Шановний Володимире Борисовичу!

Проведений правовий аналіз окремих рішень Вінницької міської ради, які стосуються проблеми встановлення земельного сервітуту, свідчить про те, що їх прийнято із порушенням чинного законодавства. Мова йде про наступні нормативно-правові акти:

1. Рішення Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці» та «Порядку встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності м. Вінниці, на яких розташовані або планується розміщення стаціонарних малих архітектурних форм (МАФ)», який затверджений вказаним Рішенням.

2. Рішення Вінницької міської ради № 1038 від 04.03.2005 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці від 10.12.2004р. №3830-04 на п.п. 1, 8, 9 рішення Вінницької міської ради № 844 від 21.09.2004 р.».

Згідно статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут дає лише право на обмежене користування. Види права земельного сервітуту визначено ст. 99 даного кодексу. І хоч перелік видів прав земельного сервітуту за ст. 99 не є вичерпним, однак в ст. 101 п.2 чітко прописано, що «земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам». Таким чином використання земельного ресурсу місцевої громади в комерційних цілях через встановлення земельного сервітуту є незаконним. Тим паче, що ні в одній статті Земельного кодексу не говориться про можливість укладення договорів земельного сервітуту на встановлення малих архітектурних форм.

Звертаємо Вашу увагу, що згідно ст. 98 Земельного кодексу встановити земельний сервітут можна лише щодо земельної ділянки, яку вже передано у власність або надано в користування. Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовано державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, в статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто відповідні органи місцевого самоврядування не є власниками земель в межах населених пунктів. Вони мають право лише розпоряджатися ними. Тому в даній ситуації земля повинна надаватись виключно на підставі договору оренди, а не через укладання договору земельного сервітуту. За ст. 100 п.2 Земельного кодексу «земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду». На основі цього можна стверджувати, що укладення договорів земельного сервітуту на встановлення малих архітектурних форм не витримує логіки земельного законодавства та здійснюється з порушенням вказаних вище статей.

У відповідності до ст. 98 п.3 Земельного кодексу та ст.403 п. 5 Цивільного кодексу сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права володіння, користування та розпорядження нею. Чи можна користуватися земельною ділянкою за її функціональним призначенням, якщо на ній встановлюють малу архітектурну форму? Таким чином і ці статті земельного та цивільного кодексів порушуються Рішенням Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці».

Окрім зазначеного, варто відмітити, в ст. 402 п.2 Цивільного кодексу та ст. 100 п.3 Земельного кодексу обумовлюється, що право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. В Рішенні Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці», та в доданому «Порядку встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності м. Вінниці, на яких розташовані або планується розміщення стаціонарних малих архітектурних форм (МАФ)» не передбачена обов’язковість державної реєстрації земельного сервітуту.

Хоча в Рішенні Вінницької міської ради № 1038 від 04.03.2005 в п. 10 вимагається подання на державну реєстрацію договору земельного сервітуту протягом 45 календарних днів, однак за інформацією, оприлюдненою в газеті RIA №2 від 10 січня 2007 року начальником Вінницького міжрайонного відділу Облдержземінспеції Моркляком М.І., «із укладених останнім часом 500 сервітутних договорів жоден не пройшов державної реєстрації у встановленому законом порядку». Дана ситуація вказує на недосконалість Рішення та розробленого Порядку щодо укладання земельних сервітутів.

Проведений аналіз обох вище вказаних нормативно-правових актів, показав, що Рішення Вінницької міської ради № 1038 від 04.03.2005 не усуває суперечностей Земельному та Цивільному кодексам України, які закладені в Рішенні Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. і вказані вище, а стосується лише процедурних питань. Окрім цього одночасна дія обох Рішень ускладнює інформованість громади з даної проблеми.

Пропонується: Винести на розгляд чергової сесії Вінницької міської ради питання про скасування Рішення Вінницької міської ради №844 від 21.09.04 р. «Про порядок встановлення земельного сервітуту на землі комунальної власності м. Вінниці» та «Порядку встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності м. Вінниці, на яких розташовані або планується розміщення стаціонарних малих архітектурних форм (МАФ)», який затверджений вказаним Рішенням як таких, що суперечать чинному законодавству України.

Керівник проекту

Міжнародного фонду «Відродження», Несен Л.М.

член правління ВРОЗП

Вріз 4

Дата добавления: 2015-10-13