Фонд довідкової та нормативно-правової інформації в системі ПАІУ.

Фонд довідкової та норм.-правової інф. – це елемент ПАІУ який утворюється шляхом виокремлення з фонду ІУ норм.-правових док., довідкових видань і вторинних док. на традиційних та машинночитних носіях, необхідні для реалізації різних процесів інф. діяльності.

Структура фонду Д та НПІ: 1) Норм.-правові док. (на традиційних і машинночитних носіях); 2) Довідкові видання (довідкові БД): 3) Вторинні док. різних видів та жанрів (БД вторинної інф.).

Значення фонду Д та НПІ полягає в тому, що даний елемент ПА використ. при 99% фактографічних запитів споживачів, а також забезпечує пошук інф. про документи, які можуть бути відсутні у фонді конкретної ІУ.

1.НПдок. – як елемент фонду Д та НПІ являють собою зібрання керівних док. органів держ. влади та управління всіх рівнів, творів видатних діячів в галузі суспільствознавства та наук. літ. оглядового характеру в яких зафіксована велика кількість наук.обгрунтованих фактів. Н: поточний інф. бюлетень «Відомості ВРУ», збірник президента Укр; збірник розпоряджень президента Укр; тематичні збірники офіційних документів. Значна частина НПІ у сучасних умовах поширена у формах такої інформації – «Законодавство Укр», «Законопроекти Укр», «Юрист-Плюс». Крім існують спеціальні ІПС НПІ, що являють собою сукупн. БД такої інформації і пошукових інструментів(ІПС: «Ліга.Закон», «Кодекс»).

2. Довідкові видання – вид., які міст. короткі відомості наук.-прикладного характеру, що розміщуються у послідовності, зручній для її пошуку формі і не призначенні для суцільного читання. Призначення ДВ – задоволення фактографічних або тематичних запитів споживача. Є 3 осн.: види видань:

Енциклопедії – ДВ, які містять узагальненому вигляді, основні відомості з однієї або усіх галузей знання у формі коротких статей, розміщеній в алфавітні, систематичній послідовності. Поділяються: універсальні (укр..- Радянська енциклопедії, енциклопедія сучасної України). У сучасних умовах відкриті ще можливості для використання енциклопедій через Інтернет:спеціальні – статі окремих галузей: галузеві; персональні- енциклопедії розраховані на певне коло користувачів.

Довідники – ДВ прикладного та практичного характеру, що мають систематичну структуру або побудовані за алфавітом статей. За характером вміщеного матеріалу: статистичні; тематичні («Зарубіжні українці»); довідники які розраховані на певні групи користувачів («Довідники програміста і користувача»); науково-популярні; довідники адміністративно-територіального поділу («Рівненської області»).

Словники – ДВ, що вміщують впорядкований перелік мовних одиниць, словосполучень, термінів із довідковими відомостями про них. Виділяють: галузеві, тематичні, термінологічні, бібліографічні, лінгвістичні.

Мережі Інтернет є гігантською енциклопедією, оскільки вона містить велику кількість фактографічної та статистичної інф.

Бібліографічне видання – це інф. видання, що містять впорядковану сукупність бібліографічних записів.

24. Загальні питання інформаційного обслуговування користувачів ІУ.

Інф.обслуг.- це галузь інф. діяльності, спрямованої на задоволення різних інф. потреб споживачів. Інф. обслуг. Пов’язане із процесами доведення інф. до споживачів, тобто це процес надання користувачам інф. послуг відповідно до їх потреб і склад. з таких частин як режим запит-відповідь, інформування споживачів, рекомендаційно-бібліографічне обслуговування.

Споживач інф. – це громадянин, юрид. особа або держава потребує інф.

Інф. запит – вимога на інф., яка надійшла від споживача інф. до організації або особи, що здійснюють інф. обслуговування.

Інф. продукція – це матеріалізований результат інф. діяльності комунікаційного посередника, призначений для задоволення інф. потреб користувачів.

Інф. потреба – це потреба в інф., що виникає в результаті «базової діяльності людини».

Інф. послуга – це здійснення у визначеній законом формі інф. діяльність по доведенню інф. продукції до споживачів з метою задоволення інф. потреб. Схема виникнення інф. потреб: базова діяльність-інф. потреба-інф. запит-інф. послуга-споживач інф.-базова діяльність.

Інф. потреби бувають – суспільні, колективні, індивідуальні. Фактори, що найбільш суттєво впливають на формування інф. потреб: вид базової діяльності, спеціальність або галузь знання, характер праці, регіональний фактор, психологічні та вікові особливості.

На основі цих ознак виділяють такі групи споживачів інформації: керівники різних рангів,спеціалісти різних сфер народного господарства, робітники та працівники низових рівнів, пропагандисти, популяризатори знань, лектори, студенти ВУЗів інших закладів і щкіл.

Для вивчення інф. потреб використовують методи: метод одержання фактографічних даних (опитування, контент-аналіз, спостереження); Метод обробки аналізу даних (статистичний, моделювання); Метод прогнозування інф. потреб (експертні оцінки, математичне моделювання).

Дата добавления: 2015-08-21