіб, транзиту товарів та вантажів з окре­мих країн або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх територіях тощо.

Нагляд здійснюють Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі установ, закладів, частин і підрозділів Міноборони, МВС, СБУ, Держкомкордону, Державного департаменту з виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління та їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи державної санітарно-епідеміоло­гічної служби, помічники лікарів.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, висновків органів санітарно-епідеміоло­гічної служби на осіб, винних у вчиненні правопорушень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії здійснюється Державною інспек­цією з енергетичного нагляду за режимами споживання елект­ричної і теплової енергії (Держенергонагляд), яка створюється Міністерством палива та енергетики і діє на підставі Положен­ня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р, № 929 (зі змінами і доповненнями).

Головний державний інспектор України з енергетичного на­гляду, його заступники та відповідні державні інспектори з на­гляду під час виконання покладених на Держенергонагляд зав­дань та функцій мають право:

— вимагати в межах своєї компетенції від суб'єктів електро­
енергетики та споживачів вжиття заходів для усунення вияв­
лених Держенергонаглядом порушень;

— вимагати в установленому порядку від міністерств, інших
центральних та місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів
електроенергетики та споживачів інформацію, необхідну для
виконання покладених на них завдань;

— визначати періодичність, порядок і напрями обстеження
електричних і теплових установок споживачів енергії;

— безперешкодного в будь-який час доби доступу до електрич­
них і теплових установок суб'єктів електроенергетики та спо­
живачів;

— опломбування в установленому порядку електричних і теп­
лових установок споживачів енергії;

— видавати суб'єктам електроенергетики та споживачам обо­
в'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушень нор­
мативно-правових актів; приведення засобів обліку, контролю та
регулювання виробництва, передачі, постачання та споживання
енергії у відпоеідність з нормами, правилами і стандартами в
електроенергетиці; неприпустимості продовження експлуатації
електричних і теплових установок споживачів, якщо це створює
загрозу для жи?тя та здоров'я обслуговуючого персоналу і насе­
лення, навколишнього середовища, енергопостачання інших спо­
живачів.

46 — 3-595

Глава 24

Рішення посадових осіб Держенергонагляду можуть бути оскаржені в установленому порядку. Подання скарги не є підста­вою для припинення виконання рішення, яке оскаржується, до його остаточного розгляду відповідно до законодавства (Положен­ня із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1896 від ЗО листопада 1998 р., №367 від 23 квітня 2001р., в редакції Постанови КМ №665 (665-2002-п) від 17 травня 2002 р.).

Серед органів державного нагляду особливе місце посідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793) (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону "Про прокуратуру" (в редакції Закону України від 12 липня 2001 р. № 2663-ПІ) Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори здійснюють прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуван­ням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та інши­ми повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, уста­нов та організацій незалежно від форм власності, підпорядкова­ності чи належності, до військових частин, установ без особли­вих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну чи банків-

Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства 715

ську таємницю або конфіденційну інформацію, письмово вима­гати подання в прокуратуру для перевірки зазначених доку­ментів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції,
накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан
законності й заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведен­
ня перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтроль­
них підприємств, установ, організацій та інших структур неза­
лежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для
проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них ус­
них або письмових пояснень щодо порушень закону.

У разі виявлення порушень закону прокурор або його заступ­ник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету
Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, ви­
конавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій,
громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад за­
лежно від характеру порушень;

3) порушувати в установленому законом порядку криміналь­
ну справу, дисциплінарне провадження або провадження про
адміністративне правопорушення, передавати матеріали на роз­
гляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських органі­
зацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов,
що їм сприяли;

6) звертатися до суду або арбітражного суду із заявами про
захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також
підприємств та інших юридичних осіб.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підля­гає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Глава 24

Письмовий припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду (ч. З ст. 22 у редакції Закону України від 12 липня 2001 р. № 2663-ІИ).

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним орга­ном у 10-денний строк після її надходження, якщо інше не вста­новлено законом.

Місцеві державні адміністрації та місцеві ради у межах відпо­відної території забезпечують державну політику щодо охорони праці, здійснюють контроль за додержанням законодавства (За­кон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 трав­ня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №24. — Ст. 170).

Важливу роль у забезпеченні законності в трудових відноси­нах відіграють органи судової влади. Суди загальної юрисдикції (від Верховного Суду України до районних судів) вирішують питання про законність правозастосувальних актів власника або уповноваженого ним органу (наказів про переведення на іншу роботу, про звільнення і т. ін.), розглядають індивідуальні тру­дові спори, вживають заходів, спрямованих на виявлення та усу­нення причин і умов, що призводять до порушень законодавства про працю.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте зміст поняття нагляду за додержанням тру­
дового законодавства.

2. Назвіть основні види нагляду і контролю за додержанням
трудового законодавства та розкрийте їх зміст.

3. Які органи здійснюють державний нагляд за додержанням
законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві?

4. Розкрийте структуру, завдання, повноваження Державно­
го департаменту нагляду за додержанням законодавства про
працю.

5. Якими повноваженнями наділені посадові особи, які безпо­
середньо здійснюють нагляд? Наведіть приклади.

6. Які права мають Генеральний прокурор України і підпо­
рядковані йому прокурори у здійсненні нагляду за дотриманням
законодавства про працю? „,,,

Теми рефератів х

1. Поняття та види нагляду і контролю за додержанням
трудового законодавства.

2. Система органів нагляду і контролю за додержанням за­
конодавства про працю й охорону здоров'я підприємствами
України: структура і функції.

3. Права прокурора у здійсненні нагляду і контролю за до­
держанням законодавства про працю й охорону здоров'я.

4. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та орга­
нів місцевого самоврядування щодо здійснення контролю за до­
держанням законодавства про працю, охорону здоров'я на вироб­
ництві. -.. '...-

Дата добавления: 2015-10-13