Показати утворення Полтавської губернії та розвиток Полтави як губернського центру. Стан збереження архітектурних пам’яток XIX століття.

Царським указом від 27 лютого 1802 року Малоросія була поділена на дві губернії. За пропозицією малоросійського генерал-губернатора С.К. В’язмітінова одне з губернських міст мало бути розташоване в північній, а друге – в південній частинах колишньої Малоросійської губернії. Губернським містом і резиденцією малоросійського генерал-губернатора була вибрана Полтава.

Урочисте відкриття Полтавської губернії відбулося 9 березня 1802 року. Первісний варіант адміністративно-територіального устрою Полтавської губернії двічі зазнавав змін. Число повітів було збільшено з 11 до 15. 11 грудня 1802 року повітовими містами були визначені Гадяч, Зіньків, Золотоноша (тепер Черкаської обл.), Кременчук, Лубни, Переяслав (тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.), Пирятин, Полтава, Прилуки (тепер Чернігівської обл.), Ромни (тепер Сумської обл.), Хорол; 12 грудня 1802 року додалися Костянтиноград (тепер Красноград Харківської обл.), Миргород (замість Зінькова); 27 березня 1803 року – Зіньків, Лохвиця, Кобеляки. Міста Гра-дизьк і Глинськ вважалися заштатними. В 1817 році до губернії приєднано посад Крюків. У 1857 році здійснено уніфікацію гербів повітових міст. Запроваджений на поч. XIX століття адміністративно-територіальний поділ краю проіснував більше 100 років, а зобов’язане йому своїм походженням поняття «Полтавщина» зберігається посьогодні.

Головним заняття населення губернії було землеробство і скотарство. Вирощували зернові культури, льон, коноплі, соняшник, тютюн, овочеві культури. Важливу галузь господарства становило вирощування великої рогатої худоби, коней, овець, свиней. Жителі губернії займалися також чумацтвом, бондарством, гончарством, чинбарством та ін. промислами. Фабрично-заводська промисловість була розвинута слабо.

Імперська пропаганда швидко створила Полтаві імідж «міста російської слави». У І пол. XIX століття розпочалось увічнення пам’яті про Полтавську битву. Полтава стала місцем своєрідного паломництва російського істеблішменту. У XIX – на поч. XX століття місто відвідали всі російські імператори та інші «височайші особи».

Найціннішою пам’яткою архітектурної спадщини ХІХ століття став центральний міський майдан Полтави – Олександрівський (тепер Круглий), створений протягом 1803–1840 pоків. Унікальність цього ансамблю полягає в дуже вдалому узгодженні типових («зразкових») проектів, загальновживаних по всій імперії, з особливостями місцевого ландшафту і природи, органічному включенні нових архітектурних форм в історично сформоване середовище. Автором планувального рішення Олександрівської площі був архітектор Полтавської і Чернігівської губерній Михайло Андрійович Амвросимов (1776–1825). Ряд будівельно-планувальних робіт в Полтавській губернії здійснив наступник М.А. Амвросимова Антип Карташевський.

Дата добавления: 2015-08-21