Аналіз майна підприємства та джерел його утворення

Аналіз майна (майнового стану) підприємства можна розподілити на такі етапи:

1) вертикальний та горизонтальний аналіз активів. Відповідає на запитання, як зміниться валюта балансу та за рахунок яких складових;

2) оцінка співвідношення темпів зростання активів, чистого доходу та чистого прибутку («золоте правило економіки»);

3) аналіз коефіцієнтів структури активів;

4) аналіз розподілу коштів між сферою виробництва та сферою обігу;

5) якісна характеристика основних засобів;

6) аналіз ефективності управління активами (показники оборотності).

Перший етап. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства. Підприємство зацікавлене здійснювати свою господарську діяльність при мінімальних запасах активів. Водночас невиправдане зменшення, а також значний надлишок активів (більше ніж на 20 %) створюють ланцюг негативних явищ щодо ускладнень господарської діяльності та погіршення фінансових результатів господарювання.

Другий етап. Оптимальність нарощення активів підприємтва визначається за допомогою порівняння темпів приросту активів (ТА) з темпами приросту чистого доходу (ТЧД) та темпами приросту чистого прибутку (ТЧП):

де 100 % < ТА показує, що підприємство нарощує економічний потенціал і масштаби своєї діяльності; ТА < ТЧД свідчить про те, що виручка зростає швидше від економічного потенціалу. З цього можна зробити висновок про підвищення інтенсивності використання ресурсів на підприємстві; ТЧД < ТЧП означає, що прибуток зростає швидше від обсягів реалізації і сукупного капіталу внаслідок підвищення рівня рентабельності продажів. Третій етап. Це вивчення коефіцієнтів постійності і мобільності активів підприємства та співвідношення між необоротними і оборотними активами.

Коефіцієнт постійності (КП) — це відношення необоротних активів до всіх активів. Якщо цей показник низький, то це говорить про низький виробничий потенціал, тобто необхідно дійснювати додаткові капітальні інвестиції (необхідно поповнення власного капіталу або залучення довгострокових позичкових коштів).

Коефіцієнт мобільності (КМ) — це відношення оборотних активів до всіх активів (або одиниця мінус коефіцієнт постійності).

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (чи навпаки) — це відношення оборотних активів до необоротних активів. Цей коефіцієнт повинен збільшуватися, що дасть можливість підвищити ліквідність балансу підприємства. Негативною є різка зміна.

Якщо частка необоротних активів складає більше 40 %, де-які аналітики говорять про «важку» структуру активів, менше — «легку». «Важка» структура свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки, «легка» — про мобільність підприємства. За нормальних умов темпи приросту оборотних активів повинні бути вищі ніж темпи приросту необоротних активів. Четвертий етап. До основних показників аналізу розподілу коштів між сферою виробництва і сферою обігу належать: — частка виробничих фондів в активах (коефіцієнт майна виробничого призначення); — частка основних засобів в активах; — частка оборотних виробничих засобів в активах; — частка оборотних виробничих засобів в оборотних активах; — частка інвестиційного капіталу в необоротних активах.

Джерела формування:1. Власні 2. Залучені 3. Позичкові

Дата добавления: 2015-08-21