Стратегія управління і конкурентоспроможність продукції

Якість продукції — це поняття, яке характеризує параметричні,експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу,рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність.Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини,низький рівень технології, організації виробництва і кваліфікації робітників, неритмічність виробництва тощо.Підвищення якості — одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяєпідвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін. Саме в умовахвідкритої ринкової економіки немислимої без гострої конкуренції, проявляються фактори, які роблять якість продукції умовою виживання товаровиробників, мірилом результативності її господарської діяльності, економічного добробуту країни.До таких факторів можна віднести стратегічне планування, наукову організацію праці, удосконалення мотиваційних стимулів, створення системи навчання робітників усіх категорій та використання нових методів контролю.Конкурентоспроможність — це обумовлене економічними, соціальними та політичними факторами становище країни або окремого товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках. Весь комплекс робіт щодо забезпечення конкурентоспроможності продукціїслід розділити на дві частини: базис та надбудова. Базисна частина пов’язана з освоєнням нової та удосконаленням існуючихтехнології виробництва продукції. Надбудова – робота з управління якіст цієї продукції, в тому чисті і системного управління на основі вимогстандартів серії ISO 9000 та принципів ТQМ. Система забезпечення якості продукції підприємства - це система забезпечення якості продукції підприємства - це система управління нею, оскільки метою більшості підприємств є забезпечення конкурентоспроможності товарів, що виробляються на внутрішньому та зовнішньому ринках. Управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства

Процес формування потенціалу підприємства – це створення і організація системи ресурсів і компетенції таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних та оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються слідуючи наукові підходи:

Системний підхід – це визначення на основі маркетингових досліджень послідовності реалізації потенціалу для забезпечення високої якості кінцевого результату.

Маркетинговий підхід - передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача, тобто елементи потенціалу форм-ся на основі аналізу потенційних потреб.

Функціональний – пошук нових оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб.

Відтворюваний – постійне поновлення вир-ва прод-ції зменшує ресурсоємність продукції та вищою якістю ніж аналогічна продукція на даному ринку.

Інноваційний – активізація інноваційної діяльності (інвестиції, фактори виробництва).

Нормативний – встановлення для найважливіших елементів потенціалу нормативів (якості, ресурсомісткість та ін.).

Комплексний – передбачає необхідність урахування технічних, економічних, психологічних, екологічних, організаційних та ін. аспектів діяльності підприємств.

Інтеграційний – посилення взаємозв’язків об’єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

Окрім цих основних підходів формування потенціалу підприємства існують підходи: динамічний, оптимізацій ний, адміністративний, поведінковий, ситуаційний, структурний.

Фактори, які впливають на елементи потенціалу стосовно його формування, класифікуються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів (1-ша група) відносять економічні, соціальні, політичні, юридичні. Вплив яких визначається заходами з боку державних органів, банків, інвестиційних компаній, політичних і суспільних груп.

Такими заходами є:

1) податкові та кредитні ставки;

2) законодавчі акти;

3) тиск політичних сил.

2-га група факторів: ринкові умови на вході системи - пов’язані з вартістю забезпечення кожного елементу потенціалу МТР.

3-тій фактор: потенціал повинен відповідати необхідним конкурентним властивостям прод-ції (якість, сервіс, ціна, гарантія).

Внутрішні фактори: стратегія підприємства, досвід і навички менеджерів, принципи організації виробництва та ведення бізнесу, моральні цінності та амбіції керівників, культура поведінки тощо.

Результатом сукупного потенціалу є потенційний прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства або його потенційна вартість (вартість бізнесу або підприємства).

Нижчий рівень – це вир-чий потенціал результатом його є фактичний і потенційний обсяг вир-ва прод-ції.

Ринковий потенціал є середньою ланкою між вир-чим та загальним потенціалом. результатом його реалізації є фактичний і потенційний обсяг продажу.

Дата добавления: 2015-08-21