Читайте также:
|
1) одночасно існують елементи довічного та короткочасного наймання;
2) колективна відповідальність;
3) індивідуальне прийняття рішень;
4) індивідуальна відповідальність;
5) спеціалізована діяльність;
6) підвищена увага до підлеглих;
7) у практиці службового зростання є як поступова й повільна оцінка та просування, так і швидка;
8) довічне наймання;
9) поступова, повільна оцінка та просування;
10) короткочасне наймання;
11) швидка оцінка й просування;
12) неспеціалізована діяльність;
13) одночасне застосування формальних і неформальних механізмів контролю;
14) колективне прийняття рішень;
15) неформальні, тонкі механізми контролю;
16) формальні, кількісні механізми контролю;
17) колективне й індивідуальне прийняття рішень;
18) використанню людського чинника в управлінні надається другорядне значення.
28. Вітчизняна модель управління характеризується наступними показниками:
1) одночасно існують елементи довічного та короткочасного наймання;
2) колективна відповідальність;
3) індивідуальне прийняття рішень;
4) індивідуальна відповідальність;
5) спеціалізована діяльність;
6) підвищена увага до підлеглих;
7) у практиці службового зростання є як поступова й повільна оцінка та просування, так і швидка;
8) довічне наймання;
9) поступова, повільна оцінка та просування;
10) короткочасне наймання;
11) швидка оцінка й просування;
12) неспеціалізована діяльність;
13) одночасне застосування формальних і неформальних механізмів контролю;
14) колективне прийняття рішень;
15) неформальні, тонкі механізми контролю;
16) формальні, кількісні механізми контролю;
17) колективне й індивідуальне прийняття рішень;
18) використанню людського чинника в управлінні надається другорядне значення.
29. Двофакторну теорію мотивації розробив:
1) А. Маслоу;
2) К. Левін;
3) К. Альдельфер;
4) Ф. Герцберг;
5) Г. Маррей;
6) Б.-Ф. Скіннер;
7) Дж. Адамс;
8) В. Врум;
9) Д. Мак-Клеланд;
10) Д. Мак-Грегор.
30. Теорію мотивації праці “Х” та “Y” розробив:
1) А. Маслоу;
2) К. Левін;
3) К. Альдельфер;
4) Ф. Герцберг;
5) Г. Маррей;
6) Б.-Ф. Скіннер;
7) Дж. Адамс;
8) В. Врум;
9) Д. Мак-Клеланд;
10) Д. Мак-Грегор.
31. Теорію набутих потреб (потреба досягнення успіху, потреба співучасті, потреба у владі) розробив:
1) А. Маслоу;
2) К. Левін;
3) К. Альдельфер;
4) Ф. Герцберг;
5) Г. Маррей;
6) Б.-Ф. Скіннер;
7) Дж. Адамс;
8) В. Врум;
9) Д. Мак-Клеланд;
10) Д. Мак-Грегор.
32. Теорію справедливості (рівності) розробив:
1) А. Маслоу;
2) К. Левін;
3) К. Альдельфер;
4) Ф. Герцберг;
5) Г. Маррей;
6) Б.-Ф. Скіннер;
7) Дж. Адамс;
8) В. Врум;
9) Д. Мак-Клеланд;
10) Д. Мак-Грегор.
33. Теорію очікувань розробив:
1) А. Маслоу; 6) Б.-Ф. Скіннер;
2) К. Левін; 7)Дж. Адамс;
3) К. Альдельфер; 8) В. Врум;
4) Ф. Герцберг; 9) Д. Мак-Клеланд;
5) Г. Маррей; 10) Д. Мак-Грегор.
34. Автором книги «Психологія управління» 1914р. є:
1) Ф. Тейлор;
2) А. Файоль;
3) Г. Гант;
4) Ліліан Гілберт;
5) Френк Гілберт;
6) Е. Мейо;
7) М.–П. Фол лет.
35. Керівник:
1) не несе відповідальності за групу;
2) представляє свою групу в зовнішніх стосунках;
3) Наділений офіційними санкціями;
4) призначається офіційно;
5) обмежений внутрігруповими стосунками;
6) висувається стихійно;
7) несе відповідальність за групу перед законом.
36. Формальні повноваження, які надає посада – це:
1) вплив;
2) лідерство;
3) стиль керівництва;
4) влада;
5) керівництво.
37. Найефективніший стиль керівництва щодо обсягів і якості робіт – це:
1) авторитарний;
2) демократичний;
3) ліберальний;
4) уважний;
5) прихований.
«Робота психолога з обдарованими дітьми»
1. Початок вивчення проблеми обдарованості пов’язують з ім’ям:
1. Д.Векслера
2. Ф.Гальтона
3. Дж.Гілфорда
4. А.Трея
5. В.Штерна
2. Провідну роль в обдарованості відіграє:
1. Логічне мислення
2. Конвергентне мислення
3. Дивергентне мислення
4. Вербальне мислення
5. Індивідуальне мислення
3. Найвищий ступінь прояву людських обдарувань відображений у понятті:
1. Геніальність
2. Талант
3. Обдарованість
4. Здібності
5. Задатки
4. Загальна обдарованість – це:
1. Соціальні властивості особистості, які лежать в основі оволодіння спеціальною діяльністю
2. Індивідуальні властивості особистості, які лежать в основі оволодіння спеціальною діяльністю
3. Соціальні властивості особистості, які лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю
4. Індивідуальні властивості особистості, які лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю
5. Соціально-психологічні відмінності між людьми
5. Мінливий інтелект визначає:
1. Первинне накопичення знань людиною
2. Вторинне накопичення знань людиною
3. Третинне накопичення знань людиною
4. Постійне накопичення знань людиною
5. Часткове накопичення знань людиною
6. Операціональну теорію інтелекту створив:
1. Р.Кеттелл
2. Р.Стернберг
3. П.Торренс
4. Дж.Гілфорд
5. Ж.Піаже
7. Біологічний інтелект спирається на:
1. Фізіологічні особливості людини
2. Філогенез людини
3. Онтогенез людини
4. Структуру і функції головного мозку
5. Соціальний статус людини
8. Характерною особливістю творчо обдарованої особистості є:
1. Незадоволеність результатами своєї праці
2. Висока самооцінка
3. Недбалість в оформленні результатів праці
4. Низька концентрація уваги
5. Низька працездатність
9. Стратегія прискореного навчання передбачає:
1. Адекватний темп навчального процесу
2. Високий темп навчального процесу
3. Ущільнений темп навчального процесу
4. Максимальний темп навчального процесу
5. Доступний темп навчального процесу
10. Головним завданням вчителя, який працює з обдарованою молоддю є:
1. Навчити учнів логічно мислити
2. Підтримувати самоповагу учнів
3. Стимулювати учнів до творчості
4. Прискорювати інтелектуальний розвиток учнів
5. Сумісно аналізувати помилки.
«Соціальна психологія»
1.Соціальна психологія – це:
а) наука про взаємозв´язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіді і групу.
б) наука, яка вивчає людей і їх розвиток і психічні захворювання.
в) галузь психологічної науки, яка вивчає особливості творчої діяльності людини в різних галузях науки.
2. Соціально-психологічний тип – це:
а) стан відображення соціально-психологічних явищ, взаємозв´язку спільності й особистості, за якого жоден з них не може істотно змінити соціальні відносини в своїх інтересах.
б) узагальнене відображення сукупності соціально-психологічних особливостей і якостей особистості, які виявляються в конкретному соціально-психологічному середовищі.
в) узагальнене відображення сукупності істотних соціальних якостей особистостей, що належать до певної соціальної спільності.
3. Індивід – це:
а) жива істота, яка досягла найвищого рівня розвитку на Землі, суб´єкт суспільно-історичної діяльності.
б) людина як біологічний представник виду homo sapiens – найвищого продукту еволюції живої матерії.
в) суб´єкт власної життєдіяльності, суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими, виявляються у сільних зв´язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми, визначають поведінку людини.
4. «Я-концепція» - це:
а) цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей образ власного «Я», формування якого відбувається поетапно аж до самосвідомості.
б) остаточне уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, осмислення своєї ролі на кожному життевому етапі; особистість у єдності всіх аспектів її буття, відтворених у самосвідомості.
в) феномен, який має для людей велике значення.
5. Інтеріоризація — це:
а)процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я».
б) остаточне уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, осмислення своєї ролі на кожному життевому етапі; особистість у єдності всіх аспектів її буття, відтворених у самосвідомості.
в) феномен, який має для людей велике значення.
6. Стадії соціалізації — це:
а)період становлення індивіда.
б) феномени, що виникають у результаті взаємодії суб´єктів комунікативного процесу у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.
в)етапи, періоди становлення особистості, засвоєння нею соціального досвіду.
7. Вікові кризи — це:
а) зіткнення різноспрямованих цілей індивіда.
б) схильність індивіда до зміни поведінки.
в)особливі, перехідні періоди розвитку людини, які характеризуються психологічними змінами і нею переживаються.
8. Атитюд – це:
а) детермінова минулим досвідом психологічна готовність індивіда до певної поведінки стосовно конкретних об'єктів, до вироблення його суб'єктивних орієнтацій як члена групи (суспільства) щодо соціальних цінностей, об'єктів тощо.
б) зовнішній стан готовності людини до дій, що передує поведінці.
в) внутрішній стан готовності людини до дій, що передує поведінці.
9. Самосвідомість – це:
а)процес пізнання суб'єктом себе, своєї діяльності, внутрішнього психічного змісту.
б) здатність людини безпосередньо відтворювати себе, сприймати себе з боку, рефлексувати з приводу своїх можливостей.
в) усвідомлене, вольове управління своїм психічним життям і поведінкою відповідно з «Я-характеристиками», ментальністю, ціннісно-смисловою, потребово-мотеваційною та когнітивною сферами.
10. Керівник – це:
а) здійснюваний індивідом чи колективним суб'єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі.
б) індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в нрупі.
в) наділений найбільш ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.
11. Соціально-психологічна реальність – це:
а) феномени, що виникають у результаті взаємодії суб´єктів комунікативного процесу у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.
б) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності та механізми взаємозв´язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив.
в) стан відображення соціально-психологічних явищ, взаємозв´язку спільності й особистості, за якого жоден з них не може істотно змінити соціальні відносини в своїх інтересах.
12. Індивідуальність – це:
а) збереження і підтримка особистістю власної цілісності, тотожності, неперервності історії свого життя.
б) сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
в) спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію цінностей.
13. Функції соціальної психології:
а) науково-методологічна, комунікативна, гуманістична, прогностична, практична;
б), комунікативна, прогностична, прикладна, науково-методологічна, гуманістична;
в) теоретико-пізнавальна, комунікативна, гуманістична, прогностична, прикладна;
14. Соціалізація — це:
а)неочікувана, раптова приємна чи неприємна подія.
б)процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
в) цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.
15. Соціально-психологічна стабільність — це:
а) процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
б) стан відображення соціально-психологічних явищ, взаємозв'язку спільності й особистості, за якого жоден із них не може істотно змінити соціальні від носини в своїх інтересах.
в) феномени, що виникають у результаті взаємодії суб´єктів комунікативного процесу у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.
16. Інститути соціалізації — це:
а) середовище дії, в якому відбувається процес розширення та примноження соціальних зв'язків індивіда із зовнішнім світом. Основними сферами соціалізації є діяльність, спілкування та самосвідомість.
б) конкретні групи, в яких людина долучається до системи норм, цінностей і соціальних зв'язків.
в)життя особистості.
17. Ідентичність — це:
а) цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.
б)збереження і підтримання особистістю власної цілісності, тотожності, неперервності історії свого життя
в) феномен, який має для людей велике значення.
18. Соціальна установка — це:
а) цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.
б)детермінована минулим досвідом психологічна готовність індивіда до певної поведінки стосовно конкретних об'єктів, до вироблення його суб'єктивних орієнтацій як члена групи (суспільства) щодо соціальних цінностей, об'єктів тощо.
в) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності та механізми взаємозв´язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив.
19. Групові процеси – це:
а) сукупність цілей, завдань та операцій, які сприяють задоволенню основних мотивів цієї діяльності, потреб та соціальних цінностей членів групи.
б)нормативне регулювання поведінки людей системою засобів впливу суспільства та соціальних груп задля збереження цілісності й стійкості останніх, забезпечення їх позитивного розвитку.
в)процеси групової динаміки, які відображають весь цикл життєдіяльності групи.
20. Лідер – це:
а) наділений найбільш ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.
б) індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі.
в) індивід, в якого не адекватна самооцінка.
21. Соціально-психологічні явища – це:
а) стан відображення соціально-психологічних явищ, взаємозв´язку спільності й особистості, за якого жоден з них не може істотно змінити соціальні відносини в своїх інтересах.
б) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності та механізми взаємозв´язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив.
в) феномени, що виникають у результаті взаємодії суб´єктів комунікативного процесу у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.
22. Особистість – це:
а) людина як біологічний представник виду homo sapiens – найвищого продукту еволюції живої матерії.
б) узагальнене уявлення про максимальний рівень розвитку особистості.
в) суб´єкт власної життєдіяльності, суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими, виявляються у сільних зв´язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми, визначають поведінку людини.
23. Методологія – це:
а) спосіб досягнення мети чи розв´язання конкретного завдання.
б) вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання та практичної діяльності людини.
в) методи, які використовуються для вивчення якостей особистості.
24. Соціальна адаптація — це:
а) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності та механізми взаємозв´язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив.
б) процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
в)вид взаємодії особи із соціальним середовищем, у процесі якого відбувається узгодження вимог та сподівань обох сторін.
25. Сфера соціалізації — це:
а) середовище дії, в якому відбувається процес розширення та примноження соціальних зв'язків індивіда із зовнішнім світом. Основними сферами соціалізації є діяльність, спілкування та самосвідомість.
б) етапи, періоди становлення особистості, засвоєння нею соціального досвіду.
в) психологічні впливи або засоби, за допомогою яких здійснюється соціально-психологічне відображення людиною реалій соціального життя, а отже перехід зовнішніх впливів соціального оточення у внутрішні регулятори її поведінки.
26. Соціально-психологічні механізми — це:
а) психологічні впливи або засоби, за допомогою яких здійснюється соціально-психологічне відображення людиною реалій соціального життя, а отже перехід зовнішніх впливів соціального оточення у внутрішні регулятори її поведінки.
б) конкретні групи, в яких людина долучається до системи норм, цінностей і соціальних зв'язків.
в) феномени, що виникають у результаті взаємодії суб´єктів комунікативного процесу у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.
27. Установка — це:
а) цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.
б) детермінова минулим досвідом психологічна готовність індивіда до певної поведінки стосовно конкретних об'єктів, до вироблення його суб'єктивних орієнтацій як члена групи (суспільства) щодо соціальних цінностей, об'єктів тощо.
в) цілісний стан особистості, виробленаий на основі досвіду готовністі стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації.
28. Самопізнання – це:
а)процес пізнання суб'єктом себе, своєї діяльності, внутрішнього психічного змісту.
б) здатність людини безпосередньо відтворювати себе, сприймати себе з боку, рефлексувати з приводу своїх можливостей.
в) почуття власної компететності та ефективності.
29. Групові ролі – це:
а) типові способи поведінки, які пропонують, очікують і реалізують учасники групового процесу.
б) сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування.
в) емоційно забарвлені зв'язки, які відтворюють неофіційні взаємини між членами групи
30. Соціалізація — це:
а)неочікувана, раптова приємна чи неприємна подія.
б)процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
в) цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.
31. Індивідуальність – це:
а) збереження і підтримка особистістю власної цілісності, тотожності, неперервності історії свого життя.
б) сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
в) спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію цінностей.
32. Соціально-психологічні тип – це:
а) стан відображення соціально-психологічних явищ, взаємозв´язку спільності й особистості, за якого жоден з них не може істотно змінити соціальні відносини в своїх інтересах.
б) узагальнене відображення сукупності соціально-психологічних особливостей і якостей особистості, які виявляються в конкретному соціально-психологічному середовищі.
в) узагальнене відображення сукупності істотних соціальних якостей особистостей, що належать до певної соціальної спільності.
33. «Я-концепція» - це:
а) цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей образ власного «Я», формування якого відбувається поетапно аж до самосвідомості.
б) остаточне уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, осмислення своєї ролі на кожному життевому етапі; особистість у єдності всіх аспектів її буття, відтворених у самосвідомості.
в) феномен, який має для людей велике значення.
34. Методологія – це:
а) спосіб досягнення мети чи розв´язання конкретного завдання.
б) вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання та практичної діяльності людини.
в) методи, які використовуються для вивчення якостей особистості.
35. Сфера соціалізації — це:
а) середовище дії, в якому відбувається процес розширення та примноження соціальних зв'язків індивіда із зовнішнім світом. Основними сферами соціалізації є діяльність, спілкування та самосвідомість.
б) етапи, періоди становлення особистості, засвоєння нею соціального досвіду.
в) психологічні впливи або засоби, за допомогою яких здійснюється соціально-психологічне відображення людиною реалій соціального життя, а отже перехід зовнішніх впливів соціального оточення у внутрішні регулятори її поведінки.
36. Ідентичність — це:
а) цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.
б)збереження і підтримання особистістю власної цілісності, тотожності, неперервності історії свого життя
в) феномен, який має для людей велике значення.
37. Самосвідомість – це:
а)процес пізнання суб'єктом себе, своєї діяльності, внутрішнього психічного змісту.
б) здатність людини безпосередньо відтворювати себе, сприймати себе з боку, рефлексувати з приводу своїх можливостей.
в) усвідомлене, вольове управління своїм психічним життям і поведінкою відповідно з «Я-характеристиками», ментальністю, ціннісно-смисловою, потребово-мотеваційною та когнітивною сферами
38. Лідер – це:
а) наділений найбільш ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.
б) індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в нрупі.
в) індивід, в якого не адекватна самооцінка.
39. Інтеріоризація — це:
а)процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я».
б) остаточне уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, осмислення своєї ролі на кожному життевому етапі; особистість у єдності всіх аспектів її буття, відтворених у самосвідомості.
в) феномен, який має для людей велике значення.
40. Соціально-психологічна стабільність — це:
а) процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
б) стан відображення соціально-психологічних явищ, взаємозв'язку спільності й особистості, за якого жоден із них не може істотно змінити соціальні від носини в своїх інтересах.
в) феномени, що виникають у результаті взаємодії суб´єктів комунікативного процесу у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 213 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Психологія управління». | | | Глава 1 |