Особливості здобуття вихідної інформації

Перш за все варто зауважити, що Ваша скарга повинна бути письмовою та юридично грамотною. Письмовою, тому що для чиновника існує тільки те, що написано, підписано, датовано, зареєстровано і позначено як «вхідний документ» або «вихідний». Юридично грамотною, тому що в протилежному випадку Ваша скарга буде працювати проти Вас – Вас сприймуть як несерйозну людину.

Написання скарги вимагає особливого обґрунтування, інформаційного підтвердження та такту. Один із профспілкових працівників в ході консультаційної зустрічі навів приклад, коли на недосконалих скаргах чиновник проставляв резолюцію: «Профсоюзная чушь». Ваше Звернення не повинно надавати підстав для такого сарказму.

Перш за все, радимо в скарзі піднімати тільки одне питання. Якщо у Вас кілька питань – пишіть кілька скарг. По-друге, необхідно вказувати, яку норму закону порушено щодо Вас особисто, в якому (яких) НПА порушено і ким безпосередньо порушено. Таким чином, для написання скарги Вам необхідно:

- мати основний НПА, що стосується проблеми;

- суміжні НПА або доповнення (перегляд) основного НПА;

- встановити, ким даний акт прийнятий, наприклад, міськвиконкомом чи міською радою тощо;

- визначити, хто підписав даний документ, тому що, скоріше за все, на першому етапі оскарження Ви будете звертатись саме до цієї посадової особи (або за консультаціями або з клопотанням про добровільне скасування НПА).

Як же здобути вихідну інформацію? Тут варто відмітити, що прийняття ЗУ «Про інформацію» та «Про звернення громадян» і організація відповідних підрозділів та процедур в органах влади є системними кроками до забезпечення більшої відкритості влади. Однак система оприлюднення інформації органів влади, не дивлячись на її законодавче забезпечення, знаходиться на етапі становлення та демократизації. Якість цієї системи може змінюватись з приходом нових владних команд в органи місцевого самоврядування. Виходячи із власного досвіду нашої організації щодо стосунків із владою, можемо констатувати: законодавчо закріплене право громадян на доступ до офіційної інформації не завжди забезпечується на належному рівні. Існує ряд інформаційних бар’єрів, які обумовлені низькою правовою обізнаністю громадян з даного питання або неетичною поведінкою держслужбовців.

Основні теперішні інформаційні бар’єри та їх причини, на нашу думку, наступні:

- Недостатній рівень правової обізнаності громадян щодо обов’язків органів влади по оприлюдненню офіційної документованої інформації, щодо власних прав на отримання такої інформації, щодо процедурних питань її отримання за запитами (зверненнями).

- Відсутність знань про різноманітні (альтернативні) джерела отримання інформації щодо рішень та дій органів влади.

- Практика надання держслужбовцями неповної інформації за окремими зверненнями громадян; як наслідок, з однієї сторони Закон України «Про інформацію» ніби виконується, з іншої сторони має місце факт приховування деякої офіційної інформації.

- Доведення до населення обов’язкової для оприлюднення інформації в маловідомих ЗМІ, які не забезпечують широке охоплення аудиторії.

- Оскільки не всі нормативно-правові акти (НПА) регуляторного характеру визнаються органами місцевого самоврядування регуляторними актами, то ігноруються такі дієві способи комунікацій із населенням як круглі столи та громадські слухання. При цьому Представництво Держкомітету регуляторної політики та підприємництва не має на вказані органи такого впливу, як на органи державної влади.

Існування виявлених інформаційних бар’єрів призводить до порушення справедливості в суспільстві і породжує як мінімум дві проблеми. Перша: не всі зацікавлені особи в однаковій мірі встигають скористатися можливостями, що обумовлені діями (рішеннями) влади або не встигають взагалі. Друга: законодавством про цивільне судочинство встановлено, що можливість судового оскарження неправомочних рішень влади, якими порушуються права чи свободи громадян, практично обмежується двомісячним строком. Таким чином, через інформаційні бар’єри громадяни не можуть добитись скасування рішень влади, що суперечать чинному законодавству.

Ще раз акцентуємо увагу: звернення до суду зі скаргою щодо адміністративно-правових відносин має скорочені строки давності. Так, скаргу може бути подано до суду:

· у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли Ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення Ваших прав чи свобод;

· у місячний строк з дня одержання Вами письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо Ви не одержали на неї письмової відповіді.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин, що вимагає грамотного обґрунтування таких причин. Однак кількість прецедентів поновлення строку для подання скарги порівняно незначна. Здебільшого, це пов’язано з надмірним завантаженням судів іншими справами. Можна лише сподіватись, що ситуація зміниться на краще із налагодженням роботи нещодавно організованих адміністративних окружних судів. Сьогодні ж «двомісячний строк давності» є суттєвою перепоною для оскарження неправомірних рішень влади. Таким чином Ваша своєчасна інформованість щодо рішень органів місцевого самоврядування – необхідна умова можливості їх оскарження навіть при Вашій 100 %-вій юридичній правоті.

Перш, ніж розглянути альтернативні джерела вихідної інформації для оскарження нормативних актів місцевих органів влади та практичні поради щодо її здобуття, вияснимо, що представляє собою така інформація і як вона оприлюднюється.

Інформація місцевих органів державної влади та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі їх поточної діяльності. Основними джерелами цієї інформації є: підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Означена інформація повинна доводитись до відома зацікавлених осіб шляхом:

o опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поши­рення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

o опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масо­вої інформації;

o безпосереднього доведення її до зацікавлених осіб (усно, пись­мово чи іншими способами);

o надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

o оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Крім того Постановою КМУ від 4.01.02 р. №3 встановлене обов’язкове оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади шляхом розміщення і періодичного оновлення органами виконавчої влади всіх рівнів інформації на власних веб-сайтах. Так, наприклад, на рівні місцевих органів повинна бути надана наступна інформація:

· найменування органу; основні функції та нормативно-правові засади діяльності;

· структура та керівництво органу; місцезнаходження органу і підпорядкованих йому управлінь, відділів та інших структурних підрозділів (поштові адреси, номери телефонів, факсів);

· основні завдання структурних підрозділів органу,

· прізвища, імена, по батькові, номери телефонів, адреси елек­тронної пошти їх керівників;

· нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу;

· плани підготовки органом проектів регуляторних актів та зміни до них;

· повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, проекти цих актів і аналіз їх регуляторного впливу;

· звіти про відстеження результативності прийнятих органом регуляторних актів;

· відомості про регуляторну діяльність органу;

· порядок реєстрації, ліцензування окремих видів діяльності у відповідній сфері, зразки документів та інших матеріалів, необхідних для реєстрації та отримання відповідної ліцензії (розрахункові рахунки для внесення платежів, розмір цих платежів тощо);

· розпорядок роботи керівництва і працівників органу;

· відомості про виконання бюджету відповідного рівня;

· показники виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат;

· показники розрахунків за енергоносії;

· відомості про сплату місцевих податків і зборів, комунальних платежів, у тому числі діючі тарифи та пільги окремим группам платників, розрахунки юридичних і фізичних осіб з бюджетом відповідного рівня;

· установи і заклади соціальної сфери;

· відомості про проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;

· перелік комунальних підприємств, правоохоронних органів, лікувальних, оздоровчих установ, дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням адреси, номерів телефонів, розпорядку роботи.

Особливо акцентуємо Вашу увагу: законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили (!).

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Обмеження права на одержання відкритої інформації заборо­няється законом. Переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків.

Хоча, окрім відкритої інформації, доступ до якої гарантовано усім гро­мадянам відповідно до встановленої законом процедури, існує інформація, доступ до якої обмежується у визначеному законом по­рядку. До таких видів інформації належать конфіденційна інфор­мація і таємна інформація.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у во­лодінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до пе­редбачених ними умов.

До таємної інформації належить інформація, що містить відо­мості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Найпершим джерелом отримання інформації є Ваш офіційний інформаційний запит, який Ви можете подати в органи місцевої влади через відділи звернень: або як звичайний громадянин або як підприємець. Під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення зофіційними документами. Запит може бути індивідуальним і колективним і подається у письмовій формі.

Обґрунтувати, чому Вам необхідна конкретна інформація, не так вже й складно: можливо Ви бажаєте розпочати підприємництво і Вас цікавлять умови конкретного бізнесу (а значить конкретні нормативні акти із письмовим роз’ясненням їх особливостей); а може Вас турбує стан довкілля чи можливо Ви переймаєтесь, як той чи інший НПА вплине на соціально-економічне життя мешканців міста чи Ваше особисто. Громадянин має право звернутися до державних органів чи органів місцевого самоврядування і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених Законом «Про інформацію». Зразок інформаційного запиту наведено у Врізі 2.

____________________________________________________________________

Вріз 2

Зразок інформаційного запиту від фізичної особи

Міському Голові Іваненкові І.І.

Петренка Петра Петровича,

що мешкає за адресою:

м. Вінниця вул. В. Інтернаціоналістів 9 кв. 64

З в е р н е н н я

Прошу надати всі нормативно-правові акти та інші рішення, а також відповідні письмові роз’яснення по питанню благоустрою території, яка прилягає до об’єкту підприємництва. Моє прохання обумовлено тим, що я планую зайнятись підприємництвом і бажаю детально вивчити всі умови.

Прошу надати письмову відповідь в термін, передбачений Законом України «Про інформацію»

«__» _________ 200_ /підпис/ ПІБ

____________________________________________________________________

Згідно ст. 33 Закону України «Про інформацію» термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволен­ня не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний до­кумент не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

Однак Вам можуть і відмовити у наданні інформації. Відмова в задоволенні інформаційного запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У відмові має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови.

Слід врахувати, що законодавчо встановлені загальні строки надання інформації можуть бути і відстрочені. Відстрочка задоволення інформаційного запиту допускається в разі, якщо документ, що запитується, не може бути наданий для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У повідомленні про відстрочку має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задово­ленні запиту у визначений місячний термін;

2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;

3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановленийЗУ «Про інформацію» термін;

4) термін, у який буде задоволено запит.

Порушення Закону «Про інформацію» без поважних причин тягнуть за собою дисциплінарну або іншу відповідальність посадовихосіб державних установ у порядку, встановленому законами України. До таких порушень відноситься: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне наданняінформації; навмисне приховування інформації; примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура; поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи; безпідставна відмова від поширення певної інформації; використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов’язків; розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю; порушення порядку зберігання інформації; навмисне знищення інформації; необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом; порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

У випадку порушення ЗУ «Про інформацію» Ви можете скаржитися в органи вищого рівня, яким підпорядковані особи, що здійснили порушення, або до суду.

Як показує наш досвід, держслужбовці досить ретельно дотримуються строків надання відповіді на інформаційний запит. Однак інформація може бути і не повною. Так, на наше звернення щодо роз’яснення проблеми сервітутів, надання відповідних НПА та письмових роз’яснень ми отримали лише початкове Рішення Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці». І ніяких роз’яснень: ні усних, ні письмових. Про те, що існує ще Рішення Вінницької міської ради №1038 від 04.03.2005 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці від 10.12.2004р. №3830-04 на п.п. 1, 8, 9 рішення Вінницької міської ради № 844 від 21.09.2004 р.», що прокуратура подавала позов до суду, який був відхилений, що сьогодні справа має розглядатись апеляційним судом – про все це ми дізнались з інших джерел.

І все ж радимо Вам обов’язково подавати офіційний інформаційних запит в установу чи орган, яким безпосередньо розроблений і прийнятий конкретний НПА. Як що Ви впевнені у неправомірності НПА і поставили за ціль скасувати його, то необхідно накопичувати чиновницькі відписки на всіх рівнях. Зразу копіюйте їх – можливо доведеться надавати зразки журналістам. Журналісти полюбляють конфліктні теми. А ЗМІ – це Ваша зброя, якщо Ви впевнені у своїй правоті.

Для ретельнішого дослідження проблеми варто залучати інші джерела інформації. Можна напряму звернутись до службових осіб: наприклад у відповідні відділи виконкомів чи до заступників Міського Голови. Депутати рад, особливо опозиційні або колишні, якщо вони перебувають в активній політиці, можуть надати Вам найповнішу інформацію. В редакції газет можуть також надати Вам бажану інформацію, в тому числі і самі НПА, якщо вони регулярно розміщуються в даній пресі. Доступним і, як показує практика, якісним джерелом є рядові службовці органів місцевої влади чи самоврядування, особливо якщо серед них є Ваші друзі. Врахуйте, що окремі проблеми перебувають під пильною увагою і постійним моніторингом тієї чи іншої громадської організації. Крім того не забувайте про офіційні сайти. В окремих випадках досить інформативними можуть бути консультації в представництві Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Основні рекомендації по розділу 2:

F Звернення до суду зі скаргою щодо адміністративно-правових відносин має скорочені строки давності. Це в свою чергу вимагає оперативного збору інформації із залученням всіх можливих джерел.

F Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведенні до публічного відома, не мають юридичної сили.

F Обмеження права на одержання відкритої інформації заборо­няється законом. Переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків.

F Існує інформація, доступ до якої обмежується у встановленому законом порядку. До таких видів інформації належать конфіденційна інфор­мація і таємна інформація.

F Найпершим джерелом отримання інформації є Ваш офіційний інформаційний запит, який Ви можете подати в органи місцевої влади через відділи звернень. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

F Громадянин має право звернутися до державних органів чи органів місцевого самоврядування і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених Законом «Про інформацію».

F Держслужбовці досить ретельно дотримуються строків надання відповіді на інформаційний запит. Однак надана інформація може бути і не повною. Альтернативні джерела інформації: інші держслужбовці, наприклад, заступники Голови, депутати рад, в тому числі колишні, громадські організації, ЗМІ, представництво Держпідприємництва, офіційні веб-сайти.

Дата добавления: 2015-10-13