Державний борг в системі публічного боргу

Правові основи державного боргу, його визнання як фінансово-правової категорії міститься в Основному Законі нашої держави. Зокрема, відповідно до статті 92 Конституції України, винятково Закони України встановлюють порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їхні види і типи. Конституція України не визначає змісту державного боргу, його класифікації. Проте в Конституції держава визнає ймовірність існування державного боргу або навіть визнає його як об’єктивний необхідний чинник (компонент) розвитку та функціонування фінансово-економічної, бюджетної, грошово-кредитної системи держави.

Загальне правове регулювання державного боргу здійснюється законами України. Сьогодні це: Закон України “Про правонаступництво України”, Бюджетний кодекс України, Закон України “Про структуру державного внутрішнього боргу України станом на 1 січня 1996 року і граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1996 та 1997 роки”, Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”, щорічні закони про державний бюджет, а також міждержавні договори та угоди про одержання міжнародних кредитів.

На законодавчому рівні категорія “державний борг” уперше була визначена в Законі України “Про державний внутрішній борг України” 1992 року. Прийняття цього закону мало важливу роль у формуванні нового механізму державно-правового регулювання суспільних відносин в сфері державного боргу в нових ринкових умовах господарювання і свідчило про початок реалізації правової реформи в сфері публічних фінансів України. Державний внутрішній борг відповідно до Закону України “Про державний внутрішній борг України” визначався як строкові боргові зобов’язання Уряду України у грошовій формі [26]. У цьому Законі вперше знайшло своє закріплення і таке дискусійне питання, як управління державним внутрішнім боргом. При цьому “управлінню державним внутрішнім боргом” була присвячена окрема стаття (стаття 6), в якій було закріплено, що управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових зобов’язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України. Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України. Наступним кроком реалізації правової реформи в аспекті визначення пріоритетів у виданні базових, найважливіших кодифікованих актів у фінансовій сфері стало прийняття Бюджетного кодексу України, який детально закріпив правила здійснення державою та територіальними громадами запозичень у різних суб’єктів у нових умовах ринкової економіки грошових коштів для реалізації загальнодержавних та місцевих завдань.

Відповідно до п. 20 статті 2 Бюджетного кодексу України державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Крім того, Бюджетний кодекс як основну категорію у боргових відносинах визначає боргове зобов’язання і відповідно 12 ^-1 ст. 2. БКУ дає визначення боргового зобов'язання - зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів.

Разом з тим у15 ^-1 ст. 2 БКУ визначає і гарантійне зобов'язання - зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію.

У зв’язку з останнім БКУ визначає у п. 16. Ст.. 2, що таке гарантований Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено місцевими гарантіями.

Та у п.17 гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Дата добавления: 2015-08-21