Аналіз достатності банківського капіталу.

Адекватність капіталу

Достатність капіталу

Питання про рівень достатності банківського капіталу залишається до сих пір дискусійним у теорії банківської справи.

Адекватність передбачає певний баланс між надійністю та ризикованістю банку та формує уяву про банківський капітал як джерело покриття збитків.

Прийнята у 1988 р. Угода про капітал (Базель І) перестала влаштовувати банківську спільноту, оскільки не враховувала зміни ситуації з часом у фінансовому посередництві. Це спонукало базельський комітет внести зміни до Угоди про капітал та розпочати роботу над новою редакцією Угоди, яка була прийнята в червні 2004 р. та дістала назву «Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу».

Базель ІІ викристалізував новий підхід до нагляду взагалі та до поняття адекватності капіталу зокрема, який дістав назву «Нагляд на основі оцінки ризиків». Прийнятий Базель ІІ складається з трьох компонент, які є взаємодоповнювальними та взаємопов’язаними.

Перша компонента («Розрахунок капіталу») містить методологію розрахунку мінімально необхідної величини капіталу для трьох ризиків (кредитного, ринкового, операційного), причому пропонується декілька альтернативних варіантів кількісної оцінки кожного з ризиків.

Друга компонента («Контроль з боку нагляду») ґрунтується на чотирьох принципах, які регламентують обов’язки і повноваження банків та органів банківського регулювання щодо оцінювання адекватності капіталу кожного окремого банку.

У третій компоненті («Ринкова дисципліна») наголошується, що в оцінюванні адекватності капіталу зацікавлений не лише банк та органи регулювання та нагляду, а насамперед кредитори.

В Україні величина банківського капіталу регулюється централізовано Національним банком через установлення економічних нормативів капіталу: Н1, Н2, Н3.

Дата добавления: 2015-09-02